Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Гідронімія басейну Верхнього Дністра 1998 года.
Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / С.О. Вербич; НАН України. Ін-т укр. мови. — К., 1998. — 15 с. — укp.
Аннотация: У дисертації робиться цілісний етимологічний огляд гідронімікону басейну Верхнього Дністра; аналізується структура й семантика визначених назв водних об'єктів, а також словотвірні моделі, за якими вони утворилися. На основі ареального аналізу системи гідронімів висловлюється припущення про їх органічний зв'язок із архаїчною слов'янською гідронімією Правобережної України й усієї Славії.

Текст работы:

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ НАН УКРАЇНИ







ВЕРБИЧ Святослав Олексійович




УДК 808.3:313.1




ГІДРОНІМІЯ БАСЕЙНУ ВЕРХНЬОГО ДНІСТРА





Спеціальність 10.02.01-українська мова







Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук









Київ - 1998



Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Відділі Лексикології, термінології та ономастики Інституту української мови НАН України




Захист відбудеться “20” січня 1999 року о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Інституті української мови НАН України за адресою:252001, м.Київ-1, вул.Грушевського, 4.




З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні та Інституту української мови НАН України за адресою: 252001, м.Київ-1, вул.Грушевського,4.



Автореферат розіслано “17” грудня 1998 року.




Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук                                                Ажнюк Л.В.

Актуальність дослідження. Одним із найважливіших завдань сучасної топоніміки є етимологічний аналіз географічних назв, і, насамперед, гідронімів, які зберегли архаїку своїх основ, структуру, дериваційні моделі. Особливо це стосується гідронімів старожитніх слов'янських теренів, вивчення яких дозволить наблизитися до з'ясування проблематичного на сьогодні питання про центральний і маргінальний ареали історичної Славії, а також сприятиме етимологізації назв із затемненою семантикою основ. Розв'язання цієї проблеми вимагає загальної гідронімної характеристики тої чи іншої території та етимологічної інтерпретації кожної з досліджуваних назв.

Попередні дослідження з слов'янської гідронімії засвідчили інтерес спеціалістів до регіонального аспекту вивчення водних назв, оскільки такий підхід дає можливість детально проаналізувати визначений реєстр гідронімів, зробивши відповідні лінгвістичні висновки. Водночас, системний історико-етимологічний аналіз гідронімів буде одним із фрагментів на шляхові до створення "Етимологічного словника гідронімів України" і в перспективі - "Етимологічного словника слов'янських гідронімів". У контексті сказаного визріла необхідність комплексного лінгвістичного опису гідронімії Карпатського регіону, одним із архаїчних ареалів якого є басейн Верхнього Дністра. Адміністративно ця територія обмежена частиною Львівської області - від витоків Дністра до впадіння в нього р.Стрий. В основному - це північно-західні райони Львівщини: Дрогобицький, Самбірський, Старосамбірський, частина Городоцького, Пустомитівського й Турківського районів.

Гідронімікон басейну Верхнього Дністра ще не був предметом спеціального вивчення. Частина назв, що тут розглядаються, вже так або інакше вивчалась у працях В.П.Петрова, Ю.О.Карпенка, О.М.Трубачова, Л.Беднарчука, Ю.Удольфа. Окремі назви привертали увагу Т.Лера-Сплавинського, Я.Рудницького, О.Стрижака. Проте спостереження вказаних дослідників не дають достатнього уявлення про всю гідронімію басейну як цілісну систему, а, відповідно, й про її структуру та етнолінгвістичне тлумачення. Отже актуальність етимологічного дослідження гідронімів басейну Верхнього Дністра зумовлюється тим, що Верхня Наддністрянщина в історичному аспекті - це давно й густо заселена територія, яка не знала в нашому тисячолітті значних порушень умов стабільного життя. Це один із найархаїчніших в етнічному, а, отже, мовному й культурному планах східнослов'янських регіонів. Останнє додатково підкріплюється думкою О.М.Трубачова про те, що в східнослов'янському ареалі, як у давньозаселеній зоні, слід чекати першочергового збереження архаїзмів.

Метою роботи є системне історико-лінгвістичне дослідження проточних водних назв басейну Верхнього Дністра. В центрі нашої уваги гідроніми з етимологічно непрозорими основами. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких конкретних завдань:

1. виявити шляхом лінгвістичного аналізу гідронімів мовні шари досліджуваного регіону;

2. реконструювати лексеми, що збереглися лише в гідронімії Верхньої Наддністрянщини;

3. простежити основні принципи номінації гідронімів різних хронологічних шарів.

Наукова новизна роботи полягає насамперед у введенні в науковий обіг матеріалу, який спеціально ще не розглядався. В дисертації здійснюється етимологічний аналіз гідронімів Верхньої Наддністрянщини. На основі цього простежуються архаїчні фонетичні явища в структурі гідронімів, а також їх специфічні словотвірні моделі й семантична мотивація гідронімних основ стосовно особливостей географічного ландшафту досліджуваного басейну. Домінуючим в описі гідронімів указаного ареалу є етимологічний підхід, який допомагає аналізувати гідронімооснови на різних мовних рівнях. На базі використаних у роботі найрізноманітніших матеріалів, зокрема діалектних словників, а також деяких лінгвістичних праць і посібників робиться спроба перегляду існуючих поглядів на походження певних гідронімів, для яких констатується субстратна (resp. іллірійська) природа. Таким чином, вивчення структурно-семантичних типів гідронімів із перевагою лінгвістичних методів дослідження (кожен онім - слово, яке й розвивається за законами мови) сприяє цілісній етнолінгвістичній характеристиці регіону.

Матеріал дослідження становлять назви проточних вод (річок, потоків, потічків) басейну Верхнього Дністра (загальна кількість 335 одиниць), зафіксовані "Словником гідронімів України"(К.,1979), а також лексикографічні та інші письмові джерела, матеріали, зібрані експедиційним шляхом і через анкетування 1995-1996 рр. (зберігаються в Ономастичному Архіві Інституту української мови НАН України), окремі топографічні карти. Список досліджуваних гідронімів узагалі не може вважатися вичерпним, але на сьогодні - це найповніше представлений фактичний матеріал із досліджуваного регіону.

Регіональне дослідження географічних назв передбачає свою методику , специфіка якої полягає в монографічному вивченні кожної окремої назви, що характерно також і для нашої роботи.

Теоретичне й практичне значення дослідження полягає в тому, що результати історико-етимологічного аналізу гідронімів басейну Верхнього Дністра можуть розглядатися як один із фрагментів до повного опису гідронімікону України в цілому й Карпатського регіону зокрема.

Проаналізований фактичний матеріал становить певну цінність і для подальшого розв'язання актуальних ономастично-етимологічних проблем, а також для порівняльно-історичного вивчення слов'янських водних назв; він є важливим джерелом для фахового дослідження з історичної лексикології в різних аспектах і особливо інформативний для реконструкції давнього слов'янського лексичного фонду. В комплексі з археологічними та історичними даними отримані результати допоможуть наочніше відтворити картину заселення Прикарпаття. Результати дослідження також можуть бути використані при укладанні гідронімних словників різних типів, викладанні спецкурсів із топономастики тощо.

Апробація дослідження. Основні положення роботи відбиті в наукових доповідях на республіканських ономастичних семінарах Інституту української мови НАН україни (1995-1998 рр.), на обласних і регіональних конференціях (Івано Франківськ,1995; Запоріжжя, 1996; Симферополь, 1997.), на УІІ Всеукраїнській ономастичній конференції (Дніпропетровськ, 1997 р.). З досліджуваної проблеми опубліковано 10 наукових праць (статті, матеріали, тези).

Системний огляд реєстру гідронімів басейну Верхнього Дністра передбачає такий план їх аналізу:

1. Гідроніми ареалу в контексті різноетнічного культурного ландшафту.

2. Гідроніми, похідні від географічних термінів:

       1.2. лексико-семантичні відапелятивні утворення;

       2.2. утворення на -ина;

       3.2. утворення на -иця/-ець.

3. Гідроніми, мотивовані ойко- та антропонімоосновами:

       1.3. утворення на -ин;

       2.3. утворення на -ов/-ів;

       3.3. утворення на -ка/-анка;

       4.3. утворення на -ський;

       5.3. інші.

       Порядок запропонованих розділів і підрозділів зумовлений специфікою досліджуваного матеріалу, який групується з одного боку, за семантичним принципом (найбільша кількість назв, похідних від географічних термінів шляхом їх онімізації), а з іншого - за структурним. Оскільки в перелікові етимологізованих гідронімів виділяються компактні групи назв, оформлені тими чи іншими структурними елементами, що є показовим для аналізу. Окремий розділ - "Гідроніми ареалу в контексті різноетнічного культурного ландшафту"(теоретичний) присвячений лінгвістично-історично-археологічному оглядові досліджуваного регіону.

       Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списків умовних скорочень назв мов і діалектів, номенклатурних термінів та інших слів, назв областей, списку джерел і літератури й покажчика слів і основ.

       У Вступі обгрунтовується вибір теми, її актуальність, визначаються мета та завдання, теоретична й практична цінність роботи, розкривається наукова новизна дисертації, характеризуються матеріал і методи дослідження, формулюються основні положення, які виносяться на захист.

       У першому розділі "Гідроніми ареалу в контексті різноетнічного культурного ландшафту" подається лінгвістично-історично-археологічний огляд Прикарпатського регіону, окресленого межами басейну Верхнього Дністра. Як відомо, гідронімія становить надзвичайно стійкий шар лексики мовного фонду конкретного етносу. Завдяки цьому вона зберігає пам'ять про окремі мовні явища. Відображені в назвах річок та інших водних об'єктів на різних етапах розвитку мови. Звідси є логічним інтерес до гідронімії тих галузей гуманітарної науки, які причетні до розв'язання глобальних питань глото- й етногенезу наших предків: мовознавства, історії, археології, етнографії тощо. В контексті сказаного важливим є з'ясування питаня лінгвістичної історії регіону, що наблизить нас до вирішення цих важливих проблем. Таким чином, важливе значення має вивчення топонімії карпатського терену, зокрема верхньодністерської гідронімії в етимологічному аспекті, оскільки Карпати, за свідченням істориків, були тим загальнослов'янським гніздом, із якого згодом слов'яни розійшлися в різні сторони, започаткувавши територіально-етнографічні, а потім і політичні осередки в межах широкого Європейського ареалу.

       В цьому дослідженні особливе місце займає так звана субстратна гідронімія (неслов'янська), яку дослідники найбільшою мірою зосереджують у верхів'ї р.Дністер. Промовистою ілюстрацією сказаному виступають слова О.М.Трубачова про те, що наявність неслов'янського субстрату в карпатській гідронімії у будь-якому випадку очевидна. Відповідно, не став винятком у цьому плані й басейн Верхнього Дністра, як частина карпатського регіону, де вже згаданим дослідником виділяються "іллірійські" гідроніми, а саме - Барбара, Зон ,Стривігор/Стрв'яж, Черхава. До перелічених топонімів О.М.Трубачов відносить також і ойконім Самбір/Самбор. В цьому плані необхідно дати історичну довідку про іллірійський етнос як такий. Іллірійці належали до балканської групи племен, в епоху бронзи (1800-1000 рр. до н.е.) вони заселяли східні райони Балканського п-ва, межуючи з фракійськими й панонськими племенами. Приблизно біля 400 р. до н.е. на Балканах заявляються кельти, які переселилися сюди з Галлії та Північної Італії. Це призвело до переміщення частини іллірійських і фракійських племен у бік Карпат. Проте, як відзначає Д.О.Мачинський, групи кельтського чи кельто-іллірійського населення, що займали в останні століття до н.е. окремі р-ни Верхньої Наддністрянщини, не були особливо численними. Це зумовило те, що на початку н.е. (можливо й раніше), вони розчинилися в середовищі численнішого населення, в якого вже була своя топонімія. Останнє належало до масиву індоєвропейських племен, із яких виділилося, на думку істориків, у перших століттях другого тис. до н.е., і послужило базою для створення праслов'янської культури. Було б помилкою назвати його одноетнічним, оскільки протягом тривалого часу Прикарпатський регіон був стиком етнокультурних ареалів - у ХІІ ст. до н.е. археологи відзначають тут носіїв фракійської культури, що вклинилися в праслов'янське середовище Верхньої Наддністрянщини, згодом, у другій половині 1-го тис. до н.е., Карпати зазнають впливу латенської культури, представниками якої були кельти; звідси їх витіснили римляни й германці, що сприяло утворенню гето-фракійської чи гето-дакійської культури, одне з племен якої - костобоки - у 1 ст. н.е. осіло на землях Верхньої Наддністрянщини, зустрівшись тут із слов'янськими племенами - носіями зарубинецької і, частково, пшеворської культур. Це, відповідно, призвело до асиміляції слов'янами локальних груп інослов'янського населення. На сьогодні констатація факту наявності "іллірійських" гідронімів на Прикарпатті набуває гіпотетичного характеру, оскільки в середовищі вчених немає зараз остаточної впевненості стосовно взаємодії слов'ян та іллірійців (тривалою вона була чи ні), а також про стратифікацію субстратної топонімії, що стала вже наслідком останньої. Звідси логічно випливає, що відсутність найдавніших, власне слов'янських джерел (найбільш ранні відносяться до ІХ ст. н.е.), змушує нас критично поставитися до подібних висловлювань.

       Об'єктивність у розв'язанні питання субстратної топонімії (гідронімії) забезпечить лише суцільне обстеження топонімного й апелятивного матеріалів. Стосовно топонімії слід пам'ятати те, що остання тільки тоді відбиває всі значні міграційні потоки людності, якщо певний етнос лишався на досліджуваному терені тривалий час. Таким чином, субстратною будемо вважати таку гідронімію України, яка не етимологізується на базі української і слов'янської ( в цілому) лексики й не має також прикмет запозичення, на які вказують:

       1. відсутність семантичного й словотвірного підтвердження на слов'янському грунті;

       2. очевидні паралелі на неслов'янських землях.

На наш погляд, серйозні, підкреслимо, лінгвістичні аргументи (фонетична будова онімів, словотвірна модель, певною мірою також і ареал), які до того ж базуються на новій інформації, дозволяють нам переглянути попередні гіпотези стосовно іллірійської належності назв - Барбара, Зон, Стривігор, Черхава

       В процесі системного аналізу гідронімікону бас. Верхнього Дністра визріла необхідність порівняти водні назви вказаного басейну з географічними назвами сучасної Хорватії, де ймовірна можливість лексичних паралелей. Вагомою підставою для такого припущення є історичні докази перебування білих хорватів у Прикарпатті, а саме - в бас. Верхнього Дністра. Метою нашого дослідження є виявлення й вивчення гідронімних паралелей цих двох регіонів, оскільки його результати сприятимуть виявленню міжтериторіальних контактів у минулому, визначенню шляхів і напрямів міграцій.

       У другому розділі "Гідроніми, похідні від географічних термінів" акцентується увага на назвах водних об'єктів, в основі яких простежуються апелятиви з відповідною гідрографічною характеристикою. Лексико-семантичний аналіз цих

географічних термінів свідчить про те,що переважна їх частина відзначена в більшості слов'ян, а це є цінним джерелом для праслов'янського лексичного фонду. Як відомо, Прикарпаття - регіон, який характеризується гористим рельєфом і гідрорельєфом. Звідси випливає, що місцеві географічні терміни, реконструйовані на базі засвідчених гідронімних основ, а також зафіксовані в досліджуваному регіоні, відбивають безпосередній зв'язок із цим географічним середовищем. Характерною рисою групи верхньодністерських гідронімів, в основі яких лежать гідрографічні терміни, є те, що значна ча.стина їх утворена лексико-семантичним способом, тобто шляхом перенесення в гідронімію того чи іншого географічного апелятива, хоч активні також і різні морфологічні утворення.

       Назва верхньодністерської р.Барбара, що розглядається в колі споріднених назв - Барбара в бас. Зх. Бугу й Barbara як пр. Сави в Хорватії, не має остаточної етимології. Деякі дослідники виводять цю водну назву від пізньоантичного жіночого імені Barbara. Серед них - Е.Дікенман і Ф.Безлай. Таку інтерпретацію назви Барбара заперечує німецький ономаст Ю.Удольф, вказуючи, що пояснення гідронімів Барбара від власного імені виглядає скептично; тут слід вбачати глибші зв'язки на рівні семантики основи. В цьому питанні ми поділяємо думку Ю.Удольфа. О.М.Трубачов вважає, що верхньодністерський гідронім <