Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Рослинність східної частини Малого Полісся 2003 года.
Источник: Автореф. дис... канд. біол. наук: 03.00.05 / Л.С. Юглічек; Ін-т ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України. — К., 2003. — 19 с.: рис. — укp.
Аннотация: Визначено загальні закономірності розміщення рослинності східної частини Малого Полісся, розроблено карту рослинності, установлено її синтаксономічний склад за домінантною класифікацією, для лісової рослинності - за домінантною та флористичною. На підставі аналізу характеру рослинності уточнено східну межу Малого Полісся. Проведено созологічну оцінку території досліджень на основі представленості рідкісних видів та рослинних угруповань, досліджено ценотичну репрезентативність, созологічну значимість сучасної мережі природно-заповідних територій. Розроблено екологічну мережу Малого Полісся.

Текст работы:

ІНСТИТУТ БОТАНІКИ ІМ. М.Г. ХОЛОДНОГО

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ








Юглічек Лілія Степанівна



УДК УДК  581.527 (477.43)







Рослинність східної частини малого полісся




03.00.05 - ботаніка





Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук














Київ - 2003 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України



Науковий керівник - доктор біологічних наук, професор

                        Андрієнко-Малюк Тетяна Леонідівна,

                Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАНУ,

завідуюча міжвідомчою комплексною лабораторією

наукових основ заповідної справи

НАН України та Мінекоресурсів України.



Офіційні опоненти - доктор біологічних наук, професор

                        Григора Іван Михайлович,

                        Національний аграрний університет,

                        професор кафедри ботаніки.



                        кандидат біологічних наук

                        Шевчик Василь Леонович,

                        Канівський природний заповідник,

                        старший науковий співробітник.




Провідна установа: Інститут екології Карпат НАНУ, відділ охорони природних екосистем,

м. Львів.






Захист відбудеться " 6 "жовтня   2003р. о 14 00 год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 211.01 в Інституті ботаніки

ім. М.Г. Холодного НАН України за адресою: 01601, м. Київ,

вул. Терещенківська, 2.



З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту ботаніки

ім. М.Г. Холодного НАН України (01025, м. Київ, вул. Велика

Житомирська, 28).



Автореферат розісланий " 2 “ вересня   2003 р.





Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат біологічних наук            

                                                                                          Виноградова О.М.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Для забезпечення збалансованого розвитку природи та суспільства, збереження біологічного різноманіття актуальним є проведення комплексних флористичних, еколого-ценотичних, созологічних досліджень в маловивчених регіонах України та обгрунтування необхідності охорони типових і унікальних територій. Одним з таких багатих щодо біорізноманіття та маловивчених регіонів України є східна частина Малого Полісся, рослинність якої ми досліджували.

       Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові дослідження східної частини Малого Полісся повязані з тематикою Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, зокрема з держбюджетною темою №310 "Аналіз ландшафтного та фіторізноманіття в національних природних парках України та оптимізація його охорони" (держреєстраційний №0100U000308) та з госпдоговірними темами № 164 та № 172 "Розробка проекту організації території регіонального ландшафтного парку "Мальованка" (Хмельницька область, І та ІІ частини, 2000-2001).

Мета та завдання дослідження. Метою роботи було дослідження рослинного покриву на території східної частини Малого Полісся, виділення раритетної компоненти рослинного світу та побудова репрезентативної природно-заповідної мережі регіону. До конкретних завдань роботи входило: вивчення загальних закономірностей розміщення рослинного покриву регіону, встановлення синтаксономічного складу рослинності, в тому числі рідкісних рослинних угруповань, побудова картосхеми рослинності східної частини Малого Полісся, оцінка созологічної значущості природно-заповідної мережі регіону, розробка схеми екологічної мережі Малого Полісся, використання отриманих даних для екологічної освіти шкільної молоді.

       Наукова новизна одержаних результатів. Вперше отримана сучасна картина рослинного покриву східної частини Малого Полісся, встановлений синтаксономічний склад її рослинності за домінантною класифікацією, для переважаючої в регіоні лісової рослинності - також за флористичною. Уточнена межа між Українським Поліссям та Малим Поліссям в системі геоботанічного районування, вперше побудована схема екологічної мережі Малого Полісся.

Практична цінність дослідження. До державного управління екології та охорони природних ресурсів у Хмельницькій області передані списки рідкісних рослинних угруповань та доповнення до списку рідкісних видів, що потребують охорони на території області, матеріали обгрунтування створення національного парку "Озеро Святе", заказників "Дорогоща", "Праліс", заповідних урочищ "Вільшина", "Півнева гора",   розширення території РЛП "Мальованка". Гербарні зразки рідкісних видів вищих судинних рослин передані до Гербарію Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України (KW). Матеріали про місцезнаходження рідкісних видів рослин та рідкісних рослинних угруповань будуть використовуватись при веденні "Червоної книги України" та "Зеленої книги України". Одержані наукові матеріали використовуються на курсах підвищення кваліфікації вчителів біології і екології в Хмельницькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти. Розроблені методичні рекомендації та посібники для вчителів біології та екології з питань здійснення екологічної освіти шкільної молоді.

       Особистий внесок здобувача. Робота є самостійним дослідженням здобувача. Автором проведено 10 експедицій, виконано 520 геоботанічних описів, зібрано 610 гербарних аркушів вищих судинних і спорових рослин, складено 9 карт і картосхем різного масштабу, закладено 10-кілометровий еколого-ценотичний профіль "Мальованка".

       Апробація роботи. Основні положення досліджень розглядались на засіданнях міжвідомчої комплексної лабораторії основ заповідної справи Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України та Міністерства екології та охорони природних ресурсів, доповідались і обговорювались на ХІ зїзді Українського ботанічного товариства, V міжнародній конференції "Anthropization and Environment of Rural Settlements Flora and Vegetation" (Ужгород, 2002), всеукраїнських науково-практичних конференціях "Екологічна освіта та виховання учнівської молоді" (Камянець-Подільський, 1998р.), "Національні природні парки в екологічній мережі України" (Хмельницький-Славута, 2001), "Садово-паркове мистецтво на межі тисячоліть" (Хмельницький-Самчики, 2001).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 робіт, з них 5 статей ( всі - в фахових виданнях: 4 в "Українському ботанічному журналі", 1 - в "Наукових записках Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Біологія" ) та 6 тез.

Обсяг роботи та її структура. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 201 сторінку, з них 131 сторінка основного тексту. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, висновків, списку літератури (208 найменувань, з яких 182 на кирилиці, 26 - на латиниці), 5 додатків, ілюстрована 7 таблицями та 10 рисунками.


ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розділ 1. ПРИРОДНІ  УМОВИ  РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕННЯ


Найвужча ділянка Малого Полісся (біля м.Острога в районі річки Збитнянки) розділяє його на дві частини західну та східну. Остання включає північні райони Хмельниччини (Славутський, Ізяславський, Шепетівський, Полонський та м. Нетішин). Оскільки границі території східної частини Малого Полісся в системі геоботанічного районування багато разів змінювалась, ми при дослідженні рослинного покриву взяли за основу її фізико-географічні межі. Найбільш східна межа Малого Полісся проведена фізико-географом К.І.Геренчуком (1968) біля м.Полонного. Ми досліджували територію (143 тис. га), що знаходиться між меридіанами на заході - 26021' східної довготи (с.Кунев), на сході - 270 32' східної довготи (м.Полонне), а на півночі і на півдні обмежується паралелями 500 22' (точка між с.Кривин і м.Нетішин) і 500 07' північної широти (м.Полонне).  В системі фізико-географічного районування (Маринич, Шищенко, 1993) ця територія,   належить до двох  областей Поліської мішанолісової провінції - Малого Полісся (Смизько-Славутський район) та Житомирського Полісся (Баранівсько-Високопічський район). В системі геоботанічного районування територію відносять до двох округів Поліської підпровінції - Малополіського (Смизько-Острозько-Плужнянського району) та Коростенсько-Житомирського (Шепетівсько-Баранівського району) (Брадіс, Андрієнко, 1977). В розділі наводиться характеристика кліматичних, геолого-геоморфологічних умов, рельєфу, гідрологічної мережі і грунтів регіону, що обумовлюють характер його рослинного покриву.


Розділ 2. Літературний огляд

До проведення наших досліджень рослинність східної частини Малого Полісся була вивчена лише фрагментарно (Барбарич, 1937,1953, 1966; Брадіс, 1957; Шеляг-Сосонко, Кузьмичов, 1967). Більшість робіт стосувались Малого Полісся в цілому або його західної частини. Геоботанічні та флористичні дослідження регіону проводились на фоні більш широких питань природного районування України (Шеляг-Сосонко, Куковиця (1971), Брадіс (1961), Брадіс, Андрієнко, 1975). Найбільш повно охарактеризований рослинний покрив 30-кілометрової зони Хмельницької АЕС, у вивченні якого брала участь і автор (Шеляг-Сосонко, Дідух, Плюта, Устименко, Коротченко, Юглічек, 2000, 2001). Залишились невисвітленими в літературі питання про закономірності розміщення, сучасний стан та синтаксономічний склад рослинності східної частини Малого Полісся.


Розділ 3. Матеріали та методика досліджень

В основу роботи покладені матеріали польових досліджень, проведених автором протягом 1997-2002 рр. на території східної частини Малого Полісся. Вони включають 520 геоботанічних описів, 610 гербарних зразків вищих судинних і спорових рослин, 8 карт і картосхем різного масштабу, 10-кілометровий еколого-ценотичний профіль "Мальованка". Для полегшення аналізу геоботанічних описів створена їх база даних з використанням комп`ютерної програми VEGPLOTS (Онищенко, 2000).        Використовувались загальноприйняті геоботанічні методи. Для розробки карти рослинності та картосхем поширення рідкісних видів флори досліджуваної території використовувались компютерні програми Photoshop, Corel DRAW 9, Microsoft Paint, для здійснення флористичної класифікації рослинності -  TWINSPAN (Hill, 1979). В основу розробки екологічної мережі Малого Полісся покладені принципи створення екологічних мереж у країнах Центральної Європи (Bennet, 1992, 1998; Hoskins, Karpovicz and other, 1996;; Lammers, Zadelhoff, 1996; Nowicki, 1996).


Розділ 4. РОСЛИННІСТЬ СХІДНОЇ ЧАСТИНИ МАЛОГО ПОЛІССЯ

4.1. загальний розподіл рослинності по території регіону. В східній частині Малого Полісся переважає лісова рослинність (56,9% від загальної площі регіону), луками зайнято 12,4% території, болотами (в тому числі осушеними) 3%, водною та прибережно-водною рослинністю 1%, синантропною - 26,7%. Розміщення рослинних угруповань по території досліджень показане на "Карті рослинності східної частини Малого Полісся" (Рис. 4.1).

Умовні позначення:         1 - соснові та березово-соснові ліси зеленомохові в комплексі з конвалієво-.зеленомоховими та їх похідними злаковими; 2 - соснові ліси чорницево-зеленомохові; 3 - дубово-соснові ліси чорницево-зеленомохові та трясунковидноосокові в комплексі з дубово-грабово-сосновими лісами зірочниковими; грабово-сосновими лісами кислицевими; 4 -дубові, сосново-дубові , грабово-дубові ліси трясунковидноосокові; 5 - дубові ліси ліщиново-орляково-конвалієві в комплексі з ліщиново-зірочниковими та грабово-сосново-дубовими лісами квасеницевими; грабово-дубовими лісами зеленчуковими; 6 -дубові та грабово-дубові ліси волосистоосокові; 7 - вільхові евтрофні ліси в комплексі з вільховими болотами; 8 - справжні луки; 9 - рослинність заплав з переважанням торф`янистих та болотистих лук в комплексі з чагарниками; 10 - болота евтрофні; 11 -болота мезо- та оліготрофні; 12 - водні і прибережно-водні угруповання; 13 - агрофітоценози; 14- населенні пункти (урбофітоценози); 15 - природні ялинники; 16 - карбонатні болота; 17- східна межа Малого Полісся.

В лісах найчастіше трапляються ценози Querceto-Pinetum myrtilloso-hylocomiosum, Q.-P. myrtillosum, Pinetum myrtilloso-hylocomiosum, P. myrtillosum. З заходу на схід зменшуються площі соснових та дубово-соснових лісів і зростають площі сосново-дубових, грабово-дубових та дубових. В Ізяславському держлісгоспі площі соснових та дубово-соснових лісів складають 59,2%, а сосново-дубових, грабово-дубових та дубових - 22,2 % від вкритої лісом площі (такий високий відсоток дубових та дубово-грабових лісів пояснюється значною кількістю лесових островів в районі Плужного), в Славутському відповідно 58,9% і 18,6%, в Шепетівському - 41,5% і 28,24 %. В північній частині регіону більше соснових лісів. Біля м.Шепетівки рослинний покрив відзначається значною мозаїчністю, строкатістю та більш неморальним характером. В Мальованському  та західній частині Полонського лісництв Шепетівського держлісгоспу в рослинному покриві зростає відсоток соснових лісів. Далі на схід характер лісів змінюється, посилюється участь дуба, зростають площі мішаних та широколистяних лісів, частіше трапляються ліси з переважанням асоціації Quercetum franguloso-caricosum (brisoiditis), Pineto-Quercetum coryloso-caricosum (brisoiditis). В Романівському, Хмелівському, Полонському, Понінківському лісництвах Шепетівського держлісгоспу характер лісів вже нагадує Житомирське Полісся в його південній частині. Переважають торф`янисті та болотисті луки. Болота дуже різноманітні - від угруповань початкових стадій заболочування до оліготрофних боліт. Розташовані переважно в долинах малих річок. На вододілах багато боліт-блюдець.

4.2. Домінантна класифікація рослинності. В основу домінантної класифікації покладені підходи, розроблені Д.Я. Афанасьєвим, Г.І. Біликом, Є.М. Брадіс, Ф.О. Гринем (1956). Використовувались класифікаційні схеми дубових лісів (Шеляг-Сосонко, 1974), лісової рослинності (Попович, 2000), водної рослинності (Дубина, 1986). Рослинність східної частини Малого Полісся представлена 49 формаціями, які складають 13 класів формацій і належать до 5 типів.

4.2. Характеристика синтаксонів, виділених за домінантною класифікацією. Охарактеризовані всі типи рослинності на рівні класів, формацій, лісова рослинність - субформацій, груп асоціацій та асоціацій з описом структури ценозів, їх флористичного складу та наведенням екологічних умов зростання.

4.3. Флористична класифікація лісової рослинності. Класифікаційна схема лісової рослинності східної частини Малого Полісся на флористичній основі розроблена разом з В.А. Онищенко ( 2003). Використана методика класифікації рослинності методом Браун-Бланке (Міркін, Наумова, Соломещ, 2001). Назви асоціацій даються відповідно до "Синтаксономії рослинності України" (Соломаха,1996), синтаксонів рангу союзу і вищих наводяться згідно з додатком "Продромус и диагностические виды высших единиц растительности территории бывшего СССР" (Миркин, Наумова, 1998)

За флористичною класифікацією лісова рослинність східної частини Малого Полісся належить до 4 класів, 5 порядків, 6 союзів, 9 асоціацій:

  1. Клас Querco-Fagetea Br.-Bl. et Vlieg. 1937.

Порядок Fagetalia Sylvaticae Pavlowski 1928.

Союз Carpinion betuli Issler 1931.

       Ас. Тilio-Carpinetum Tracz. 1962.

        Субас. Tillio-Carpinetum calamagrostidetosum Tracz. 1962.

                    Tillio-Carpinetum corydaletosum Tracz. 1962.

          Tillio-Carpinetum stachyetosum Tracz. 1962.

                    Tillio-Carpinetum typicum Tracz. 1962.

Cоюз Alnion incanae Pawl.in Pawl. et Wallisch 1928 (Alno-Ulmion Br.-Bl. et R. Tx.ex Tekon 1948).

           Aс. Fraxino-Alnetum W. Mat.1952.

Порядок Quercetalia PUBESCENTI-PETRAEAE Klika 1933 corr. Moravec in Beg. et Treurill 1984

Cоюз Quercion pubescenti-petraeae Br.-Bl. 1932 em Rivas-Martinez 1972.

        Aс. Potentilo albae-Quercetum Libb.1933.

2. Клас VACCINIO-PICEETEA Br.-Bl. 1939.

Порядок        CLADONIO-VACCINIETALIA Kiell.-Lund 1967.

Союз Dicrano-Pinion Libb.1933.

       Ас. Peucedano-Pinetum W.Mat. (1962) 1973.

                Molinio-Pinetum W.Mat. et J. Mat.1973.

                 Querco-Pinetum J.Mat. 1982.

              Субас. Querco-Pinetum typicum J.Mat. 1982.

                       Querco-Pinetum coryletosum J.Mat. 1982.

                         Querco-Pinetum molinietosum J.Mat. 1982.

Ас.        Vaccinio uliginosi-Pinetum Kleist 1929.

3. Клас OXYCOCCO- SPHAGNETEA Br.-Bl. et R. Tx.1943.

Порядок SPHAGNETALIA MAGELLANICI (Pawl.1928) Moore (1964) 1968.

Союз Sphagnion magellanici Kastner et Flossner 1933 em. Dierss.1975.

          Ас. Ledo-Sphagnetum magellanici Sucopp 1959 em. Neuhausl 1969.

4. Клас ALNETEA GLUTINOSAE Br.-Bl. et R. Tx. 1943.

Порядок ALNETALIA GLUTINOSAE R. Tx. 1937.

Союз Alnion glutinosae (Malc. 1929) Meijer Drees 1936.

         Ас. Ribeso nigri-Alnetum Sol.-Gorn. (1975) 1987.

4.5. Характеристика синтаксонів лісової рослинності, виділених за флористичною класифікацією. Синтаксони виділені в традиційному обсязі, який сформувався в роботах переважно польських вчених (W.Matuszkiewicz, J.Matuszkiewicz, 1981, 1996; Trachyc, 1962). Охарактеризовані всі класи, порядки, союзи, асоціації і субасоціації лісової рослинності. Склад флористичних синтаксонів лісової рослинності, співвідношення їх площ в східній частині Малого Полісся близькі до складу синтаксонів і співвідношення їх площ на Західному, Центральному та Київському Поліссі. Найпоширенішими є ценози асоціації Querceto-Pinetum typicum класу Vaccinio-Piceeta. Дубово-грабові ліси представлені ценозами класу Querco-Fagetea, в основному асоціацією Тilio-Carpinetum, яка знаходиться тут на південно-східній межі ареалу.

4.6. Специфічність рослинності східної частині Малого Полісся в порівнянні з прилеглими територіями. Уточнення східної межі Малого Полісся.

Специфічність рослинного покриву східної частини Малого Полісся полягає в тому, що він поєднує в собі риси рослинності як західної частини Малого Полісся, так і Центрального Полісся. Як і для західної частини Малого Полісся характерна значна участь центральноєвропейських видів та центральноєвропейських угруповань. Проте в регіоні не відмічені   види  Fagus sylvatica L., Geranium phaeum L., Scopolia carniolica Jacq., Lunaria rediviva L., Pinguicula vulgaris L., Swertia perennis L., угруповання Querceta petreae,  Schoeneto (ferruginei)-hypneta, Cladieta marisci, які зростають на прилеглій території західної частини.  Як і південь Центрального Полісся, регіон характеризується незначною заболоченістю (3 %). За типом болота досить різноманітні, головним чином евтрофні, здебільшого осокові, трапляються осоково-гіпнові, очеретяно-осокові, багато боліт-блюдець.

Територія Славутського, Ізяславського держлісгоспів та Камянківського, Климентовицького та Мальованського лісництв Шепетівського держлісгоспу подібна до Малого Полісся переважанням в рослинному покриві дубово-соснових та соснових лісів, часто багатоярусних; значною участю центральноєвропейських видів; поширенням в соснових лісах неморальних видів та видів, характерних для Карпат, наявністю залишків природних ялинників, карбонатних боліт (в західній частині), переважанням торфянистих та болотистих лук. Територія Романівського, Полонського, Хмелівського та Понінківського л-в Шепетівського держлісгоспу нагадує за природними умовами та характером рослинного покриву південно-західну частину Житомирського Полісся майже повною відсутністю водно-льодовикових морен, елювію вапняку, більш багатим характером грунтів, незначною заболоченістю, переважанням дубових (ас. Quercetum coryloso-caricosum (brisoiditis) і дубово-соснових (ас. Querceto-Pinetum coryloso-carycosum (brisoiditis), Querceto-Pinetum pteridiosum) лісів, значними площами дубово-грабових лісів, більшою участю Betula pendula. Встановлена нами східна межа Малополіського округу в системі геоботанічного районування проходить між Шепетівкою та Полонним по лінії Миньківці - Червоний Цвіт - Судимонт Поляни і наближається до східної межі Малого Полісся в системі фізико-географічного районування. В розділі розглянуто, як вона корелює з межами фізико-географічних чинників, відмічена специфіка геоботанічних меж, оскільки рослинність, на відміну від інших природних факторів, характеризується більшою рухливістю, екологічною гнучкістю, динамічністю (Исаченко, 1978).


Розділ 5. СОЗОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РОСЛИННОГО СВІТУ

СХІДНОЇ ЧАСТИНИ МАЛОГО ПОЛІССЯ

5.1. Рідкісні види флори регіону. З 760 видів рослин, виявлених в східній частині Малого Полісся, 115 (12,5 %) є рідкісними. За созологічним статусом серед них виділені три групи: 1) види, що охороняються на міжнародному рівні - Carlina cirsioides Klok, Pulsatilla latifolia Rupr.; 2) види, занесені до "Червоної книги України" - їх 27, найбільш рідкісними в регіоні з них є Carex bohemica Schreb., Carex вuxbaumii Wachlenb., Daphne cneorum L.,    Huperzia selago (L.) Bernh. ex Schrank et Mert., Salix mуrtilloides L.); 3) види, що занесені до "Списку рідкісних рослин Хмельницької області", їх 66. За результатами досліджень до цього списку запропоновано ще 17 видів, серед них - Moneses uniflora (L.) A. Gray, Primula vulgaris Huds, Luzula sylvatica (Huds) Gaudin, Dentaria glandulosa Waldst.et Kit.  Слід розглянути питання про внесення видів Salix lapponum L., Carex hartmanii Cajand, Equisetum vаriegatum Sсhleich ex Web. et Mohr. до "Червоної книги України", оскільки їх місцезнаходження на Україні є поодинокими. За мотивами охорони рідкісні види можна поділити на такі групи: 1) релікти (третинні - Daphne cneorum L., Scheuchzeria palustris L., Меlittis sarmatica L., Hedera helix L., Allium ursinum L.; гляціальні - Salix myrtilloides L., Salix lapponum L., Huperzia selago, Drosera intermedia Hayne); 2) ендеміки та субендеміки (карпатські - Symphytum cordatum Waldst.Et Kit.ex Willd., Primula elatior (L.) Hill), зрідка трапляються ендемік Полісся - Dianthus pseudosquarrosus (Novak) Klok та волино-подільсько-придністровський палеоендемік Carlina cirsioides Klok.; 3) погранично-ареальні види; велику групу складають центральноєвропейські, які знаходяться тут на східній межі свого ареалу; бореальні види, властиві Українському Поліссю, знаходяться на південній межі.

5.2. Рідкісні рослинні угруповання регіону. В східній частині Малого Полісся ми виділили 25 рідкісних синтаксонів, що потребують охорони як на загальнодержавному, так і регіональному рівнях. Вони поділяються на дві групи:1) угруповання, занесені до Зеленої книги України, їх 12 - асоціації Quercetum (roboris) coryloso-caricosum (brizoidis) і Q. (roboris) franguloso-caricosum (brizoidis) (33), Mixeto-Quercetum alliosum (ursini) (39), Pinetо-Quercetа rhododendrosa (lutei) (62), Carpineto-Quercetum hederosum (helixi) (35), C.-Q. caricosum (pilosae) та C.-Q. aegopodiosum (36); Tillieto(cordatae)-Querceta coryloso-caricosum(pilosae), T.-Q. coryloso-aegopodiosum(37), група асоціацій Pineta hylоcomiosa та P. myrtillosa (6), формації Cariceta davallianae (107), Numphareta luteae (121), Numphaeeta candidae (120), Sparganieta minimi (122), субформація Piceeto-Betuleto-Pineta (9);

2) угруповання, рідкісні для регіону досліджень, їх 13- асоціації Pinetum cladinosum, Р. convallarioso-hylocomiosum, P. callunoso-hylocomiosum, Polygoneta (amphybii) utriculariosa (minoris); групи асоціацій Pinetа lycopodiosa (annotini), P. franguloso-lycopodiosa (annotini), Betuleto-Pinetа lycopodiosa (annotini), Querceto-Pineta franguloso-lycopodiosa (annotini); Q.-P. vincosа і Querceto-Carpineto-Pineta vincosа; Betuleto-Pineta оxycoccoso (palustri)-caricoso (lasiocarpa)-sphagnosa та P.-B.-сalamagrostidoso (canescentis)-menyanthemoso-sphagnosa; Callaeto (palustris)-sphagnosa; формації Phalaroideta arundinaceae, Helictotrichoeta praustum, Holceta mollisi, Pineto-Spagneta olligotrophica.

5.3. Система природно-заповідних територій регіону та питання її оптимізації. Природно-заповідна мережа включає 58 обєктів загальною площею 18322,61 га (12,3 % від площі регіону): РЛП “Мальованка” (15660,3 га), 25 заказників (2292 га ), з них 6 заказників входять до складу РЛП "Мальованка"; 24 памятки природи (172,11 га), три з них знаходяться на території РЛП "Мальованка"; 4 парки садово-паркового мистецтва (91 га); 4 заповідних урочища (206,8 га). З участю автора створено 6 нових природно-заповідних об`єктів - РЛП "Мальованка", заказники "Праліс", "Дорогоща", "Хутірський", памятка природи "Три дуби", заповідне урочище "Вільшина". З метою охорони виявлених унікальних фітоценозів та місцезростань рідкісних та малопоширених видів планується розширення території РЛП "Мальованка" та створення на території Ізяславського, Славутського р-нів та м. Нетішин національного природного парку “Озеро Святе”.

5.4. Екологічна мережа Малого Полісся. Пропонується схема екологічної мережі Малого Полісся (Рис. 5.4).

Рис. 5.1 Схема екомережі Малого Полісся




Умовні позначення: 1- заказник державного значення; 2- заказник місцевого значення; 3- памятка природи державного значення; 4- памятка природи місцевого значення; 5- регіональний ландшафтний парк; 6- дендропарк державного значення; 7- дендропарк місцевого значення; 8- заповідне урочище місцевого значення; 9- ботанічний сад державного значення; 10- ботанічний сад місцевого значення; 11- державний кордон; 12- екологічний коридор; 13- природне ядро; 14- проектовані природно-заповідні території.

При її розробці використано досвід побудови таких мереж в Європі та Україні. До складу мережі входять три екологічних ядра різного рівня: Мальованське, Острозьке та Стирське. Природний центр найбільшого Мальованського  ядра складає регіональний ландшафтний парк "Мальованка", розташований в Шепетівському та Полонському р-нах. До складу цього  природного центру увійде і територія проектованого національного природного парку "Озеро Святе". Загальна площа природного центру складатиме 30660га. Острозьке екологічне ядро знаходиться на території реліктової Острозької прохідної долини. Природний його центр складають природно-заповідні території (8558,5га), зокрема - Дермансько-Мостівський регіональний ландшафтний парк, заказники Бущанський, "Урочище "Бір", Збитенський гідрологічний та Збитенський орнітологічний.

Стирське екологічне ядро має значно менший (268,4 га) природний центр, утворений заказниками державного значення Лопатинським, Лешнівським - та природно-заповідними територіями місцевого значення. Це екологічне ядро включає ряд територій, перспективних для охорони, і потребує розвитку.

Пропонується виділити один регіональний коридор широтного спрямування - Малополіський та три регіональних коридори меридіального спрямування - Західнобузький, Стирський, Іквоський. Широтний Малополіський коридор можна розглядати як частину проектованого Галицько-Слобожанського коридора національної екомережі ("Розбудова екомережі України" під ред. Шеляга-Сосонко, 1999). Він звязує природні ядра екомережі Малого Полісся з ядрами гірських систем Карпат на заході та природними ядрами Житомирського Полісся на сході.

5.5. Використання результатів досліджень для здійснення екологічної освіти шкільної молоді. Результати дослідження використовуються для створення системи екологічної освіти шкільної молоді на Хмельниччині.


ВИСНОВКИ

  1. У рослинному покриві східної частини Малого Полісся переважає лісова рослинність (56,9% від загальної площі території), луками зайнято 12,4% території, болотами (в тому числі осушеними) 3%, водною та прибережно-водною рослинністю 1%, синантропною - 26,7%.
  2. В розподілі рослинності по території дослідження спостерігається зменшення з заходу на схід площ соснових та дубово-соснових лісів і зростання площ сосново-дубових, грабово-дубових та дубових. В північній частині регіону більше соснових лісів. Біля м. Шепетівки рослинний покрив відзначається значною мозаїчністю, строкатістю, ліси мають більш неморальний характер.
  3. За домінантною класифікацією виділено 5 типів рослинності, 13 класів формацій, 49 формацій. Лісова рослинність представлена 4 формаціями, 8 субформаціями, 24 групами асоціацій, 41 асоціацією. Переважаючими в регіоні є дубово-соснові ліси. За флористичною класифікацією лісова рослинність нараховує 4 класи, 5 порядків, 6 союзів, 10 асоціацій.
  4. Рослинність регіону відзначається ценотичною різноманітністю та специфічністю. Вона поєднує в собі риси рослинності як західної частини Малого Полісся, так і Центрального Полісся. Це зумовлено фізико-географічними умовами та екотонним положенням території.
  5. Вивчення рослинності східної частини Малого Полісся дозволяє уточнити східну межу Малополіського округу в системі геоботанічного районування і провести її між Шепетівкою та Полонним по лінії Миньківці-Червоний Цвіт-Судимонт-Поляни, тобто геоботанічна межа наближається до фізико-географічної.
  6. Із 760 видів рослин, виявлених в регіоні досліджень, 115 (12,5%) є рідкісними. З них 2 види охороняються на міжнародному рівні, 28 - занесені до "Червоної книги України", 66 "Списку рідкісних рослин Хмельницької області". За результатами дослідження для внесення до останнього списку запропоновано ще 17 видів. Три види Salix lapponum, Carex hartmanii, Equisetum vаriegatum Sсhleich. пропонується занести до "Червоної книги України".
  7. На досліджуваній території виявлено 25 рідкісних угрупованнь, 12 з них занесені до "Зеленої книги України", 13 є регіонально рідкісними.
  8. Природно-заповідна мережа східної частини Малого Полісся включає 58 обєктів, площа яких складає 18322,61 га або 12,3% від площі регіону. 6 обєктів створені з участю автора. Ця мережа на сучасному етапі недостатньо забезпечує охорону біорізноманіття і потребує оптимізації. Запропоновано розширення території РЛП "Мальованка" та створення національного природного парку "Озеро Святе".
  9. Обґрунтована і розроблена екологічна мережа Малого Полісся. До її складу входять три екологічних ядра (Мальованське, Острозьке, Стирське), три регіональних коридори меридіального спрямування (Західнобузький, Стирський, Іквоський) та один регіональний коридор широтного спрямування - Малополіський. Останній розглядається як частина проектованого Галицько-Слобожанського коридора Національної екомережі.
  10. Результати дослідження рослинності східної частини Малого Полісся використовуються для здійснення екологічної освіти вчителів та учнів.



Страница: 1  Страница: 2 

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua


Меню
Реклама



2006-2009 © Диссертации и авторефераты Украины