Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Дуальність художнього світу поета та його жанрова система (на прикладі творчості В.Сосюри 20-х років) 2001 года.
Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / Л.І. Царик; Терноп. держ. пед. ун-т ім. В.Гнатюка. — Т., 2001. — 20 с. — укp.
Аннотация: З'ясовано загальні закономірності естетичної специфіки дуальності художнього світу митця на прикладі творчості В.Сосюри 20-х рр. у контексті літературного процесу початку ХХ ст. Розкрито екзистенційні причини та передумови двоїстості світогляду поета. Досліджено мотивно-тематичні структури його лірики та ліро-епіки. Проаналізовано жанрово-композиційні особливості. Визначено типологію ліричного суб'єкта у поетичному дискурсі. Розглянуто специфіку індивідуальних та екзистенційних особливостей ліричної творчості митця періоду становлення більшовицької влади в Україні. Висвітлено її жанрово-стильову своєрідність, форми суб'єктної організації та наративну стратегію, обгрунтовано тенденції розвитку.

Текст работы:

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА




ЦАРИК Любов Іванівна



УДК 89.9.883.3(09)



ДУАЛЬНІСТЬ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ ПОЕТА

ТА ЙОГО ЖАНРОВА СИСТЕМА

(на прикладі творчості В. Сосюри  20-х років)


10.01.06 теорія літератури







Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук









Тернопіль 2001


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському державному педагогічному університеті

імені Володимира Гнатюка,  Міністерство освіти і науки України.


Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

ТКАЧУК Микола Платонович, Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, кафедра історії української літератури, завідувач.


Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

ВОЛКОВА Тетяна Сергіївна,  Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка,  кафедра теорії літератури і порівняльного літературознавства, професор;


кандидат філологічних наук,

БОНДАР Микола Пантелеймонович, Інститут літератури

ім. Т.Шевченка НАН України, старший науковий співробітник.

       

Провідна установа: Київський національний університет імені

Тараса Шевченка,  кафедра теорії літератури

та компаративістики, Міністерство освіти і

науки України, м.Київ


Захист відбудеться “21” вересня 2001 р. о 14.00 годині  на засіданні  спеціалізованої вченої ради К 58.053.02 при Тернопільському державному  педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (46017, Тернопіль,  вул. М.Кривоноса, 2).


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного  педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (46017, м.Тернопіль, вул. М.Кривоноса, 2)


Автореферат розісланий      “ 17  ”  серпня 2001 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                               І.В.Папуша




Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасне українське літературознавство активно оновлюється як у теоретично-методологічних, так в історико-літературних аспектах. Охоплюючи своєю увагою творчість усіх письменників, які будь-коли брали участь у літературному житті в Україні та за її межами, вчені використовують традиційні і новітні методи дослідження мистецтва слова, функціонування літературних творів у різних соціокультурних середовищах. При цьому постає проблема поєднання з національними традиціями засвоюваних здобутків зарубіжних наукових шкіл та оптимального застосування такого дослідницького арсеналу до вивчення специфіки розвитку української літератури, складного процесу її входження у світовий контекст. Непродуктивними виявилися як спроби механічного накладання чужих матриць на український матеріал, так і намагання продовжувати ізоляцію літературознавчої практики від філософсько-естетичних пошуків поза Україною.

Тенденції оновлення науки про літературу спостерігаються у працях науковців старшого, середнього й молодшого поколінь. Домінантою в цьому процесі є зростання теоретичного рівня мислення про літературу при пильній увазі до художніх текстів, до індивідуальних стилів українських авторів у зіставленні з досвідом письменників інших народів. Практично це виявляється як зближення і взаємопроникнення основних галузей літературознавства теорії літератури , історії літератури і літературної критики (передусім перших двох). Літературознавці в Україні теоретизують здебільшого на конкретному, переважно історико-літературному матеріалі, або й на прикладі одного чи кількох художніх текстів. Теоретичний потенціал подібних праць йде від філософсько-естетичних концепцій, від суміжних гуманітарних наук (психології, логіки, антропології, лінгвістики, культурології тощо), на які спираються дослідники. На цьому шляху  трапляються певні недоліки: або літературні явища ілюструють відомі з інших наук тези, або вже доведені положення провисають у літературознавчому тексті. Уникнути таких крайнощів дозволяє якість літературного явища як обєкта й предмета дослідження, який має бути достатньо репрезентативним для мети літературознавства.

У цій пізнавальній ситуації виникають нові можливості для вивчення творчості тих письменників, спадщина яких не раз досліджувалася з різних, часто протилежних, методологічних позицій і тлумачилася однобічно, непереконливо. Для цього тоді були як субєктивні, так і обєктивні причини. Однією з причин була і недостатня розробка теорії літератури, її понятійно-термінологічного апарату.

З сучасного погляду неоднозначними видаються і творчість Володимира Сосюри, і її літературно-критичні оцінки 20-х років минулого століття, і ті теоретико-методологічні підстави, які тоді і досі застосовувалися до осмислення феномену Сосюри, його популярності в епоху розстріляного відродження. Все це й зумовило вибір для дослідження теми дисертації і напрямок її розпрацювання.

Актуальність нової праці про творчість Володимира Сосюри визначається передусім її теоретичною спрямованістю на малодосліджені твори поета, які дають можливість поставити питання про дуальність художнього світу митця в переломний період життя нації, що його породила. Разом з тим на матеріалі творчості поета і породженої нею літературно-критичної, інтерпретаційної практики здійснити системний перегляд понятійно-термінологічного інструментарію, нагромадженого літературознавством для осягнення й опису структури поетичного художнього світу митця від світоглядно-духовного рівня змісту художнього твору до жанрово-композиційного, стильового вимірів художнього тексту.

Такий підхід до лірики і ліро-епосу Сосюри не є ні зовнішнім , ні випадковим. Його витоки знаходимо в літературній критиці, яка в перші роки творчої діяльності поета принципово розійшлася в оцінці ідейного пафосу і самобутності таланту лірика (з одного боку, Є.Маланюк, Д.Донцов та ін., з другого Я.Савченко, А.Музичка, П.Христюк та ін.). Тоді ж критика (М.Зеров, М.Доленго) заговорила про суперечності в духовному світі й художній системі В.Сосюри.

Зокрема, О.Лейтес, високо оцінюючи творчість поета першої половини 20-х років, говорив про нього як про одного з кращих ліриків України, разом з тим відзначав стихійність творчості В.Сосюри . М.Доленго чи не вперше діагностував у творчості В.Сосюри яскраво виражену дуальність художнього світу: Йому властива двоїстість поетичного стилю, антиномія поміж активним, захопленим ставленням до революції та втечею від революційної дійсності світ за очі.

Певні грані проблеми, яку обираємо для розгорнутого дослідження, засигналізував ще 1930-го року Є.Маланюк, говорячи, що Сосюра 20-х років XX століття символічне втілення національної української хороби цієї переходової доби, і що за всієї своєї червоності й революційності він є якраз готовим втіленням питомого контрреволюційного, з природи співучого, але безфоремного дореволюційного староукраїнства.

На працях про творчість В.Сосюри другої хвилі І.Стебуна (1948), О.Килимника (1949), О.Кудіна (1959), Ю.Бурляя (1959), Є.Радченка (1967) позначився негативний вплив політики комуністичної партії на літературу.

Найновішим і найповнішим дослідженням творчості В.Сосюри є монографія В.Моренця Володимир Сосюра. Нарис життя і творчості (1990), а також його вступна стаття та коментарі й післямова С.Гальченка до двотомника творів В.Сосюри, виданого 2000-го року .

Отже, незважаючи та те, що про творчість В.Сосюри є, здавалось би, чимало літературно-критичних та історико-літературних праць, не всі аспекти творчості поета 20-х початку 30-х років висвітлені повно і переконливо. Тому відсутність комплексного підходу до проблеми дуальності авторської свідомості післяреволюційного десятиліття й аналізу на цій основі творчості В.Сосюри 20-х років, як і недостатнє теоретико-методологічне тлумачення принципових засад поетики митця переходової доби зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та його актуальність.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось як складова частина комплексної теми Проблеми рецептивної поетики і наратології в українсько-зарубіжних літературних звязках, яку розробляють літературознавці Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Тему дисертації погоджено з науково-координаційною радою НАН України Класична спадщина і сучасна художня література при Інституті літератури імені Т.Шевченка НАН України.

Предметом дослідження є дуальність ліричного світу у творчості поета переходової доби, що знайшла своє відображення у жанровій системі Володимира Сосюри післяреволюційного десятиліття.

Обєктом дослідження є ліричні та ліро-епічні твори В.Сосюри 20-х років зі збірок Поезї, Червона зима, Осінні зорі, Місто, Сніги, Сьогодні, Золоті шуліки, Юнь, Коли зацвітуть акації, Де шахти на горі, Серце, а також роман у віршах Тарас Трясило, поема Мазепа.

Мета роботи зясувати причини, форми вияву дуальності художнього світу поета на прикладі жанрово-стильової системи Володимира Сосюри 20-х років. Реалізація поставленої мети передбачає розвязання таких завдань:

здійснити літературознавчу конкретизацію поняття дуальність художнього світу поета;

окреслити причини та передумови двоїстості світовідчуття і світогляду В.Сосюри, що знайшли своє відображення на всіх рівнях художнього світу поета;

дослідити мотивно-тематичну структуру, жанрово-композиційну своєрідність лірики і ліро-епіки письменника і показати дуальність жанрового мислення митця;

визначити типологію ліричного субєкта поетичного дискурсу В.Сосюри, встановити міру і стилістичні способи вираження його активності;

проаналізувати характер наративного дискурсу ранньої ліро-епіки поета.

Теоретико-методологічною основою дисертації є наукові праці українських теоретиків та істориків літератури Н.Банківської, О.Білецького, М.Бондаря, Ю.Бурляя, Т.Волкової, М.Гнатюка, В.Гришка, Р.Громяка, Т.Гундорової, М.Доленга, В.Домбровського, О.Дорошкевича, С.Єфремова, М.Жулинського, О.Забужко, М.Зерова, В.Іванисенка, Ю.Коваліва,  Ю.Луцького, В.Моренця, Д.Наливайка, М.Неврлого, С.Павличко, В.Смілянської, Е.Соловей, М.Ткачука; праці зарубіжних філософів: М. Аббаньяно, М.Бубера, А.Валіцького, Е.Кеннеті, Ф.Ніцше, П.Рікера, Ж.Рюс, Ж.Сартра; принципи дослідження літературного твору, висвітлені у працях М.Бахтіна,  Ж.Женетта, В.Жирмунського, Б.Кормана, Б.Томашевського, Ю.Тинянова, Р.Якобсона, К.Ясперса; а також дослідження В.Виноградова, Л.Виготського, Л.Гінзбург, О.Єсіна, Г.Поспєлова, Т.Сільман, О.Соколова, Л.Чернець. Під впливом ідей цих вчених склалася концепція аналізу поетичного доробку В.Сосюри.

Відповідно до мети і завдань дослідницької роботи у дисертації застосовуються історико-генетичний, типологічний, системний методи наукового дослідження літературних явищ.

Обираючи методологічну стратегію дослідження на основі такого різного теоретичного матеріалу, що склався в науці протягом тривалого часу, ми беремо до уваги деякі основні концепти декількох систем. Насамперед ті, які у сфері філософії, соціології, естетики, теорії літератури стосувалися суперечливості світу, природи людини, процесу пізнання, естетичного освоєння дійсності, неоднорідності (суперечливої цілісності) художнього твору. Йдеться про категорії обєкта, субєкта та їх взаємодію; про матеріалізм, ідеалізм і дуалізм як філософські напрями, що по-своєму пояснювали цю взаємодію; про біо-соціальну сутність особи, з колізією тілесного й духовного первні