Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Історіографія української революції 1917 - початку 1918 рр. 2001 года.
Источник: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.06 / П.Я. Білян; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2001. — 18 с. — укp.
Аннотация: Виявлено, систематизовано й охарактеризовано основні групи історіографічних джерел з історії Української революції. З'ясовано концептуальні та методологічні засади дослідження історії Української революції. Висвітлено негативний вплив ідеологічних і політичних догм і упереджень на розвиток об'єктивних знань з історії Української революції. Порівняно внесок вітчизняних і зарубіжних дослідників у вивчення політичних, соціально-економічних, військових, культурно-освітніх, державотворчих процесів в Україні 1917 - початку 1918 рр.

Текст работы:

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА



БІЛЯН Петро Ярославович


УДК 930 (477)   



ІСТОРІОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

1917 ПОЧАТКУ 1918 РР.






07.00.06    історіографія,

джерелознавство та спеціальні

історичні дисципліни






АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата  історичних наук







Львів 2001



Дисертацією є рукопис.


Робота виконана на кафедрі новітньої історії України Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.


Науковий керівник                  доктор історичних наук, професор

Кондратюк Костянтин Костянтинович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, завідувач кафедри новітньої

історії України

Офіційні опоненти:        доктор історичних наук

Крупський Іван Васильович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

професор кафедри радіомовлення і телебачення

кандидат історичних наук

Великочий Володимир Степанович,

Прикарпатський університет

ім.В.Стефаника, 

доцент кафедри історіографії і джерелознавства

Провідна установа        Інститут історії України НАН України,

відділ історіографії, м. Київ.


Захист відбудеться  25 вересня 2001 р. о 13.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.12 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Університетська, 1).

       З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

       

Автореферат розісланий 17 серпня  2001 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент                                                О.М. Сухий


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. В сучасних умовах стану історичної науки та масової історичної свідомості в Україні соціальний статус і функції української історіографії суттєво змінюються. Вона виконує не лише наукові, пізнавальні функції, а й дещо ширші соціокультурні.

Українська історіографія загалом, її складова частина історіографія Української революції, зокрема, виступають активним чинником витвору національної свідомості. Повернення до вжитку незаслужено забутої спадщини діячів Української революції, усвідомлення історико-державницької традиції українського народу все це сприятиме піднесенню національної свідомості, створенню нової системи духовних вартостей і культурних цінностей.

Уважне, кваліфіковане вивчення і опрацювання публікацій учасників революційних подій в Україні, західних дослідників, істориків діаспори, а також переосмислення елементів конструктивного досвіду радянської історіографії все це становить інтелектуальний простір сучасної української історичної науки.

Неупереджене, обєктивне історіографічне дослідження Української революції може послужити інтелектуальним інструментом для створення новітньої концепції історії України, адже сучасний ідеал науковості української історіографії це синтез попереднього творчого досвіду і сучасних ідей та методів дослідження.

Актуальність роботи визначається також важливістю вивчення наукової спадщини різних поколінь українських істориків, які присвятили себе дослідженню Української революції. Вивчення і узагальнення літератури про революційні події в Україні диктується початковим, почасти поверховим станом процесу дослідження зазначеної теми. Наукова праця, в якій ставиться мета історіографічно реконструювати становище історичної науки в діаспорі, в радянську добу і в незалежній Україні, узагальнити досягнення, виявити зміну підходів до даної проблеми, визначити коло невирішених питань сприятиме розвязанню поставлених завдань.

Проблемне історіографічне дослідження активізує зусилля сучасних істориків, прискорить більш глибоке вивчення історії Української революції, а також дозволить визначити найбільш ефективний шлях вирішення проблем, які потребують поглибленого аналізу і залучення нових джерел.

Вказані причини обумовили вибір теми дослідження, обєкт якого складає опублікована література, повністю або частково присвячена Українській революції 1917 початку 1918 рр.

Дисертаційна робота є частиною науково-дослідної теми Українська революція і національно-визвольні змагання на українських землях у 1917
1923 рр. кафедри новітньої історії Львівського національного університету імені Івана Франка.

Мета дисертації полягає у зясуванні повноти і достовірності вивчення історії Української революції 1917 початку 1918 рр. і передбачає вирішення таких завдань:

-        зясувати концептуальні та методологічні засади дослідження історії Української революції;

-        показати негативний вплив ідеологічних та політичних догм і упереджень на розвиток обєктивних знань з історії національно-визвольної боротьби;

-        дослідити найхарактерніші тенденції нагромадження знань з історії Української революції;

-        проаналізувати в порівняльному плані внесок вітчизняних та зарубіжних дослідників у вивчення політичних, соціально-економічних, військових, культурно-освітніх, державотворчих процесів в Україні періоду 1917 початку 1918рр.;

-        виявити науково-теоретичну і практично-політичну цінність даного дослідницького доробку для всебічного осмислення проблем українського державотворення;

-        виділити коло проблем, що потребують подальшого вивчення та наукової інтерпретації.

Обєктом дисертаційного дослідження є сукупність основних груп історіографічних джерел з історії Української революції 1917 початку 1918 рр., нагромаджених в Україні та західній діаспорі, діяльність наукових центрів, провідних істориків.

Предметом дослідження стали тенденції та закономірності розвитку знань і формування концептуальних засад дослідження історії Української революції.

Хронологічно в роботі проаналізовано публікації, які побачили світ у
19172000 рр. і в яких висвітлюється історія Української революції 1917 початку 1918 рр.

Методологічну основу дисертаційної роботи складають загальноприйняті у сучасній історіографії принципи обєктивності, історизму, світоглядного плюралізму, фахової відповідальності. З метою обєктивного осмислення теми застосовувались проблемно-хронологічний і культурологічний підходи, методи історіографічного аналізу і синтезу, порівняльний та описовий методи пізнання.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній вперше комплексно узагальнюється історіографія Української революції 1917-початку 1918 років; зясовуються концептуальні та методологічні засади досліджень; проаналізовано в порівняльному плані внесок вітчизняних та зарубіжних дослідників у вивчення політичних, соціально-економічних, військових, державотворчих процесів в Україні періоду 1917 початку 1918 років.

Науково-практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони зясовують стан дослідження історії Української революції, мотиви та особливості еволюції поглядів істориків на характер національно-визвольних змагань 1917 початку 1918 рр. Низка положень і висновки, зроблені в дослідженні, можуть бути використані для обєктивного зясування головних тенденцій розвитку української історичної науки. Результати роботи доцільно застосовувати у викладанні загальних та спеціальних курсів української історіографії, при підготовці навчальних посібників.

Особистий внесок дисертанта у розробку проблеми полягає, з одного боку, в узагальненні наукового доробку з історії Української революції 1917 початку 1918 рр., з другого боку, в зясуванні повноти дослідження її вузлових проблем, критичному аналізі праць, виданих в Україні та за кордоном, виокремлення тем і аспектів, які потребують подальшого вивчення.

Результати дослідження апробовані на трьох наукових конференціях викладачів та аспірантів історичного факультету Львівського національного університету імені І.Франка, Міжнародній науковій конференції, присвяченій 80-річчю ЗУНР (2930 жовтня 1999 р., Львів Івано-Франківськ), на науково-методичному семінарі кафедри новітньої історії України Львівського національного університету імені Івана Франка (29 січня 2001 р.).

Структура дисертації зумовлена особливостями становлення та розвитку наукових досліджень історії Української революції, проблематикою та специфікою праць, а також метою і завданнями роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, що поділені на параграфи, висновків, списку використаних історіографічних джерел. Загальний обсяг дисертації 186 сторінок. Список використаних історіографічних джерел містить 555 позицій.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано обєкт, предмет, мету, завдання, методологічні основи дослідження; визначено наукову новизну та практичне значення дисертації. Розглянуто стан наукової розробки теми. При цьому зазначено, що окремі періоди в історії української історичної науки, здебільшого радянський, привертали увагу насамперед дослідників діаспори. Стану історичної науки в УРСР були присвячені дослідження Б.Крупницького Українська історична наука під Совєтами (Мюнхен, 1957), О.Оглоблина Думки про сучасну українську совєтську історіографію (Нью-Йорк, 1963), Н.Полонської-Василенко Нарис української історіографії (Мюнхен, 1971), О.Підгайного Українська республіка і Велика Східно­європейська революція. Бібліографія (Торонто, 1971) та інших авторів. Однак у цих працях не ставилось окреме завдання дати аналіз публікацій радянських істориків, присвячених Українській революції. Цій проблемі присвячено лише бібліографічні огляди, подекуди короткі анотації.

Своєрідний (надто критичний) підсумок рівня та масштабів зарубіжної історичної україніки підбив у 1993 р. О.Субтельний. На його думку, здобутки істориків української діаспори, порівняно з євразійською доктриною російських емігрантів та їх учнів