Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Варіантність і синонімія в умовно-наслідкових складних реченнях 2004 года.
Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Т.В. Бєляєва; Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. — Х., 2004. — 20 с. — укp.
Аннотация: Розглянуто проблеми виявлення варіантів і синонімів у трьох типах складних речень з відношенням умови й наслідку. З метою розрізнення цих понять покладено протиставлення видозмін, тотожних у модальному та структурному наповненні, спільних зі стильовою віднесеністю й стилістичними прикметами, й одномодальних видозмін, близьких семантико-синтаксичним відношенням, але не тотожних формально-синтаксичними ознаками, стильовою належністю або стилістичним забарвленням. Перші з них - синтаксичні варіанти, другі - синтаксичні синоніми. Проаналізовано засоби вираження умовно-наслідкових відношень, що дало змогу вилучити з розряду умовних сполучник раз і визнати його причиновим сполучником, а також не розглядати в системі варіантів і синонімів речень з відношенням умови й наслідку сполучник аби зважаючи на те, що з його участю утворюються не власне умовні висловлення, а обмежувально-умовні.

Текст работы:

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ





Бєляєва Тетяна Василівна


УДК 811.161.2367.3




ВАРІАНТНІСТЬ І СИНОНІМІЯ В УМОВНО-НАСЛІДКОВИХ

СКЛАДНИХ РЕЧЕННЯХ




10.02.01 українська мова




Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук










ХАРКІВ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті                                  імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України




Науковий керівник                        доктор філологічних наук, професор

Дорошенко Сергій Іванович,

Харківський державний педагогічний

університет імені Г.С. Сковороди,

професор кафедри української мови



Офіційні опоненти:                        доктор філологічних наук, професор,

                                               академік АПН України

                                               Мацько Любов Іванівна,

                                               Національний педагогічний університет

                                               імені М.П. Драгоманова (м. Київ),

завідувач кафедри стилістики української мови;


                                               кандидат філологічних наук, доцент

                                               Халчанська Олександра Володимирівна,

                                               Полтавський державний педагогічний

                                               університет імені В.Г. Короленка,

доцент кафедри філологічних дисциплін



Провідна установа                                Дніпропетровський національний університет,

                                               кафедра української мови,

                                               Міністерство освіти і науки України





Захист відбудеться “ 03 ”   березня   2004 р. о 13-00  годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.03 у Харківському державному педагогічному університеті                                 імені Г.С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. № 216.



З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215-В.



Автореферат розіслано “  30  ”    січня    2004 р.



Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                Т.І. Тищенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


У дисертації розглядаються складні речення, що передають умовно-наслідкові відношення. Це складнопідрядні, складносурядні й безсполучникові складні речення. Усі вони поєднуються в семантико-синтаксичну парадигму вираження відношення умови і наслідку. Кожне з них становить конструкцію, що позначає взаємоповязані ситуації. Речення таких зразків називають дві ситуації, які залежать одна від одної, тобто виражають значення зумовленості процесів обєктивної дійсності. Будучи однією з форм обумовленості, умовно-наслідкові відношення відбивають універсальні й логічні закони мислення і мають статус понятійних категорій умови і наслідку.

У визначенні лінгвістичного статусу умовно-наслідкових відношень слід розрізняти, по-перше, умовнонаслідковість як звязок, що обєктивно існує між предметами, явищами, а також думками про них, тобто як звязок предметно-логічний, по-друге, стаючи змістом висловлення, цей звязок виступає як відношення семантики, як мовне значення. Оскільки ж умовнонаслідковість стає змістом синтаксичних відношень і може виражатись (і виражається) засобами синтаксичного рівня, то вона має бути визнана як категорія синтаксису, репрезентована різними типами складного речення. Це означає, що пізнання взаємозвязку між явищами дійсності знаходить вираження в розвиненій системі мовних засобів фіксації умовно-наслідкового звязку, в якій складнопідрядні, складносурядні й безсполучникові складні речення подібні на денотативному рівні (у них відбиті однакові ситуації, події дійсності) і на сигніфікативному рівні (адже в них виражаються ті ж самі логічні відношення). Проте вони різняться на граматичному рівні, оскільки становлять собою різні граматичні структури. Це зауваження має принципове значення у визначенні таких понять, як варіантність і синонімія в реченнях умовно-наслідкової семантики.

Варіантність і синонімія існують у кожній мові на всіх її рівнях, у тому числі й на синтаксичному. Вони, як і сама мовна система, є продуктом тривалого історичного розвитку, спричиненого як екстра-, так і інтралінгвістичними чинниками. Дослідження сучасного стану варіантності й синонімії синтаксичних одиниць важливе тому, що як поняття “варіантність”, так і поняття “синонімія” в застосуванні до явищ синтаксичного порядку у звязку з інтересом до цієї теми останнім часом набули багатозначності, про що свідчать праці Н.В. Гуйванюк,                          С.Я. Єрмоленко, Г.О. Золотової, І.І. Ковтунової, Т.П. Ломтєва. Такий стан з вивченням цих понять потребує їх конкретизації з урахуванням граматичних і структурних ознак зіставлюваних синтаксичних одиниць різних рівнів.

Актуальність дослідження полягає в тому, що воно є частиною загальної лінгвістичної проблеми, повязаної з системним аналізом синтаксичних одиниць як з погляду їх структури і семантики, так і з погляду функціонування. Особлива увага при цьому звертається на форми втілення різних граматичних значень, створюваних завдяки відношенню предикативних частин. Окреме і своєрідне місце серед складних речень різних типів посідають конструкції умовно-наслідкової семантики, широко представлені в писемному й усному мовленні в окремих випадках як варіанти, а в інших як синоніми. Розгляд таких конструкцій у даній роботі зумовлений визнанням теоретичної й практичної значущості питань, повязаних із знаходженням відмінностей між варіантністю і синонімією в системі складних речень, а також у системі кожного типу складних речень складнопідрядних, складносурядних і безсполучникових, що до цього не було в полі зору дослідників.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди: “Закономірності розвитку й функціонування української мови”, що передбачає вивчення системних звязків різних типів речень одного граматичного рівня. Такими типами речень є складнопідрядні, складносурядні, безсполучникові речення, що передають відношення умови й наслідку.

Мета роботи на розгляді одного з семантико-синтаксичних відношень предикативних частин умовно-наслідковому виявити ознаки варіантності і синонімії в системі типів складних речень взагалі й у межах кожного з типів складних структур зокрема.

Предмет і мета роботи зумовили визначення таких завдань дослідження:

1) обґрунтувати розрізнення понять синтаксичного варіанта й синтаксичного синоніма в системі трьох типів складних речень складнопідрядних, складносурядних і безсполучникових з умовно-наслідковим відношенням;

2) з урахуванням специфіки функціонування різних типів складних умовно-наслідкових речень окреслити в межах модальних інваріантів міжрівневі синоніми й однорівневі варіанти і синоніми в системі складнопідрядних, складносурядних і безсполучникових складних структур;

3) уточнити склад традиційно виділюваних умовних сполучників за властивістю формувати альтернативні відношення, передавати відтінки значень і визначити тенденції утворення нових сполучників;

4) проаналізувати сполучники умови (1) за їх здатністю формувати відношення реального, потенційно можливого й ірреального виконання дії (досягнення наслідку), (2) за стильовою віднесеністю і стилістичними відтінками, що має враховуватись у визначенні варіантності чи синонімії розглядуваних структур;

5) для усунення існуючих у науковій літературі вагань щодо можливого оформлення умовно-наслідкових речень складносурядними структурами довести наявність таких конструкцій і сформулювати їхні головні ознаки.

Обєктом дослідження є різні типи складних речень з умовно-наслідковим відношенням складнопідрядні, складносурядні, безсполучникові.

Предмет роботи дослідження варіантності і синонімії в умовно-наслідкових складних реченнях.

Матеріалом для спостережень послужили речення, вилучені методом суцільної вибірки з творів художньої літератури XIX і XX ст., офіційних, наукових і публіцистичних текстів, з різних фольклорних жанрів. До спостережень залучені записи усного розмовного мовлення, здійснені автором у процесі дослідження теми.

Вірогідність та обґрунтованість спостережень і висновків дослідження забезпечуються теоретичним осмисленням вихідних положень дисертації, відповідністю використаних методів аналізу, меті й завданням роботи, розглядом на основі застосування дослідних методів значного фактичного матеріалу (понад 2000 прикладів).

Методологічну основу роботи становлять положення діалектики про нерозривний звязок мови і мислення, про взаємозвязок обєктивного і субєктивного в мові, про єдність форми й змісту, спільного і відмінного, про звязок у мові відношень тотожності й схожості між її елементами.

Методи і прийоми дослідження. В аналізі різних типів складних речень із відношенням умови і наслідку основним був описовий метод. Широко використовувалися компонентний і зіставний методи, прийоми трансформації й моделювання, а також методи функціонального підходу до одиниць мови і підрахунків поширеності окремих типів складних речень, що допомагає обєктивно оцінити окремі якісні показники досліджуваних структур.

Наукова новизна дисертації полягає у виявленні на основі формально-синтаксичного і семантико-синтаксичного підходів до вивчення умовно-наслідкових складних речень різних типів (складнопідрядних, складносурядних і безсполучникових) міжрівневих й однорівневих варіантних і синонімічних відношень з урахуванням граматичних і граматизованих засобів звязку предикативних частин, що є першою спробою такого теоретичного пояснення названих синтаксичних одиниць.

Теоретичне значення праці визначається тим, що в ній теоретично обґрунтовані опозиції модальних інваріантів у парадигмі різних типів складних речень з умовно-наслідковим відношенням, сформульовані розрізнювальні ознаки синтаксичних варіантів і синтаксичних синонімів у розглядуваних складних реченнях, названі прикмети, за якими сполучник раз слід визнати не умовним, а причиновим, виділені серед складнопідрядних речень умови групи власне умовного й умовно-обмежувального значення.

Наявні в роботі спостереження, теоретичні положення й висновки можуть знайти практичне використання у вивченні синтаксису у вищих і середніх навчальних закладах,            у написанні посібників із синтаксису і стилістики сучасної української мови, а також у розробці спецкурсів із синтаксису різних типів складних речень для студентів філологічних факультетів.

Апробація роботи. Результати дослідження доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні освітні технології” (Харків, 2001), на Всеукраїнській науковій конференції “Граматичні одиниці і категорії української мови” (Луцьк, 2000), на VII Міжнародній науковій конференції “Семантика мови і тексту” (Ялта, 2002), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Павло Грабовський: проблеми творчості” (Суми, 2002), на Всеукраїнській науковій конференції “Г.Ф. Квітка-Основяненко та українська культура ХІХ ХХІ століть” (Харків, 2003), на засіданнях кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди та наукових аспірантських семінарах.

Публікації. Результати дослідження відображені у 5 публікаціях, з них 4 у провідних наукових фахових виданнях України.

Обсяг і структура дисертації. Робота складає