Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Мовні стратегії у формуванні міжкультурного діалогу у європейському просторі (соціально-філософський аналіз) 2005 года.
Источник: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.10 / Т.С. Скубашевська; Ін-т вищ. освіти АПН України. — К., 2005. — 19 с. — укp.
Аннотация: Обгрунтовано місце та роль мовних стратегій у здійсненні міжкультурного діалогу в сучасному європейському просторі. Визначено співвідношення мовних тенденцій, шляхи та засоби поліпшення вивчення іноземних мов у навчальних закладах України. Доведено, що сучасні європейські інтегративні процеси інтенсифікують взаємодію народів і культур, створюють унікальну атмосферу співіснування в єдиному просторі культурних, етнічних, конфесійних суперечностей і потребують поглиблення діалогічного взаєморозуміння. Обгрунтовано значення мовних стратегій як одного з головних засобів налагодження міжкультурного діалогу, досягнення толерантності та взаєморозуміння, подолання суперчностей і конфліктів, які час від часу виникають в європейському просторі. Зазначено негативний вплив відсутності мовних стратегій і наявності політичної застережливості щодо вивчення іноземних мов і політики обмеження спілкування народів у колишньому СРСР на відсторонення України від загальноєвропейського діалогу. В останнє десятиріччя виявлено посилення процесів міграції українців до європейського простору, що сприяє визнанню української спільноти як рівноправного партнера євроінтеграційних процесів. Обгрунтовано необхідність поглибленого вивчення європейських мов як базового принципу сучасної освітньої політики України. Зазначено, що умовою ефективного налагодження міжкультурного діалогу в європейському просторі є освоєння декількох іноземних мов і досконале вивчення рідної. Наведено практичні рекомендації щодо поліпшення викладання та вивчення іноземних мов у навчальних закладах України.

Текст работы:

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ




СКУБАШЕВСЬКА ТЕТЯНА СТАНІСЛАВІВНА





УДК 141.2: 327.461



МОВНІ СТРАТЕГІЇ У ФОРМУВАННІ МІЖКУЛЬТУРНОГО ДІАЛОГУ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПРОСТОРІ

(СОЦІАЛЬНО ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ)




09. 00. 10 філософія освіти




АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук





Київ 2005 Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному педагогічному університеті
імені М. П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.


Науковий керівник:        доктор філософських наук, професор, академік АПН України, заслужений діяч науки і техніки України

Андрущенко Віктор Петрович, Національний педагогічний університету імені М. П. Драгоманова, м. Київ, ректор.


Офіційні опоненти:        доктор філософських наук, професор

Богданов Володимир Семенович,

Черкаський навчальний центр Одеської національної юридичної академії,

директор;


кандидат філософських наук, доцент

Розумний Володимир Павлович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри філософії гуманітарних наук.


Провідна установа:        Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, кафедра філософії, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.




Захист відбудеться “24” березня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.456.01 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9 (Зал засідань вченої ради, 9-й поверх).


З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України, 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.


Автореферат розісланий “24” лютого 2005 року.




Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                        Горбунова Л.С.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність дослідження значення, ролі та механізмів реалізації мовних стратегій у європейському просторі обумовлена потребами практики, насамперед, потребами поглиблення і розширення міжкультурного діалогу, що розгортається в Європі в післявоєнний період, а особливо після розпаду СРСР і так званого “соціалістичного табору” в останні 10 15 років. Європейський світ сьогодні став принципово іншим, ніж півстоліття тому. Незважаючи на протиріччя і, навіть, конфлікти, що інколи сколихують єдиний європейський простір, він характеризується цілісністю та взаємозвязками, відкритістю до діалогу й прозорістю у розгортанні внутрішніх і зовнішніх процесів, толерантністю у сприйнятті інших (не європейських) народів і культур та діалогічним способом життя.

Сучасна Європа пронизана інтеграційними процесами. Вона є полем розмаїття культур, плетивом міжнаціональних інтересів, дискурсом корінних народів та народів-мігрантів і, як така, потребує діалогу, що може бути здійсненим лише завдяки мовним стратегіям, що актуалізуються. Дослідження цієї проблеми є важливим завданням сучасної філософії освіти, адже лише розуміння потреб одне одного, переведене на мову освітніх технологій і виховання, може забезпечити той необхідний клімат, в якому розгортається співпраця, а не протистояння.

Європейський вектор є провідним напрямом зовнішньої політики України. Як історично, так і в контексті сучасних економічних, політичних та соціокультурних процесів він найбільше відповідає стратегії наших національних інтересів, а тому має бути забезпеченим усілякими засобами. Важливе місце серед них належить мовним стратегіям. Як засіб розуміння і спілкування мовні стратегії забезпечують двосторонні і багатосторонні діалог і співробітництво в контексті реалізації національних інтересів на європейському напрямі. Освоєння (впровадження, реалізація) мовних стратегій є однією з основних умов ефективної реалізації європейського курсу України. Вивчення цих процесів має актуальність не лише для українського, але й для європейського загалу.

Не менш актуальним наше дослідження є й з точки зору процесу становлення Обєднаної Європи і української соціокультурної реформації. Як зазначають дослідники, ці два процеси приблизно співпадають у часі, а тому потребують узгоджених зусиль для взаємної синхронізації, щоб уникнути відставання України від „європейського потягу”. Розуміння одне одного, нагальних завдань, що потребують синхронного розвязання, може бути досягненим лише за допомогою мовних стратегій, які забезпечують не лише зовнішній діалог (чи поверхове розуміння), але й проникнення в суть проблеми, тенденцій її розгортання у відповідності з загальнокультурними традиціями і сучасним станом економічного, політичного і соціокультурного розвитку народів європейського простору.

Мовні стратегії у цьому вимірі постають як засіб сутнісного розуміння потреби, мети, завдань, обставин і умов їх розвязання як з боку європейської спільноти, так і з боку України. Мова розширює контакти між людьми, забезпечує спілкування, сприяє взаєморозумінню і налагодженню міжнародних контактів. На жаль, мовні стратегії в Україні в минулі десятиріччя зреалізовувались спонтанно і безсистемно. Останнє має своє історичне пояснення: обмеження мовного знання (вивчення іноземних мов) тоталітарна держава обмежувала контакти своїх громадян з цивілізованим світом, вибудовувала своєрідний барєр у розумінні і сприйнятті один одного, формувала на цій основі „образ ворога”, протиставляла народи, обмежувала міжнародні контакти. Подоланням означеного стану, який все ще домінує в свідомості освітянського загалу української спільноти, утвердженням установки на інтенсифікацію впровадження мовних стратегій якраз і обумовлена актуальність дисертаційного дослідження, яке пропонується для розгляду.

Актуальність нашого дослідження, нарешті, обумовлена загальногуманістичною потребою розвитку і збагачення духовного світу особистості, що реалізується через поглиблене розуміння ментальної культури інших засобами мовних стратегій. Загальновідомим є факт, що прочитання твору того чи іншого іноземного автора в оригіналі забезпечує більш глибоке розуміння не лише авторської думки, але й обставин (причин, умов), які привели до її формування. За цим розумінням стоїть не лише можливість поглибленого діалогу між народами й культурами, але й розвиток внутрішнього духовного світу особистості, яка стає багатшою ще на один твір, ще на одну мову, ще на одну культуру. Мовні стратегії, таким чином, постають як чинник розвитку духовності людини, як людини у всій повноті її соціокультурних характеристик. За результатами нашого дослідження сформульовані рекомендації впровадження мовних стратегій як механізмів гуманістичного розвитку особистості.

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Як соціально-філософська і соціокультурна проблема мовних стратегій стала предметом дослідження порівняно недавно. Практично вона розробляється в останні два три десятиріччя. В її основі знаходяться фундаментальні дослідження феномену мови знаменитих мовознавців (від О.Потебні до Я.Білодіда), а також дослідників мовно-педагогічних і виховних технологій (від Я.Каменського до А.Макаренка, Г.Ващенка і В.Сухомлинського). Видатні досягнення означених вчених є першим і основним пластом літератури, на якій вибудовувалось наше дослідження.

Серед робіт сучасних науковців, які тією чи іншою мірою торкались досліджуваної нами проблеми, ми виділяємо три відносно самостійні групи наукових розробок.

Перша з них присвячена дослідженню загальнокультурної ситуації, що склалась у Європі в післявоєнний період, особливо після розпаду СРСР і руйнації „соціалістичного табору” (С.Веселовський, М.Білоусов, І.Бураківський, Л.Гайдуков, Л.Губерський, С.Годун, А.Дугін, В.Копійка, В.Крушинський, В.Манжола, І.Мінгазутдінов, Г.Немиря, О.Павлюк, Д.Сіджанскі, М.Срежньова).

Другу групу досліджень складають роботи вчених, які намагались проникнути в архітектоніку європейського діалогу, обумовлену розмаїттям культур і ментальних характеристик народів європейського простору (З.Бзежинський. Б.Гуменюк, А.Зленко, В.Литвин, М.Михальченко, Г.Руденко та ін.)

Нарешті, до третьої групи ми відносимо дослідження авторів, мовні стратегії в яких є предметом безпосереднього теоретичного аналізу. У цьому плані мовні стратегії вивчаються представниками багатьох наук філологами і лінгвістами, психологами і семіотиками, філософами і, навіть, математиками. Серед науковців-філологічного та літературного профілю, праці яких мають знаковий характер, слід насамперед назвати А.Грищенка, М.Жулинського, Л.Мацько, А.Міщенка, В.Німчука, В.Яременка; серед філософів В.Андрущенка, К.Жоля, М.Михальченка, Б.Парахонського та ін.

Враховуючи міжпредметний характер нашого дослідження і його соціально-філософську спрямованість, автор намагався спиратися на всі ці групи наукового доробку з однаковою мірою відповідальності.

Відзначаючи цей доробок, слід мати на увазі, що ряд проблем все ще залишається недостатньо вивченим. Потребують уточнення, зокрема, геополітичні характеристики сучасної Європи, соціокультурні, етнічні та конфесійні особливості, які складуються в контексті міграційних потоків останніх десятиріч; поняття міжкультурного діалогу та основних принципів його утвердження; роль мовних стратегій у налагодженні міжкультурного діалогу; місце та роль мовних стратегій в освітній політиці України; вдосконалення вивчення європейських мов в системі освіти України тощо. Враховуючи недостатню вивченість цих і багатьох інших проблем, автор обрав означену тему у якості предмета безпосереднього теоретичного аналізу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Загальний напрям дисертаційної роботи пов'язаний з темою дослідження відділу змісту, філософії та прогнозування вищої освіти Інституту вищої освіти АПН України „Філософські засади трансформації вищої освіти в Україні на початку ХХІ століття” (державний реєстраційний номер 0103U000960, № 44 від 06.03.2003р.).

Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Інституту вищої освіти АПН України від 27 січня 2004 року (протокол № 1 п. 4.6).

Мета дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є соціально-філософський аналіз місця та ролі мовних стратегій у формуванні міжкультурного діалогу у європейському просторі. Досягнення даної мети обумовлює необхідність розвязання таких дослідницьких завдань:

  • зясувати характер соціокультурних відносин, що склались у європейському просторі в останні два-три десятиріччя, головні тенденції їх розвитку в контексті сучасних інтеграційних процесів;
  • дослідити феномен “мовних стратегій” як механізмів здійснення міжкультурного діалогу;
  • розглянути структуру та характер взаємодії мовних стратегій європейського культурного та освітнього простору;
  • визначити характер та тенденції поширення української мови в європейському просторі;
  • виявити можливі шляхи вдосконалення вивчення європейських мов в освітній стратегії України.

Обєктом дослідження є мовні стратегії, що здійснюються у європейському культурному просторі; предметом - їх значення і роль у налагодженні міжкультурного діалогу у європейському просторі.

Методи дослідження. Основними методами, за якими здійснювалось дослідження є: діалектичний, герменевтичний, порівняльний, структурно-функціональний та ін. Автор намагався використовувати ці методи у взаємозвязку і взаємодоповненні, що дозволило виявити суперечності досліджуваних проблем, причини, які до цього спонукають, чинники та умови розвязання суперечностей, здійсн