Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Мовна політика в Україні (кінець 50-х - початок 90-х рр. XX ст.) 2001 года.
Источник: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Ж.А. Шевчук; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2001. — 20 с. — укp.
Аннотация: З використанням широких документальних матеріалів, архівів центральних та місцевих державних архівосховищ України та Російської Федерації, Служби безпеки України та її обласних управлінь розглянуто основні шляхи реалізації мовної політики України періоду кінця 1950 - 80-х рр. Наведений статистичний матеріал доводить, що зросійщення України охопило всі сфери політичного, економічного та культурного життя. Доведено, що значні парадигми у сфері національної культурної політики викликали рішучий опір української інтелігенції, всіх тих, для кого було небайдужим минуле, сьогодення і майбутнє України. Наведено документи з архівно-слідчих справ українських правозахисників, які активно і послідовно включилися в рух за збереження рідної мови.

Текст работы:

Харківський національний університет ім.В.Н.Каразіна





Шевчук Жанна Анатоліївна



УДК 811:32(477) “1950/1990”




МОВНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ

(кінець 50-х початок 90-х рр. ХХ ст.)




07.00.01 Історія України




АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук








Харків-2001




Дисертацією є рукопис


Робота виконана у відділі регіональних проблем історії України Інституту історії

України НАН України



Захист відбудеться  “26” червня 2001 р. о 15 годині на засіданні  спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл.Свободи, 4, ауд. 4-65.


З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м.Харків, пл.Свободи, 4.




Автореферат розісланий “20”  травня 2001 р.   







ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження.  В умовах відродження національної незалежності, розбудови суверенної Української держави все більшого значення набувають питання функціонування української мови в усіх сферах політичного, економічного і культурного життя країни. В звязку з цим, дослідження актуальних історичних проблем, до яких відноситься й мовна політика, активний пошук обєктивної істини за допомогою сучасних теоретико-методологічних підходів одне з важливих завдань історичної науки.

У спадщину нашій державі лишилося чимало нерозвязаних питань, повязаних з вирішенням національно-культурних проблем. Серед них особливе місце посідають негативні наслідки політики правлячої комуністичної партії по русифікації, що породжували нестабільність, могли призвести до соціального вибуху в суспільстві. Наукове осмислення здобутків і прорахунків громадського руху за збереження рідної мови в своєму кінцевому результаті дозволить розвязати широке коло питань, які вийшли останнім часом на передній план в процесі активного державотворчого процесу.

Обєктом дослідження є мовна політика вищого політичного керівництва СРСР та УРСР, спрямована на утвердження російської мови як мови міжнаціонального спілкування, реакція на неї з боку широких верств населення.

Предметом дослідження є діяльність партійного і державного керівництва СРСР та УРСР, їх структур у регіонах по втіленню політики русифікації, що охопила всі сфери політичного, економічного і культурного життя України, і, як наслідок, викликала опір правозахисних організацій та груп, національно-свідомих сил у середовищі інтелігенції, робітництва, селянства, молоді.

Хронологічні рамки  дисертації охоплюють період кінець 50-х початок 90-х років ХХ ст. Нижня їх межа обумовлена початком десталінізації країни, яка певним чином торкнулася й національно-культурної сфери. Верхня повязана із висвітленням процесів, покликаних до життя процесом проголошення державної незалежності України.

Метою роботи є здійснення, на основі широкого кола джерел, зокрема документальних матеріалів державних та відомчих архівів, опублікованої літератури, періодичних видань, глибокого і всебічного аналізу мовної політики в Україні, розкриття причин та наслідків русифікації в усіх сферах суспільного життя, визначення шляхів її подолання на сучасному етапі.

Поставлена мета обумовила такі основні завдання:

  • проаналізувати законодавчі і нормативні акти, повязані з формуванням мовної політики в Україні досліджуваного періоду;
  • дати оцінку програмним документам КПРС та КПУ, які обгрунтовували теорію “зближення націй”, поняття “єдиної спільності радянський народ”;
  • довести негативні наслідки політики русифікації у сфері освіти, науки, культури;
  • прослідкувати місце і значення мовних питань в програмних документах правозахисних організацій та груп;
  • розкрити реакцію національно-свідомих кіл українського суспільства на політику русифікації, порушення прав і свобод громадян у національно-культурній сфері;
  • висвітлити позицію зарубіжних українських організацій щодо заходів вищого партійно-державного керівництва СРСР та УРСР по реалізації національно-культурної політики;
  • дослідити процеси, які передували прийняттю Верховною Радою УРСР Закону про мови в Українській РСР;
  • виробити практичні рекомендації по реалізації положень Закону про мови в УРСР на сучасному етапі.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що:

  • дисертація є першою спробою в українській історіографії, в якій на основі широкої документальної бази досліджуються питання формування становлення та утвердження мовної політики в Україні, аналізуються її наслідки для українського суспільства;
  • доведено, що політика русифікації не спиралася на обєктивні чинники, здійснювалася вищим політичним керівництвом СРСР та УРСР на основі необгрунтованої і невиправданої тези щодо “злиття націй і народностей” та формування “єдиної спільності радянський народ”;
  • показано, що політика русифікації викликала опір серед широких верств населення;
  • визначено ставлення до мовної політики в Україні різних правозахисних організацій і груп;
  • зясована реакція українських зарубіжних організацій на політику русифікації, що проявилася в організації петиційних кампаній, створенні умов для функціонування української мови у місцях компактного проживання українців за кордоном;
  • простежено тенденцію щодо посилення політичних репресій стосовно осіб, які виступали проти порушення громадянських прав у національно-культурній сфері;
  • опрацьовано архівно-слідчі справи спецслужб, порушені проти активних учасників українського національного руху;
  • розкрито позицію вищого партійно-державного керівництва УРСР, місцевих партійно-радянських органів, громадських організацій, творчих спілок в процесі підготовки і прийняття Закону про мови в Українській РСР;
  • введено в науковий обіг маловідомі матеріали вищого політичного керівництва, органів державної влади та управління СРСР та УРСР, місцевих партійних та радянських органів, спецслужб, громадських організацій стосовно мовних проблем.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані при підготовці узагальнюючих праць з історії України ХХ ст., підручників, посібників, енциклопедичних видань, при викладанні нормативних і спеціальних курсів у вищих навчальних закладах, школах, формуванні і реалізації загальнодержавних та регіональних національно-культурних програм.

Звязок роботи з науковими програмами. Тема дисертаційної роботи виконувалася у відповідності з Державною програмою “Реабілітовані історією”, обумовленою постановами Президії Верховної Ради (№2256-ХІІ від 6 квітня 1992 р.) та Кабінету Міністрів України (№530 від 11 вересня 1992 р.), планом наукової роботи відділу регіональних проблем історії України Інституту історії України НАН України на 19972002 рр.

Апробація результатів дослідження. Текст дисертаційної роботи обговорювався на засіданнях відділу регіональних проблем історії України Інституту історії України НАН України, Головної редколегії науково-документальної серії книг “Реабілітовані історією”, науково-методичної ради Всеукраїнської спілки краєзнавців. Результати досліджень викладені в доповідях і повідомленнях дисертанта на Всеукраїнських наукових конференціях з історичного краєзнавства, круглому столі з питань формування і функціонування тоталітарної системи.

Структура роботи підпорядкована меті і завданням дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг дисертації 178 стор., з них основного тексту 156 стор.; списку джерел і літератури 22 стор. Список літератури нараховує 349 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі дисертантом обгрунтовується актуальність теми, наукова новизна роботи, її практичне значення, розкривається звязок з науковими програмами, показується апробація досліджуваної теми на наукових конференціях, круглих столах, науково-методичних радах громадських організацій, творчих спілок.

У першому розділі “Історіографія та огляд джерел” подається глибокий всебічний аналіз літератури з питань мовної політики в Україні. Він засвідчує, що ці питання постійно знаходилися в полі зору як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. При цьому відзначаються тенденції, що мали місце у літературі 6080-х років. Виходячи з програмних документів вищого політичного керівництва СРСР та УРСР, історики, філософи, мовознавці всебічно обгрунтовували тезу щодо відмирання національних мов і утвердження російської мови як мови міжнаціонального спілкування народів Радянського Союзу. Характерними у цьому відношенні є праці академіка Академії наук УРСР І.К.Білодіда, який доводив, що російська мова може і повинна займати домінуюче положення на теренах СРСР, давав відсіч тим, хто виступав за збереження рідної української мови, розширення її сфер вжитку в політичному, економічному і культурному житті українського народу.

Подібні підходи спостерігаються зокрема в працях Л.Шевченко, які, ігноруючи серйозні проблеми у мовній політиці, обгрунтовували посту­пальний розвиток української культури, яка, на їх думку, досягла у 6080-х рр. високого рівня. Кардинально іншої точки зору дотримувалися зарубіжні дослідники, які констатували наявність політики русифікації України, що завдала непоправної шкоди українському народові, породжувала негативні явища в його історії та культурі.

Ця ж думка проходила червоною ниткою через праці українських правозахисників, які, долаючи перепони, змогли оприлюднити свої погляди перед світовою громадськістю.

Ствердження державної незалежності України відкрило широкі можливості для обєктивного висвітлення мовної політики українськими дослідниками. Одним із перших порушив цю проблему В.Лизанчук, який підготував ряд оригінальних праць, написаних на великому фактичному матеріалі. Цілком слушним є висновок автора про те, що “...внаслідок ігнорування гуманістичних принципів національної політики і насаджування політики великодержавного шовінізму надзвичайно великої шкоди завдано етнічній цілісності українського народу; мільйони українців денаціоналізувались і зросійщилися”.

Введення у науковий обіг нових документальних матеріалів, розсекречення архівів вищого політичного керівництва дало можливість показати наявність  організованого опору політиці русифікації України. Одними з перших це зробили Г.Касьянов, Ю.Курносов, Ю.Зайцев, Д.Коханова, А.Русначенко, Ю.Данилюк, О.Бажан та ін. Позитивно оцінюючи зазначені праці, не можна не відзначити, що загалом вони торкаються лише окремих аспектів мовної політики в Україні.

Аналіз опублікованої літератури, присвяченої здійсненню національно-культурної політики в Україні кінця 5080-х рр., дає підставу стверджувати, що в українській історіографії практично відсутні праці, в яких би розглядалися питання мовної політики в Україні, її формування, причини, хід та наслідки.

У процесі роботи дисертантом залучена широка документальна база центральних державних архівів України, Російської Федерації, Державного архіву Служби безпеки України та його обласних управлінь, місцевих державних архівів.

Цінні відомості з питань формування і реалізації мовної політики в Україні містить фонд Центрального Комітету Компартії України (ф. 1) в Центральному державному архіві громадських об