Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Український культурно-національний рух в 90-х роках XIX ст. (на матеріалах Півдня України) 1999 года.
Источник: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / В.Б. Кузьменко; Одес. держ. ун-т ім. І.І.Мечникова. — О., 1999. — 19 с. — укp.
Аннотация: Дисертація є спеціальним дослідженням українського культурно-національного руху в 90-х роках XIX ст., виконаним на матеріалах Півдня України. В ній аналізуються основні тенденції та напрямки українського культурно-національного руху і розглядається процес поширення національної самосвідомості. В роботі показана еволюція національного відродження у 90-х рр. XIX ст., простежується формування на основі культурно-національного руху політично-національної складової визвольних змагань.

Текст работы:


ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. І.І. МЕЧНИКОВА




КУЗЬМЕНКО Володимир Борисович



УДК  93/99 “1890-1900” (477.7)



УКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРНО-НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ

В 90-Х РОКАХ ХІХ ст.

(НА МАТЕРІАЛАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ)



07.00.01 історія України






АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук







ОДЕСА 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі філософії, історії і політології Одеського державного сільськогосподарського інституту.

Науковий керівник:  доктор історичних наук, професор

                                   Цвілюк Семен Антонович,

                                   кафедра філософії, історії і політології Одеського

                                   державного сільськогосподарського інституту

Офіційні опоненти:  доктор історичних наук, професор

Сарбей Віталій Григорович,

                                   зав. відділом історії України ХІХ початку ХХ ст.

                                   Інституту історії України НАН України


                                   доктор історичних наук, професор

                                   Кульчицький Станіслав Владиславович,

                                   заст. директора Інституту історії України

                                   НАН України


                                   кандидат історичних наук, доцент

                                   Самойлов Федір Олександрович,

                                   зав. кафедри нової і новітньої історії зарубіжних країн

                                   Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова

Провідна установа:  Донецький державний університет, кафедра історії України

Захист відбудеться “15” червня 1999 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.08 в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова за адресою: 270057, м. Одеса, вул. Щепкіна, 12, ауд.9.

З дисертацією можна ознайомитись в Науковій бібліотеці Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова за адресою: 270100, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розісланий “14”травня 1999 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент                               ЛОЗОВСЬКИЙ А.К.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проголошення державної незалежності України започаткувало новий етап її історичного поступу. Розбудова незалежної держави потребує залучення історичного досвіду минулих поколінь та вимагає всебічного вивчення минувшини українського народу, особливо тих сторінок його історії, котрі протягом довгих років невиправдано замовчувались або дослідження яких знаходилось під впливом політичної конюнктури. До таких проблем належить історія українського культурно-національного руху.

В умовах тривалої відсутності національних державних інститутів, перервності державницьких традицій та інкорпорації національних церковно-релігійних структур Російською державою цей рух залишався одним з найважливіших засобів формування національної самосвідомості українського народу. Лише створення і відтворення культурних цінностей українського народу, залучення до надбань культури та історії широких кіл українського населення, зокрема просвітницькими засобами, могло сформувати стійке почуття національної гідності та відчуття належності до народу, який має славну історію, а разом з тим і віру в його велике майбутнє. Отже, культурно-національний рух був і є тим фундаментом, на якому базується українська національна ідея, що знайшла втілення в національно-визвольній боротьбі українського народу протягом ХХ ст.

Особливої актуальності набуває вивчення досвіду культурно-національного руху в окремих регіонах України, зокрема Півдня України, в яких економічні, соціальні, географічні, етнічні, психологічні та історичні чинники накладали свій відбиток на інтенсивність, специфіку, методи, орієнтири та спрямованість українського культурно-національного процесу.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження повязаний з темою досліджень кафедри філософії, історії і політології Одеського державного сільськогосподарського інституту: “Соціальний розвиток села в умовах ринкових відносин”, в рамках якої історична секція кафедри досліджує проблеми формування національної самосвідомості в українському селі Південного регіону.

Мета і задачі дослідження. Враховуючи актуальність даної проблеми, наукове і практичне значення та зважаючи на недостатній рівень її розробленості з позицій нових вимог і завдань, дисертант поставив перед собою мету: визначити суть українського культурно-національного руху та його місце в системі суспільних рухів, проаналізувати тенденції та напрямки розвитку українського культурно-національного руху в 90-ті роки ХІХ ст. та виявити його своєрідність на Півдні України.

Відповідно з поставленою метою в роботі визначені наступні основні завдання: зясувати роль і місце культурно-національного руху на Півдні України в розвитку визвольної боротьби українського народу, визначити його основні тенденції і напрямки в 90-х рр. ХІХ ст. та рушійні сили; встановити цілі, методи, зміст і специфіку діяльності українських культурних і громадських обєднань Південної України у 90-х рр. ХІХ ст. та встановити персоналії українських громадських діячів південного регіону; дослідити українське книгодрукування і розвиток періодичної преси на Півдні в останнє десятиріччя ХІХ ст. та обстежити їх роль у поширенні національної самосвідомості серед всіх верств українського народу; проаналізувати діяльність та визначити внесок українського театру у справу поширення української національної самосвідомості у Південному регіоні; зясувати роль і місце Південної України в українському національному відродженні останнього десятиріччя ХІХ ст.

Обєктом дисертаційного дослідження став розвиток українського культурно-національного руху в останнє десятиріччя ХІХ ст. на Півдні України.

Предметом дослідження є процес залучення до надбань української історії і культури широких верств населення в Південному регіоні України та формування української національної самосвідомості.

Хронологічні рамки дисертаційної роботи охоплюють період 90-х років ХІХ ст., який започаткував загальнонародний етап в процесі українського національного відродження та відзначався появою перших протополітичних партій “Братства тарасівців”, Всеукраїнської загальної організації (ВУЗО). Цей період характеризується якісними соціально-економічними змінами, повязаними з розвитком капіталізму, особливо на півдні Російської імперії, що спричинили певні політичні зрушення. Разом з тим дещо послабшала репресивна політика царату. Все це створювало основу для процесу якісної трансформації національно-визвольного руху в Україні з культурно-національного в політично-національний, який завершився формуванням українських національних політичних партій на початку ХХ ст. Отже, період з 1890 по 1900 рр. можна вважати відносно окремим і логічно окресленим в історії українського національного відродження.

Територіальні межі дослідження охоплюють Запорізьку, Миколаївську, Одеську, Херсонську, частину Дніпропетровської і Кіровоградської областей та республіку Крим. В досліджуваний період вони складали території Херсонської, Катеринославської, Таврійської та Південної частини Бессарабської губерній.

Теоретико-методологічною основою дисертації є принципи історизму, обєктивності, системності, детермінізму та соціально-наукові принципи: проблемно-хронологічний, ретроспективний. У роботі використані сучасні методи і підходи в історичних дослідженнях: неоскептицизм; історико-психологічний метод; цивілізаційний системний метод; компаративний метод; метод аналогій; методи статистичного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше на основі широкої джерельної бази, за умови залучення нових джерел і дослідницької літератури зроблена спроба виділити та комплексно дослідити основні тенденції та напрями українського культурно-національного руху на Півдні України в останнє десятиріччя ХІХ ст. в усіх його багатогранних проявах. Порушено традицію в історіографії, коли даний період розглядався як період слабкої активності українських кіл на Півдні. З нових позицій аналізується діяльність різноманітних громадських та культурно-просвітницьких організацій, що здійснюється на основі розгляду їх роботи крізь призму вирішення завдання відродження духовних основ української нації. Новий підхід простежується в дослідженні розвитку українського театру, книги і періодичної преси з точки зору їх ролі у справі поширення національної самосвідомості широких кіл українства. В дослідженні встановлено й уточнено імена десятків українських громадських діячів Півдня та простежується їх активна участь у культурно-національному русі, зясовується хронологічний перебіг подій, визначається місце Південного регіону в українському національному відродженні. Введено до наукового обігу систематизовані дані щодо розвитку українського книгодрукування на Півдні України в 90-ті роки ХІХ ст., доповнений список членів Одеської Громади з їх дешифрованими автографами.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані при подальшому науковому дослідженні проблеми, при вивченні історії України та при викладанні її у вищій і середній школі, для підвищення кваліфікації викладачів історії. Матеріали і висновки дослідження можна застосувати при написанні спеціальних і узагальнюючих праць з історії України та культурно-національного руху, при підготовці лекційних курсів та навчальних посібників.

Особистий внесок здобувача у розробку теми дослідження полягає у отриманні нових висновків про розвиток культурно-національного руху на Півдні України у 90-х роках ХІХ ст. як періоду найбільшої практичної діяльністі національно свідомих сил Південної України в ХІХ столітті та встановленні визначної ролі Південного регіону в національному відродженні України: проведенні статистичного аналізу архівних джерел з розвитку українського книгодрукування на Півдні України та грунтовній систематизації його результатів; розгляді роботи мистецьких та культурно-просвітницьких організацій під кутом зору їх культурно-національної діяльності; залученні до аналізу проблеми національно-культурного руху російськомовних україномислячих періодичних видань того часу; встановленні особливостей тенденцій та напрямків культурно-національного руху 90-х років ХІХ ст. на Півдні України.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження знайшли відображення в доповідях на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях: “Сучасна етнокультурна та етнополітична ситуація на Півдні України і актуальні проблеми державного управління” (Одеса, 1996); “Сімя в системі соціальних інститутів” (Одеса, 1997); “Концепція гуманізму в розвитку національної освіти” (Одеса, 1997); “Етнокультурні процеси на Півдні України в другій половині ХІХ ст.” (Запоріжжя, 1998); “Світоглядні та методологічні проблеми удосконалення навчально-виховного процесу” (Одеса, 1998); а також у 8-ми публікаціях дисертанта загальним обсягом 2,65 др. арк.