Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Орнітофауна антропогенних екосистем північного Лівобережжя України (на прикладі Чернігівської області) 2000 года.
Источник: Автореф. дис... канд. біол. наук: 03.00.08 / Л.П. Кузьменко; НАН України. Ін-т зоології ім. І.І.Шмальгаузена. — К., 2000. — 18 с. — укp.
Аннотация: Вперше на території північного Лівобережжя України проведено порівняння орнітоценозів територій різного рівня трансформації у такому ряду: слабо змінені (широколистяні і сосново-листяні ліси) - сильно змінені (лісосмуги, дачі) - урбанізовані (житлові квартали міст). Визначено видовий склад орнітонаселення, розподіл птахів за трофічним і топічним показниками та за типом фауни. За умов зростання антропогенного пресу досліджено зменшення числа гніздових видів і збільшення загальної щільності та біомаси птахів за рахунок небагатьох синантропних видів. Детально вивчено і проаналізовано у сезонному та багаторічному аспектах особливості орнітофауни середніх міст досліджуваного регіону на прикладі м.Ніжина.

Текст работы:


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЗООЛОГІЇ ім. І. І. ШМАЛЬГАУЗЕНА





Кузьменко Людмила Петрівна


УДК 598.2(477.51) 



Орнітофауна антропогенних екосистем

північного Лівобережжя України

(на прикладі Чернігівської області)


Спеціальність 03.00.08. зоологія





Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук











Київ -2000


Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Ніжинському державному педагогічному

університеті імені Миколи Гоголя


Науковий керівник:      Заслужений діяч науки і техніки України,

                                         кандидат біологічних наук, професор

                                         Марисова Інеса Віталіївна

                                         Ніжинський педагогічний університет

                                          кафедра зоології


Офіційні опоненти:       доктор біологічних наук, професор

                                   Лисенко Валерій Іванович

                                        Таврійська агро-технічна академія,

                                         завідувач кафедрою мисливствознавства

                                         і біоресурсів


                                         кандидат біологічних наук

                                         Клестов Микола Леонардович

                                         директор наукового центру

                                         Мінекобезпеки України


Провідна установа:        Ужгородський державний університет


Захист відбудеться     28     березня       2000 року о  10 годині на

засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.153.01 при Інституті зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України за адресою: 01000, Київ-30, вул. Богдана Хмельницького,15.


З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України.


Автореферат розісланий  23    березня    2000 р.


Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук                                         В. В. Золотов


Загальна характеристика роботи


Актуальність роботи. Зміни природного середовища, викликані урбанізацією територій і зростанням міст, суттєво впливають на птахів фауни України. В антропогенних екосистемах, у порівнянні з природними, змінюється, перш за все, видовий склад, структура населення птахів, їх екологія, а з часом і етологія, морфологія тощо. Часто ці зміни призводять до небажаних для людини наслідків порушується стійкість природних екосистем, знижується їх продуктивність, зростає чисельність птахів, які мають негативне значення для людини, скорочуються популяції цінних видів тощо.

Поглиблення і розширення антропогенного впливу на фауну, біологію та екологію птахів, робить актуальними дослідження характеру, послідовності і наслідків цих змін. Вони важливі для прогнозування подальшої антропогенної трансформації екосистем, визначення механізмів управління ними з метою максимальної збереженості та розвитку їх у потрібному людині напрямку.

Для ефективного впровадження природоохоронних заходів у життя потрібно знати закономірності динаміки орнітофауни у просторі і часі, виявлені на основі вивчення достатнього серійного і фактичного матеріалу. Окремі дослідження птахів на ізольованих і розрізнених територіях або в окремих великих чи малих містах не дають такої можливості.

Слід враховувати географічне положення населених пунктів, ландшафтно-кліматичні зони, в межах яких вони розміщені, та інші параметри, що, безумовно відбивається і на стані орнітофауни. Саме тому дуже важливо проаналізувати орнітоценози антропогенних екосистем в якомога більшій кількості регіонів України.

А поки що такі дослідження проводилися лише в центральній і західній частині нашої країни. Полісся в цьому плані залишається не вивченим.

В Україні майже повністю відсутні дані цілеспрямованого аналізу процесів поетапного формування населення птахів тих територій, які в різній мірі трансформовані людиною. Зокрема, це стосується Лівобережної частини Полісся України.

Наша робота присвячена вивченню птахів згаданого регіону, який в різній мірі зазнав антропогенного впливу і зясуванню ступеню змін орнітоценозів у межах досліджуваного та суміжних регіонів.

Звзок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного пошуку є складовою частиною головного напрямку наукових  досліджень кафедр зоології та ботаніки Ніжинського пед­університету по проблемі “Природа Чернігівщини та її охорона” (схвалено Вченою радою 26.XII.1993 р., протокол № 6).

Мета виявити сучасний стан орнітонаселення культурного ландшафту північного Лівобережжя України, зясувати динаміку змін орнітоценозів та визначити перспективи їх розвитку при поглибленні і розширенні антропогенного впливу.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:

1. Встановити видовий та кількісний склад птахів, вивчити і порівняти їх щільність та біомасу у різних за ступенем урбанізації антропогенних екосистемах (у гніздовий та зимовий періоди) згідно прийнятого поділу у такому ряду: слабо змінені лісові території  (вторинні широколистяні та сосново-листяні ліси) сильно змінені (приміські та призалізничні лісосмуги, дачні поселення) перетворені території (житлові квартали міст).

2. Проаналізувати зміни орнітонаселення за трофічним, топічним показниками та за типом фауни при поступовому посиленні антропогенного впливу на природні екосистеми аж до повної їх урбанізації.

3. Виявити сезонні зміни у населенні птахів цих територій.

4. Вивчити орнітокомплекси середніх міст північного Лівобережжя України на прикладі міста Ніжина.

5. Проаналізувати зміни екології і поведінки воронових птахів, як найбільш типових і звичайних компонентів антропогенних екосистем під впливом урбанізації.

Наукова новизна. Вперше на території північного Лівобережжя України за єдиною методикою проведено обліки птахів у антропогенних екосистемах різного рівня трансформації. Подано характеристики фауністичних угруповань і особливостей населення птахів різних антропогенних територій, порівняння яких дозволило встановити певні закономірності при зростанні антропогенних навантажень на екосистеми від слабо змінених лісових біотопів до повністю урбанізованих.

Вперше детально вивчено орнітонаселення і особливості його розподілу на території середніх за розмірами міст північного Лівобережжя України.

Практичне значення. Матеріали і висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані для створення кадастру тваринного світу даного регіону і України в цілому, при складанні атласів орнітонаселення різних регіонів України, а також можуть бути покладені в основу прогнозування змін населення птахів при зростанні антропогенного навантаження на екосистеми.

Ряд положень роботи було застосовано протягом 1998 1999 навчального року у вузівських курсах зоології хребетних тварин і екології, а також у розробленому нами спецкурсі з орнітофауністики.

Особистий внесок здобувача. Участь автора у даній роботі полягала в організації і проведенні всебічних польових досліджень, у виборі і модифікації методик обліку птахів на досліджуваній території, камеральній обробці даних, аналізі одержаних результатів і формулюванні узагальнюючих висновків, а також у використанні їх у навчальному процесі вузу.

Апробація роботи. Попередні дослідження автора були викладені на II і III Всесоюзних нарадах робочої групи по лелеках Всесоюзного орнітологічного товариства (Мінськ, 1990; Канів, 1991), на III науковій конференції Спілки молодих орнітологів України (Київ, 1997), на VII нараді орнітологів Західної України (Івано-Франківськ, 1999).

Результати поетапних досліджень доповідались також на засіданні відділу теплокровних тварин Інституту зоології НАН України ім. І. І. Шмальгаузена, на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ніжинського державного педуніверситету (1997, 1998, 1999).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 173 сторінках машинописного тексту. Складається з вступу, 7 розділів, списку літератури (307 джерел). Робота ілюстрована 41 таблицею та  35 рисунками.

Зміст роботи


Огляд літератури

Аналіз літератури показав, що вивчення орнітофауни антропогенних екосистем, хоча і ведеться протягом багатьох років, але дуже однобічно. Вивчається, як правило, орнітофауна міст, здебільшого великих за розмірами, тобто кінцевий етап процесу трансформації ландшафту (Лопарев, 1998). Значно менше уваги приділяється нині вивченню слабо трансформованих і практично не вивчається орнітофауна сильно трансформованих екосистем (лісосмуги в межах міст, дачні поселення), саме тих ланок, що передують урбанізованій, максимально трансформованій території.

Вперше прослідкували стан і зміни фауни і населення птахів на територіях різного рівня трансформації російські орнітологи В. Г. Бабенко (1980) і В. М. Константинов (1992).

На території України подібні дослідження не проводилися, хоча в останні роки, при вивченні птахів родини Paridae та роду Turdus, частково розглядалися питання біології цих птахів на територіях різного рівня трансформації (Чаплигіна, 1998; Матвєєв, 1998).

На території Чернігівської області вивчалася переважно орнітофауна слабо трансформованих територій (вторинні ліси), а з урбанізованих   більш-менш вивченим можна вважати лише місто Чернігів (Марисова, Самофалов, Левенець, 1985; Марисова, Самофалов, 1987; Самофалов, 1984,1988 та інші).

Щодо вивчення орнітонаселення  та біотопічного розподілу птахів у містах середніх за розмірами зустрічаються лише поодинокі розрізнені публікації.


Загальна характеристика району досліджень

Дослідження проводилося в основному на території Чернігівської області, яка розташована у північно-східній частині України, у межах двох природних зон мішаних лісів і лісостепу ( Дериколенко та ін., 1975).

Основну увагу в даному розділі приділено характеристиці кліматичних та гідрологічних факторів, а також змінам природної рослинності досліджуваного регіону в результаті діяльності людини.

Крім того, окремо подана  невелика історична і екологічна характеристика міста Ніжина, яке розглядається як модель типових середніх міст Чернігівщини.


Матеріал і методика досліджень

Вивчення орнітонаселення Чернігівської області ми розпочали з 1990 р. У перші роки йшов спорадичний збір фактичного матеріалу, а з 1996 р. інтенсивне цілеспрямоване вивчення птахів антропогенних екосистем даної території. Були визначені райони з різним ступенем освоєння господарською діяльністю людини. Показником ступеня зміни природних екосистем служив відсоток площ, зайнятих перетвореними людиною територіями. Враховувалися також ступінь розвитку транспортних магістралей та інтенсивність руху транспорту, величина рекреаційного навантаження тощо.

Всього для проведення досліджень у гніздовий період було закладено 23 маршрути загальною довжиною 147 км, довжина окремих маршрутів становила від 3 км до 9 км в залежності від біотопу. Протягом гніздового періоду під час обліків пройдено  1 тис. 624 км. У зимовий період обліки проходили по 22 маршрутах загальною довжиною 133 км. За час спостережень пройдено взимку 579 км. Загальний кілометраж за весь період досліджень становить 2 тис. 203 км.

Ми порівнювали орнітонаселення антропогенних екосистем, побудованих за ступенем їхньої трансформованості: слабо змінені лісові сильно змінені (лісосмуги і дачні поселення) повністю урбанізовані території міст.

Дослідженнями охоплено міста Чернігів, Ніжин, Прилуки, Бахмач та  прилеглі до них території.

В основу проведення обліків на території всіх біотопів покладено єдиний метод маршрутний, або метод лінійних трансектів (Bibby et al., 1992).

Для перерахунку даних маршрутного обліку на площу нами застосовувалася формула Р. Л. Наумова (1965).

Для деяких видів птахів, зокрема, чикотня (Turdus pilaris), сороки (Pica pica), грака (Corvus frugilegus) проводили абсолютний облік картування всіх жилих гнізд.

Обліки птахів проводили у гніздовий та зимовий періоди, бо  вони є найбільш показовими у житті птахів і найповніше відображають стан орнітонаселення досліджуваного регіону.

У гніздовий сезон обліки проводилися з 15 квітня по 30 червня.

Кількість проходження маршруту у кожному біотопі в гніздовий період 3-4 рази. Відвідування біотопів під час обліків розподілялися так, щоб охопити гніздові періоди птахів, які в різний час приступають до гніздування.

Обліки птахів у зимовий період проводилися з 20 листопада по 20 лютого. Достатнім ми вважали проведення 2 обліків на кожному маршруті протягом сезону.

У зимовий період птахів реєстрували маршрутним методом у фіксованій смузі обліку (25 м вбік від обліковця). Перерахунок на одиницю площі проводили за формулою Н. Г. Челенцева (1985). Маршрути проходили через усі досліджувані райони. На місцях ночівель проводилися абсолютні обліки птахів.

Для опису орнітонаселення використовували загальноприйняту шкалу О. П. Кузякіна (1962).

У порівняльному аналізі подібності видового складу і щільності населення птахів використовувалися індекси подібності Жаккара (Клауст­ницер, 1990) і Наумова (Наумов, 1964).

Біомаса розраховувалася шляхом множення щільності населення на масу птаха даного виду.  Маса птахів і типи фауни подані у відповідності з матеріалами Банку зоогеографічних даних Новосибірського БІНу (Гузій, 1997).

Обробку данних проведено на ПК IBM 486 DX4 100. Таблиці, графіки та діаграми виконані автором у Word. 6.0, Exel. 7.0.


Населення птахів екосистем різного рівня трансформації

у гніздовий період

Видовий склад та щільність населення гніздових птахів суттєво змінюється в залежності від рівня антропогенної освоєності регіону. У ряду від слабо змінених лісових до повністю урбанізованих територій міст кількість гніздових птахів зменшується від 49 до 19 видів (табл. 1). Виключення   міські парки і кладовища, які є рефугіумами лісових птахів у місті; тут зареєстровано 48 видів.

Загальна щільність птахів збільшується у ряду від слабо до повністю змінених територій майже в 3 рази. На території лісу щільність низька, а найвища щільність птахів зареєстрована нами у житлових кварталах міст.

Таблиця 1

Зміни гніздового населення птахів при урбанізації


Зниження видового різноманіття і збільшення при цьому загальної щільності і біомаси птахів міст у порівнянні з лісовими територіями є характерною рисою урбанізованих районів північного Лівобережжя України. Ця закономірність відмічається і для інших регіонів, зокрема Росії (Бабенко, 1980; Ильичев и др., 1987).

У всіх досліджуваних нами районах домінують представники ряду Горобцеподібні (від 71 % у лісах до 92 % у дачних поселеннях).

По мірі зростання трансформованості середовища відбувається якісна зміна домінуючих видів.

У сосново-листяному та широколистяному лісах домінує зяблик (Fringilla coelebs). У лісосмугах домінантом ще залишається зяблик, але як субдомінант виступає і звичайна вівсянка (Emberiza citrinella). У дачних поселеннях зазначені види замінюються хатнім горобцем (Passer domesticus) і коноплянкою (Acanthis cannabina). У парках і кладовищах домінують чикотень, польовий горобець(Passer montanus) і зяблик. У міських кварталах хатній і польовий горобці, сизий голуб (Columba livia), чорний серпокрилець (Apus apus).

Усіх птахів можна поділити на певні групи, в залежності від їх реакції на дію антропогенних факторів.

Уникають повністю змінених людиною територій більшість видів птахів: майже всі негоробині, а з горобиних вівчарики, дрозди, мухоловки тощо.

Деякі види птахів, навпаки, мають максимальну щільність у повністю освоєних районах, а саме: сизий голуб, чорний серпокрилець, міська ластівка (Delichon urbica), хатній горобець.

Частина видів мають максимальну щільність не у місті, а в дачних поселеннях, зокрема це коноплянка, звичайна камінка (Oenanthe oenanthe), біла плиска (Motacilla alba).

Важливе значення у розподілі птахів по різних антропогенних територіях має трофічний фактор.

Відсоток участі у населенні комахоїдних птахів поступово зменшується від лісових до урбанізованих районів від 59,3 % до 36,8 % (рис.1).

Комахо-рослинноїдних птахів найменша кількість у лісах, а найбільша у дачних поселеннях, в основному за рахунок двох видів горобців, переважно хатнього.

Не відмічено чіткої залежності у зміні частки участі рослинноїдних птахів. Найменше рослинноїдних птахів у дачних поселеннях (12 %), трохи вища у лісосмугах і лісах (відповідно 15,9 % і 16,3 %), а найбільша частка у житлових кварталах міста (21 %).

Хижі птахи зустрічаються тільки у лісах і лісосмугах, складаючи, відповідно 6,1 % і 6,8 %. На території дач і житлових кварталів вони не входять до постійного складу орнітонаселення.

Частка всеїдних птахів зростає в ряду від слабо до повністю трансформованих територій, а саме від 2 % у лісах до 21,2 % у житлових кварталах міст.

Висока чисельність у містах всеїдних птахів, а також зменшення там комахоїдних птахів є свідченням різкої зміни рослинного покриву і засмічення навколишнього середовища відходами життєдіяльності людини.

Існують відмінності також у розподілі птахів за місцем їх гніздування (рис. 2). Потрібно відмітити, що у ряду від слабо до максимально трансформованих екосистем поступово зменшується кількість птахів, які гніздяться в дуплах і напівдуплах, бо різко зменшується кількість дерев, придатних для побудови гнізд. Найменше дуплогніздників зустрічається у міських кварталах, проте у парках їх кількість переважає за рахунок польового горобця, шпака (Sturnus vulgaris), великої синиці (Parus major). Також у цьому ряду поступово зменшується кількість птахів приземно-чагарникового ярусу: від 16,6 % у лісах до 10,5 % у житловій забудові.

Кількість птахів, що розташовують свої гнізда у кронах дерев, найвища у лісосмугах (37,2 %), а найменша у дачних поселеннях (20,8 %). Досить високою є чисельність кронників у житловій забудові міст (31,6 %), за рахунок гніздування тут грака, кільчастої горлиці (Streptopelia decaocto), сороки.

Максимальне число наземногніздних птахів у дачних поселеннях. Найчисельнішими серед них є жовта плиска (Motacilla flava), польовий жайворонок (Alauda arvensis), звичайна вівсянка. У лісах та лісосмугах чисельність наземногніздних птахів набагато менша, а у районах житлових кварталів міст ці птахи повністю відсутні.

У дачних поселеннях та у містах найбільш численною є група птахів які гніздяться на житлових та господарських будівлях людини: хатній горобець, міська та сільська (Hirundo rustica) ластівки, чорний серпокрилець.

Лише два види птахів  які мають високу пластичність, відмічені в усіх біотопах, незалежно від рівня їх трансформованості, це   зяблик і велика синиця

За походженням найвищий відсоток участі у видовому складі мають представники європейського комплексу (рис. 3). На територіях різного рівня трансформації вона зберігається у межах від 44  до 71,4 %. Частка участі видів сибірського типу фауни є скрізь низькою і зменшується у ряду від слабо до повністю трансформованих екосистем. У житлових кварталах міст представники цього комплексу  не гніздяться.

По мірі зростання освоєності районів скорочується частка участі птахів європейського походження. Найбільше птахів цього типу зареєстровано нами у лісах і лісосмугах, що відмічається також дляі вторинних мішаних лісів усієї Європейської частини Росії (Бабенко, 1980).

У більш освоєних районах зростає значимість транспалеарктів. Вони повністю домінують на території дач. Виявилося, що птахи середземноморського і монгольського походження зустрічаються переважно на урбанізованій території, в той час як  у слабо трансформованих екосистемах вони практично відсутні. На наш погляд, урбанізовані території є сприятливим фактором у розповсюдженні і збільшенні ареалів окремих видів птахів.


          ліс                                   лісосмуги                    дачі                      житлові квартали


Рис. 1. Структура гніздового населення птахів різних антропогенних екосистем за типом живлення (%)



           

         

            ліс                              лісосмуги                            дачі                       житлові квартали


Рис. 2. Структура населення птахів різних антропогенних екосистем за місцем гніздування (%)


     


             ліс                           лісосмуги                               дачі                   житлові квартали


Рис. 3. Структура гніздового населення птахів різних антропогенних екосистем за типом фауни (%)

Таким чином, найбільш суттєво розрізняється населення птахів слабо змінених і повністю урбанізованих екосистем. Ця різниця проявляється у зміні кількості птахів, що гніздяться на даній території, загальній щільності орнітонаселення, домінуючих видах, розподілі птахів за трофічними і топічними фауністичними угрупованнями.

Найподібнішими у видовому складі (коефіцієнт Жаккара) виявились різні слабо освоєні лісові території (у них коефіцієнт схожості найвищий 66,1 %), а найменш схожі слабо освоєні території і житлові квартали міст (7,0 % 9,7 %).

Лісосмуги найбільш схожі з лісами (66,1 %) і парками міст (58,6 %). Це пояснюється, на наш погляд, тим, що в лісосмугах і парках зберігаються на гніздуванні лісові птахи (характерні для природних слабо змінених районів) і, в той же час, зростає кількість синантропних видів.

Відмінна від інших територія дачних поселень, вона має низький коефіцієнт подібності з іншими біотопами. Найменш схожою є дана територія з лісом (17,5 %), а найбільше з житловими кварталами міст (33,3 %).

Досить високий коефіцієнт подібності за щільністю орнітонаселення відмічено між широколистяним і сосново-листяним лісом (65,1 %). Трохи нижчий ступінь схожості (49,1 %) виявлено між лісосмугами та слабо трансформованими екосистемами лісів, а також між міськими парками та лісосмугами (37,3 %), парками і лісами (33,9 % і 31,0 %).

Найменш схожими є слабо змінені та урбанізовані території (2,7 % і 3,6 %), так як щільність лісових птахів у житлових кварталах невелика, а значною є частка синантропних птахів, які у лісах або не гніздяться, або гніздяться у незначній кількості.

Таким чином, у результаті проведених досліджень встановлено видовий склад гніздових птахів в екосистемах різного рівня трансформації Чернігівщини. По мірі зростання освоєності території, спостерігається зменшення видового різноманіття гніздових птахів, зміна співвідношення фауністичних угруповань в орнітонаселенні. В урбанізованих екотопах формуєтся населення птахів значно відмінне від орнітонаселення природних ландшафтів.


Населення птахів антропогенних екосистем у зимовий період

Порівнюючи зимове орнітонаселення екосистем різного рівня трансформації, можна сказати, що у ряду від слабо змінених до повністю трансформованих територій прослідковується чітка закономірність, а саме збільшення загальної щільності і біомаси птахів (табл. 2). Особливо високою є щільність орнітонаселення у зимовий період на урбанізованій території, причому, при найменшому видовому різноманітті. Така висока щільність і біомаса птахів формується за рахунок небагатьох видів (грака, польового та хатнього горобців, галки (Corvus monedula), великої синиці). Велика кількість і доступність кормів антропогенного походження, а також своєрідний більш сприятливий для птахів температурний режим міста взимку є важливими причинами концентрації птахів у цей період у населених пунктах.

Дуже високою також є щільність птахів у сосново-листяному лісі, що зумовлено багаточисельністю жовтоголового королика (Regulus regulus), чорноголової гаїчки (Parus montanus) та великої синиці (разом вони становлять 68,1 %), харчовий раціон яких, окрім великої синиці, повязаний з хвойними деревами.

Низькою є щільність зимуючих птахів на території дачних поселень.


Таблиця 2

Зміни зимового населення птахів при урбанізації



Страница: 1  Страница: 2 

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua


Меню
Реклама



2006-2009 © Диссертации и авторефераты Украины