Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Концепти "добро" та "зло" в російській мовній картині світу 2001 года.
Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.02 / О.П. Лисицька; Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. — Х., 2001. — 18 с. — укp.
Аннотация: Досліджено специфіку відображення концептів "Добро" та "Зло" в російській мовній картині світу. Доведено, що інформація про добро та зло репрезентується в одиницях номінації, символах, а також словах, які логічно або асоціативно пов'язані з номінуванням. Охарактеризовано модель логічної та семасіологічної структури лексико-семантичних груп іменників і прикметників на позначення добра та зла. Встановлено причини відсутності дзеркального співвідношення лексичних парадигм "Добро" та "Зло". Виявлено корпус символів добра та зла. Визначено шляхи формування символічних значень. Запропоновано оригінальний підхід до розмежування символічних та образних значень. Висвітлено мовні засоби репрезентації концептів добра та зла в художньому тексті. Відображено індикатори - мовні засоби, які сприяють пізнаванню концептів у тому випадку, коли номінанти "добра" та "зла" відсутні.

Текст работы:

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ



                               



Лисицька Олена Павлівна



УДК 811.161.1' 373



КОНЦЕПТИ ДОБРО ТА ЗЛО В РОСІЙСЬКІЙ

МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ




10.02.02 російська мова




АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук






Харків 2001





Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі російського та загального мовознавства Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України.



Науковий керівник    доктор  філологічних  наук,  професор

                                                    ПЕЛЕПЕЙЧЕНКО Людмила Миколаївна, 

                                                    Харківський державний педагогічний

                                                    університет    імені    Г.С. Сковороди,

                                                    завідувач кафедри методики початкового

                                                    навчання



          Офіційні опоненти     доктор філологічних наук, професор

                                                    СОКОЛОВСЬКА Жанна Павлівна,

                                                    Таврійський національний університет

                                                    імені В.І.Вернадського, професор кафедри української мови;


                                                    кандидат філологічних наук, доцент

                                                    ЛЕВИТСЬКИЙ Володимир Васильович,

                                                    Харківський національний університет

                                                    імені В.Н.Каразіна, доцент кафедри російської мови.


Провідна установа    Дніпропетровський державний універсітет

                                        кафедра загального та російського

                                        мовознавства, Міністерство освіти і науки України





Захист відбудеться 21.06.2001 року о 14 годині на засіданні  спеціалізованої  вченої  ради Д 64.053.03 у  Харківському  державному педагогічному  університеті імені Г.С.Сковороди (61168, м.Харків,  вул. Блюхера, 2,  зал засідань).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (61168, м.Харків, вул.Блюхера, 2).





Автореферат розіслано 21.05.2001 року.






Учений секретар

спеціалізованої вченої ради____________________    О.А.ОЛЕКСЕНКО


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ



У мовознавстві сьогодення активно розробляється проблема національної мовної картини світу (МКС). Велика увага приділяється дії людського фактора в мові, взаємозв'язку лінгвальних і екстралінгвальних явищ. Вивчення національної мовної картини світу допомагає виявити і специфіку сприйняття дійсності етносом, і особливості лексичної системи. Різні аспекти названої проблеми аналізувалися в роботах Ю.Д.Апресяна, Н.Д.Арутюнової, Р.А.Брутяна, Т.В.Булигіної, Г.Ф.Гачева, Ю.Н.Караулова, Л.А.Лисиченко, Л.М.Пелепейченко, Ю.Ф.Прадіда, Н.І.Сукаленко,  Ж.П.Соколовської та інших.

У лінгвістичній літературі доведено, що для створення цілісного уявлення про мовну картину світу необхідне глибоке вивчення фрагментів МКС. Саме тому на сучасному етапі об'єктом аналізу часто стають окремі лексико-семантичні групи (ЛСГ) та мікрополя (роботи Р.М.Гайсіної, Г.Ф.Гачева, Ж.П.Соколовської, та інш.). Спільними зусиллями вчених розроблено чіткі теоретичні засади аналізу мовної картини світу як у цілому, так і фрагментарно. Але кожний наступний етап розробки проблеми породжує нові протиріччя, висуває низку нових недосліджених питань і диктує необхідність нових узагальнень. Протиріччя сучасного вивчення МКС пояснюється, з одного боку, розгалуженням аспектів і напрямів досліджень, необхідністю їх систематизації, з іншого, нагальною потребою у поглибленні знань про окремі фрагменти МКС.

У мовознавстві представлено результати дослідження засобів відтворення картини світу в лексичній системі; окремим напрямом є аналіз індивідуальних мовних картин світу в художніх творах; паралельно, без точок перетину з названими напрямами, вивчаються символи та символізація. Але ж мовна картина світу не може складатися тільки зі спільних елементів чи тільки з індивідуальних, фіксуватися тільки засобами номінації чи символізації вона створюється поєднанням всіх назв ознак, а актуалізується у варіантах їх комбінацій. Охарактеризоване протиріччя між розгалуженням напрямів лінгвістичних досліджень і цілісністю об'єкта, на який вони спрямовані, зумовлює необхідність комплексного аналізу окремих мовних феноменів. Всі передумови для такого аналізу створені: доведена взаємодія загального і окремого, спільного і індивідуального в мові; обгрунтована теза про дію людського фактора в мові, і завдання науки полягає в тому, щоб всебічно дослідити форми прояву цієї дії і показати, як вона впливає на відтворення концептуальної картини світу в мові.

Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена тим, що вона присвячена дослідженню фрагмента мовної картини світу з урахуванням схарактеризованих вище умов: необхідність аналізу концепта зумовлює вивчення іпостасей людського фактора, а орієнтація на МКС пов'язана з дослідженням мовних засобів фіксації досвіду та знань етносу.

Актуальним є звернення до фрагмента концептуальної моделі світу (КМС), який відображає ставлення носіїв мови до основоположних понять буття людини: понять про добро та зло. Крім суто морального значення осмислення цих понять, яке для мовознавства є другорядним, аналізований фрагмент дуже важливий у лінгвістичному плані, бо одиниці, які відтворюють вказані концепти, іманентно пов'язані з дією людського фактора в мові взагалі, і з характеристикою та оцінкою позначуваних реалій зокрема. Слід зауважити, що концепти Добро та Зло ще не були об'єктом лінгвістичного аналізу, пов'язаного з дослідженням МКС, тим більш вони не аналізувалися на предмет виявлення комплексу засобів мовної фіксації знань про них.

Таким чином, предметом аналізу дисертаційної роботи, що реферується, є засоби відтворення концептуальної картини світу в російській мові.

Об'єкт дослідження фрагменти концептуальної картини світу Добро та Зло.

Зв'язок з програмами, планами, темами. Дослідження проводилося у межах плану науково-дослідної роботи кафедри російського та загального мовознавства Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.

Мета та завдання дослідження формувалися з урахуванням стану вивченості проблеми МКС, напрямів дослідження, актуальних для сучасного мовознавства, та наукових передумов, які вже створені.

Мета дисертаційної роботи виявити особливості відображення концептів Добро та Зло засобами російської мови.

Поставлена мета зумовлює основні завдання дисертації:

1)        виявити, типи інформації про добро та зло, яка знайшла відображення в російській мовній свідомості, та способи її репрезентації в мовній картині світу;

2)        встановити способи подачі інформації про концепти Добро та Зло, яка співвідноситься з різними рівнями відображення картини світу в мові;

3)        визначити засоби мовної фіксації зв'язків концептів Добро та Зло з іншими концептами;

4)        встановити шляхи формування символічних значень, які відображають концепти добра та зла;

5)        виявити специфіку відображення концептів Добро та Зло в художній картині світу.


Матеріалом дослідження слугували іменники і прикметники, які було виписано із словників різних типів тлумачних, етимологічних, історичних, міфологічних, символічних (всього 271 слово). Крім того, аналізувалося понад 7000 прикладів уживання слів на позначення добра та зла у фольклорних і художніх текстах: поетичних і прозаїчних.

Вибір методів лінгвістичного аналізу пов'язаний зі специфікою об'єкту дослідження і конкретними завданнями. На всіх етапах дослідження використовувався описовий метод (суцільна вибірка, лінгвістичне спостереження, зіставлення, узагальнення), трансформаційний, компаративний методи, компонентний аналіз.

Спочатку зі словників методом суцільної вибірки було виписано слова з компонентами "добро" та "зло",  відібрано слова-символи добра та зла, що дало змогу встановити корпус мовних одиниць на позначення відповідних концептів. За допомогою класифікаційного методу була змодельована логічна структура лексико-семантичних груп (ЛСГ). Потім мовні одиниці було досліджено методом компонентного аналізу, що дозволило виявити особливості відображення концептів "Добро" та "Зло" в мовній картині світу, а також зв'язок цих концептів з іншими. З використанням прийомів текстологічного аналізу на матеріалі прикладів з авторської картотеки було встановлено шляхи формування символічного значення, його відмінність від образного. Таким чином було визначено засоби відображення концептів "Добро" та "Зло" в загальнонаціональній картині світу. Потім з використанням текстологічного і компаративного методів досліджувалися особливості репрезентації названих концептів у художньому тексті, а також мовні засоби, які допомагають їх пізнаванню. Три аспекти аналізу лексична система, символи, художній текст -  дозволили встановити і узагальнити особливості відображення концептів Добро та Зло засобами російської мови.

Наукова новизна дослідження визначається тим, що в ньому вперше проведено комплексний аналіз відображення концептів "Добро" та "Зло" в мовній картині світу.

- У дисертації показано, яка інформація про добро та зло знайшла відображення в засобах номінації; виявлено комплекс засобів відображення в мові концептів "Добро" та "Зло": слова з номінативним та конотативним значенням; символи; значення, логічно та асоціативно пов'язані з номінуючими в художньому тексті.

- Визначена мовна репрезентація зв'язків концептів Добро та Зло з іншими та доведено, що вони експлікуються при семантичному поширенні слів.

            - Встановлено особливості мовної репрезентації різнорівневої інформації про добро та зло.

     - ????????????? ?????? ???????????? ???????????? ?? ????????? ???????; ???????? ???? ????????????? ??????????? ??????? ? ?????????? ??????. ?????? ??????????? ???? ???????????????????? ?? ?????????????-?????????? ???????? ? ???????????? ??????? ?????.

          - Виділено індикатори, які сприяють пізнаванню концептів "Добро" та "Зло" в художньому тексті.

- Внесено ряд уточнень в словникові статті аналізованих одиниць.

Теоретичне значення дисертації зумовлене тим, що в ній з урахуванням сучасних досліджень мовознавства запропоновано якісно новий підхід до аналізу способів відображення концептів у мовній картині світу, при якому досліджуються одиниці  номінації, символізації, а також такі, що асоціативно або логічно пов'язані з номінуючими, виявляються засоби, які сприяють пізнаванню концептів у художньому тексті. Подальшої розробки отримало вчення О.О.Потебні про шляхи формування символічних значень.

Практична цінність дослідження визначається тим, що його результати можуть бути використані у викладанні лексикології, при розробці спецкурсів з російської мови, лінгвістичного аналізу тексту у вищому навчальному закладі, при підготовці навчально-методичних матеріалів для викладання російської мови, в лексикографії для удосконалення лексикографічних описів та створення навчальних словників; при написанні курсових і дипломних робіт.

У викладанні курсу сучасної російської мови можуть використовуватися результати дослідження з питань вивчення лексико-семантичного варіювання, визначення особливостей конотативних значень. Положення про формування символічних значень і їх відмінність від образних, специфіку семантичного поширення  слова, яке демонструє зв'язок концептів, засоби пізнавання концептів у художньому тексті та інші знайдуть практичне використання в курсі лінгвістичного аналізу тексту.

Класифікація матеріалу, запропонована автором, може скласти базу для створення відповідного фрагмента ідеографічного словника. Засоби розмежування значення та відтінка значення знайдуть використання в лексикографії. Концепція про шляхи формування символічного значення і типи його варіювання в художньому тексті  може слугувати створенню спецкурсів і спецсемінарів з лексичної семантики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на аспірантських семінарах, засіданнях кафедри російського та загального мовознавства Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, на 9 Міжнародній науковій конференції з актуальних проблем семантичних досліджень Мова та мовна особистість у Харкові (1999), на міжвузівській науковій конференції молодих фахівців та аспірантів, які працюють в галузі дослідження російської мови Актуальні проблеми дослідження тексту та його одиниць (м.Харків, 2000).

Публікації. Зміст дисертації висвітлено у 5 наукових статтях, надрукованих у провідних фахових виданнях.

Мета та завдання зумовили структуру дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку умовних скорочень, списку використаних джерел та додатка. Кожний розділ поділяється на підрозділи. Обсяг тексту дисертації - 180 сторінок, загальний обсяг 203 сторінки. Список використаної літератури містить 214  найменувань, джерел 11 найменувань. Додаток подано на 6 сторінках.

                                                                                                                                                                                                                                     

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У вступі обгрунтовується тема дисертації, її актуальність, визначаються мета та завдання роботи, конкретизується предмет дослідження, характеризується теоретичне і практичне значення результатів дослідження, новизна роботи.

Перший розділ Відображення концептів Добро та Зло в мовній картині світу присвячено дослідженню мовної картини світу, значень слів, які номінують різні аспекти концептів. Доведено, що значення слів фіксують інформацію про добро та зло, яка співвідноситься з різними рівнями пізнання світу: рівнем ідентифікації самого явища та його номінації, рівнем ідентифікації з вираженням почуттів, емоцій та оцінок, рівнем вираження почуттів, емоцій, оцінок, а також рівнем встановлення зв'язків між уявленнями про добро та зло і реаліями, які співвідносяться з цими уявленнями.

У російській мовній свідомості зафіксовані ті аспекти ознак добрий-злий, які визнаються носіями мови як головні, привертають їхню увагу. Мовний матеріал дозволив зробити висновок, що суттєвими етносом визнаються такі ознаки: ставлення з прихильністю (бажання добра); відсутність злоби; вияв добра в контактах з іншими людьми; прощення зла. Значення слів ДОБРЫЙ і ЗЛОЙ відображають комплекс ознак, притаманних концептам. Ці ознаки відображені в логічній та семасіологічній структурах лексико-семантичних груп іменників та прикметників: Зло Злий (відповідно 16 та 9 підгруп) і ДоброДобрий (9 та 7 підгруп). Зіставлення ЛСГ прикметників та іменників показало, що повністю співвідносними групами  є такі: Отзывчивый, чуткий Отзывчивость, чуткость, Желающий добра Желание добра, Не делающий зла, не обижающий других Отсутствие злобы, Не помнящий зла Способность прощать зло; Желающий зла Желание зла. ЛСГ іменників включає більшу кількість підгруп. Це пояснюється тим, що в групах іменників фіксується інформація про носіїв ознак (доброжелатель, добряк), абстрактні ознаки (добродушие, доброжелательность) і символи добра та зла.

Мовний колектив більш детально позначив складові концепта Зло (112 слів порівнянно з 79 протилежної групи Добро). Зло отримало категоричнішу оцінку, детальнішу репрезентацію в системі номінуючих засобів. Це виразилось у тому, що деякі парадигми ЛСГ прикметників та іменників, які позначають концепт Зло, не мають відповідних протилежних парадигм у ЛСГ Добро, а саме: Намеревающийся совершить что-то злое, плохое (немає підгрупи Намеревающийся совершить что-то хорошее, доброе), Пришедший в состояние крайнего возбуждения, озлобленности, Зло говорящий о других, Действия, приносящие зло, Намерение совершить зло, Отрицательные эмоции, состояния, Выражение зла в речевом поведении. Відсутність дзеркального протиставлення концептів Добро та Зло в російській мовній картині світу пояснюється екстралінгвістичними причинами: культура народу, релігія сформували погляд носіїв мови на добро як на своєрідну норму. Зло викликає більш помітну негативну реакцію у носіїв мови. Відзначені особливості представлені в таблиці. Значком      по-  мічені співвідносні групи, курсивом - такі, що не співвідносяться:



Аналіз показав, що значення 150 номінантів пов'язані з рівнем ідентифікації реалій, тобто з першим рівнем відтворення картини світу. До них належать слова з номінативно-оцінною функцією (злой, добрый; добродетель, злорадство).

Другий рівень пізнання дійсності ідентифікація явищ з виявом почуттів, емоцій та оцінок актуалізований у значеннях 89 одиниць. Для номінації з відбиттям почуттів та емоцій носії мови звертаються як до словотворчих засобів (варварский, кровожадный), так і до встановлення зв'язків між концептами Добро - Зло з іншими (нечистый злой) та переносу найменувань (зверь, кровопийца). Слова, пов'язані з цим рівнем, виконують конотативно-оцінну та конотативно-характеризуючу функції (варварский, зверь, кровожадный, кровопийца).

Номінанти добра та зла використовуються також для відбиття почуттів та емоцій того, хто говорить, без акценту на ідентифікацію об'єкта (ангел, гадюка, ведьма). Такі значення виконують власне-конотативну функцію і представляють 3 рівень відображення концептів добра та зла в МКС. До такого типу належить 32 слова.

Аналіз семантичного поширення (СП) значення слова ДОБРЫЙ дає підстави стверждувати, що концепт Добро пов'язаний з такими концептами, як оцінка (добрый совет), висока якість (добрая кобыла), велика кількість (добрый стакан).  СП значення ЗЛОЙ репрезентує зв'язок концепта Зло з концептом оцінка (злой недуг).

Семантичний аналіз слів на позначення концептів Добро та Зло дозволив внести деякі уточнення до лексикографічного опису окремих одиниць. Запропоновано такі критерії розмежування відтінку значення і значення: визначення предметно-понятійної віднесеності та моделювання ідеогріфічних класів. Мотивоване значення кваліфікується як самостійне, якщо його предметно-понятійна віднесеність відрізняється від мотивуючого, а в ідеографічній класифікації воно займає місце, відмінне від мотивуючого (доброе дело - добрый человек).


У другому розділі Відображення концептів Добро та Зло в символах досліджуються шляхи формування символічних значень добра та зла, їх відмінність від образних, особливості функціонування в художньому тексті. Символ не є суто мовним феноменом. Це феномен культури, тобто екстралінгвістичне явище. Але оскільки символи одержують найменування в системі слів, їх можна розглядати як феномени, перехідні між позамовними та мовними засобами відображення концепту. В символічних значеннях слів  найбільш яскраво проявляється дія людського фактора в мові.

У роботі досліджено шляхи творення символів добра та зла. Виявлено 3 шляхи формування символічних значень. Перший шлях пов'язаний з релігією, культурою народу та відображенням біблійних образів в усній народній творчості. Цей тип представляють 13 символів, які прийшли з Біблії: ангел, демон, дьявол, сатана та інші.

Інший шлях формування символічних значень є результатом образно-асоціативної діяльності людини. Наприклад, у культурі слов'ян значення слова ГАДЮКА набуло негативного ореолу. ГАДЮКА в образному значенні - зла і підступна людина. Вживаючись для відображення ідеї зла, це слово стає найменуванням символу. Тобто, символічне значення сформувалося на базі вторинного образного значення, актуалізуючи його негативний ореол, але апелює до образу первинного денотата. З проаналізованих до цього типу належать 3 символи гадюка, гадина, кровь.

Третій шлях формування обумовлений тим, що мовні та позамовні фактори взаємодіють. Вживаючись у метафорічному значенні, слово стає тотожним існуючому символу. Наприклад, слово черный в образном значенні злой стає в ряд символів сатана, дьявол, черт. Екстралінгвістичний шлях пов'язаний з духовною сферою життя людини. Явище табу, заборона на вживання деяких слів, викликана страхом перед злою силою, пояснює появу евфемізмів. Щоб уникнути слів бес, дьявол, черт, які, за повір'ям, можуть накликати лихо, люди стали вживати слово черный, окаянный та інші. Символічні значення таких слів збігаються з образними. До цього типу належать 8 символів (черный, окаянный, лукавый).

Аналіз символічних та образних значень показав, що їх не можна ототожнювати. Ознаками, що відрізняють СЗ від образного, є такі:

  • СЗ є частиною однієї з семем, а образне окремою семемою.
  • СЗ є частиною первинного або вторинного значення, а образне це тільки вторинне значення.

-   При формуванні образного значення відбувається перенос найменування на інший об'єкт (гадина гидка людина). При утворенні символічного значення переносу найменування немає: символом добра є первинний денотат: ангел (символ добра) чи демон (символ зла).

Змішування СЗ та образного пояснюється тим, що вони можуть збігатися, а відмінні ознаки при цьому нейтралізуються. Наявність чи відсутність збігу символічного та образного значень залежить від того, частиною якого значення є символічне первинного чи вторинного. За цією ознакою можна виділити три типи СЗ:

1. СЗ є частиною первинного значення. До цього типу належать символи, які прийшли з Біблії (демон, сатана).

2. СЗ є частиною первинного, але сформувалося на базі образного значення (гадюка, гадина).

3. СЗ є частиною образного значення. Це символічні значення сформовані внаслідок табуювання (нечистый, черный, мрак, тьма). Саме у цьому випадку спостерігається змішування символічного та образного значень.

Традиційні символи добра та зла використовуються в творах поетів різних епох і напрямків. Вони можуть набувати додаткових значень, не втрачаючи вже існуючих. У багатьох художніх творах можна знайти символи, наповнені новим змістом, який є наслідком варіювання традиційної символіки. При цьому відбувається або втрата ореолу добра чи зла, його згасання, або актуалізація позитивної чи негативної оцінки. Встановлено 3 типи такої трансформації. Мигтіння символу відбувається, коли слово має символічне значення, але символіка в тексті не актуалізується, хоча знання символіки викликає асоціації з ідеєю зла (На море черная буря); коли слово має образне та символічне значення, але образне значення актуалізовано, а символічне послаблено (Смерть сказала, подманив змеею…).

Символічне значення може згасати в тексті, коли залишається лише асоціативний зв'язок зі злом чи добром ( Біс і бісеня в казці О.С.Пушкіна Про попа та робітника його Балду).

Символ може набути додаткового прагматичного змісту в тексті твору, в цьому випадку він не втрачає свого ореолу, а розширює коло символізованих ідей, які відображають авторський задум (Демон в поемі Демон М.Ю.Лермонтова).

Такі типи змін традиційного символічного значення допомагають відобразити концепти зла та добра з різних боків, демонструють багатогранність аналізованих концептів.

Індивідуально-авторська символіка репрезентує особистий погляд авторів на добро та зло. Аналіз символіки дозволив виділити групи слів, які є носіями індивідуально-авторської символіки: 1) такі, що позначають концепт суміжного стану між буттям та небуттям (смерть) або причину такого стану (чума), а також те, що викликає такий стан (анчар, яд); 2) міфічні істоти, які несуть зло (джинны, оборотень, конь блед, огневод, недотыкомка, город); 3) представники світу тварин (ворон, пьявка, паук, человек); 4) джерело знань про світ (книга у вірші М.Гумільова "У меня не живут цветы").

Індивідуально-авторські символи можуть бути утворені на базі асоціацій. Можливість легко встановити логіко-асоціативний ланцюжок свідчить про логічність символу: пьявка кров смерть зло, паук безвихідність зло, человек тиран зло та інші. Деякі символи є наслідком випадкової автоської асоціаціі, яку важко встановити поза контекстом вірша (КОНЬ БЛЕД, ГОРОД) Символи ОГНЕВОД та НЕДОТЫКОМКА репрезентують випадковість символу для відображення концептів Добро і Зло.

Традиційні і індивідуально-авторські символи є засобом відображення світу, але концепти добра і зла по-різному відображені в символах різних епох. Біблійну символіку можна знайти в символах усіх часів.У поезії 19 сторіччя широко використовувалася не тільки традиційна символіка, але й індивідуально-авторська (міфологічні істоти, тварини). В сучасній поезії традиційні символи добра та зла зустрічаються дуже рідко, а символами світового зла виступають реалії, пов'язані з подіями в світі (война, танк), природою, людиною.

Але, як уже зазначалося, концепти добра та зла можуть бути відображеними не лише в одиницях номінації та символах, але й у художньому тексті.


Третій розділ дисертації Відображення концептів добра та зла в художньому тексті - присвячено дослідженню відображення концептуальної картини світу в художньому тексті, яке відбувається завдяки не лише засобам номінації і символізації, але й одиницям, логічно або асоціативно пов'язаним з номінуючими та символізуючими. Завдяки їм забезпечується не фрагментарне, а цілісне відображення картини світу. У тексті художнього твору можуть бути відсутні слова, які позначають аналізовані концепти,  роздуми про добро та зло, але читач відчуває, розуміє, що йдеться саме про них. Усвідомлення ідеї відбувається завдяки індикаторам мовним засобам, які сигналізують про ці концепти, вказують на них та експлікують їх. Індикатори можна розглядати в декількох аспектах: під кутом зору рецепції, прагматики, інформації, про яку сигналізують; способів та засобів репрезентації інформації.

Деякі мовні засоби, які допомагають пізнаванню ідеї твору, вказують на концепт безпосередньо. Це поверхневі індикатори. Інші пов'язані з філософськими знаннями, індивідуально-авторськими символами або традиційними, наповненими новим змістом, образними засобами, особливостями авторського задуму. Вони є глибинними індикаторами, тому що вимагають розшифровки авторської ідеї через встановлення логічних зв'язків, використання історичних, філософських знань для ідентифікації ідеї добра чи зла.

Індикатори, як поверхневі, так і глибинні, можуть сигналізувати про наявність зв'язків причини і наслідку між подіями (індикатори логічних зв'язків) і концептами добра та зла. Виділяються також індикатори оцінки, індикатори асоціативних зв'язків (якщо йдеться про опис, який викликає у читача позитивну чи негативну оцінку або асоціацію з концептами добра чи зла) та індикатори емоційних зв'язків, якщо при читанні виникає емоційна напруга або передчуття чогось злого.  Інформацію про норми моралі, культурні цінності, досвід, пов'язані з добром чи злом, експлікують індикатори екстралінгвістичної пресупозиції.

Усі індикатори поділяються на прямі (репрезентують інформацію про добро та зло прямо, за допомогою слів, словосполучень та інших мовних засобів з семою добро або зло) і непрямі (сигналізують і виражають концепти опосередковано, за допомогою слів, які асоціативно пов'язані з концептами або описують дії, поведінку героїв, спрямованих на добро чи зло).

У ролі індикаторів можуть виступати мовні одиниці морфеми, слова, словосполучення, речення, граматичні ознаки, морфологічні чи синтаксичні (мовні індикатори), та сюжетні елементи, заголовки, особливості композиції, засоби, які забезпечують когерентність тексту, фрагменти тексту, в рамках яких взаємодіють значення різних асоціативних рядів, стикаються символічні, оцінювальні і емоційні значення (ситуативні індикатори).

Концепти "Добро" та "Зло" досліджувалися на матеріалі роману М.Булгакова "Майстер і Маргарита", творів Ч.Айтматова.

Аналіз тексту роману М.Булгакова дозволив виявити велику кількість поверхневих індикаторів концепта "Зло". Серед них індикатори логічних зв'язків (мовні засоби, що описують поведінку Воланда, який пророчить смерть Берліозу, посміхаючись, його зовнішність; назва першої глави роману Никогда не разговаривайте с неизвестными, яка виражена категоричним імперативом), індикатори асоціативних зв'язків з концептом зла  (чорний колір, "гниловатая сырость", запах погреба і ладану, холод, страх, злий сміх), індикатори екстралінгвістичної пресупозиції (слова "магия", "престранный", "червонное золото", "предостерегая" та інш.), індикатори емоційних зв'язків (описи похмурої погоди, які провіщають появу нечистої сили, божевільні дії майстра).

Прямими індикаторами є такі слова, як  "злобно", "черт", "сатанинский". Опосередковано вказують на концепти слова, в семантиці яких немає компонентів, що представляють інформацію про зло: наприклад, "престранный", "тревожно", "страшно"; а також одиниці, які виражають асоціативний або логічний зв'язок з ідеєю зла описи погоди, дії героїв.

Засобами відображення концепта виступають слова ("злобно", "злой", "сатанинский"), словосполучення ("черная магия"), речення ("Бесшумно чертили черные птицы"); сюжетні елементи, фрагменти тексту (бесіда, розповідь, поведінка героїв, описи погоди). Перші можна назвати мовними індикаторами, а другі ситуативними.

Розгляд глибинних індикаторів концепта "Зло" був пов'язаний із питанням про особливості індивідуально-авторської символіки, яка відіграє велику роль у пізнаванні концептів добра і зла в романі.

Стрижнем роману є прихований діалог між добром і злом (Воландом та Ієшуа). На це протистояння вказує епіграф, який є глибинним індикатором логічних зв'язків. Він свідчить про те, що роман присвячений боротьбі добра та зла. Крім того, він провіщає, що зло діятиме по-особливому ("вечно хочет зла и вечно совершает благо"),  репрезентує авторську позицію, яку можна усвідомити лише після аналізу всього роману. 

Епіграф роману є глибинним індикатором концепта "Зло", а назви розділів ("Никогда не разговаривайте с неизвестными", "Нехорошая квартира", "Неудачливые визитеры") поверхневими.

Глибинними індикаторами є також індивідуально-авторські символи. До них належать гроза (символізує зловісне попередження), храм Єршалаима (репрезентує ідею  псевдовіри), туча, бездна (символізують всепоглинаючу силу зла). Розшифровка символіки вимагає апеляціі до історичних знань та до філософського аналізу всього твору.

Пізнаванню ідей автора допомагають індикатори, які сигналізують про своєрідну авторську оцінку подій роману. Напрямок розвитку авторської ідеї - в описі всемогутності, всесильності диявола та його почту, але в той же час і в  послабленні цього ефекту через деталі (брудні шкарпетки Фагота, кривий ріт Воланда, сьомга під пахвою Бегемота, обгризена кістка в кишені Азазелло), які є глибинними індикаторами авторського ставлення до описаного. До індикаторів авторського ставлення належать: порівняння з реаліями світу тварин (боров, козлиный голос, куриные перья, клык), розгорнуті та окремі епітети з заниженою емотивною семантикою (вылепившийся из жирного зноя, глумливая физиономия). Ці засоби представляють модифікацію ідеї зла в романі і є глибинними індикаторами концепта.

Аналіз роману та його мови показує: люди добре розуміють, що таке зло. Добро ж ні в реальному світі, ні в його художньому відображенні чітко не визначається. Прямих індикаторів концепта "Добро" в романі мало. Добро в "Майстрі та Маргариті" сприймається на фоні зла.

У творах Ч.Айтматова концепти добра та зла пов'язані з подіями, які несуть благо героям в певний момент, а ідея зла з тим, що є перешкодою на шляху героїв. Пізнаванню концептів Добро та Зло сприяє встановлення причинних зв'язків та асоціативних ланцюжків з концептами добра і зла: НАДІЯ ДИТИНА ДОБРО, ТУМАН БЕЗНАДІЙНІСТЬ ЗЛО ("Пегий пес…"), ДІТИ ШКОЛА СВІТЛО СОНЦЕ ПОСМІШКА ДОБРО ("Первый учитель"), ДОМ РОДИНА ДІТИ СВІТЛА ДАЛЬ ЛЮБОВ ДОБРО (Джаміля). Компоненти такого роду ланцюжків є індикаторами, які вказують на концепт. На фоні ланцюжків читач бачить, на яких моральних категоріях і духовних цінностях ставить акцент автор.

Концепти Добро та Зло в романі М.Булгакова Майстер і Маргарита та Ч.Айтматова Плаха відображені по-різному. У романі Майстер і Маргарита можна знайти велику кількість індикаторів логічних зв'язків з концептом зла. Зустрічаючи в тексті певний сигнал індикатор, читач починає замислюватися над кожною сторінкою роману, чекаючи дій злої сили. В творах Ч.Айтматова, як правило, індикатори логічних зв'язків відсутні. Концепти добра та зла не пізнаються на поверхневому рівні, як у М.Булгакова, а вичленовуються на фоні асоціативних ланцюжків. Крім того, описуючи певний фрагмент дійсності, автор використовує слова з посиленим конотативним макрокомпонентом значення, великим асоціативним потенціалом, які виражають максимальну інтенсивність ознак: побоище апокалипсических размеров, хаос, бешеная облава, трагедия, злодеяние.

У романі "Майстер і Маргарита" емоційна оцінка також присутня, але в тексті є лише невелика кількість одиниць емотивної лексики, мало індикаторів авторської прагматики, а якщо вони є, то ця емотивна лексика виражає не емоції, а авторську іронічну або саркастичну оцінку ("физиономия, прошу заметить, глумливая", "усишки у него, как куриные перья, глазки маленькие, иронические и полупьяные, брючки клетчатые, подтянутые настолько, что видны грязные белые носки"; "маленький, необыкновенно широкоплечий, в котелке на голове и с торчащим изо рта клыком, безобразящим и без того невиданно мерзкую физиономию").

Особливістю романа "Плаха" є також те, що в тексті автор стикає динамічні криваві сцени зі зворушливими статичними сценами, що є причиною емоційного ефекту сприйняття подій, що пов'язані з концептами Добро та Зло.


Результати дослідження дозволили зробити такі висновки.

У дисертації представлено теоретичне обгрунтування і нове рішення наукової задачі, яке полягяє у виявленні особливостей відображення концептів Добро та Зло засобами російської мови. Інформація про концепти відображається в одиницях номінації, символізації, а також завдяки засобам художнього тексту, логічно або асоціативно пов'язаним із номінуючими.

Аналіз мовних одиниць, які репрезентують ідеї добра та зла, показав, що вказані концепти поєднують інформацію різних типів: про ознаки реалії, її зв'язки з іншими реаліями, ставлення носіїв мови один до одного або до тих чи інших реалій; асоціації, пов'язані з ідеями добра та зла. Інформація вказаного типу відображена в МКС - в логічній та семасіологічній структурі лексико-семантичних груп іменників та прикметників.

Мовна картина світу являє собою багаторівневе відображення дійсності. У ній фіксується інформація про номінацію, номінацію з вираженням почуттів, емоцій і оцінок, про вираження почуттів, емоцій, оцінок.

Для номінації з вираженням почуттів, емоцій і оцінок щодо реалій добра-зла носії мови звертаються до словотворчих засобів, до встановлення зв'язків між концептами добра та зла та іншими, переносу найменувань. Такі номінанти виконують конотативно-оцінювальну  та конотативно-характеризуючу функцію. Номінанти добра та зла використовуються також для вираження почуттів, емоцій без акценту ідентифікації на об'єкт. Такі значення виконують власне-конотативну функцію і представляють третій рівень відображення МКС.

Символізація співвідноситься з особливим рівнем відображення дійсності рівнем встановлення зв'язків між різними концептами, які представлені в символізуючому і символізованому. Зв'язки концептів добра та зла з іншими актуалізуються також у процесі семантичного поширення  значень слів.

Традиційні символи репрезентують один із шляхів формування символічного значення. Він пов'язаний із релігією, вірою народу. Інший шлях появи символів спричинений образно-

асоціативною діяльністю людини. СЗ формується на базі образного, переносного значення, але є частиною первинного, актуалізуючи лише шлейф асоціативної інформації вторинного. Третій шлях формування СЗ є результатом взаємодії мовних і позамовних факторів: використання слова в метафорічному значенні, синонімічному існуючому символу, та заборона на використання деяких слів.

Символічне значення відрізняється від образного. СЗ може бути частиною первинного; воно може бути сформоване на базі образного, але при цьому становити також частину первинного значення; СЗ може бути частиною образного значення у цьому разі символічне та образне значення збігаються.

У художньому тексті відбувається варіювання традиційної символіки: мигтіння символу, згасання символічного значення та набуття нового змісту.

Пізнаванню концептів Добро та Зло в художньому тексті, усвідомленню авторських ідей сприяють індикатори - засоби, які сигналізують про концепти, репрезентовані в тексті твору.  Усвідомлення концептів, що містяться у творі, відбувається також за рахунок встановлення логіко-асоціативних ланцюжків.

Дослідження мовної картини світу показало, що пошук відповіді на питання, що є добро і зло, завжди відображається в мовній картині світу в одиницях номінації і символізації, в одиницях, які асоціативно чи логічно пов'язані з номінуючими і репрезентують ці зв'язкі у художньому тексті.


Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях:


1.        ???????? ?.?. ????????????? ??????????????? ??????? ??? ?????? ????????????? ???????? ? ??????? ???????? // ??????? ?????????.     ?????????? ???????. ???????. 1998. - ? 3-4. ?. 16-21.

2.        Лисицкая Е.П. Коннотативный аспект семантики существительных и прилагательных, обозначающих понятия добра и зла // Лінгвістичні дослідження. Науковий вісник. Випуск 1. Харків: ХДПУ. 1998. С. 205-213

3.        Лисицкая Е.П. Разграничение символического и образного значения (на материале слов, обозначающих понятия добра и зла) // Русская филология. Украинский вестник. Харьков. 1999. № 1-2. С. 32-33.

4.        Лисицкая Е.П. Пути формирования символического значения // Русская филология. Украинский вестник.- Харьков.-2000.-№3-4. С. 62-64.

5.        Лисицкая Е.П. Идеографическая классификация слов, обозначающих добро и зло // Лінгвістичні дослідження. Науковий вісник.-Випуск №3.-Харків.-2000.-С.68-74.


АНОТАЦІЯ


Лисицька О.П. Концепти Добро та Зло в російській мовній картині світу. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 російська мова. Харківській державний педагогічний універсітет імені Г.С.Сковороди. Харків, 2001.

У дисертації досліджено специфіку відображення концептів Добро та Зло в російській мовній картині світу. Доведено, що інформація про добро та зло репрезентується в одиницях номінації, символах, а також словах, які логічно або асоціативно пов'язані з номінуючими.

Представлена модель логічної та семасіологічної структури лексико-семантичних груп іменників та прикметників на позначення добра та зла. Встановлені причини відсутності дзеркального співвідношення лексичних парадигм Добро та Зло.

Виявлено корпус символів добра та зла, встановлено шляхи формування символічних значень. Запропоновано оригінальний підхід до розмежування символічних та образних значень.

Визначено мовні засоби репрезентації концептів добра та зла в художньому тексті, встановлено індикатори: мовні засоби, які сприяють пізнаванню концептів  у тому разі, коли номінанти добра та зла відсутні.

Ключові слова: концепт, мовна картина світу, символ, індикатор.


Страница: 1  Страница: 2 

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua


Меню
Реклама



2006-2009 © Диссертации и авторефераты Украины