Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Українсько-болгарські відносини в 90-х роках ХХ століття 2004 года.
Источник: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Ю.О. Тимошенко; НАН України. Ін-т укр. археографії та джерелознав. ім. М.С.Грушевського. — К., 2004. — 17 с. — укp.
Аннотация: Досліджено історію становлення та розвитку соціально-економічних, військово-політичних і мистецьких взаємин між Україною та Болгарією наприкінці XX ст., виділено традиційні сфери співробітництва, які навіть за умов прагматизації стосунків підтримували високий соціальний рівень відносин. Зазначено, що традиційно динамічними були стосунки в мистецькій сфері. Відродження національної культури болгар, які мешкають на українських теренах, розглянуто на засадах толерантності міжетнічних стосунків. Показано, що рівень взаємодії Болгарії та України у світових (ООН, ОБСЄ, НАТО) чи регіональних (CEFTA, ЧЕС) структурах був епізодичним.

Текст работы:

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА       ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА імені М. С. ГРУШЕВСЬКОГО









ТИМОШЕНКО  Юрій Олександрович





УДК  94(477) + 94(497.2) ,,19”




Українсько болгарські відносини

в 90-х роках ХХ століття





07.00.02 Всесвітня історії





аВТОРЕФЕРАТ


дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата історичних наук






К И Ї В 2 0 0 4


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова Міністерства освіти і науки України



Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор,

заслужений працівник народної освіти України

Алексєєв Юрій Миколайович,

Київський славістичний університет, президент



Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор

Павленко Вікторія Вікторівна,

Національна академія внутрішніх справ України,

                               кафедра гуманітарних дисциплін, професор



кандидат історичних наук

Шевченко Олена Володимирівна,

Інститут української археографії та джерелознавства

ім. М.С.Грушевського НАН України, відділу вивчення та публікації зарубіжних джерел з історії України,

старший науковий співробітник



Провідна установа:

Інститут історії України НАН України,

відділ всесвітньої історії та міжнародних відносин



Захист відбудеться  “ 26 ”  лютого 2004 р.  о 10 годині на засіданні спеціалі­зованої вченої ради  Д 26.228.01 Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України ( 01001, м. Київ, вул. Трьох­святительська, 4, зал засідань вченої ради).

Із дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України (м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).


Автореферат розісланий   “ 23 ” січня 2004 р.



Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                        Песчаний О.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.

Процес інтеґрації, який відбувається у сучасній Європі, охопив і словянський світ. Його реалізація здійснюється у різних соціальноекономічних і політичних формах, як на багатосторонній основі, так і в двосторонньому форматі.

Українсько-болгарські відносини репрезентують, зокрема, один із напрямків взаємодії східно й південнословянського макроетнічних утворень, традиція взаємин між якими має тисячолітню історію. Цьому сприяла також приналежність до одного православного віросповідання, спільність духовної культури, витоки якої слід шукати в античності, схожість історичної долі. Відродження української державності наприкінці ХХ ст. надало імпульсу співробітництву між Україною та Болгарією у соціально-економічній, військово-політичній та культурній сферах. Разом із тим, трансформація соціально-економічної сфери, звільнення обох народів від тоталітарних режимів і проголошення ними курсу на розбудову громадянського суспільства, входження в ЄС сприяли модернізації механізму та основних форм співробітництва. Обидва народи знову постали перед необхідністю розвязання нових історичних завдань. У звязку з цим подальша співпраця між ними закономірно випливає з життєвонеобхідних потреб обох країн. А дослідження всього цього спектру взаємин має не лише теоретичне, але й практичне значення, оскільки є передумовою їх всебічного удосконалення.

Актуальність дослідження обумовлена також гостропроблемним характером завдань, котрі пов'язані з процесом формування нової системи міжнародних відносин, складовими компонентами якої є Україна та Болгарія. Характерно, що українсько-болгарські відносини мають багатовікову історичну традицію, яка засвідчує їхню значущість як для повноцінного розвитку обох народів, так і для загальноєвропейського історичного процесу. Тому осмислення взаємин між двома країнами дасть змогу визначити динаміку та основні закономірності їх розвитку.

Особливий інтерес викликають проблеми соціально-економічних відносин між Болгарією та Україною. Визначення масштабів і характерних рис цього явища наприкінці ХХ ст., уможливлює подальше осмислення взаємозвязку між процесами економічної співпраці й усім комплексом двосторонніх взаємин загалом. Виявлення та врахування результатів соціально-економічного співробітництва є необхідною умовою успішного конструювання моделі міжнародної співпраці двох держав.

Загалом, всебічний аналіз проблем у межах обраної теми важливий крок на шляху реалізації головного завдання: створення цілісної багатоетапної історіографії українсько-болгарських відносин, відображення безперервної лінії їх історичного розвитку.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках наукового напряму Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова “Дослідження проблем гуманітарних наук”, що затверджена Вченою радою університету (протокол № 5 від 30 грудня 1999р.).



Мета дослідження: проаналізувати сутність та тенденції розвитку відносин між Україною та Болгарією в 90-х рр. ХХ століття.

Поставленій меті підпорядковані такі завдання:

  • визначити розвиток соціально-економічних та військово-політичних відносин між двома країнами, розкрити їх зміст і вплив на розвиток двосторонньої співпраці;
  • виявити напрями співробітництва в освітній, науковій та мистецькій галузях;
  • зясувати сутність сучасних етносоціальних процесів, що протікають у болгарській діаспорі в Україні та їх вплив на весь комплекс міждержавних відносин;
  • розкрити місце взаємин між Україною та Болгарією в контексті сучасного євроінтеґраційного процесу;

Об'єктом дослідження є взаємини між Україною та Болгарією 90-х років ХХ ст. у політичній, соціально-економічній та культурній сферах.

Предметом дослідження виступають історичні передумови, сутність і перспективи українсько-болгарських відносин у 90-х роках ХХ ст., особливості та тенденції їх розвитку.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи складають наукові принципи дослідження. Застосування проблемно-хронологічного методу дозволило провести аналіз піднятих у дисертації проблем у їх динаміці та часовій послідовності. Застосування принципів детермінізму, взаємодії зовнішнього і внутрішнього, обєктивного та субєктивного сприяло визначенню внутрішніх та зовнішніх взаємозвязків і причинної зумовленості явищ розглядуваного періоду, всебічному дослідженню комплексу чинників (ґеополітичних і реґіональних, соціально-економічних, військово-політичних, освітніх і наукових та ін.), які впливали на розвиток відносин між Україною та Болгарією. На основі емпірико-аналітичного та логічного методів автор проводить дослідження науково-теоретичної та інституційної бази міждержавних взаємин. Враховуючи, що дана тема не досліджена, у дисертації застосовано комплексний і системний підходи до вивчення українсько-болгарських відносин 90-х років ХХ ст. Керуючись проблемно-історичним та системно-хронологічним підходами до наукового осмислення відносин між Болгарією та Україною наприкінці ХХ ст., автор використав різновиди аналітичного методу, зокрема, історіографічного, структурного, функціонального, статистичного, а також методи синтезу й аналогій, індивідуалізації та узагальнення, актуалізації та синхронізації.

Хронологічні межі історичного дослідження охоплюють 90-ті роки ХХ століття. З одного боку, це період становлення української державності та формування її зовнішньополітичних пріоритетів, вироблення нових підходів у міждержавних взаєминах. З іншого, в ці роки Болгарія зазнала глибоких політичних і суспільних перетворень, які спричинили появу нового соціального устрою, змінили духовну атмосферу в державі.

У зазначений період обидві країни започаткували процес формування громадянського суспільства, що стимулювало політичну та соціальну активність населення. Історичне дослідження цього періоду дає можливість проаналізувати динаміку розвитку відносин між Україною та Болгарією в умовах поглиблення європейської інтеграції.

Автор виходить із того, що Болгарія та Україна ніколи не були terra inkognita одна для одної. Історичні шляхи, які пройшли два народи, виявилися багато в чому спорідненими. Умовно їх можемо поділити на девять періодів, що характеризувалися, з одного боку, як фази активної взаємодії болгар та українців у різних сферах життя, а з іншого як періоди затухання, завмирання внутрішньо-цивілізаційних контактів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі узагальнення архівних і опублікованих матеріалів автор вперше дослідив українсько-болгарські відносини 90-х років ХХ ст. зібрано та систе­ма­тизовано значний фактологічний матеріал, залучено до наукового обігу нові документи, які дали можливість зясувати характер  процесів, що відбувалися в обох країнах, та їх вплив на розвиток двосторонніх відносин. Особливість українсько-болгарських взаємин досліджуваного періоду визначалася передусім тим, що дві держави стали на шлях формування громадянського суспільства та ринкових економік, які обумовили подібність багатьох процесів, що протікали в обох країнах. Дисертант вперше розкриває весь комплекс проблем, повязаних зі становленням двосторонніх відносин між Болгарією та Україною на новому, міждержавному, рівні. Встановлено, що існуюча договірно-правова база в цілому задовольняє стан двосторонніх відносин, уможливлює їх розвиток у всіх сферах суспільного життя.

Доведено, що економічні відносини між обома країнами мають тенденцію до зростання, однак залишається високою сировинна складова як українського так і болгарського експорту. При цьому сторони, одна щодо одної, не є пріоритетними в зовнішньоекономічній стратегії.

На основі проведеного дослідження показано високий рівень толерантності міжетнічних, у тому числі українсько-болгарських, відносин. Логічним результатом цього стала культурна регенерація болгарської діаспори в Україні. Обґрунтовується висновок, що реалізація сучасної української державної політики щодо національних меншин відбувається в руслі демократичного визнання рівних політичних, соціальних, економічних та культурних прав і свобод усіх громадян України, незалежно від їх етнічної приналежності.

У досліджуваний період було закладено основи системи реґіональної співпраці України та Болгарії. Визначено, що рівень двосторонніх взаємин не дає можливості вважати їх суттєвим чинником сучасного європейського процесу реґіональної співпраці. Вирішуючи проблему рівноправного партнерства з країнами Європейського співтовариства, дві держави покладалися скоріше на власні сили й можливості, ніж на можливості інтеґральної, взаємоузгодженої політики. Зясовано, що координація зусиль у міжнародних реґіональних структурах між Болгарією та Україною була недостатньою й носила епізодичний характер.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що вона може бути теоретичною та фактологічною базою для подал