Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Антропонімія Нижньої Наддніпрянщини в її історичному розвиткові (надвеликолузький регіон) 2003 года.
Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / І.І. Ільченко; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2003. — 18 с. — укp.
Аннотация: Досліджено прізвищеві назви та прізвища Нижньої Наддніпрянщини (надвеликолузький регіон) кінця XVI - початку ХХІ ст та розглянуто їх етимологію. Зазначено, що об'єктом комплексного аналізу є семантико-структурна класифікація антропонімів. Визначено основні засоби ідентифікації особи. Встановлено обсяг онімної та апелятивної лексики, що мотивувала назвиська надвеликолузького регіону, проаналізовано семантичні групи імен і прізвиськ апелятивного походження, а також апелятивні означення особи, які лежать в основах даних ймень. Доведено, що семантико-структурний аналіз прізвищ дозволив встановити основні способи творення, зокрема, лексико-семантичний та морфологічний, допоміг виявити основні моделі надвеликолузьких прізвищ у діахронічному плані. За допомогою залучення антропонімного матеріалу козацьких "Реєстрів" 1649 року, архівних даних Коша Нової Запорізької Січі, історико-етнографічних і власноручних записів простежено динаміку розвитку прізвищевої системи Нижньої Наддніпрянщини, зокрема, надвеликолузького регіону. На підставі результатів комплексного аналізу даної системи, показано, що виявляючи регіональні особливості, вона функціонує як складова частина української антропонімії.

Текст работы:

    ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



ІЛЬЧЕНКО ІРИНА ІВАНІВНА


УДК: 808. 3 02 -55



АНТРОПОНІМІЯ НИЖНЬОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ

В ЇЇ ІСТОРИЧНОМУ РОЗВИТКОВІ

(НАДВЕЛИКОЛУЗЬКИЙ РЕГІОН)






Спеціальність 10.02.01 українська мова





Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук








Дніпропетровськ 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі загального і словянського мовознавства Запорізького державного університету Міністерства освіти і науки України


Захист відбудеться “ 5 ” червня 2003 року о 14.00 годині на засіданні вченої ради К 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49025, м.Дніпропетровськ, провулок Науковий, 13, корпус 1, філологічний факультет, ауд.804.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49025, м.Дніпропетровськ, провулок Науковий, 13.

Автореферат розіслано “ 5 ” травня 2003 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                             Ковальчук М.С.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ




Актуальність проблеми. Розмаїття прізвищ, що ідентифікують кожного з нас і народ в цілому, їх неповторний фонетичний лад, багатство словотвірних моделей, співвіднесеність із реальною дійсністю ще раз переконливо доводять, що українська мова бере свій початок у глибокій прасловянській давнині; антропоніми як органічна частина словникового складу мови свідчать, що вона (мова) постійно живилася народними говірками, а в окремих випадках поповнювалася чужомовними елементами.

Система досліджуваних прізвищ є відображенням різноспектрової єдності внутрішньомовних та екстралінгвальних чинників. Їх вивчення є важливим з точки зору історичних процесів, що супроводжували  формування цієї системи, з точки зору виявлення характерних словотвірних тенденцій, що позначилися на розбудові антропонімійної системи української мови, впливу чужомовних елементів на творення прізвищ і взаємозалежності інтра- та екстралінгвальних факторів у становленні засобів та способів ідентифікації особи. Дослідження антропонімійної системи надвеликолузького регіону (тобто території, що прилягала до колишнього Великого Лугу, а тепер прилягає до  Каховського водоймища) кінця ХVІ ХХ ст. дозволяє простежити живий ланцюг творення ідентифікаційних засобів: зясувати стан антропонімійної народної системи до моменту її адміністративно-юридичного нормування й після нього, що є важливим для вивчення характеру цього процесу.

Прізвища як багатий лінгвокультурний  матеріал часто ставали обєктом наукових досліджень. Частина з цих досліджень спричинена зацікавленістю вчених антропонімією конкретних історико-етнографічних регіонів України. Йдеться про монографічні дослідження, дисертаційні роботи, а також статті, написані на сучасному та історичному матеріалі, які є не лише вагомим внеском у розвиток антропоніміки, але й уводять у науковий обіг новий фактичний матеріал. Та все ж необхідно визнати, що українська антропонімія досліджена нерівномірно. Це стосується не лише окремих типів антропонімів. Не однаковою мірою вивчено їх територіальне поширення в різні історичні періоди. 

Комплексно досліджена антропонімійна система Закарпаття (П. Чучка), антропонімія Середньої Наддніпрянщини (І. Сухомлин), прізвища степової України (В. Горпинич), прізвища східної України (В. Познанська),  прізвища Бойківщини (Г.Бучко), Лемківщини кінця ХVІІ- поч. ХІХ ст. (С.Панцьо), Буковинського Придністровя (Л.Тарновецька), Верхньої Наддністрянщини (І.Фаріон), Гуцульщини (Б.Близнюк), Середнього Полісся (І.Козубенко), Лубенщини (Л. Кравченко), антропонімія північного Степу (Т.Марталога). Прізвища ж надвеликолузького регіону, як одного з найхарактерніших історико-етнографічних регіонів України, ще не були предметом спеціального  вивчення.

Дисертація має звязок з науковою програмою та планом кафедри загального і словянського мовознавства Запорізького державного університету й виконувалася в межах наукового напрямку “Словянські мови в їх історичному розвитку”.

У відповідності з цим планом нами розроблений спецкурс на тему “Антропонімія Нижньої Наддніпрянщини” для студентів філологічного факультету Запорізького державного університету.

Мета роботи комплексний аналіз прізвищ надвеликолузького регіону в їх історичному розвитку, починаючи зі становлення прізвищ як офіційної ідентифікації людей і завершуючи сучасним станом антропонімікону зазначеної території.

Реалізація поставленої мети передбачає розвязання таких завдань:

  1. проаналізувати способи та засоби ідентифікації особи досліджуваного регіону до моменту їх адміністративно-юридичного нормування та після нього;
  2. встановити склад антропонімів, простежити становлення прізвищевого компонента, який збігається з мотивованими прізвиськами;
  3. окреслити лексико-семантичну базу творення прізвищ з огляду на лексикон цього регіону і його взаємодію зі словниковими системами інших мов;
  4. визначити власні імена, які закладені в антропоосновах;
  5. виявити апелятивне й ономастичне багатство української мови, відбите в прізвищах;
  6. зясувати вплив іншомовних елементів на творення прізвищ досліджуваного регіону.

Предметом дослідження є прізвища  надвеликолузького регіону.  Аналізу піддано 2500 прізвищевих назв, зафіксованих в історико-етнографічних джерелах, та 6 тис. прізвищ, носії яких зараз проживають у населених пунктах, розташованих у зазначеному регіоні.

Джерелом дослідження прізвищ визначеного регіону є матеріали різних хронологічних зрізів: перший часовий зріз (кінець ХVІ ХVІІІ ст.) репрезентують прізвищеві назви з козацьких Реєстрів 1581 та 1649 років і з Архіву Коша Запорозького; у якості другого часового зрізу (кінець ХVІІІ поч. ХХ ст.) залучено дані історико-етнографічних праць Д.Яворницького, А.Афанасьєва-Чужбинського, А.Скальковського, Я.Новицького.

Матеріалом третього часового зрізу (ХХ поч. ХХІ ст.) стали зареєстровані міськими й селищними радами прізвища жителів 39 населених пунктів Нижньої Наддніпрянщини (надвеликолузького регіону), ці антропоніми були зібрані в таких селах, селищах і містах: Балабине, Кушугум, Мала Катеринівка, Приморське, Камянське, Скельки, Златопіль, Балки, Верхня Криниця, Єлизаветівка, Благовіщенка, Іванівка, Водяне, Велика Знамянка, Дніпровка, Червонодніпровське, Біленьке, Канівське, Розумівка, Нижня Хортиця та міста Запоріжжя, Василівка, Камянка-Дніпровська (Запорізька область); Ушкалка, Бабине, Осокорівка, Нововоронцовка (Херсонська область); Марїнське, Грушівка, Покровське, Капулівка, Сулицье, Червоногригорівка, Олексіївка, Новопавлівка, Вищетарасівка, Добра Надія, Новокамянка та місто Нікополь (Дніпропетровська область).

Зясування семантики мотивуючої назви, покладеної в основу прізвищ, походження етимона  здійснювалося за академічним 11-томним “Словником української мови” (1970-1980 рр.) та “Словарем української мови” (за ред. Б. Грінченка), “Етимологічним словником української мови” (І, ІІ, ІІІ, 1982, 1985, 1989) та іншими лексикографічними працями.

Аналіз фактичного матеріалу в діахронічному та синхронічному аспектах зумовив застосування в якості основних описового та порівняльно-історичного методів.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що прізвища надвеликолузького регіону ще не були обєктом спеціального вивчення. У науковий обіг уведено й проаналізовано новий антропонімійний фактичний матеріал. Прізвища досліджуються на переломних з точки зору юридичного устабільнення антропонімійної системи історичних періодах, що дає можливість простежити основні тенденції становлення цієї системи та структурно-функціонального навантаження самих прізвищ.

Теоретичне значення роботи визначається тим, що в ній досліджені прізвищеві назви та прізвища одного з найхарактерніших регіонів України, а саме надвеликолузького, і тим, що в ній зясовані закономірності історичного розвитку локальної антропонімійної системи.

Практичне значення дисертації повязане з можливістю залучення її нового фактичного матеріалу для укладання антропонімічних атласів та словників, використання її при вивченні дериватології та історичної лексикології, а також при розробці вузівських спецкурсів та спецсемінарів з ономастики. Загальні принципи й методи аналізу, матеріали роботи можуть прислужитися при написанні курсових, бакалаврських і дипломних робіт студентів вищих навчальних закладів.

Апробація роботи. Основні положення і результати дослідження знайшли відображення у доповідях і повідомленнях на республіканських наукових конференціях “Соціолінгвістичні аспекти сучасної мовної дійсності в Північному Причорноморї” (Запоріжжя, 1992); V Регіональна наукова конференція “Історико-етнографічні дослідження Південної України” (Запоріжжя Новомосковськ, 1997); 1-ші Запорізькі читання “Еврейське населення півдня України” (Запоріжжя, 1998) та на щорічних звітних наукових конференціях викладачів і студентів ЗДУ (Запоріжжя, 1992, 1995 2002 рр.).

Основні положення й висновки дослідження знайшли відображення в 6 публікаціях.

Матеріали і висновки дисертації апробоваі у спецкурсі “Антропонімія Нижньої Наддніпрянщини”, читаному у Запорізькому державному університеті.

Дисертацію окремими розділами і в повному обсязі обговорено на засіданнях кафедри загального і словянського мовознавства Запорізького державного університету.

Структуру роботи визначає її мета і завдання. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, девяти підрозділів, висновків, списку використаної літератури (297 найменувань) і додатка (словника-покажчика прізвищевих назв та прізвищ надвеликолузького регіону).   Загальний обсяг дисертації - 254 с.  (166 с. основний текст).


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ



У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, формулюються мета й завдання роботи, визначаються її наукова новизна, теоретичне й практичне значення, методи дослідження, структура, наводяться відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Антропонімія Нижньої Наддніпрянщини як предмет лінгвістичного дослідження викладено основні теоретичні засади дослідження, розкрито основні здобутки української антропонімії, зясовано стан вивчення проблеми в науковій літературі. Розділ складається з двох підрозділів.

У першому підрозділі “Теоретичні основи й джерела дослідження антропонімікону надвеликолузького регіону”, відзначається, що у формуванні антропонімії найчисельнішої категорії ономастикону крім загальних закономірностей, діє ще й чимало індивідуального, повязаного з людським фактором. Залучені в якості джерельної бази козацькі реєстри 1649 року, Архів Коша Нової Запорозької Січі засвідчили, що в складі козацтва були представники двох світових релігій-християнства та ісламу, кожна з яких розвивала власну іменотворчу традицію. Врахування цієї обставини дозволяє краще зрозуміти власне антропонімічну проблематику. Простеження розвитку антропонімів, зокрема прізвищ надвеликолузького регіону, стало можливим завдяки наявності пізніших джерел історико-етнографічних записів Д.Яворницького, Я.Новицького і А.Скальковського, які фіксують значний антропонімійний матеріал досліджуваної території.

       У другому підрозділі “Історико-етнографічні відомості про надвеликолузький регіон у звязку з формуванням місцевого антропонімікону” наголошено, що  антропонімія надвеликолузького регіону, як і всієї України, формувалася в процесі складного історичного розвитку. Численні племена і народи за довгі століття свого перебування на території регіону залишили свої назви, повязані не тільки з природнокліматичними умовами і господарським побутом, але й з окремими  подіями. Історія Великого Лугу сама по собі складна й суперечлива. Мабуть, важко знайти інший такий регіон, який зазнав би впливу стількох міграційних хвиль, що спричинилися до корінних змін у політичному, соціально-економічному й культурному житті краю. Проте вони, як і зумовлена ними історична строкатість етнічних комплексів Нижньої Наддніпрянщини, не пішли в небуття, а знайшли відображення в мовних фактах, що часто накладалися на попередні, поступово пристосовуючи їх до нових мовних стосунків. Особливості заселення надвеликолузького регіону полягають у тому, що корінним населенням північної частини регіону були козаки, чисельність яких значно зменшилась після 1775 року. Більш пізнє заселення краю пояснюється приєднанням цієї території до Росії після російсько-турецьких війн. Запорозькі козаки, живучи в Січі без жінок і без нащадків та водночас щорічно, а часом і щоденно кількісно зменшуючись від воєн, хвороб і старості, всіляко намагалися поповнити свій склад і збільшити своє військо. Отож зрозуміло, чому козаки приймали у своє товариство кожного, хто приходив до них і брав на себе певні зобовязання, необхідні для вступу в Січ. На Січі можна було зустріти представників різних народностей, вихідців чи не з цілого світу українців, поляків, литовців, білорусів, великоросів, донців, болгар, волохів, чорногорців, турків, татар, євреїв, калмиків, німців, італійців, іспанців, англійців. Мотиви, що змушували багатьох шукати притулку на  Запорожжі, були різними: в Січ ішли люди “і з доброї волі і з неволі”, “з-під пана тікали”, хто натерпівся від тяглових повинностей, усі ображені й принижені за свою віру й народність.

       З історією козацтва й Запорозької Січі повязані яскраві сторінки боротьби українського народу проти турецько-татарської агресії. В долинах Дніпра та його притоків запорозькі козаки засновували свої поселення. Багато хуторів зимівників знаходилось у Великому Лузі - території між Дніпром, верхн