Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Раціональне та ірраціональне в науці й освіті 2003 года.
Источник: Автореф. дис... д-ра філософ. наук: 09.00.03 / В.Г. Скотний; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2003. — 42 с. — укp.
Аннотация: Висвітлено важливі загальнотеоретичні та прикладні проблеми функціонування раціонального та ірраціонального як способів мислення та поведінки особи, колективу, соціальної групи, нації та їх проявів у гуманітарному знанні. Розроблено гносеологічну концепцію соціально-філософського аналізу розвитку та взаємодії раціонального та ірраціонального в сферах суспільної науки, освіти та виховного процесу на різних етапах соціокультурного розвитку, згідно з якою раціональність та ірраціональність, які мають різні форм виявлення, є загальнолюдськими якостями, характеристиками інтелекту, потенційно рівноправними методами пізнання дійсності, теоретичними чинниками екзистенційного самовизначення індивіда в реалізації цінностей сучасної культури, хоча з розвитком науки та освіти раціональне все більше виявляє свою конститутивну роль. Зазначено, що багатозначність понять "раціональність" та "ірраціональність" дає змогу використовувати їх як базові в методологічних і світоглядних підходах суспільних наук, у розробці методів освіти та виховання особистості, формуванні смисложиттєвих світоглядних і гносеологічних форм освоєння дійсності.

Текст работы:

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА







Скотний Валерій Григорович




УДК 167 + 13:316


Раціональне та ірраціональне

в науці й освіті




09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії




Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філософських наук








Львів2003


       Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі змісту, філософії і прогнозування вищої освіти

Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України

Науковий консультант доктор філософських наук, професор,

академік АПН України Андрущенко Віктор Петрович,

Директор Інституту вищої освіти АПН України


Офіційні опоненти: 

  • доктор філософських наук, професор,

Член-кореспондент НАН України, Залужений діяч науки і техніки України

Михальченко Микола Іванович, Інститут вищої освіти АПН України,

відділ соціальних проблем вищої освіти та виховання студентської молоді


      доктор філософських наук, професор,

Ільїн Володимир Васильович, Київський національний торговельно-економічний

університет, Кафедра філософських та соціальних наук


  • доктор філософських наук, професор, Лисий Василь Прокопович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра філософських наук


       Провідна установа:         Національний технічний університет України

                                       “Київський політехнічний інститут


Захист         відбудеться “25” вересня 2003 року о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.3505102 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філософських наук у Львівському національному університеті імени Івана Франка.


З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79000, м.Львів, вул. Університетська, 1.


Автореферат розісланий “22” серпня 2003 р.


Вчений секретар спеціалізованої

Вченої ради,

доктор політичних наук, професор                                                Денисенко В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ. Проблема тотожності і взаємозвязку раціонального та ірраціонального у вітчизняній соціально-філософській традиції не досліджувалась попередніми теоретичними розвідками. Актуальність вивчення сутності раціонального та ірраціонального в науці та освіті визначається проблемами перетворення досягнутого знання на засіб гуманізації суспільного життя. Їхня взаємодія активізує увагу до цієї проблематики в різних формах та сферах, де вивчається поведінка великих мас людей і малих соціальних груп, при аналізі наукового і педагогічного процесів, у всіх галузях, які повязані з дослідженням мислення та пізнання. Визначення ролі і статусу “раціонального начала” та “ірраціонального фактора” як креативів екзистенційності в системі людської життєдіяльності стосовно традиційних і нових форм осягнення дійсності є однією з найважливіших тем не лише в системі філософських, але й всього кола природничих та гуманітарних наук.

Інтроспективний дискурс щодо значимості і можливості раціональних та ірраціональних детермінантів духовності існує з часу виокремлення інтелекту в самостійний фактор буття культури. Аналіз досягнутих результатів необхідна аспектація дослідження проблеми науки та освіти в їх сучасній формі, яка повязана із спрямованістю історії, особливостями формування науково-технічної цивілізації, специфікою розвитку інтелектуально-ментального потенціалу різних націй і країн, а також зі стилем та інтенціями мислення. Мова йде не тільки про існуючу форму матеріального і духовного виробництва, а й про тип історичного розвитку соціуму, про відповідну форму суспільних відносин, де освіта і наука відіграють вирішальну роль. Цей факт визначає специфіку соціально-філософського підходу до аналізу культурогенної співмірності та концептуальної тотожності раціонального й ірраціонального, що актуалізує пошук соціокультурних, інтелектуальних, гуманістичних інваріантів у розвитку тенденцій вітчизняної науки та освіти. Ряд теоретико-субстанційних аспектів цієї проблеми евристичного, логіко-методологічного, історико-наукового, соціально-психологічного характеру активізує аналіз раціонального та ірраціонального не тільки як міждисциплінарної, а й конкретної науково-освітянської програми, що надає необхідної перспективи її постановці, осмисленню й дослідженню в контексті суперечностей деперсоніфікації та екзистенційно-персоналістських саморефлексій особистості. Бачення цієї проблеми набуває важливого смислового значення у соціально-філософській парадигмі: раціональне та ірраціональне виступають як відповідні культурно-гуманістичні цінності, котрі реалізуються в мисленні і поведінці. І тут з необхідністю здійснюється перехід від формально-пізнавальної декларації філософсько-світоглядного знання до його змістового, креативного, критично-рефлексивного аналізу як механізму передачі теоретичного досвіду в традиціоналістську спадкоємність. Тим самим долається однобічність лінійної дихотомії раціонального та ірраціонального в основах вітчизняного науково-освітянського процесу. Вирішення поставленої проблеми, крім теоретичної цінності в пізнавально-інформаційному, методологічному, аксіологічному аспектах, є важливим для практики удосконалення української освіти по шляху інституалізації демократії, плюралізму, толерантності, інтеркультурної комунікації.

ЗВЯЗОК  РОБОТИ З НАУКОВИМИ ПРОГРАМАМИ, ПЛАНАМИ, ТЕМАМИ. Обрана тема дослідження повязана з науково-дослідницькою програмою “Філософія освіти: світоглядно-гуманістичні аспекти” (затверджена Вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, протокол № 5 від 25 січня 2001 року), що виконується кафедрою філософії ДДПУ, і з темою “Філософські засади трансформації вищої освіти на початку ХХІ століття” (затверджена Президією Академії педагогічних наук України від 06.03.2003 р. РК 0103 И 000960), що виконується в Інституті вищої освіти АПН України. Вона також враховує завдання “Державної національної програми Освіта (Україна ХХІ століття) та інших програмних документів, які спрямовані на розвиток філософських досліджень, модернізацію освіти і науки в Україні.

МЕТА І ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у зясуванні способів актуалізації науки та освіти в контексті гносеологічної взаємодії раціонального та ірраціонального в їх кореляції з праксеологічними, аксіологічними, когнітивними аспектаціями сучасного соціально-філософського мислення.

З огляду на мету дисертації визначені основні пошукові завдання, а саме:

  • дослідити поняття раціонального та ірраціонального в процесі розвитку просвітницької, сцієнтистської та антропологічної філософських традицій, встановивши їх:

витоки; сутність; концептуальний зміст;

  • конкретизувати виявлені інтелектуально-гуманістичні рефлексії культурогенної співмірності та концептуальної тотожності й відмінності змісту вітчизняної науково-освітньої традиції з генезою загальноцивілізаційних самовизначень людини;
  • зясувати духовно-практичні основи взаємодії науки та освіти в синтезі раціонально-обєктивного та евристично-ірраціонального досвіду філософської і культурологічної спадщини;
  • провести методологічний аналіз раціоналістичних та ірраціоналістичних реконструкцій науково-освітнього процесу в перспективі ідей: аксіології пізнання, ідеалів свободи, “внутрішньої людини”;
  • розкрити методологічні можливості основних філософських течій у розумінні співвідношення раціонального та ірраціонального в науковому пізнанні і праксеологічних реконструкціях соціокультурної реальності;
  • показати гносеологічні і виховні можливості раціонального та ірраціонального у формуванні фундаментальних цінностей у світогляді особистості;
  • розглянути  раціональне та ірраціональне як методи пізнання дійсності і способи побудови різних моделей сучасної системи освіти в Україні для її конструктивного входження в структуру глобальної цивілізації.

ОБЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ є фундаментальна взаємодія між раціональним та ірраціональним змістом, сутністю і концептуально-методологічними засобами теоретичного розуміння науки й освіти в контексті парадигми техногенного мислення.

ПРЕДМЕТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ є еволюція взаємозвязку раціонального та ірраціонального як вузлової лінії в суспільній науці і практиці, освітньому і виховному процесах на різних етапах соціокультурного розвитку.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. У дисертації використані загальнонаукові принципи історизму, системності та світоглядного плюралізму у вивченні та узагальненні джерельної бази дослідження. Для визначення сутності раціонального та ірраціонального в реальній співмірності науки та освіти з духовно-культурними артефактами певних історичних епох застосовується конститутивний метод. Предметно-регулятивний аналіз змісту й аспектації раціонального та ірраціонального в історико-філософських вченнях здійснено за допомогою методологічних дискурсів філософської антропології, класичного екзистенціалізму і герменевтики, що конкретизувало поняття науково-освітнього процесу. Для виявлення трансцендентних, ірраціонально-помежових основ індивідуальних структур у системі освіти використано концептуально-феноменологічний метод. Діалектика процесів пізнання і функціонування науки та освіти як визначальних духовно-практичних здобутків суспільства, співвідношення в них раціонального та ірраціонального дозволила виявити соціальну зумовленість розвитку науково-пізнавальних і освітніх процесів, єдності історичного і логічного, загального та особливого, загальнолюдського і національного. Теоретико-синтетичне поєднання смислових особливостей інтелектуальних надбань класичної науки з традиціями європейських педагогічних концепцій досліджується методом контамінаційного аналізу. Висновки дослідження ґрунтуються також на принципах комплексності, синергетичності, культуровідповідності, концептуальному інструментарії, філософських дискурсів модернізму і постмодернізму, методолого-світоглядних розробках сучасних філософів, соціологів, педагогів.

НАУКОВА НОВИЗНА ДОСЛІДЖЕННЯ полягає в розробці гносеологічної концепції соціально-філософського аналізу розвитку взаємодії раціонального та ірраціонального в соціокультурній реальності, у визначенні їх як гуманістично-аксіологічних синтезів, котрі детермінують загальнолюдські цінності в характерології мислення і є потенційно рівноправними методами пізнання дійсності за умови домінуючого виявлення конструктивної ролі раціонального стосовно ірраціонально-персоналістичного інтелектуалізму в процесі розвитку науки та освіти.

В рамках запропонованої концепції взаємодії раціонального та ірраціонального як феноменів інтелектуальної культури автором сформульовані нові теоретичні положення, в яких відображені основні результати і висновки дисертаційного дослідження:

  • розкрито багатозначність понять “раціональність” та “ірраціональність” в аналізі філософського змісту буття і мислення, в історичному розвитку суспільних та природничих наук, в освітньому і виховному процесах. Методологічне і теоретичне переосмислення сутності цих категорій породжує нове трактування багатьох світоглядних проблем, як класичних, так і сучасних соціально-філософських, культурологічних постулатів і концепцій, тотожних і антиномічних;
  • виявлено сутність соціально-філософського підходу в оцінці та реконструкції ролі раціонального та ірраціонального пізнання і знання в історії і теорії історичного процесу, розвитку соціальних систем, науки та освіти в контексті інтересів людства, спільнот, націй, соціальних груп та особистостей;
  • проведено інтертекстуальний аналіз раціональності та ірраціональності як типів мислення і дій та доведено їх відносну автономну структурність зі своїми внутрішніми специфічними закономірностями становлення і функціонування. Доведено, що “розум”, класично трактований як чисте ratio, не може вважатись єдиною характеристикою “наукового” пізнання, а співіснує поряд із феноменом ірраціонального, співмірним із тим духовним досвідом, який не вписується в контекст класичного формотворення та інтелектуального осягнення, але дає певний пізнавальний або практичний результат;
  • встановлено напрям ототожнення у сучасній науці раціональності з відповідними принципами та атрибутивними властивостями цивілізації аналітичними або інтуїтивно-споглядальними, раціональними чи афективними (К.Ясперс, К.Юнг, М.Вебер). Показано, що таке ототожнення в сучасних умовах значною мірою втрачає сенс, оскільки дуалізм і складна взаємодія раціонального та ірраціонального притаманна всій філософії, в котрій поряд з ідеєю логосу завжди існувала тенденція “софійності” (пошуку трансцендентних мотивів людського буття);
  • доведена необхідність у сучасній гуманітарній науці ірраціональних підходів за умови збереження позитивних традицій раціонального знання для поглиблення духовної самодостатності особистості, що формує гностичний образ екзистенційної істини в освітньо-виховному процесі;
  • зясовано, що розвиток ірраціоналістичних напрямів філософії в їх тенденції протистояння раціоналізму зумовлений не лише кризою раціоналізму, а й розмежуванням сфер аналітичного розуму і споглядального знання, душі та духа. Формалізація і схематизація науки та освіти закономірно викликає трансфеноменальні методи теоретичної рефлексії;
  • виявлено, що перехід від “міфу до логосу” є незавершеним пізнавальним проектом, оскільки людство завжди буде повертатись до міфології як способу пізнання світу, що не підлягає раціональному поясненню; акцентовано необхідність диференціації соціально-філософської думки як від ізоляції раціо, так і канонізації міфу. Показано, що існування раціональності в своїх різновидах на основі мистецтва, моралі, релігії обумовлює специфіку субєктного пізнання, його інтроектну сутність;
  • проаналізовано ідеал раціональності як форми філософської рефлексії