Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Соціальні та парадигмально-когнітивні детермінанти розвитку сучасної освіти 2003 года.
Источник: Автореф. дис... д-ра філософ. наук: 09.00.10 / М.І. Романенко; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2003. — 32 с. — укp.
Аннотация: Визначено соціальну та когнітивну природу нової філософської парадигми національної системи освіти в контексті становлення філософії освіти як самостійної галузі знань та визначено головні напрямки концептуального використання парадигмальних положень філософії освіти для реформування педагогічної теорії й освітньої практики та здійснення соціальної модернізації в Україні. Обгрунтовано, що сучасна філософсько-освітня парадигма є основним предметом філософії освіти як самостійної галузі знань і теоретико-методологічною засадою здійснення освітянських реформ.

Текст работы:

Дніпропетровський національний університет




Романенко Михайло Ілліч


                                               УДК 37.013.79



соціальні та парадигмально-когнітивні детермінанти розвитку сучасної освіти


Спеціальність 09.00.10 філософія освіти




АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філософських наук









Дніпропетровськ - 2003



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії Дніпропетровського національного університету.

Науковий консультант:        доктор філософських наук, професор,

член-кореспондент Академії

педагогічних наук України

Гнатенко Петро Іванович,

Дніпропетровський національний університет, декан юридичного факультету, завідувач кафедри філософії

Офіційні опоненти:                доктор філософських наук, професор

Корабльова Надія Степанівна,

Харківський національний університет

ім. В.Н.Каразіна, професор кафедри філософії


доктор філософських наук, доцент

Радіонова Ірина Олександрівна,

Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, професор кафедри політології та соціології


доктор філософських наук, професор

Воловик Віталій Іванович,

Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, завідувач кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін

Провідна установа:       Центр гуманітарної освіти НАН України, м. Київ

Захист відбудеться “26” грудня 2003 року о 12:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.11 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук у Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 49050, м.Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 72, ауд. 307.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібіліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м.Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.


Автореферат розісланий “25” листопада  2003 року


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                        В.Б.Окороков


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження

Становлення інформаційного суспільства повязано з принциповими зрушеннями у культурі сучасного людства. Серед таких зрушень слід насамперед назвати перетворення освіти на один з вирішальних чинників соціокультурних трансформацій постіндустріального зразка. Неперервна освіта як імператив інформаційного суспільства надає останньому форми “суспільства освіти”. Це потребує теоретичного осмислення та, насамперед, філософського обгрунтування нових тенденцій освітнього розвитку, що мають як планетарний, так і національний виміри. Глобалізація у більшості своїх проявів є не тільки специфічною формою ущільнення соціального і освітнього простору, а й процесом нелінійного розгортання соціальної творчості та життєтворчості індивідів. Отже, теоретичний аналіз соціальних та парадигмально-когнітивних детермінант розвитку сучасної освіти сприяє не тільки осягненню передумов формування “суспільства освіти”, а й усвідомленню його багатовимірності, а також поглибленню розуміння трансформаційних процесів, що відбуваються у сучасній освіті. Її радикальне оновлення неможливе без виваженої реформаторської стратегії. Саме цим визначається актуальність даного дослідження, яке зосереджує основну увагу на чинниках, що безперервно впливають на стан і якісні характеристики освіти.

Внутрішній звязок, що існує між інноваційним характером розвитку освіти та модернізаційними тенденціями у конкретних соціумах, додатково актуалізує тему даного дослідження. Адже європейський вибір України, її самоствердження та самореалізація як незалежної держави далеко не в останню чергу обумовлюються характером, змістом та спрямованістю тих процесів, що відбуваються в освіті.

Слід зазначити, що ідеали та настанови постсучасної освіти, які безпосередньо торкаються збереження цивілізації та виживання людства, безперечно, мають силу ініціативи. Тема даного дослідження дозволяє перевести її у площину реальних контекстів і тим самим здійснити сходження від абстрактних апеляцій до дійсних проблем освіти, але з урахуванням конкретизованої стратегії оновлення. Переплетення сучасних і постсучасних освітніх практик ускладнюють моніторинг соціокультурних виховних і дидактичних нововведень, визначення їх життєвих циклів. Повязані з цим складнощі можна здебільшого усунути через аналіз соціальних та парадигмально-когнітивних детермінант розвитку сучасної освіти. Оновлення філософії освіти, що відбувається в рамках становлення нової філософської культури, є потужним каталізатором конструктивних змін у суспільстві і в системі освіти. Саме це обумовило розгляд парадигмально-когнітивних чинників разом із соціальними детермінантами розвитку освіти. Звязок між теорією та практикою у контекстах соціокультурних трансформацій постіндустріального порядку характеризується структурною ускладненістю, розкриттю якої сприятиме дане дослідження.

Ініціаторами вивчення та теоретичного узагальнення нових потреб суспільства в освітній діяльності стали представники гуманістичної філософії. В рамках цього напрямку філософської думки фактично склалося основне змістовно-суттєве ядро сучасної філософської методології освіти, орієнтованої на самоактуалізацію індивіда та гуманістично-розвиваючий, а не пізнавально-сцієнтистський вимір освітньої практики. В рамках гуманістичної філософії й зараз розвивається основний процес освітніх новацій, що служить надійною соціально-когнітивною основою більш широких узагальнень філософсько-освітнього характеру. Г.О.Балл, М.Н.Берулава, Б.М.Бім-Бад, Є.В.Бондаревська, М.Н.Дудіна, Г.Б.Корнетов, Б.Г.Мещеряков, С.А.Смірнов та ряд інших дослідників внесли значний вклад в аналіз філософських аспектів гуманоцентричної переорієнтації освіти.

Особливої уваги в контексті реформування освітньої практики заслуговують два напрями гуманістичної філософії. По-перше, це її теоретична складова, де змикаються філософська та педагогічна антропологія. У роботах цього рівня гуманоцентрична переорієнтація навчально-виховного процесу розглядається в широких рамках філософських узагальнень відносно природи людини та її основних екзистенціальних проблем, що є своєрідним перехідним містком між освітньою практикою та загальнофілософською теорією. По-друге, це сфера проектування конкретних освітніх новацій, де народжується досвід організації навчально-виховного процесу на нових світоглядних та ціннісних засадах. Це свого роду "експериментальний майданчик" нової освіти, де реалізуються основні її ідеї. Найбільший вклад в ці аспекти філософського дослідження освітніх проблем зробили Ю.П.Азаров, Ш.А.Амонашвілі, М.С.Аромштам, Д.А.Бєлухін, Ф.Р.Воробйов, Б.З.Вульфов, Л.В.Жарова, О.А.Казанський, М.В.Кларін, А.А.Лобанов, О.М.Пєхота, П.І.Підкосистий та інші дослідники.

Значний вклад в обґрунтування необхідності та природи нових парадигмальних основ системи освіти внесли філософські дослідження культури. Серед найважливіших ідей, досить добре розроблених у вітчизняній науці, слід відзначити дві, що мають найбільше значення для розуміння нової сутності освіти. По-перше, це розкриття нового соціокультурного статусу освіти як провідної форми життєдіяльності суспільства, що не тільки виступає генератором його розвитку, а й є домінуючим фактором у формуванні соціокультурного середовища, в якому живе людина. У цій сфері плідно працювали В.М.Бєскіна, В.Е.Чудновський, В.С.Біблер, А.Н.Бистрова, В.І.Воловик, П.С.Гуревич, Е.В.Ільєнков, М.С.Каган, А.А.Касьян, А.І.Клізовський та ряд інших філософів.

По-друге, це надання освіті в рамках сучасної культури онтологічного та екзистенціального виміру, що принципово змінює методологію освітньої практики в рамках нової філософського бачення соціальної сутності освіти. На цьому поприщі значних успіхів досягли М.Бубер, В.В.Давидов, В.П.Зінченко, С.В.Кайдаков, В.А.Конєв, Л.Н.Овдієнко, Є.Н.Шиянов, І.Б.Котова та інші.

Принципові зміни у світоглядно-ціннісних основах освіти сучасного суспільства розроблені й обґрунтовані в рамках філософського осмислення екологічного імперативу людства. В ряді робіт вітчизняних та зарубіжних філософів розкриваються різноманітні аспекти екологічного виховання та формування екологічної свідомості як основної передумови виживання людства в умовах загострення конфлікту між природою та суспільством. У цій сфері найбільш відомі праці В.П.Казначєєва, Є.Л.Спіріна, Р.С.Карпінської, О.А.Кисельова, Л.В.Лєскова, Н.Ф.Маслова, Н.Н.Моісєєва, І.Пригожина, А.Д.Урсула та інших.

В останні роки з'явилося чимало узагальнюючих праць, що намагаються дати філософське обґрунтування інноваційним процесам, які відбуваються у сучасній освіті. Більшість авторів пов'язують розробку нової філософської методології сучасної освіти із становленням та розвитком одного з відгалужень філософії - філософії освіти, хоча тлумачення останньої до цього часу виділяється надзвичайною різноманітністю поглядів та підходів. Різноманітні аспекти становлення філософії освіти та формування сучасної філософсько-освітньої парадигми розглянуті в роботах С.К.Булдакова, Г.І. Геращенко, Б.С.Гершунського, В.Н.Гончарової, В.Т.Гуляєва, Є.І. Добрянської, О.В.Долженка, С.Ф.Клепка, Н.С.Корабльової, В.Г.Кременя, В.Г.Кузя, В.В.Кумаріна, В.С.Лутая, Ф.Т.Михайлова, Н.Г.Ничкало, Н.П.Піщуліна, І.О.Радіонової, В.М.Розіна, Н.С.Розова, Ю.І.Терещенка, В.В.Тринкіна, Х.Г.Тхагапсоєва, Н.Н.Пахомова, Ю.Б.Тупталова, В.Д.Шадрікова, П.Г.Щедровицького та інших філософів.

Увага науковців до філософських проблем освіти проявляється в проведенні численних конференцій за даною проблематикою. У виступах учасників конференцій аналізується широкий спектр як методологічних, так і практично-операційних аспектів процесу становлення нових філософських основ освітньої діяльності.

В останні роки з філософської проблематики освіти захищено цілий ряд дисертаційних робіт. Однак нерозробленість теоретико-методологічного інструментарію дослідження приводить до дроблення проблематики і відсутності загальної концептуальної основи подібних досліджень, внаслідок чого останні носять фрагментарний характер.

Характеризуючи стан справ у сфері філософського аналізу розвитку сучасної освіти, можна зробити такі висновки щодо успіхів у цій сфері.

  1. У межах філософії дослідження проблем сучасної освіти набуло постійного характеру, сформувалися напрями досліджень філософсько-освітнього характеру
  2. Зявилися філософські роботи на освітню проблематику узагальнюючого характеру.
  3. На базі вивчення процесу становлення та розвитку нової філософсько-освітньої методології у філософії виділилася у відносно самостійну галузь нова дисципліна філософія освіти.
  4. Науковці намагаються інтерпретувати положення нової філософської методології освіти в контексті потреб модернізації вітчизняної освіти.

Разом з тим, існує цілий ряд малодосліджених і невирішених проблем, без дослідження і вирішення яких неможлива філософська розробка проблем розвитку та функціонування системи освіти сучасного інформаційного суспільства, концептуальне оформлення філософської методології освітньої діяльності в сучасних умовах і імплементація останньої як теоретико-методологічної основи вітчизняної освітньої практики. Серед таких проблем найбільшу значущість мають наступні.

  1. Парадигмальне оформлення нової філософської методології освіти постіндустріального суспільства у відповідності з традиціями посткласичного періоду розвитку науки та формування посткласичної філософсько-освітньої парадигми.
  2. Історико-генезисний аналіз парадигмальних основ розвитку сучасної освіти.
  3. Чітке визначення філософії освіти як нової наукової дисципліни.
  4. Концептуальне обґрунтування звязку процесу становлення посткласичної філософсько-освітньої парадигми та соціальної модернізації українського суспільства.
  5. Розробка концептуальної основи для визначення змісту, структури та функцій як самого філософсько-освітнього знання, так і посткласичної філософсько-освітньої парадигми.
  6. Вивчення проблеми концептуалізації посткласичної філософсько-освітньої парадигми та визначення методології і методики її імплементації в освітню практику.

Вказана проблематика визначає основні напрями розвитку філософських досліджень освіти.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася на кафедрі філософії Дніпропетровського національного університету в межах науково-дослідної теми  “Філософія науки та духовна культура на межі тисячоліття” (№ держреєстрації 0199V001308).

Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є визначення соціальних та парадигмально-когнітивних детермінант розвитку сучасної освіти на основі системного філософського аналізу освіти у вітчизняних та світових соціокультурних контекстах.

Для досягнення поставленої мети необхідне вирішення таких завдань:

1. На основі узагальнення генезису освіти  визначити соціальну та когнітивну детермінованість трансформаційних процесів у освіті та формув