Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Функціональні характеристики нелітерних знаків французької орфографії 2005 года.
Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.05 / О.В. Станіслав; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 20 с. — укp.
Аннотация: Досліджено функціональні можливості нелітерних знаків французької мови. Розроблено класифікацію вказаних графем і представлено їх функціональний опис. Встановлено, що інвентар нелітерних знаків французької орфографії складається з 18-ти одиниць, які відрізняються графічним зображенням та розташуванням. Виявлено, що нелітерні знаки французької писемної мови беруть участь в оформленні букви (діакритичні знаки), слова (дефіс, апостроф, інтервал) та міжслівного простору (знаки пунктуації, абзац, поля сторінки). Доведено, що досліджувані одиниці не мають безпосередніх фонетичних відповідників, але корелюють зі звуковою мовою та функціонують на різних рівнях мовної структури: графічному, орфографічному, лексичному, синтаксичному. Встановлено, що нелітерні знаки французької орфографії - це поліфункціональні графічні одиниці, які здійснюють такі основні функції: фонографічну, графомарковану, змісторозрізнювальну, прагматичну.

Текст работы:

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА








СТАНІСЛАВ Ольга Вадимівна






УДК 811. 133. 135








ФУНКЦІОНАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НЕЛІТЕРНИХ ЗНАКІВ

ФРАНЦУЗЬКОЇ ОРФОГРАФІЇ






Спеціальність 10.02.05 романські мови









АВТОРЕФЕРАТ


дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук









Київ 2005


Дисертацією є рукопис.



Робота виконана на кафедрі французької філології

Київського національного університету імені Тараса Шевченка.



Науковий керівник:   доктор філологічних наук, професор

Крючков Георгій Георгійович,

завідувач кафедри французької філології Інституту

філології Київського національного університету

імені Тараса Шевченка.



Офіційні опоненти:    доктор філологічних наук, професор

Кагановська Олена Марківна,

завідувач кафедри французької філології

Київського національного

лінгвістичного університету МОН України;



кандидат філологічних наук, доцент

Жалай Василь Якович,

завідувач навчального відділу

Центру наукових досліджень і викладання

іноземних мов НАН України.


Провідна установа:    Чернівецький національний

університет імені Юрія

Федьковича Міністерства освіти і науки України,

кафедра французької мови.



Захист відбудеться “22” грудня 2005 року о 10 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01030 Київ,

бульвар Тараса Шевченка, 14.



З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці

Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ,

вул. Володимирська, 58, к.10).



Автореферат розісланий “22” листопада 2005 р.




Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                      д. філол. н. Смущинська І.В.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Сучасна лінгвістика розглядає писемне мовлення як складне, багатопланове явище, яке органічно цілісне за структурною організацією, поліфункціональне за призначенням та використанням у суспільстві. Саме тому воно постійно перебуває в колі уваги дослідників, стаючи актуальним обєктом вивчення.

Письмо як окремий обєкт лінгвістики починають вивчати лише у другій половині ХХ століття. Увага мовознавців зосереджується на питанні співвідношення писемної та звукової мови (Т.О.Амірова, О.О.Волков, Л.Р.Зіндер, В.М.Солнцев), а отже, і на проблемі орфографії (В.І.Балинська, В.Г.Гак, Г.Г.Крючков, К.Бланш-Бенвеніст, А.Шервель, Н.Каташ), яка визначається як засіб поєднання усної та писемної мови.

Кожна мова має власну систему графічних знаків, що організовують й нормалізують її, сприяють правильному осмисленню написаного. Попри значні напрацювання у сфері дослідження письма, актуальними залишаються питання засобів його вираження та їх реалізації. Значущість даної роботи визначається недостатнім вивченням питання нелітерних знаків французької орфографії та їх функціонального навантаження. В науковій літературі стосовно плану вираження писемної мови увага приділялася, в основному, вивченню алфавітних засобів, а нелітерні елементи залишалися поза розглядом  дослідників.

Традиційно серед нелітерних знаків французької орфографії підлягали аналізу лише знаки пунктуації. У своїх дослідженнях французькі лінгвісти (Ж.Дамурет, А.Допань, А.Сансін) обмежувались, як правило, викладом найбільш загальних практичних указівок щодо використання цих одиниць як пунктуаційних. Такі описи враховували, головним чином, тільки змістовий аспект речення. У спеціальних роботах російських мовознавців (О.І.Богомолова, Л.Г.Вєденіна, Н.О.Шигаревська) була зроблена спроба описати знаки французької пунктуації з урахуванням синтаксичного, ритмомелодійного й змістового розчленування та побудови тексту.

Дисертаційне дослідження А.В.Новикової “Функціональні особливості суб- і супраграфемних знаків сучасної системи французької мови” присвячене аналізу таких нелітерних знаків, як діакритичні, зокрема, в ньому подано огляд указаних знаків у діахронному та синхронному планах, визначено їхні функції.

Окремі аспекти функціонування дефіса, апострофа, інтервалу вивчалися О.А.Лабенко в наукових розвідках при дослідженні нелітерних графічних засобів диференціації омофонів, І.В.Ситдиковою, при аналізі використання нелітерних знаків у неонімах сучасної французької реклами. Ґрунтовні теоретичні розробки проблеми значущих орфографічних елементів письма, їхньої структури, відношень, функцій знайшли відображення у працях Г.Г.Крючкова. Явище піктографізації ілетрограм французької мови розглянуто в наукових доробках Л.Ю.Єрмоленко.

Однак, до сьогодні ми не маємо комплексного опису нелітерних знаків французької орфографії. Пропоноване дослідження присвячується проблемі функціонування цих знаків як поліфункціональних одиниць графічної системи, що реалізуються на різних рівнях мовної структури.

А отже, актуальність теми нашого дослідження зумовлюється зростанням інтересу лінгвістів до вивчення орфографії як системи                              та необхідністю визначення функціональних характеристик нелітерних знаків французької орфографії. Актуальність теми роботи визначається також               браком класифікації цих графем у сучасній французькій мові та їх функціонального опису.

       Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у межах наукової теми кафедри французької філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Графеміка та орфографіка сучасної французької мови”, яка є складовою теми, що розроблялася на факультеті іноземної філології “Функціональна систематика романських мов”, затвердженої Міністерством освіти і науки України.

Мета дослідження визначити систему нелітерних одиниць французької орфографії та провести їх функціональний аналіз, застосовуючи комплексний різноплановий опис. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення             таких завдань:

узагальнити наявні дефініції поняття “письмо” та визначити місце нелітерних знаків у французькій писемній мові;

виявити графічні засоби, що складають систему нелітерних знаків французької орфографії, термінувати це поняття, класифікувати досліджувані одиниці, а також упорядкувати графічний інвентар нелітерних знаків;

описати функціональні характеристики нелітерних знаків французької писемної системи, виділити їхні основні функції;

дослідити прагматичну функцію нелітерних знаків французької орфографії.

     Обєктом  дослідження є система нелітерних знаків сучасної французької мови, які представляють собою поліфункціональні графічні одиниці.

     Предметом дослідження є функціональні характеристики нелітерних знаків французької орфографії.

     Матеріалом дослідження послужили: вибірка з художніх творів французьких письменників XX ст., обсяг якої склав понад 10 000 с., а також тексти реклами, науково-популярні та газетні статті. Загалом проаналізовано          1500 прикладів, які вивірено за лексикографічними джерелами (Le Grand Robert, Le Petit Robert, Lе Grand Larousse illustré).

Методи дослідження. В роботі застосовано такі  методи дослідження: метод лінгвістичного спостереження та аналізу, метод функціонального дослідження, дескриптивний метод та елементи лінгвостилістичного методу для виявлення особливостей функціонування нелітерних знаків у текстах різних функціональних стилів.

     Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше на матеріалі сучасної французької мови описано та класифіковано нелітерні графічні знаки; новим є також введення робочого терміна “нелітерні знаки” та представлена  його дефініція. Крім цього, в праці вперше досліджено та проаналізовано функціональні характеристики нелітерних знаків французької писемної мови на рівнях: граф графема орфограма пунктограма. Набув подальшого розвитку аналіз прагматичної функції досліджуваних одиниць, узагальнено основні функціональні характеристики нелітерних знаків усіх рівнів (графічного, орфографічного, лексичного, синтаксичного тощо).

Теоретичне значення. Висновки та отримані результати дослідження збагачують загальну теорію орфографії французької мови, доповнюють теоретичні розробки у сфері функціонування нелітерних засобів із залученням не досліджуваного раніше мовного матеріалу.

     Практичне значення дисертації полягає в тому, що матеріали та результати дослідження можна використати у спецкурсі з теорії орфографії,              у практиці викладання французької мови як іноземної, для лінгвістичного аналізу текстів, для написання курсових та дипломних робіт, укладання підручників і посібників із французької орфографії та пунктуації.

     Положення, які виносяться на захист:

     1. Поява нелітерних знаків у французькій орфографії зумовлена історією розвитку мови. Їх виникнення повязане як з еволюцією фонетичної системи, що вимагала введення нових літер і нелітерних знаків для забезпечення та створення нових графічних комплексів відповідно до фонетичного принципу орфографії, так і з намірами лінгвістів удосконалити графіку та нормалізувати орфографію.

2. Інвентар нелітерних знаків складається з 18 одиниць. У сучасній французькій орфографії їм властиві потужні комбінаторні можливості,               що дозволяють їм утворювати безліч комплексів. А отже, на графічному рівні вони є конструктивними елементами  літер, графем, орфограм, пунктограм, тобто не набувають конкретного значення, а виконують лише                    функцію абстрактних, оформлюваних елементів. Інакше кажучи, нелітерні знаки є графами.

     3. На графематичному рівні нелітерні знаки виконують функції графем, тобто виступають мінімальними змісторозрізнювальними знаками письма, які частково можуть співвідноситись із фонемами. Так диференціюються насамперед лексеми, до складу яких входять надрядкові знаки (du dы,                    des dйs ).

4. На орфографічному рівні організації письма нелітерні знаки (дефіс, апостроф, інтервал) набувають функцій орфограм як будь-яка літера чи комбінація літер і обґрунтовуються як значущі одиниці письма, яким властиві графо-фонетико-граматико-семантичні відношення.

5. На синтаксичному рівні нелітерні знаки французької мови графічно оформлюють писемний текст і відображають специфіку взаємодії інтонаційних, семантичних та синтаксичних звязків у реченні, тексті тощо; вони виконують ряд важливих функцій (фонетичну, змісторозрізнювальну, графомарковану), що корелюють із відповідними принципами орфографії. В окремих випадках нелітерні знаки виступають ідеограмами та піктограмами писемної системи.

6. Нелітерні знаки французької орфографії можуть здійснювати прагматичну функцію, впливаючи певним чином на адресата, вони сприяють проникненню іншомовних запозичень, інтернаціоналізації графічної форми мови та розширюють орфографічний інвентар французького письма.

     Апробація роботи. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри французької філології, заслуховувалися на наукових конференціях викладачів та аспірантів факультету іноземної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2004; Київ, 2005), на Міжнародній конференції “Франція та Україна,                 науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 2004), на Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес” (Чернівці, 2004), на Міжнародній науковій конференції “Семіотика                  культури / тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004). Результати дослідження відображено також у девяти публікаціях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що нараховує                      220 позицій. Загальний обсяг дисертації становить 181 сторінку друкованого тексту, обсяг основного тексту дисертації 162 сторінки, 1 рисунок                            та 1 таблиця.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


       У першому розділі “Писемна система та її властивості, місце нелітерних знаків у цій системі” аналізуються основні дефініції поняття “письмо”, виділяються важливі ознаки цього явища, досліджуються рівні організації писемної системи французької мови, дається визначення нелітерних знаків французької орфографії та проводиться їх класифікація, розглядається еволюція вказаних одиниць та визначаються теоретичні засади французької пунктуаційної системи.

       Письмо визначається як знакова система фіксації мови, яка  за допомогою графічних зображень закріплює мовну інформацію в часі і передає її на відстані.

Вивченням письма займається графічна лінгвістика, яка вважається комплексною наукою про письмо та писемну мову, до складу якої входять такі дисципліни, як графіка, орфографія, графеміка та орфографіка. Графіка це наука про абстрактні графічні елементи, які безпосередньо чи опосередковано співвідносяться з фонемами з урахуванням не тільки плану вираження, але й плану змісту. Орфографія повязана з проблемами написання конкретних значущих одиниць, тобто спрямована передусім на встановлення коду, нормативу письма, враховує як план вираження письма, так і план змісту.  Графеміка як р