Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Регулювання якості освіти як філософсько-освітянська проблема 2006 года.
Источник: Автореф. дис... д-ра філософ. наук: 09.00.10 / В.Г. Вікторов; Ін-т вищ. освіти АПН України. — К., 2006. — 30 с. — укp.
Аннотация: Проаналізовано феномен якості освіти й управління ним у структурі цілісної освітньої державної політики. Визначено, що якість освіти є категорією, яка за своєю суттю відображає різні аспекти освітнього процесу - філософські, соціальні, педагогічні, політичні, демографічні, економічні. Якість освіти трактовано як суспільний ідеал освіченості людини, результат її навчальної діяльності, процес організації навчання та виховання, критерій функціонування освітньої системи. Досліджено порядок організації та проведення моніторингу якості освіти, порівняння показників якості освіти та механізмів їх визначення. Здійснено аналіз загальної системи управління освітою та визначення специфіки "управління якістю освіти", а також системи контролювальних засобів якості освіти. Визначено роль і порядок проведення ліцензування, акредитації та атестації викладацьких кадрів закладів освіти. Визначено роль і місце управління якістю освіти у системі загальнодержавної освітньої політики.

Текст работы:

Інститут вищої освіти

Академії педагогічних наук України






ВІКТОРОВ ВІКТОР ГРИГОРОВИЧ




УДК 373.6




РЕГУЛЮВАННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ ЯК

ФІЛОСОФСЬКО-ОСВІТЯНСЬКА ПРОБЛЕМА





09.00.10 філософія освіти



Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філософських наук






Київ - 2006Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України.


Науковий консультант:        доктор філософських наук, професор,

академік АПН України, Заслужений діяч науки і техніки України

                                       Андрущенко Віктор Петрович,

Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова, ректор, м. Київ.


Офіційні опоненти:                доктор філософських наук, професор, член - кореспондент АПН України

Гнатенко Петро Іванович,

Дніпропетровський національний університет, завідувач кафедри філософії;


                                       доктор філософських наук, професор

                                       Кушерець Василь Іванович,

               Товариство „Знання” України,

голова правління;


доктор педагогічних наук, професор,

академік АПН України

Євтух Микола Борисович,

Академія педагогічних наук України, академік-секретар.


Провідна установа:        Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра філософії гуманітарних наук, м. Київ.


Захист відбудеться „27” квітня 2006 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.01 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.


Автореферат розісланий „27” березня 2006 року.



Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                        Горбунова Л.С.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність дослідження проблем якості освіти зумовлена потребами практики, насамперед, потребами підйому загальноосвітньої й професійної підготовки особистості сучасного типу - конкурентноздатної і затребуваної в різних соціальних системах. Саме навколо проблеми якості освіти розгортаються Болонські домовленості країн європейського простору; проблема якості освіти поступово утверджується як головний критерій порівняння ефективності, ширше - життєздатності не тільки освітніх, але й соціальних систем.

Перехід від індустріального до інформаційного суспільства збумовлює зростання повязаної з цим геополітичної конкуренції країн світу, яка передбачає інтенсивний розвиток усіх сфер суспільного життя. У звязку з цим рівень інтелектуального потенціалу будь-якої держави, який визначається, насамперед, якістю освіти, стає одним з найважливіших передумов економічної та політичної самостійності держави, запорукою її конкурентоспроможності, рейтингу на світовій арені. На сьогодні країни повною мірою усвідомлюють усю важливість володіння якісною освітою. Україна, базуючись на загальноєвропейських та світових підходах до розбудови освітнього сектору, надає важливого значення проблемі якості освіти, проголошуючи її національним пріоритетом та передумовою національної безпеки держави, дотримання міжнародних норм і вимог законодавства України щодо реалізації права громадян на освіту.

Як засвідчує практика, Україна завжди забезпечувала своїм громадянам освіту, яка відповідала стандартам і нормам найбільш ефективних і якісних освітніх систем Європи і світу. Пристойну освіту отримувала учнівська і студентська молодь і в часи існування України в колишньому СРСР. Разом з тим, “радянська освіта” мала суттєві недоліки, головними серед яких були: а) надмірна ідеологізація, „партизація” і централізація системи; б) денаціоналізація навчального матеріалу й виховання; в) „мілітаризація” та деперсоналізація навчально-виховного процесу та ін. Вона була органічно „вмонтована” в систему освіти колишнього СРСР й обєктивно не могла повною мірою забезпечити освітньо-виховні потреби незалежної держави. Потреба в створенні національної системи освіти зумовила завдання реформування галузі. Центральним питанням при цьому, знову ж таки, постало питання „якості освіти”. Не втратити колишні надбання й одночасно вийти на нові європейські горизонти якості розглядалось як головний пріоритет створення національної системи освіти в період утвердження незалежності України. Проблема якості освіти перемістилась у центр філософських, політичних, культурологічних і педагогічних дискусій. На жаль, практично до останнього часу вона не мала більш-менш узагальнених контурів.

Завдання створення нормативно-правової бази освіти, оптимізації мережі закладів освіти, трансформації гуманітарної освіти, створення системи контролю ефективності освітньої діяльності, переходу до ступеневого принципу підготовки фахівців тощо стали розглядатись виключно під кутом зору якості освітніх послуг. „Якість освіти” поступово перетворилась у принцип і головний критерій ефективності системи. Так, в угоді ЄС зазначається, що європейська спільнота сприятиме розвитку якісної освіти шляхом заохочення до співпраці між країнами-членами ЄС і, якщо необхідно, підтримки і доповнення їх дій, поважаючи одночасно відповідальність країн-членів за зміст навчання й організацію освітніх систем, їхню культурну та мовну різноманітність. Управління якістю освіти утвердилось як проблема, поза вирішенням якої про ефективність реформування системи, а тим більше про становлення конкурентноздатної національної системи освіти не може бути й мови.

Дослідженню цієї проблеми в науковій літературі приділялось вкрай мало уваги. Можна назвати лише декілька видань українських авторів. Це роботи В.Андрущенка, С.Гончаренка, Л.Горбунової, І.Зязюна, Л.Єршової-Бабенко, С.Клепка, М.Култаєвої, О.Локшиної, В.Лутая, О.Ляшенка, М.Михальченка, С.Сисоєвої, О.Савченко, де ця проблема отримала більш-менш визначене трактування. У Російській Федерації ця проблема висвітлювалась в роботах таких авторів, як П.Гальперін, А.Савельєв, Н.Селезньов, А.Стрижов. Узагальнюючи теоретичні розвідки вітчизняних та зарубіжних вчених, можна зробити висновок, що системні дослідження управління якістю освіти в Україні практично не проводились.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Загальний напрям дисертаційної роботи повязаний з темами дослідження кафедри державного управління та місцевого самоврядування Дніпропетровського регіонального інституту державного управління НАДУ „Регіональна кадрова політика на сучасному етапі державотворення” (РК 0104U0006877) та відділу змісту, філософії та прогнозування вищої освіти Інституту вищої освіти АПН України „Філософські засади трансформації вищої освіти в Україні на початку ХХІ століття” (РК 0103U000960, № 44 від 06.03.2003 р.)

Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Інституту вищої освіти АПН України від 27 листопада 2003 року протокол № 10 п. 8.6.

Мета і завдання дослідження. Головна мета дисертаційного дослідження полягає в аналізі феномену якості освіти та управління ним у структурі цілісної освітньої державної політики.

Досягнення цієї мети вимагає вирішення таких дослідницьких завдань:

- уточнення змісту висхідного й опорного поняття „якість освіти”, критеріїв та показників, за якими вона визначається й оцінюється;

- дослідження порядку організації та проведення моніторингу якості освіти; порівняння якісних показників якості освіти та механізмів їх визначення в Україні та провідних державах світу;

- аналіз загальної системи управління освітою та визначення специфіки „управління якістю освіти”;

- дослідження загальних закономірностей та особливостей прийняття управлінського рішення в системі освіти, його впливу на управління якістю освіти;

- аналіз системи контролюючих засобів якості освіти;

- визначення ролі та порядку проведення таких важелів управління якістю освіти, як ліцензування та акредитація закладів освіти;

- визначення місця і ролі управління якістю освіти в системі загальнодержавної освітньої політики.

Обєктом дисертаційного дослідження є феномен „якості освіти”.

Предметом дослідження є системний аналіз управління якістю освіти на рівні державної освітньої політики.

Теоретичну та методологічну основу дисертації становлять основні принципи соціальної філософії, історико-порівняльні моделі суспільного розвитку, розроблені представниками філософської, політичної та історичної науки, а також соціально-філософські концепції освіти. У дисертації використовувалися системний, структурно-функціональний, герменевтичний, порівняльний методи аналізу суспільно-політичних явищ, інститутів та процесів, їх міждисциплінарний синтез. Емпіричну основу складають узагальнюючі праці вітчизняних та зарубіжних філософів, соціологів освіти, статистичні матеріали, спеціальні та громадсько-політичні періодичні видання.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше у вітчизняному суспільствознавстві сформульовано узагальнюючу, побудовану на міждисциплінарному дослідженні концепцію якості освіти, здійснення її моніторингу та управління.

У дисертації сформульовано низку положень, що конкретизують наукову новизну дослідження і виносяться на захист:

  • визначено методологічні засади міждисциплінарного дослідження філософського виміру освітніх трансформацій у пострадянському суспільстві, їх основну спрямованість, що концентрується в понятті „якість освіти”;
  • уточнено визначення та зміст поняття „якості освіти” як показника розвитку суспільства в певному часовому вимірі, що має розглядатися в динаміці змін стосовно чинників, які визначають його природу;
  • визначено, що якість освіти є категорією, що за своєю сутністю відображає різні аспекти освітнього процесу - філософські, соціальні, педагогічні, політичні, демографічні, економічні та інші. Якість освіти трактується: як суспільний ідеал освіченості людини; як результат її навчальної діяльності; як процес організації навчання і виховання; як критерій функціонування освітньої системи;
  • доведено, що доцільно вирізняти внутрішні й зовнішні чинники якості освіти; до внутрішніх характеристик якості загальної середньої освіти можна віднести: а) якість освітнього середовища („технологічність” управління освітнім процесом, ефективність науково-методичної роботи, ресурсне забезпечення навчального процесу, кадровий потенціал школи тощо); б) якість реалізації освітнього процесу (науковість та доступність змісту освіти, педагогічна майстерність учителя, ефективність засобів навчання, зокрема якість підручників, задоволення різноманітних освітніх потреб тощо); в) якість результатів освітнього процесу (рівень навчальних досягнень учнів, розвиток їх мислення, ступінь соціальної адаптації, культури і вихованості учнів тощо);
  • показано зовнішні показники якості освіти, які характеризують її як соціальну інституцію, яка відображає ефективність функціонування освітньої системи, її вплив на людину і суспільні процеси, задоволення потреб особистості і держави загалом;
  • доведено, що якість освіти не може бути предметом міждержавних змагань (конкуренції) чи політичним аргументом в оцінці розвитку держави на конкретному етапі її становлення, це суспільна характеристика розвитку держави; в сучасній Європі вона сприймається як обєкт суспільного єднання і консолідації різних національних освітніх систем;
  • розкрито дію суспільного механізму трансформації якості освіти в державну (й міждержавну) освітню політику; визначено специфіку управління якістю освіти;
  • доведено, що управління якістю освіти залежить не тільки від внутрішніх факторів функціонування та розвитку освіти, але й від взаємодії існуючих соціальних сил, політичних інститутів, індивідів та інтелектуальних ресурсів як між собою, так і з навколишнім середовищем - економічною, соціальною, правовою систем