Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Етнополітична історія населення Карпато-Причорноморських земель (друга половина XI - перша половина XIII ст.) 2006 года.
Источник: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / C. М. Вегерчук; Одес. нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. — О., 2006. — 20 с. — укp.
Аннотация: Розглянуто Карпато-Причорноморські землі як природну історико-географічну структуру, за умов якої проходила українська колонізація межиріччя Дністра, Пруту та Нижнього Придунав'я в другій половині XI - першій половині XIII ст. Досліджено складне етнодемографічне тло регіону, зокрема, кочове, візантійсько-болгарське, слов'яно-волоське. Визначено місце та роль основних етнополітичних і соціокультурних компонентів цієї колонізації на різних етапах - бродників, берладників, галицьких вигнанців, диких половців. Обгрунтовано періодизацію української колонізації. Встановлено існування слов'янського анклаву в Нижньому Подунав'ї, на грунті якого згодом виникли Берладське князівство та Берладська Січ. Доведено факт утворення Берладської Січі на Дунаї, як історичного попередника Запорізької та Задунайської Січей.

Текст работы:

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. І.І. МЕЧНИКОВА








Вегерчук  Сергій  Максимович





УДК 94 (292.452.247.32)-"2/3" (043.3)





ЕТНОПОЛІТИЧНА ІСТОРІЯ НАСЕЛЕННЯ КАРПАТО-

ПРИЧОРНОМОРСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

(друга половина ХІ перша половина ХІІІ ст.)


Спеціальність: 07.00.01.   Історія України






А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук









Одеса 2006







Дисертація є рукопис.


Робота виконана на кафедрі історії України Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського,

Міністерство освіти і науки України.


Науковий керівник:        доктор історичних наук, професор

       ДОБРОЛЮБСЬКИЙ Андрій Олегович,

       Південноукраїнський державний        педагогічний університет (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського,

       професор кафедри історії України.


Офіційні опоненти:        доктор історичних наук, професор        

       БАЧИНСЬКА Олена Анатоліївна,

       Одеський національний університет

       ім. І.І. Мечникова МОН України,

       професор кафедри історії України;

                       

       кандидат історичних наук, доцент

       СМИРНОВ Ігор Олександрович,

       Миколаївський державний університет

       ім. В.О.Сухомлинського МОН України,

       доцент кафедри народознавства та спеціальних

       історичних дисциплін.


Провідна установа:        Харківський національний університет
ім. В.Н. Каразина, кафедра історії України.


Захист відбудеться "24 " березня  2006 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.08 по захисту дисертацій в Одеському національному університеті ім. І.І.Мечникова за адресою: 65057, м. Одеса, вул. Щепкіна, 12, ауд. № 9.


З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 24).


Автореферат розісланий "17" лютого 2006 р.



Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                         А.К.Лозовський


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Карпато-Причорноморські землі включають в себе території розташовані між Східними Карпатами, Дністром і Нижнім Дунаєм. Земля ця надзвичайно унікальна. У боротьбі за право володіти нею тут століттями зіштовхувалися величезні культурні світи: середземноморський, західний, східноєвропейський, близькосхідний, кочовий. Це класична зона інтенсивних етнокультурних контактів, конфліктів і взаємодії між зазначеними світами. Такі види взаємовідносин цілком відповідають специфіці сформованої тут на багато століть “контактної історико-географічної зони”.

Актуальність теми. Раніше Карпато-Причорноморські землі не розглядалися як самостійна історико-культурна територія, а їхня історія як складова частина середньовічної історії України. Так само, уся етнополітична історія цього краю в середні віки видається зовсім не вивченою з точки зору взаємодії народів, що тут проживали. Вона вивчалася лише як периферійна частина історії східнословянського світу, а саме: Київської і Галицької Русі, а також Угорщини, Болгарії, Візантії або ж кочового світу. У такої, контактної зони, були і свої контактні епохи. Однією з таких епох і став час української колонізації краю, яка розпочалася з кінця ХІ ст., досягнувши піку своєї активності в другій половині ХІІ ст. і, в середині ХІІІ ст. була перервана монголо-татарською навалою. В наукових джерелах з XII ст. ці землі одержали найменування Галицького Пониззя. Тому актуальним видається виявлення ролі і значення української колонізації краю, встановлення місця українського населення на тлі динамічно змінюючих тут один одного осілих і кочових народів.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження узгоджена з плановою тематикою кафедри історії України Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського “Етнонаціональний та соціокультурний розвиток Півдня України” (затверджена на засіданні вченої ради університету 30.09.2004 р., протокол №2) і є одним з напрямків дослідження етногенетичної і політичної історії народів в Карпато-Причорноморських землях в середньовічну добу.

Мета і завдання дослідження. Вивчення етнополітичної історії Карпато-Причорноморських земель у другій половині ХІ першій половині ХІІІ ст., зясування в них місця і ролі українського населення.

Мета дослідження визначила конкретні наукові завдання:

1) Розгляд Карпато-Причорноморських земель як особливого, історико-культурного контактного регіону Євразії і встановлення властивих йому закономірностей історичного розвитку. Узагальнення відомостей писемних джерел по темі і співвідношення їх з археологічними даними. Історіографічна обробка отриманої джерелознавчої інформації і приведення її у відповідність з концептуальною постановкою про вивчення Карпато-Причорноморя як природної історико-географічної структури.

2) Встановлення основних етнокультурних компонентів, що визначали характер і динаміку політичних процесів у Карпато-Причорноморї в звязку з періодичною мінливістю ролі кожного з цих компонентів як історико-культурного тла української колонізації краю.

3) Виявлення місця, значення й історичної обумовленості української колонізації Карпато-Причорноморських земель, складу українського населення і його політичної активності. Встановлення факту утворення Берладської “Січі” на Дунаї, як історичного попередника Запорізької і Задунайської Січей.

Обєктом дослідження є населення Карпато-Причорноморських земель у другій половині ХІ першій половині ХІІІ ст.

Предметом дослідження є етнополітична історія Карпато-Причорноморських земель і українська колонізація цієї території в досліджуваний час.

Методи дослідження: порівняльно-джерелознавчі і порівняльно-історіографічні, ретроспективний, системний і описовий. Вони передбачають можливості порівняння відомостей писемних джерел з археологічними висновками і спрямованість на їх компаративне вивчення і порівняння позицій різних наукових, історико-національних шкіл та вироблених ними історіографічних традицій, встановлення протиріч між ними і можливостей наукової взаємодії.

Методологічною основою роботи є підхід до історичних явищ і процесів із позицій вивчення взаємозвязків між ними, а також принцип наукової всебічності й обєктивності. Ці принципи узгоджуються з загальним концептуальним уявленням про нерозривний звязок історичного процесу з тією конкретною територією, на якій він здійснюється. Теоретичною основою дослідження є концепція школи “Анналів” про “природну історико-географічну структуру” [Ф.Бродель] і теорія “генераторів народів” [Л. Клейн]. Застосування цих установок до досліджуваної теми дозволяє бачити в території між Карпатами і Чорним морем особливу історичну зону контакту різних культур і цивілізацій [А. Добролюбський]. Теоретична модель утворення козацтва і козацьких січей, що вироблена в українській історіографії [Д.Яворницький], дозволяє вивчати українську колонізацію розглянутого регіону в руслі “модерної концепції української історії”.

Територіальні рамки дослідження землі між Серетом і Дністром, а також пониззя Дунаю. У політико-адміністративному відношенні ці землі нині розділені між Румунією, Молдовою й Україною.

Хронологічні рамки дослідження: друга половина Х1 перша половина ХІІІ ст. Кінцевий рубіж відповідає початку татаро-монгольської навали, яка кардинально змінила етнополітичну ситуацію в регіоні. Такі хронологічні рамки історично обумовлені. Друга половина ХІ ст. це період підвищеної активності й демографічної насиченості кочівників у регіоні. До кінця ХІ ст. степ затихає, території між Карпатами, Дністром і Дунаєм звільняються від кочівників і на півтора століття стають зоною приваблення населення з галицьких земель.

Кінець ХІ перша половина ХІІ ст. це також і початок періоду розвинутого феодалізму в історії Київської Русі, період обєднання західних українських земель навколо Галича й утворення Галицького князівства з могутнім демографічним потенціалом, що забезпечував успішну українську колонізацію Пониззя в другій половині ХІІ ст. і в першій половині ХІІІ ст.

Наукова новизна одержаних результатів. У ХІХ-ХХ ст. з історії регіону накопичено значний фонд писемних і археологічних джерел. Однак цей фонд не узагальнений по темі і не повязаний з поставленою проблематикою. Історія краю в середні віки вивчалася в руслі двох історико-культурних полярних тенденцій: як складова частина історії імперської Росії, або як така ж частина історії Румунії і Молдови, з відповідною національно-патріотичною акцентуацією. Виняток становили вчені-історики, зайняті спеціальними і вузько професійними дослідженнями в галузі візантієзнавства, балканістики, славістики, археології.

Ці обставини визначили калейдоскопічний характер історіографії теми. Всі вони були з різних не пересічних вузько професійних або історико-національних напрямків і полярних настанов. Джерела по темі відбиралися, групувалися та інтерпретувалися винятково у відповідності з цими настановами. “Незручні” джерела замовчувалися. Це призвело до повної неузгодженості позицій дослідників, довільності і декларативності в історико-культурній термінології та етнічній номенклатурі, а також у тлумаченні фактів.

Кожна з двох протиставлених одна одній національно-патріотичних шкіл  російська, “східнословянська” і румунська, “східнороманська” зібрали на свою користь значний потенціал аргументації і величезний витончено-спекулятивний досвід при інтерпретації джерел. Прямі дискусії по темі між цими історичними школами практично не ведуться, аргументи сторін взаємно ігноруються.

В українській історіографії питання про вивчення історії Карпато-Причорноморських земель як органічної і складової частини історії України було поставлене М.С. Грушевським і його школою в кінці ХІХ початку ХХ ст. Між тим, у радянську епоху ця проблематика вивчалася, переважно, лише в напрямку російсько-радянської історичної школи. Тільки українські історики діаспори зберігали важливість питання М.С. Грушевського. У радянській українській історіографії територія земель між Чорним морем і Карпатами не розглядалася як самостійна зона української народної колонізації краю. Лише з другої половини 1980-х років, “доби іншого інтелектуального ренесансу”, така