Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Формування української медичної клінічної термінології 2002 года.
Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Н.В. Місник; НАН України. Ін-т укр. мови. — К., 2002. — 20 с. — укp.
Аннотация: Розглянуто питання мовного статусу медико-клінічного терміна, визначено його знакову специфіку. Проаналізовано шляхи формування системи клінічної термінології, встановлено джерела її поповнення. Досліджено засоби термінотворення, наведено головні словотворні моделі, статус та семантичні характеристики формантів - складників терміна. Проаналізовано закономірності формування та розвитку клінічної термінології. Розроблено рекомендації щодо унормування даної термінології та здійснено спробу їх практичної реалізації.

Текст работы:

Національна академія наук України

Інститут української мови





Місник Наталія Володимирівна




УДК 811.161.2373.46:61




Формування української медичної

клінічної термінології



10.02.01 українська мова



Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук








Київ 2002

Дисертацією є рукопис.


Роботу виконано у відділі термінології та ономастики Інституту української мови НАН України.


Науковий керівник    кандидат філологічних наук,

старший науковий співробітник

Симоненко Людмила Олександрівна,

Інститут української мови НАН України,

провідний науковий співробітник

відділу термінології та ономастики.


Офіційні опоненти:     доктор філологічних наук, професор

Жайворонок Віталій Вікторович,

Інститут мовознавства імені О.О.Потебні,

провідний науковий співробітник відділу

загальнославістичної проблематики та

східнословянських мов;


кандидат філологічних наук, доцент

Козловська Лариса Степанівна,

Київський національний економічний

університет,

доцент кафедри української мови

та літератури.


Провідна установа    Харківський національний університет
імені В.Н.Каразіна, кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.


Захист відбудеться 25 грудня о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 в Інституті української мови НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).


Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні та Інституту української мови НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).


Автореферат розіслано                “23”   листопада  2002 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук                                        І.А.Самойлова

Загальна характеристика роботи


Актуальність теми дослідження. Дисертація присвячена дослідженню української медичної клінічної терміносистеми однієї з підсистем загальномедичної термінології.

Сучасна медицина як одна з найрозвиненіших галузей української науки послуговується належним чином організованою національною фаховою мовою, основу якої становить спеціальна лексика. Українська медико-клінічна термінологія це не лише один з найбільших розділів загальномедичної термінології, який обєднує блоки термінів різних медичних спеціальностей, але й найменш унормована група термінологічної лексики медичних наук, невпорядкованість якої повязана передусім з наявністю таких явищ, як полісемія, синонімія, варіантність. Основним чинником, що зумовив неоднорідність складу української медичної термінології, складність її поняттєвої системи, є багатовікова історія розвитку медицини, різноманітність джерел поповнення її словникового складу.

На важливість досліджень у галузі медичної термінології вказували як мовознавці, так і медики. Вона зумовлена тим, що це найдавніша термінологія, на прикладі якої можна простежити шляхи становлення, розвитку та вдосконалення термінів, реалізацію семантичних процесів, певні тенденції, способи і засоби словотворення, а також функціонування цих засобів саме в галузі медицини.

Вітчизняні дослідники зверталися до вивчення деяких проблем медичної термінолексики. Зокрема, історичний аспект становлення і розвитку медичної лексики (на основі памяток української мови до XVIII ст.) розглядали В.Німчук, І.Чепіга, В.Передрієнко та ін.; на діалектологічному рівні цей лексичний шар досліджувала Я.Вакалюк; у декількох дисертаційних працях проведено аналіз окремих підсистем медичної термінології кардіологічної (Р.Стецюк), радіологічної медицини (І.Корнейко), шкірних хвороб (О.Петрова), судово-медичної термінології (Т.Лепеха). Роботи Г.Краковецької, Р.Беляєва присвячені етимологічному аналізові греко-латинських медичних терміноелементів.

Проте в україністиці досі немає комплексної праці, в якій би було всебічно досліджено медико-клінічну терміносистему на основі системно-семасіологічного, ономасіологічного і функціонально-комунікативного аналізу, що уможливило б реалізацію завдання семіологічного опису лексики.

Пропонована робота це перша спроба систематизації та опису української медичної клінічної термінології (УМКТ). Вибір теми дисертації зумовлений недостатнім вивченням медико-клінічної термінолексики, невпорядкованістю її словникового складу, що повязано з відсутністю в українській мові словника клінічних термінів, а також відсутністю повного переліку клінічних термінів із визначеннями в наявних медичних тлумачних словниках.

Спеціальне дослідження УМКТ дає змогу подати цей лексичний шар як упорядковану систему, що відповідала б сучасному рівневі розвитку науки і потребам практики.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено в межах наукової теми кафедри україністики Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця “Культура мови лікаря”. Тема дисертації повязана з проблемами, над якими працюють у відділі термінології та ономастики Інституту української мови НАН України.

Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження клінічної терміносистеми української мови, виявлення й аналіз особливостей її формування та функціонування.

Поставлена мета передбачає розвязання таких завдань:

  • розглянути питання про мовний статус медико-клінічного терміна, зясувати його знакову специфіку;
  • проаналізувати шляхи формування системи клінічної термінології, визначити джерела її поповнення;
  • дослідити способи термінотворення, вказати на основні словотвірні моделі, визначити статус і семантичні характеристики формантів складників терміна;
  • виявити лексико-семантичні особливості досліджуваної термінології; проаналізувати причини, що зумовили синонімізацію найменувань у підмові даної галузі;
  • визначити шляхи унормування УМКТ на сучасному етапі.

Обєктом дослідження є медична клінічна терміносистема як частина загальномедичної термінології і водночас окрема система термінів комплексу медичних дисциплін.

Предметом дослідження є процес формування української медико-клінічної термінології, її лексико-семантичні особливості та структурно-граматична будова.

Джерелами дослідження послужили лексикографічні праці, зокрема такі медичні словники: Золотухін Г.О., Місник Н.В. Українсько-англо-російський медичний словник-розмовник. К.: Україна, 2001; Російсько-український словник наукової термінології: Біологія. Хімія. Медицина. К.: Наук. думка, 1996; Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник: У 2 т. Львів, 1995; Червяк П.Р. Медична енциклопедія. К.: Просвіта, 2001.

Під час аналізу термінологічної лексики враховувалися дані медичних словників початку ХХ ст. (Курило О. Російсько-український словничок медичної терминольоґії. Київ, 1918; Галин М. Російсько-український медичний словник. Київ, 1920; Кисільов В.Ф. Медичний російсько-український словник. Харків, 1928). Для дослідження було залучено також матеріал фахових медичних текстів (монографій, підручників, статей з відповідних проблем).

Усього залучено до аналізу 4784 терміноодиниці.

Методи дослідження. Основним методом дослідження є описовий метод, реалізований способами класифікації, лінгвістичного спостереження над функціонуванням термінів у науковому тексті й у словниках та порівняльного аналізу на синхронному зрізі. Для зясування етимології термінів використано елементи діахронного аналізу. Допоміжним є метод кількісного аналізу (статистичний).

Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві обєктом багатоаспектного лінгвістичного аналізу обрано українську медичну клінічну термінологію, проведено її системний опис з огляду на структурно-семантичні та словотвірні характеристики, вироблено рекомендації щодо унормування досліджуваної термінології та здійснено спробу їхньої практичної реалізації.

До аналізу залучено фактичний матеріал, більша частина якого не була раніше предметом спеціального лінгвістичного вивчення.

Теоретичне значення роботи полягає у виявленні специфіки системного звязку в досліджуваному термінологічному просторі, зясуванні можливостей застосування теорії семантичних полів до термінологічних систем, поглибленні лінгвістичної характеристики таких понять, як упорядкування та унормування термінології, що розкриває перспективи для подальшого удосконалення досліджуваної терміносистеми. На основі теоретичних засад дисертаційної роботи можливе дослідження загальномедичної термінології, складником якої є клінічна підсистема.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати використано в навчальному процесі вперше розроблено концепцію презентації української медичної клінічної термінології у рамках курсу ділової української мови для студентів-медиків, елективного курсу “Культура мови лікаря: термінологічний аспект” на медичному, фармацевтичному, стоматологічному факультетах Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця. Теоретичні положення і фактичний матеріал дисертації лягли в основу створення підручника “Фахова мова медика” (у співавторстві) та навчального посібника “Українська медична термінологія у фаховій мові лікаря” (у співавторстві), які рекомендовано МОЗ України для вищих медичних навчальних закладів.

Виокреслену в роботі структуру поняттєвого поля клінічної термінології використано у створеному на основі проведених теоретичних досліджень “Медичному словникові-розмовнику” (у співав-торстві). Усвідомлення того, що дослідження фактичного матеріалу не лише лінгвістична проблема, а й важлива передумова підготовки майбутніх медиків, які б досконало володіли фаховою мовою, дало змогу виробити критерії раціонального відбору термінологічного мінімуму (укладено разом з галузевими фахівцями “Базовий словник студента-медика”). Результати проведеного дослідження можуть бути використані під час укладання словника медико-клінічних термінів, якого поки що немає в українській мові.

Особистий внесок здобувача. Усі теоретичні положення дисертаційної роботи розроблені здобувачем самостійно. Результатом практичного впровадження в навчальний процес є 3 посібники і 2 слов-ники, створені у співавторстві (авторських   38 друкованих аркушів).

Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданнях кафедри україністики і Центральної методичної комісії філологічних наук Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця, а також на засіданні відділу термінології та ономастики Інституту української мови НАН України.

Основні теоретичні положення та результати роботи викладено в доповідях на Міжнародній науковій конференції “Сучасні проблеми термінології та термінографії” (Київ, 2000), VII Міжнародній науковій конференції “Проблеми української термінології” (Львів, 2002), Міжнародній науковій конференції “Проблеми утвердження і функціонування державної мови в Україні” (Київ, 1996), на 7-ій Міжнародній міжвузівській науково-практичній конференції, присвяченій проблемам функціонування, розвитку української мови і мовної політики в Україні (Київ, 2001), на Всеукраїнській науковій конференції “Лексико-граматичні категорії у функціональному аспекті” (Херсон, 2002), на ІІ Всеукраїнській науковій конференції “Українська термінологія і сучасність” (Київ, 1997), ІV Міжнародній науковій конференції “Українська термінологія і сучасність” (Київ, 2001).

Публікації. Основні положення роботи висвітлено в 10 публікаціях, серед яких 3 статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (178 найменувань), списку джерел фактичного матеріалу (37), списку лексикографічних праць (43) та двох додатків. Повний обсяг роботи 173 с.

Основний зміст роботи


У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації та її актуальність, вказано на звязок теми дослідження з науковою проблематикою установи, в якій виконано роботу, сформульовано її мету й основні завдання, окреслено обєкт і предмет дослідження, охарактеризовано джерела фактичного матеріалу і методи їх опрацювання, визначено наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичне і практичне значення, форми апробації результатів дослідження.

У першому розділі “Склад і структурна організація української медико-клінічної терміносистеми” окреслено склад та специфіку системної організації досліджуваної термінології, розвязано проблему виділення клінічного терміна в медичній термінології, охарактеризовано його внутрішньолінгвістичну природу, простежено поетапне становлення УМКТ, визначено специфіку лексико-семантичних відношень в її межах.

Для виділення клінічного термінополя істотним є те, що досліджувана спеціалізована лексика в системі загальнолітературної мови виступає як складна підсистема, що обслуговує життєво важливу галузь, якою є клінічна медицина. УМКТ становить ядро загальномедичної терміносфери і разом з іншими двома базовими термінологічними підсистемами медицини (анатомічною та фармацевтичною) відбиває складну систему медичних понять.

У медико-клінічній термінології спостерігаємо переплетення багатьох підсистем, які активно взаємодіють одна з одною і ґрунтуються на інших, більш вузьких, спеціалізованих підсистемах. Тому термінологія клінічної медицини є сукупністю термінологічних мікрополів, які покривають усю систему понять даної сфери людської діяльності і відображають її структуру.

З огляду на семантику проаналізованих термінів та їхнє функціональне призначення виділено такі тематичні групи слів: лікувальний заклад (109 термінів); загальне обстеження хворого (287); лабораторні дослідження (259); рентгенологічне дослідження (168); знеболювання, реанімація (87); кровотеча (93); переливання крові, гемотрансфузія (97); основний хірургічний інструментарій і обладнання операційного блока (198); операція (210); лікування хворого, загальний догляд за хворим (294); травматологія (232); онкологія (62); захворювання грудної клітки і органів грудної порожнини (294); захворювання органів черевної порожнини (256); шкірні та венеричні хвороби (208); хвороби вуха, горла, носа (139); очні хвороби (249); урологія (206); акушерство (183); гінекологія (149); нервові хвороби (268); психіатрія (262); інфекційні хвороби (226); стоматологія (248 термінів).

Теоретичні засади дослідження ґрунтуються на визнанні того, що УМКТ є результатом багатовікового розвитку світової та вітчизняної лікувальної справи; на її формуванні чітко відбилися як міжнародний досвід, так і національна специфіка.

Періодизація розви