Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Психологічні особливості становлення життєвої перспективи в юнацькому віці 2006 года.
Источник: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / А.Є. Левенець; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2006. — 20 с. — укp.
Аннотация: Проаналізовано детермінанти, структурні компоненти та критерії становлення життєвої перспективи у двох вимірах життєвого світу особистості, зокрема, часовому (визначеність, диференційованість, довготривалість життєвих планів) та смисловому (сформованість системи особистісних цінностей, смислових конструктів, диспозицій). Відзначено, що гармонійна взаємопов'язаність часового та смислового вимірів образу майбутнього особистості забезпечує становлення узгодженої життєвої перспективи. Досліджено особливості конструювання життєвих перспектив у сучасної молоді, визначено їх вікові та гендерні відмінності. Розроблено психологічний тренінг сприяння становленню узгодженої життєвої перспективи. Доведено ефективність тренінгової програми на основі позитивної динаміки під час контрольного експерименту за визначеними критеріями в порівнянні з результатами контрольних груп.

Текст работы:

­ національний ПЕДАГОГІЧНИЙ університет

імені М.П.ДРАГОМАНОВА





ЛЕВЕНЕЦЬ АННА ЄВГЕНІВНА



УДК 159.922.6



ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

СТАНОВЛЕННЯ ЖИТТЄВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ

В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ




19.00.07 педагогічна та вікова психологія





Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук








Київ 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка,  Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:                кандидат психологічних наук, доцент

                                                     Власова Олена Іванівна,

                                                     Київський національний університет

              імені Тараса Шевченка, доцент кафедри

  соціальної психології.                                        

                                           

Офіційні опоненти:                 доктор психологічних наук, професор

                                                    Титаренко Тетяна Михайлівна,

                                                              Інститут соціальної та політичної психології АПН

                                                              України, завідувач лабораторії соціальної психології

                                                              особистості;


                                                     кандидат психологічних наук,

              Зазимко Оксана Володимирівна,

                                                             Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України,

                                                          науковий співробітник лабораторії психології

                                                             обдарованості.

Провідна установа:                 Південноукраїнський державний педагогічний

   університет ім. К.Д.Ушинського, кафедра психології, 

   Міністерство освіти і науки України, м.Одеса.


Захист дисертації відбудеться “ 15          березня        2006 р. о   16     годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.053.10 в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, 01601, м.Київ, вул. Пирогова, 9.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 01601, м.Київ, вул. Пирогова, 9.


Автореферат розіслано  “   5         лютого               2006 р.

                    Вчений секретар

         спеціалізованої вченої ради                                                        Л.В.Долинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність та доцільність дослідження. Соціально-політичні та соціально-економічні зрушення, які відбуваються в Україні, зумовили суттєві зміни в сприйнятті світу та самих себе молодими людьми. Зазначені зрушення актуалізують процеси пошуку юнаками і дівчатами власної перспективи в житті, яка б найбільшою мірою відповідала їхнім здібностям і можливостям, і, водночас, реалізація якої дозволила б у майбутньому зайняти гідне місце в суспільстві. В сучасних умовах, коли процес особистісного та професійного становлення молодої людини, отримання бажаної освіти, а згодом і роботи за фахом, повязані зі значними, часто непередбачуваними труднощами, проблема становлення життєвої перспективи у період юнацтва набуває особливо гострої актуальності.

Знання закономірностей розгортання життєвого шляху особистості виступають необхідною умовою науково обґрунтованого керування розвитком здатності юнаків і дівчат до побудови реального образу бажаного майбутнього. Значний внесок у дослідження проблематики життєвого шляху внесли як зарубіжні (А.Адлер, Е.Берн, Ш.Бюлер, Е.Еріксон, Ж.Піаже, К.Юнг), так і радянські та вітчизняні вчені (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, Є.І.Головаха, О.О.Кронік, В.А.Роменець, С.Л.Рубінштейн, Л.В.Сохань, Т.М.Титаренко та ін.). Теоретико-методологічний аналіз їх здобутків дає можливість виділяти наявність двох основних підходів до розгляду життєвого шляху особистості: часового та структурно-смислового. Існує незначна кількість досліджень, де образ бажаного майбутнього життя розглядається під кутом зору єдності часового та смислового вимірів (Дж.Келлі, О.О.Кронік, Т.М.Титаренко).

Активне усвідомлення власного життєвого шляху особистістю припадає на юнацький вік. Юнацький вік час відповідального життєвого самовизначення особистості (Л.І.Божович, Н.Є.Бондар, М.Й.Боришевський, І.С.Булах, Л.С.Виготський, М.Р.Гінзбург, Є.І.Головаха, Е.Еріксон, І.С.Кон, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко, І.В.Нікітіна, С.М.Панченко, Р.Ф.Пасічняк та ін.). Випробовування різних соціальних ролей та видів діяльності, розвиток рефлексії закладають фундамент для вироблення молодою людиною активної життєвої позиції, власної філософії життя. Суттєвою особливістю юнацького самовизначення є його орієнтованість на майбутнє (Л.І.Божович, І.С.Кон, Л.О.Регуш та інші). Аналіз результатів соціально-психологічних досліджень (Є.І.Головаха, І.О.Мартинюк, Л.В.Сохань, В.О.Ядов), а також психолого-педагогічних (І.В.Дубровіна, Б.С.Круглов, Л.О.Тодорів, Н.М.Толстих, Д.І.Фельдштейн) засвідчив, що автори розглядають становлення життєвої перспективи особистості як основне новоутворення юнацького віку.

Життєва перспектива у часовому вимірі, тобто бачення особистістю власного майбутнього у часі, його планування як послідовність досягнення певних життєвих цілей є більш дослідженою (К.Левін, В.І.Ковальов, Ж.Нюттен, Н.М.Толстих, Л.Франк та інші). Смисловий вимір (система особистісних смислів), що детермінований рівнем сформованості смислових утворень (О.Г.Асмолов, Є.З.Басіна, Б.В.Зейгарник, Д.О.Леонтьєв) та визначає спрямованість життєвої перспективи особистості, вивчений недостатньо. Водночас, органічна взаємоповязаність часового та смислового вимірів образу майбутнього, що є складовою уявлень особистості про світ та себе в цьому світі, виступає необхідною передумовою становлення узгодженої життєвої перспективи. Як складне утворення узгоджена життєва перспектива визначається усталеністю уявлень про майбутнє, засвідчує здатність особистості до ефективної самореалізації власного Я, її готовність до прийняття рішень та самостійних дій у нових, незвичних умовах.

Необхідно зазначити, що у більшості досліджень недостатньо розкриті вікові, гендерні та індивідуальні аспекти життєвої перспективи юнацтва, зокрема на сучасному етапі розвитку суспільства.

Отже, існуюча соціальна потреба у подальшому вивченні означеної проблеми, її психолого-педагогічна та практична значущість зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження: “Психологічні особливості становлення життєвих перспектив в юнацькому віці”.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалось згідно з науково-дослідною темою №02БФ13-02/1 факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Психологічні детермінанти життєвих цінностей студентської молоді”.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол №5 від 28.12.1999 р.) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №3 від 29.03.2005 р.).

Обєкт дослідження розвиток життєвих перспектив в юнацькому віці.

Предмет дослідження психологічні особливості становлення життєвої перспективи особистості в ранньому та пізньому юнацькому віці.

Мета дослідження: виявити психологічні особливості становлення життєвої перспективи в ранньому та пізньому юнацькому віці, обґрунтувати, розробити та апробувати тренінг розвитку здатності особистості до побудови узгодженої життєвої перспективи.

Гіпотези дослідження:

- Чинниками прогресивної динаміки у становленні узгодженої життєвої перспективи юнаків і дівчат є гармонізація взаємозвязку часового та смислового вимірів образу бажаного майбутнього особистості, формування її позитивного самоприйняття як субєкта життєтворчості і носія оптимістичних достатньо визначених життєвих планів і перспектив.

- Відмінності в характері життєвих планів і перспектив зумовлені віком досліджуваних (етап раннього та пізнього юнацтва), а також їхніми гендерними особливостями.

- Провідною умовою становлення узгодженої, гармонійної життєвої перспективи особистості в юнацькому віці є розвиток у неї здатності до побудови достатньо визначених й тривалих життєвих планів на основі усвідомлення ціннісних пріоритетів, особистісних ресурсів, відповідальності за реалізацію власних задумів. Ефективним шляхом розвитку зазначеної здатності є психологічний тренінг підвищення ступеня реалістичності життєвих планів юнаків та дівчат, формування у них умінь співвідносити власні цілі з можливостями реалізації їх у часі, диференціювати близькі та далекі перспективи.

Перевірка гіпотез дослідження та досягнення мети передбачали розвязання наступних завдань:

  1. Розкрити часові та смислові аспекти становлення життєвої перспективи особистості як субєкта життєтворчості і визначити теоретичні засади експериментальної моделі дослідження розвитку узгодженої життєвої перспективи.
  2. Визначити психологічні детермінанти становлення узгодженої життєвої перспективи на етапі юнацького віку.
  3. Дослідити параметри часового виміру узгодженої життєвої перспективи в юнацькому віці.
  4. Виявити звязок особливостей становлення смислового виміру узгодженої життєвої перспективи з рівнем сформованості утворень ціннісно-смислової сфери особистості (особистісні цінності, смислові конструкти, смислові диспозиції) та розвитком мотивів самоактуалізації у ранньому та пізньому юнацькому віці.
  5. Зясувати психологічні відмінності становлення узгодженої життєвої перспективи у юнаків та дівчат різного віку.
  6. Обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити на практиці ефективність психологічного тренінгу розвитку здатності до побудови узгодженої життєвої перспективи в юнацькому віці.

Методологічною та теоретичною основою є принципи системно-діяльнісного підходу (О.Г.Асмолов, Д.О.Леонтьєв, О.М.Леонтьєв), детермінізму, єдності свідомості та діяльності (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн), розвитку особистості як субєкта життєвого шляху (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, М.Й.Боришевський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн, В.О.Татенко), концепція особистісного змінювання (В.П.Лушин), науково-психологічні уявлення про сутність і закономірності юнацького віку (М.І.Алексєєва, Л.І.Божович, М.Р.Гінзбург, І.В.Дубровіна, Е.Еріксон, І.С.Кон, Т.М.Титаренко, Н.М.Толстих, П.Р.Чамата та ін.), концептуальні підходи до проблеми самоактуалізації особистості (Г.О.Балл, С.Д.Максименко, А.Маслоу, Г.Олпорт та ін.).

Методи дослідження. Для розв'язання накреслених завдань і перевірки гіпотез використовувався комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження: аналіз науково-теоретичних джерел з проблеми дослідження, систематизація та узагальнення отриманої інформації, психолого-педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний і контрольний етапи) з використанням взаємодоповнюючих методів та методичних прийомів (анкетування, аналіз продуктів діяльності, бесіди, спостереження, стандартизовані методики).

Обробка емпіричних даних, отриманих в ході експерименту, здійснювалась за допомогою: методів кількісної обробки даних (коефіцієнт рангової кореляції Спірмена, t-критерій Ст'юдента) а також якісної (аналіз і синтез отриманих даних, їх систематизація та порівняння).<