Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Динаміка лексичних норм в українській лексикографії ХХ століття 2002 года.
Источник: Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.02.01 / Л.В. Струганець; НАН України; Ін-т укр. мови. — К., 2002. — 36 с. — укp.
Аннотация: Визначено динаміку лексичних норм сучасної української літературної мови на матеріалі словників ХХ ст. Охарактеризовано іманентні ознаки літературної норми і кодифікації, висвітлено процеси нормування лексики на тлі історичного контексту - періодизації української літературної мови ХХ ст. На підставі порівняльного аналізу лексикографічних джерел досліджено основні типи змін у словниковому складі літературної мови: неологізацію та архаїзацію, запозичення, зміни синтагматичних і парадигматичних зв'язків між лексичними одиницями. Висвітлено методику використання комп'ютерного програмування для вивчення динамічних зрушень у словниковому складі. За допомогою персональної автоматизованої системи "Lingua" у вигляді моделей розглянуто динаміку кодифікованих лексичних норм.

Текст работы:

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ



СТРУГАНЕЦЬ Любов Василівна




УДК 8106 8126 81373




ДИНАМІКА ЛЕКСИЧНИХ НОРМ

В УКРАЇНСЬКІЙ ЛЕКСИКОГРАФІЇ ХХ СТОЛІТТЯ




Спеціальність 10.02.01 українська мова





АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук










Київ 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі стилістики української мови Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант доктор філологічних наук, професор, дійсний член АПН України

Мацько Любов Іванівна, Національний педагогічний

       університет імені М. П. Драгоманова, завідувач кафедри

       стилістики української мови.

Офіційні опоненти:        доктор філологічних наук, доцент

Непийвода Наталія Федорівна, Інститут журналістики Київського

Національного університету імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри мови та стилістики;


доктор філологічних наук, професор

Пещак Марія Михайлівна, Український мовно-інформаційний

фонд НАН України;


доктор філологічних наук, професор

Голянич Марія Іванівна,

Прикарпатський університет імені Василя Стефаника,

професор кафедри української мови.


Провідна установа        Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,

кафедра сучасної української мови, Міністерство освіти і науки України, м. Чернівці.


Захист відбудеться 13 листопада 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 при Інституті української мови НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства                          імені О. О. Потебні та Інституту української мови НАН України (01001, м. Київ,                           вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано “11” жовтня 2002 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук             І. А. Самойлова


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Мова динамічна система, для якої здатність розвиватися є природним способом її соціального існування. Вона змінюється, реагуючи на всі зрушення у суспільстві та в мовній свідомості. У сфері лексики еволюційні процеси особливо інтенсивні.

Стан лексичних норм української літературної мови ХХ ст. на різних синхронних зрізах підсумовує лексикографічна практика. Словники масовий жанр лінгвістичної літератури посідають чільне місце у нормалізаційних процесах, опосередковано відображаючи загальний рівень культури соціуму. Кодифікаційна практика, з одного боку, є відбиттям суспільно усвідомленої норми літературної мови, а з другого надійним підґрунтям для вивчення напрямів розвитку словникового складу.

У ХХ ст. лексикологічні студії норми здійснювались в аспекті теорії слова, у семантичному, стилістичному, функціональному, історичному, етимологічному, соціолінгвістичному та інших ракурсах. Оскільки наше дослідження динаміки лексичних норм української літературної мови ХХ ст. перебуває на дотичній ділянці різних наук культури мови, лексикології, лексикографії, історії української літературної мови й інформатики, розглядаємо наукові розвідки вітчизняних лінгвістів за такими проблемами, як:

теоретичні основи культури мови, процеси нормування: В. Сімович, А. Ніковський, В. Ганцов, Б. Ткаченко, М. Сулима, О. Курило, М. Жовтобрюх, В. Русанівський, А. Москаленко, М. Пилинський, А. Коваль, С. Єрмоленко, О. Пономарів, Н. Бабич;

теоретичні основи лексикології: А. Москаленко, Л. Лисиченко, М. Кочерган, А. Грищенко;

теорія та історія лексикографії: Б. Грінченко, Б. Ткаченко, А. Москаленко, М. Пилинський, П. Горецький, Л. Гумецька, Л. Паламарчук, С. Головащук, В. Німчук, О. Тараненко, Л. Полюга;

історія української літературної мови ХХ століття: І. Огієнко, В. Чапленко, Ю. Шевельов, О. Горбач, В. Русанівський;

практичний аспект урегулювання словникового складу: О. Синявський, О. Курило, Б. Антоненко-Давидович, В. Русанівський, С. Єрмоленко, С. Головащук, Л. Полюга, Д. Гринчишин, А. Капелюшний, Л. Мацько, О. Тараненко, М. Пещак, О. Сербенська, Є. Чак, К. Ленець, Л. Пустовіт, А. Бурячок, О. Пономарів, Н. Сологуб, С. Караванський, Л. Ставицька, Н. Дзюбишина-Мельник, Н. Непийвода;

розвиток словникового складу різних історичних періодів, тенденції у розвитку мови: М. Гладкий, Л. Булаховський, М. Жовтобрюх, А. Москаленко, В. Коломієць, В. Горобець, Л. Паламарчук, В. Русанівський, О. Муромцева, Т. Панько, Л. Полюга, В. Німчук, В. Ващенко, А. Поповський;

семантика у динамічному аспекті: В. Русанівський, М. Кочерган, О. Тараненко, А. Мойсієнко;

лексико-семантичні процеси в українській літературній мові кінця ХХ ст.: В. Жайворонок, О. Муромцева, Л. Мацько, С. Єрмоленко, О. Тараненко, С. Семчинський, К. Ленець, О. Стишов, Т. Коць, Д. Мазурик, І. Кочан;

семантична структура і функціонування окремих лексичних множин української літературної мови: А. Бурячок, В. Винник, М. Паночко, В. Дятчук, Л. Пустовіт, О. Нечитайло, Л. Полюга, М. Разумейко, О. Павлушенко, Т. Вільчинська, О. Крижко, Н. Непийвода, М. Голянич, В. Сімонок;

лексико-семантичний рівень у національно-мовній картині світу: І. Кононенко;

етнокультурний компонент норми: В. Жайворонок, С. Єрмоленко, О. Федик, Л. Мацько;

етимологія слів: О. Мельничук;

соціальний аспект лексичних норм: Л. Масенко, Б. Ажнюк, Л. Ставицька;

взаємодія мов: Ю. Жлуктенко, О. Ткаченко, Б. Ажнюк;

взаємодія літературної мови й діалектів на лексико-семантичному рівні: А. Поповський, І. Матвіяс;

моделювання лексичної системи (діалектної лексики П. Гриценко);

формалізовані основи семантичної класифікації лексики: Н. Клименко, М. Пещак, І. Савченко;

компютерні аспекти лексикології та лексикографії: Н. Клименко, Л. Ковтуненко, Є. Карпіловська, В. Русанівський, О. Тараненко, В. Широков, М. Пещак.

Актуальність дослідження. Безпосередньо реагуючи на зміни в дійсності, лексичні норми перебувають у стані динамічної стабільності. У лексико-семантичній системі літературної мови (на різних її ділянках, у різних множинах) відбуваються перманентні динамічні процеси, детерміновані впливом екстра- та інтралінгвальних чинників. Тому питання історичного розвитку лексики української мови потребує подальшого комплексного вивчення.

Незважаючи на аналіз окремих аспектів лексичної норми, певних лексичних множин, динамічних процесів у лексико-семантичній системі, студіювання різних етапів розвитку української літературної мови, проблеми стану і статусу лексичних норм залишаються недостатньо вивченими. Хоча українські мовознавці створили ряд вагомих наукових праць, присвячених дослідженню лексико-семантичної системи, проте існує відчутна потреба у фундаментальних історико-культуромовних та лексикографічних розвідках, що відображали б динаміку лексичних норм української літературної мови ХХ ст. Актуальність обраної теми визначається й тим, що обсервація тенденцій розвитку словникового складу мови має першорядне значення для національної лексикографії.

Постає також проблема компютеризації культуромовних, лексикологічних та лексикографічних досліджень. Необхідно виробити методологію вивчення динаміки лексичних норм у діахронії та синхронії на основі лінгво-інформаційного підходу. На сьогодні в україністиці таких наукових студій немає.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у межах реалізації наукової програми “Закономірності розвитку мови і практика мовної діяльності” і повязане з темою “Стилістика і культура української мови” кафедри стилістики української мови Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та з науковим напрямком відділу стилістики і культури мови Інституту української мови НАН України “Українська стилістика і культура мови ХХ ст.”.

Метою дисертаційного дослідження є системний аналіз (в діахронії та синхронії) динаміки лексичних норм української літературної мови ХХ ст. Для досягнення зазначеної мети розвязано такі завдання:

схарактеризовано іманентні ознаки літературної норми (зокрема лексичної), кодифікації;

визначено мовні та позамовні чинники, які впливають на мовну еволюцію та детермінують різні кількісні та якісні зміни в лексико-семантичній системі української літературної мови;

висвітлено процеси нормування лексики з урахуванням історичного контексту періодизації української літературної мови ХХ ст.;

схарактеризовано стабільну і мобільну ділянки лексико-семантичної системи;

виявлено часові межі активних змін лексичних норм;

описано інтродуктиви (слова, що увійшли до реєстрів лексико-графічних кодексів) та елімінанти (лексичні одиниці, вилучені зі словників);

на підставі аналізу входження нових номенів у реєстри словників досліджено динамічний розвиток окремих тематичних груп лексики;

проаналізовано трансформації у семантичній структурі слів, схарактеризовано їх типи;

встановлено зміни стилістичних характеристик номенів у нормативних словниках;

визначено напрями стилістичної транспозиції лексичних одиниць;

простудійовано вплив діалектів на лексико-семантичну систему літературної мови;

систематизовано й узагальнено погляди українських мовознавців ХХ ст. на проблеми норми, статусу лексичних норм, процеси розвитку словникового складу;

вироблено методологію дослідження динаміки лексичних норм у діахронії та синхронії на основі лінгво-інформаційного підходу;

створено автоматизовану інформаційну систему тематичного дослідження “Lingua”, що слугує модулятором лексико-семантичної системи української літературної мови.

Обєктом дослідження є динамічні процеси в лексико-семантичній системі сучасної української літературної мови.

Предметом дослідження стали лексичні норми з комплексом лексикографічних параметрів (семантизацією, стилістичним маркуванням), представлені в загальномовних словниках української мови ХХ ст.

Джерельною базою послужили загальномовні словники української мови, українсько-російські, російсько-українські, словники говорів української мови, словники мови письменників, словники-додатки до фольклорних збірників, наукові студії лінгвістів в Україні та діаспорі, сучасна мовна практика соціуму. Аналіз етапних словників української мови, таких як “Словарь української мови” (далі СГ), упорядкований Б. Грінченком, “Російсько-український словник” у 3-х тт. (К., 19241933) РУС-24-33; “Російсько-український словник” (К., 1937) РУС-37; “Російсько-український словник” (К., 1948) РУС-48; “Українсько-російський словник” за ред.    І. Кириченка в 6-ти тт. (К., 19531963) УРС; “Російсько-український словник” у 3-х тт. (К., 1968) РУС-68; “Словник української мови” в 11-ти тт. (К., 19701980) СУМ; “Словник іншомовних слів” за ред. О. Мельничука (К., 1985) СІС-85 та ін., дає підстави для характеристики лексичних норм різних синхронних зрізів ХХ ст. Із числа словників 90-х років доби Української державності вибрали праці, які з-поміж інших максимально представляють словниковий склад української літературної мови кінця ХХ ст.: “Орфографічний словник української мови”, укл. С. Головащук, М. Пещак, В. Русанівський, О. Тараненко (К., 1999), ОС-99; “Словник іншомовних слів” за ред. Л. Пустовіт (К., 2000) СІС-2000-П; “Словник іншомовних слів”, укл. С. Морозов та Л. Шкарапута (К., 2000), СІС-2000-МШ та ін.

Для розвязання поставлених завдань використано релевантні методи і прийоми дослідження: історико-ретроспективний, зіставний, описовий метод, метод компонентного аналізу, квантитативний метод з елементами статистичного аналізу, прийоми класифікації та систематизації лексичного матеріалу. Названі методи і прийоми послідовно залучалися під час зіставлення реєстрів різних словників за окремими чи кількома параметрами, для виявлення інтродуктивів та елімінантів у лексикографічних працях, встановлення типології змін семантичної структури слова, напрямів змін стилістичного статусу номенів.

Використано також метод компютерних технологій. Застосування персональної автоматизованої інформаційної системи “Lingua” дало змогу порівняти реєстри обсервованих словників; зібрати інформацію про хронологічні параметри лексем: час входження нових номенів у реєстри словників, останню фіксацію номенів у лексикографічних кодексах; систематизувати відомості про певне слово (характеристики стосуються змістової, формальної та функціональної сторін лексичної одиниці); укласти лексикографічну історію конкретних слів; зробити вибірки номенів за певними диференційними рисами; визначити продуктивність словотворчих формантів; сформулювати моделі рефлектації слів у лексикографічних працях, моделі змін семантичної структури слів, моделі змін стилістичного маркування лексичних одиниць.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

1. Дослідження динамічного аспекту літературної норми, яке враховує координати простору і часу, пропонується на зміну традиційній схемі відносно обмежених статичних описів. Уперше в українській лінгвістиці здійснено монографічне дослідження кількісних та якісни