Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Особливості ранньої діагностики прееклампсії вагітних 2005 года.
Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.01 / М.В. Черипко; Харк. держ. мед. ун-т. — Х., 2005. — 19 с. — укp.
Аннотация: Уперше виявлено та доведено інтенсифікацію процесів окисної модифікації білка, підвищення кількості середньомолекулярних пептидів сироватки крові, модифікованих форм альбуміну у вагітних з прееклампсією. Установлено роль порушень структури білка та процесів перекисного окиснення білків у патогенезі зазначеного ускладнення вагітності. Визначено, що рівень активації цих процесів знаходиться у пропорційній залежності від ступеня тяжкості прееклампсії. Вивчено механізми перекисного окиснювання білків, утворення середньомолекулярних пептидів і модифікованих форм альбуміну, зроблено припущення щодо глибоких, часом необоротних руйнівних змін у структурі білка і, як наслідок, його функціональної неспроможності за тяжких форм прееклампсії. Розроблено комплекс заходів щодо ранньої діагностики прееклампсії вагітних, диференціальної діагностики набряків і прееклампсії різного ступеня тяжкості.

Текст работы:

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ






ЧЕРИПКО МАРИНА ВОЛОДИМИРІВНА


                               УДК 618.2/.3:618.3 008.6:616:15:577.112.824:616 - 07





ОСОБЛИВОСТІ РАННЬОЇ ДІАГНОСТИКИ ПРЕЕКЛАМПСІЇ

ВАГІТНИХ



14.01.01 акушерство та гінекологія





Автореферат

                            дисертації на здобуття наукового ступеня

                                           кандидата медичних наук






                                                      Харків - 2005


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кримському державному медичному університеті

ім. С.І. Георгієвського МОЗ України.



Науковий керівник                доктор медичних наук, професор Іванов Ігор

                                                 Ісаакович, Кримський державний медичний

                                                  університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, завідувач кафедри акушерства і гінекології №2.


Офіційні опоненти:                     доктор медичних наук, професор Дашкевич Валентина Євдокимівна, Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України, м. Київ, завідувач акушерського вiддiлення екстрагенiтальноï патологiï вагiтних;


                                                       доктор медичних наук, професор Лiпко Оксана

                                                       Петрівна, Харківський державний медичний          університет МОЗ України, професор кафедри                                                                                                  акушерства і гінекології №1.


Провідна установа:               Національний медичний університет

                                                 iм. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра      акушерства і гінекології № 2.


Захист дисертації відбудеться 23 червня 2005р. о 13.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.600.01 при Харківському державному медичному університеті за адресою: 61022, м. Харків, пр. Леніна, 4


З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).


Автореферат розісланий     20 травня 2005р.





Учений секретар спеціалізованої вченоï ради,

доктор медичних наук, професор                                                             В.В. Лазуренко






ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Прееклампсія вагітних (ПВ) дотепер залишається одним з найчастіших і загрозливих ускладнень вагітності. Незважаючи на інтенсивні наукові пошуки, що стосуються питань патогенезу, профілактики і лікування ПВ, показники материнської і перинатальної смертності, а також частоти прееклампсії залишаються незмінно високими протягом багатьох років і не мають помітної тенденції до зниження. Питома вага гестозів у структурі ускладнень вагітності коливається від 10,1% до 20,0%, а серед причин материнської і перинатальної смертності становить відповідно 21,3% і 12,1% (О.Г. Фролова, 1997, F. Broughton, Pipkin 1997; Г.М. Савельєва, Р.І. Шаліна, 1998,). У клініці прееклампсії збільшилася мертвонароджуваність, що становить 14% усіх перинатальних втрат (А.І. Ахміна та ін. 1992, Г.К Степанковська., 2000). За даними офіційної статистики Автономної Республіки Крим частота пізніх гестозів у 2002 році становила 17,3%, у 2003 році спостерігається зростання цього показника до 17,8%. На частку важких форм прееклампсії і еклампсії в 2002 році по Криму припадає 0,3% випадків, у 2003 році 0,2%. У 2002 році по Криму  0,3% пологів пройшли на тлі розвиненого тяжкого гестозу і еклампсії, у 2003 році цей показник виріс у 3 рази і досяг 0,9%!

На думку багатьох дослідників, немає більш складної проблеми в акушерстві ніж гестози, що справедливо називають хворобою теорій (В.М. Бесєдін, 1990). Незмінно висока кількість випадків пізнього гестозу, тяжкість його клінічних проявів, велика ймовірність несприятливого результату для матері і плода обумовлюють підвищений інтерес до дослідження патогенетичних механізмів даної патології (В.І. Грищенко, 2000; Б.М.Венцковський, В.М.Запорожан, 2002;).

В.В. Абрамченко (2001) вважає прееклампсію вагітних патологією з полісистемним патогенезом, що включає сукупність імунологічних, гіпоксичних, генетичних та інших факторів, тісна взаємодія яких у різних комбінаціях, дозволяє розглядати прееклампсію як ускладнений перебіг вагітності, що має багатофакторний генез. За даними більшості сучасних авторів, прееклампсія не є самостійним захворюванням, а синдромом, обумовленим порушенням адаптації жінки до вагітності. Причини, що обумовлюють порушення адаптації це: хронічні екстрагенітальні та генітальні патологічні стани, уроджена, генетично детермінована слабкість тих чи інших систем організму, що визначає спадкоємну схильність до гестозу, багатоплідність, імунологічні, гормональні фактори, психологічна та соціальна дизадаптація жінки (В.Н. Кустаров, В.А. Лінде, 2000). Частота поєднаних форм гестозу на сьогодні становить від 70% до 85%. Прееклампсія виникає в 2,5 раза частіше і проходить більш тяжко у першороділь, ніж у тих, хто народжує повторно.

Одним з пускових механізмів розвитку прееклампсії є антиоксидантна недостатність організму вагітної. У відповідь на вплив ендогенних і екзогенних факторів ризику в материнському організмі виникає інтенсивність адаптивних біохімічних реакцій, результатом побічної дії яких є збільшення кількості первинних вільних радикалів. Останні ініціюють утворення перекисних сполук. Ці сполуки, у силу високої електрофільності, здатні викликати окисну модифікацію різних біосубстратів і спричиняти ушкодження клітини, у першу чергу, мембран. Прояву патогенної дії перекисних сполук перешкоджає багатокомпонентна антиоксидантна система організму, що має безпосереднє відношення до молекулярних механізмів неспецифічного гомеостазу. Патогенний вплив факторів ризику на антиоксидантну систему організму вагітної здійснюється за рахунок модифікації ряду біохімічних і імунохімічних реакцій. У тканинах, що піддавалися ішемії, активно проходять процеси генерації активних форм кисню (АФК), що, у першу чергу, індуціюють ушкодження клітинних мембран і, як наслідок, виникнення нових антигенів на поверхні клітин, що призводить до їх взаємодії з циркулюючими в крові імунними комплексами. Отже, при несприятливому збігу обставин у тканинах може початися каскад реакцій, що призводять до їх деструкції, неспроможності функцій органів і систем, що врешті-решт, призводить до поліорганної недостатності (І.І. Іванов, 1999, С.А. Бобровник, 2000).

Висока питома вага пізніх гестозів у структурі ускладнень вагітності, тяжкість, а дещо атиповість його клінічних проявів, велика ймовірність несприятливого результату для матері і плода, диктують необхідність проведення подальших досліджень у галузі патогенетичних механізмів даної патології, а також розробки методів профілактики і ранньої діагностики прееклампсії вагітних. Можливо, одною з патогенетичних ланок розвитку ПВ, є порушення в структурі білка, зокрема його окисна модифікація, а також циркуляція в крові вагітних продуктів його деструкції. У літературі останніх років практично відсутні відомості про білковий обмін у період гестації, а дослідження, що стосуються перекисного окислювання білків (ПОБ) при прееклампсії, одиничні. Це дало нам підстави провести власні дослідження щодо порушень структури білка, змін показників білкового обміну при різних ступенях тяжкості ПВ і використовувати ці дані з метою розробки критеріїв ранньої діагностики пізніх гестозів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.. Дисертація є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри акушерства і гінекології №2 Кримського державного медичного університету ім.С.І.Георгієвського: Удосконалення методів діагностики і лікування прееклампсії II половини вагітності (№ держ. реєстрації 0101U006551). Автором виконано фрагмент роботи з ранньої діагностики, диференціальної діагностики прееклампсії вагітних різних ступенів тяжкості, патологічних і фізіологічних набряків під час вагітності.

Мета i завдання дослідження. Встановлення i наукове обгрунтування взаємозв'язку мiж активізацією процесів перекисного окислювання білків, утворення середньомолекулярних пептидів і модифікованих форм альбуміну і ступенем тяжкості пiзнього гестозу; оптимізацiя діагностики прееклампсії вагітних на ранньому, доклінiчному етапі.

Для досягнення мети були встановленi наступнi завдання:

1. Вивчити особливості клінічного перебігу прееклампсії вагітних в сучасних умовах.

2. Дослідити процеси перекисного окислювання білків у сироватці крові вагітних при фізіологічному перебігу вагітності і прееклампсії різного ступеня тяжкості.

3. Вивчити процеси утворення середньомолекулярних пептидів у сироватці крові вагітних при фізіологічному перебігу вагітності і при прееклампсії різного ступеня тяжкості.

4. Дослідити зміну структури білка утворення модифікованих форм альбуміну при фізіологічному перебігу вагітності і при прееклампсії різного ступеня тяжкості.

5. Установити залежність між показниками окисної модифікації білка і порушенням його структури.

6. На підставі отриманих даних розробити алгоритм ранньої діагностики прееклампсії вагітних і диференційно-діагностичні критерії визначення ступеня iï тяжкості.

Об'єкт дослідження - прееклампсiя вагiтних.

Предмет дослідження функцiональний стан системи перекисного окислювання бiлкiв, модифiкованих форм альбумiну, стан фетоплацентарного комлексу у вагiтних з прееклампсiею.

Методи дослідження - у роботі використано сучасні клінічні, біохімічні, інструментальні та статистичні методи, кардіотокографія, доплерографія, ультразвукова діагностика.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше виявлено і доведено ріст процесів окисноï модифiкацiï бiлка, підвищення кількiсті середньомолекулярних пептидів сироватки крові, модифікованих форм альбуміну у вагiтних с прееклмпсiєю. Вперше установлено роль порушень структури білка і процесів перекисного окислювання білків у патогенезі даного ускладнення вагiтностi. Вперше доведено, що рівень активації цих процесів знаходиться в пропорційній залежності від ступеня тяжкості прееклмпсiï. Вперше вивчення механізмів  перекисного окислювання бiлкiв, утворення середньомолекулярних пептидiв і модифiкованих форм альбумiну, дозволило висловити думку про глибокі, а часом необоротні, руйнівні, зміни у структурі білка і, як наслідок, його функціональної неспроможності при тяжких формах прееклампсії.  Вперше розроблено комплекс заходів щодо ранньої діагностики прееклампсії вагітних, диференціальної діагностики набряків і прееклампсії різного ступеня тяжкості.

Практичне значення отриманих результатів. На підставі проведених досліджень виявлено нові патогенетичні ланки прееклампсії вагітних і розроблено новий метод ранньої і диференціальної діагностики визначення ступеня тяжкості перебігу гестозів II половини вагітності.

Розроблено нормативні показники окисноï модифiкацiï бiлка, рівня середньомолекулярних пептидiв і модифiкованих форм альбумiну при прееклампсiï вагiтних різного ступеня тяжкості, що можуть бути використані в клінічній практиці з метою ранньої діагностики та уточнення ступеня тяжкості гестозу, диференціальної діагностики фізіологічних і патологічних набряків, ефективності проведеного лікування, а також для вирішення питання про можливість подальшого пролонгування вагітності. Впровадження розробленого комплексу діагностичних заходів дозволило виявляти прееклампсію вагітних на ранніх, доклінічних стадіях розвитку патології, вчасно проводити профілактику і знизити частоту тяжких прееклампсій.

Матеріали роботи впроваджені в практичну діяльність 1 і 2 пологових будинків м. Сімферополя, пологових відділень Білогірського, Красногвардійського, Сімферопольського районів Автономної Республіки Крим, Центру охорони матерi i дитини м. Сімферополя. За результатами дослiджень отримано патент на винахід Спосiб дiагностики передеклампсiй вагiтних.

Особистий внесок здобувача. Планування і виконання наукових досліджень проведено безпосередньо автором за період 2001-2004 рр. Автором самостійно вивчено літературу з даного питання за останні 10 років, поставлено мету і задачі дослідження, розроблено програму спеціальних методів дослідження, виконаних у лабораторіях кафедр біохімії і загальної хімії Кримського державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського і Таврійського Національного університету ім. В.І.Вернадського, клiнiко-бiохiмiчнiй лабораторiï ЦРКЛ Сiмферопольського району АРК.

Самостійно проведено та проаналізовано результати клінічних, біохімічних, статистичних досліджень. Науково обґрунтовано і розроблено комплекс діагностичних заходів щодо раннього виявлення прееклампсії вагітних з урахуванням порушень у системі перекисного окислювання білків, зміни рівнів середньомолекулярних пептидів і модифікованих форм альбуміну. Самостійно проведено статистичну обробку первинного матеріалу, аналіз і узагальнення результатів, сформульовано висновки і практичні рекомендації.

        Апробація результатів дослiдження. Основні положення і висновки дисертаційної роботи повідомлені й обговорені на засіданнях товариства акушерів-гінекологів (Сімферополь, 2001-2004), наукових конференціях Кримського державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського Актуальні проблеми сучасної медицини (2001, 2002рр.), конференцiï молодих вчених КДМУ iм. С.İ. Георгiєвського (2003р), 4-ому Російському науковому форумі Охорона здоров'я матері і дитини 2002, розширеному засіданні кафедр акушерства і гінекології №2, акушерства, гінекології і перинатології ФПО, терапії №2, шпитальної хірургії №2 КДМУ ім. С.І. Георгієвського, засiданнi кафедри акушерства i гiнекологiï №1 Харкiвського державного медичного унiверситету (2005р).

Публікації за темою дисертації. За темою кандидатської дисертації опубліковано 8 наукових праць, 6 з яких у журналах і збірниках, зареєстрованих ВАК України, отримано один Декларацiйний патент.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 136 сторінках друкованого тексту. Складається зі вступу, огляду літератури, розділу матеріалів і методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, обговорення й обґрунтування отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій. Список використаних джерел містить 165 вітчизняних і 35 зарубіжних авторів (22 стор). Роботу ілюстровано 20 таблицями і 5 рисунками.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


Матеріали і методи дослідження. Для досягнення мети і задач, поставлених у дисертації,  обстежено 158 вагітних. Усі жінки розділені на 5 груп: I група набряки під час вагітності 40 жінок (25,3%); II група ПВ легкого ступеня 39 пацієнток (24,7%); III група ПВ середнього ступеня тяжкості 14 вагітних (8,9%); IV група ПВ важкого ступеня 9 жінок (5,7%). До першої групи контролю ввійшли 56 вагітних (35,4%) з фізіологічним перебігом вагітності. Другу групу контролю становили 10 здорових невагітних жінок. У всіх обстежених вивчався анамнез життя, акушерсько-гінекологічний анамнез, соматичні захворювання, перенесені інфекції, становлення і характер менструальної і дітородної функцій. Крім загального і клінічного оглядів, усім вагітним проводилося загальне та біохімічне обстеження: загальний аналіз крові, час зсілості, підрахунок кількості тромбоцитів, загальний аналіз сечі, добова екскреція білка, визначення вмісту в крові глюкози, сечовини, креатиніну, показника загального білка, білірубіна крові, коагулограми. Ступінь тяжкості гестозу оцінювався за шкалою Г.М. Савельєвої (1989). Крім того, усім жінкам контрольної групи проводилися загальноприйняті функціональні та лабораторні проби на прегестоз.

Матеріалом дослідження була сироватка крові вагітних. Дослідження проводилися в терміні гестації 30-41 тиждень, вік вагітних становив від 16 років до 41 року. Усім пацієнткам визначалася інтенсивність окисної модифікації білків (ОМБ) сироватки крові, кількісне визначення середньомолекулярних пептидів (СМП) і модифікованих форм альбуміну (МА) в сироватці крові. У групі здорових вагітних (56) ці дослідження проводилися в динаміці в 30, 32, 34, 36, 38, 40 тижнів гестації. Визначення інтенсивності окисної модифікації білків сироватки людини визначали за модифікованою методикою О.Є. Дубиніної (1995). Принцип оцінки інтенсивності окисної модифікації білків був заснований на реакції взаємодії окисних амінокислотних залишків з 2,4-динітрофенілгідрозином (2,4-ДФГ) з утворенням його похідних. У результаті окислювання білків утворювалися альдегідні та кетонові угруповання амінокислотних залишків, що взаємодіяли з 2,4-ДФГ.

Визначення показника середніх молекул у сироватці крові людини проводили за методом Н.І. Габріелян (1984). Вимір проводили на спектрофотометрі СФ-46 в УФ-світлі при довжині хвилі 254 і 280 нм. Рівень середніх молекул виражали в одиницях оптичної щільності (оощ), кількісно рівних показникам екстинкції. За норму СМ прийнято величину 0,240 оощ.

Кількісне визначення модифікованої форми альбуміну проводилося після електрофорезу сироватки на папері за методикою Г.В.Троїцького (1986). Обробку електрофореграм на папері проводили колориметричним методом. Кількісне визначення альбуміну показало, що вміст білка, що залишився на папері, варіював від 10% до 80-90%.

Статистичну обробку даних проведено методом варіаційної статистики за Стьюдентом за допомогою стандартної програми Microsoft Excel (США).

Результати досліджень і їх обговорення. У результаті проведених досліджень було виявлено, що всі обстежені вагітні були віком від 16 до 41 року, у середньому 26,2±1,0 рока. З анамнезу виявлено, що більшість жінок перенесли ряд інфекцій: вітряну віспу, краснуху, вірусні гепатити, ангіни. Із соматичних захворювань найбільш часто зустрічалися: захворювання щитоподібної залози: еутиреоїдний зоб I-IIст. - 16 (10,1%), аутоімунний тиреоiдит - 1 (0,6%); хронічні захворювання сечостатевої системи - піелонефрити - 6 (3,8%), сечокамяна хвороба - 2 (1,3%); анемія - 6 (3,8%); міопія - 8 (5,0%); НЦД - 4 (2,5%); травми головного мозку - 2 (1,3%); ожиріння - 4 (2,5%); бронхіальна астма у 1 (0,6%) жiнки. Менархе наставало до 10-16 років і в середньому становило 13,0±0,92 рока.

Із перенесених раніше гінекологічних захворювань у 18 жінок (11,4%) відзначалися ерозії шийки матки, у 11 хворих (6,7%) - кольпіти різної етіології і бактеріальні вагінози, 10 (6,3%) страждало хронічними запальними захворюваннями придатків матки; у 2 жінок (1,3%) спостерігалася безплідність протягом 10 років, 2 (1,3%) оперовані з приводу кіст яєчників, у 3 вагітних (1,9%) виявлено міоми матки.Досліджувана вагітність була першою в 86 (54,4%) жінок; другою у 36 (22,8%); третьою і більше - у 36 (22,8%). 104 вагітні (65,8%) мали перші пологи, 31 (19,6%) - другі; 23 (14,6%) - треті та більше.

Для оцiнки показника стану плода (ПСП) використовувався аналiз кардiотокограм по В.М. Демiдову. При цьому ПСП менше 1,0 свiдчив про нормальний стан плода, вiд 1,01 до 2,0 про начальнi ознаки гiпоксiï плода, вiд 2,01 до 3,0 про виражену гiпоксiю, якщо показник становив бiльше 3,01 про критичний стан плода. Пiд час спостереження за станом плода у 102 вагiтних з прееклампсiєю виявлено: у 57 (55,9%) випадках задоволенний стан полода, у 36 (35,3%) начальнi ознаки гiпоксiï, у 9 випадках (8,8%) виражена гiпоксiя плода.

Розроджені 144 жінки (91,1%). З групи здорових вагітних 42 (29,1%) і 102 (70,9%) із ПВ різного ступеня тяжкості. Термінові пологи відбулися в 127 випадках (88,2%), у 17 вагітних (11,8%) пологи були передчасними. Консервативно розроджена 121 жінка (84,0%), шляхом операції кесарева розтину пологи проведено в 23 пацієнток (16,0%). Середній бал за шкалою Апгар новонароджених у групі з набряками становив 8,6, у групі з ПВ легкого ступеня 7,9, ПВ середнього ступеня 7,0, ПВ тяжкого ступеня 6,3. Середня маса плодів у групах з набряками вагітних і ПВ легкого ступеня становила 3680,2±142,1м і 3550,0±135,4м відповідно, 3210,4±144,7м у групі з ПВ середнього ступеня і 2630,2±152,8м у групі з тяжкою формою гестозу.

У 102 вагітних при проведенні в ранній термін гестації проб на прегестоз, виявлені ті чи інші відхилення від норми, що передували розвитку у подальшому розгорнутої картини прееклампсiï того чи іншого ступеня тяжкості. При цьому, що більш значними були ці відхилення, то більш тяжким гестоз розвинувся згодом. У групі здорових вагітних, де проби на прегестоз у 100% випадків були негативними, у 11 з 56 пацієнток у терміни гестації 35-37 тижнів розвинувся пiзнiй гестоз різного ступеня тяжкості: у 5 набряки під час вагітності, у 3 прееклампсія легкого ступеня, у 2 прееклампсія середнього ступеня тяжкості й у 1 - прееклампсія тяжкого ступеня.

Викладене вище дозволило нам зробити припущення, що клінічні прояви прегестозу є першою, нульовою стадією самого гестозу. У зв'язку з цим ми провели власні методи дослідження для ранньої діагностики прегестозу, як, можливо, самої початкової стадії прееклампсi. Прееклампсiя вагiтних супроводжується так званим синдромом пероксидацiï”, - неспецифiчною патофiзiологiчною реакцiєю, яка характеризує собою появлення високо реактивних продуктiв з порушенням бiохiмiчних процесiв в клiтинi, дезорганiзацiєю клiтинних мiкромолекул, порушенням клiтинних та органних функцiй. Як показали дослiдження, у сироватцi кровi вагiтних з прееклампсiєю виявлена значна кiлькiсть продуктiв окислення бiлкiв, яка в багато разiв перевищує рiвень окислювальних процесiв у здорових вагiтних. Це призводить до денатурацiï бiлкiв, накопиченню в сироватцi кровi модифiкованих форм альбумiну, середньомолекулярних пептидiв, вiльних радикалiв та перекисiв.

Провівши дослідження з процесів ПОБ, ми дійшли висновку, що рівень ОМБ у групі вагітних з набряками (40 жiнок) істотно не відрізняється від аналогічних показників у групі здорових вагітних (р>0,05). Щодо рівня СМП у сироватці крові жінок з набряками, то нами встановлено, що він на 11% вірогідно нижчий (р<0,01) у порівнянні зі здоровими вагітними. Це пов'язано з тим, що при набряках під час вагітності не відбувається істотних окисно-деструктивних процесів білкової молекули, немає наростання рівня СМП у сироватці крові, і навіть простежується тенденція до його зниження. У групі вагітних з набряками різного ступеня спостерігалася істотна різниця в показниках СМП від 0,297 оощ у жінок з набряками I ступеня до 0,384 оощ у пацієнток з набряками II ступеня. Дане спостереження дозволило нам припустити, що набряки I ступеня без супутньої клініки гестозу (гіпертензії, протеїнурії), можна відносити до фізіологічних набряків вагітних, виключивши інші можливі причини виникнення останніх. Набряки II ступеня однозначно є патологічними і можуть бути одним з ранніх симптомів пiзнього гестозу. У групі вагітних з набряками показник модифікованих форм альбуміну становив 22,6±2,95% і в 2 рази перевищив аналогічний показник у групі здорових вагітних (р<0,001) (рис. 1). У 28 жінок з набряками I ступеня рівень МА становив 16,7±1,7%, у 12 вагітних з набряками II ступеня - 27,3±2,2%, що дозволило нам стверджувати, що лише при рівні МА понад 15% від загальної кількості альбуміну крові, можна говорити про патологічні набряки. Вищевикладене дозволило дійти висновку про те, що поява в сироватці крові вагітних значної кількості модифікованих форм альбуміну пов'язана зі зміною структури і функцій альбуміну і є причиною виникнення набряків під час вагітності.

Виходячи з даних, отриманих в результаті власних досліджень у II групі вагітних із ПВ легкого ступеня (39), ми дійшли такого: вміст 2,4-ДНФ у сироватці крові в обстежених жінок становив у середньому 5,15±0,52 оощ і 49,25±4,7 оощ при λ=356 нм, що на 38,3% на 1 мл сироватки і на 59,5% на 1г білка вірогідно перевищує (р<0,05) рівень 2,4-ДНФ у контрольній групі. При порівнянні з групою вагітних з набряками при ПВ легкого ступеня наявне зростання показників окисної модифікації білка на 47% на 1 мл сироватки і на 39% на 1г білка (λ=356нм). Зростання рівня СМП у групі вагітних із ПВ

легкого ступеня становило 0,452±0,034 оощ при λ=254 нм, що на 36% (р<0,01), перевищило ці показники в групі здорових вагітних і на 34,3% - аналогічні показники в групі вагітних з набряками <0,05). Модифіковані

форми альбуміну в сироватці крові даної групи обстежених становили 34,46±2,88% і в 3 рази перевищили цей показник у групі контролю й у 1,5 раза більше показника в групі вагітних з набряками (р<0,001) (рис. 1).

Рис.1 Рівень модифікованого альбуміну в крові обстежених вагітних


Таким чином, в організмі вагітних із ПВ легкого ступеня відбувається інтенсифікація процесів ПОБ, утворення СМП і модифікованих форм альбуміну. При цьому переважають процеси окисної модифікації білка й утворення МА, що випереджають продукцію СМП у 2 і 3 рази відповідно. У даній групі вагітних підвищення систолічного тиску від 130 до 150 мм рт. ст. спостерігалося в 31 жінки (79,5%), і від 150 до 170 мм рт. ст. у 8 (20,5%) пацієнток. Протеїнурія діагностувалася в 39 (100%) жінок даної групи і становила від 1 до 3 г/л. В наших спостереженнях при рiвнi протеïнурiï 3,3 5,2 г/л кiлькiсть модифiкованого альбумiну в сироватцi кровi сягнула 87,1 90,5%, кiлькiсть 2,4- ДНФ 10,5-10,9 оощ на 1мл сироватки i 107,3- 140,8 оощ на 1 г бiлка. Виходячи з отриманих результатів можно стверджувати, що наявність протеїнурії може бути викликана, поряд з іншими факторами,  циркуляцією в сироватці крові продуктів деградації білка і модифікованих форм альбуміну, що, втрачаючи здатність до розчинення, інтенсивно виводяться нирками. А виражена протеїнурія знаходиться в прямій залежності від кількості МА і 2,4-ДНФ, що циркулюють у крові вагітних.

У III групі обстежених із ПВ середнього ступеня тяжкості (14), рівень 2,4-ДНФ у сироватці крові з високим ступенем вірогідності перевищував аналогічний показник у групі контролю(р<0,001), у середньому на 88,3% на 1 мл сироватки і на 111% на 1 г білка, у групі з ПВ легкого ступеня на 44% на 1 мл сироватки і 28% на 1г білка в групі з набряками на 111% на 1 мл сироватки і на 78% на 1г білка (λ=356нм). Кількість СМП у сироватці крові у вагітних із ПВ середнього ступеня тяжкості в середньому на 49% (р<0,01) перевищувала показники в контрольній групі, на 40,2% у порівнянні з групою вагітних з набряками і на 9,1% у порівнянні з групою з ПВ легкого ступеня. Рівень модифікованих альбумінів у крові даної групи обстежуваних становив 57,25±3,3%, що в 5 разів (р<0,001) перевищує аналогічний показник у здорових вагітних і в 1,7 раза в групі вагітних із ПВ легкого ступеня ( рис. 1). За отриманими результатами, очевидне подальше інтенсивне зростання в організмі жінок окисно-деструктивних процесів, стосовних білка, що клінічно виявляється симптомокомплексом ПВ середнього ступеня тяжкості.

У IV групі вагітних із ПВ тяжкого ступеня (9 жiнок) рівень 2,4-ДНФ у сироватці крові у багато разів перевищував показники в групі здорових вагітних, у середньому його зростання становило 161% на 1 мл сироватки і 147,5% на 1 г білка, у порівнянні з групою вагітних з набряками це зростання було максимальним і становило 197% на 1 мл сироватки і 99% на 1г білка (λ=356нм). У порівнянні з групою з ПВ легкого ступеня кількість 2,4-ДНФ у сироватці крові при важкому перебігу гестозу збільшувалася в 2 рази, у порівнянні з ПВ середнього ступеня в 1,1 раза. Приріст рівня СМП при ПВ тяжкому ступені в середньому становив 63%  у порівнянні з групою контролю (р<0,001). У порівнянні з групою з набряками зростання рівня СМП становить 45,1%, щодо групи з ПВ легкого ступеня 16,5%, а в порівнянні з групою з ПВ середнього ступеня 8,1% (р<0,001). Кількість МА в сироватці крові жінок із ПВ тяжкого ступеня в 7 разів перевищила аналогічні показники в групі контролю, у 2,5 рази більше аналогічних показників у порівнянні з групою з ПВ легкого ступеня та у 1,5 раза перевищує рівень МА у групі з ПВ середнього ступеня (рис. 1). Порівняльну характеристику ОМБ при прееклампсії різного ступеня тяжкості представлено на рисунку 2.

Як видно з рис.2, зростання показників окисної модифікації білків при всіх довжинах хвиль у середньому становило при ПВ легкого ступеня на 1 мл сироватки 38,3%; на 1 г білка - 59,5%; при ПВ середнього ступеня тяжкості на 1 мл сироватки 88,3%, на 1 г білка 111%; максимальні ці значення у групі з ПВ важкого ступеня 161% і 147,5% відповідно.

Виходячи з вищевикладеного, очевидно, що процеси ПОБ, утворення СМП і МА при ПВ тяжкого ступеня набувають характеру інтенсивно зростаючого неконтрольованого каскаду ланцюгових реакцій. Оримані результати досліджень відображено в таблиці 1.

У V групі обстежених вагітних з фізіологічним перебігом вагітності з 56 жінок гестоз II половини розвинувся в 11 пацієнток (19,7%), причому в 5 (8,9%) розвинулися набряки II ступеня, у 3 (5,4%) вагітність ускладнилася ПВ легкого ступеня, у 2 (3,6%) ПВ середнього ступеня тяжкості й у 1 (1,8%) гестоз набув тяжкого перебігу.




Рис.2 Зростання показників окисної модифікації білка у вагітних із прееклампсією

 

        У даній групі  функціональні та лабораторні проби на прегестоз у всіх 56 (100%) випадках були негативними. Показники ОМБ і СМП у групі здорових вагітних, є середніми показниками, узятими в процесі динамічного спостереження в 30, 32, 34 тижні гестації при негативних пробах на прегестоз, відсутності скарг і клінічних проявів гестозу. Проводячи нашi дослiдження, ми дiйшли висновку, що, симптомам прегестозу можуть передувати структурні зміни білкової молекули, що виражаються в кількісному наростанні в сироватці крові продуктів деградації білка і СМП, що може служити прогностичним фактором у віддаленому прогнозі можливого розвитку пiзнього гестозу.

Показник МА в сироватці крові в даній групі вагітних становив 11,27±1,57% і вірогідно (р<0,001) перевищив аналогічний показник здорових невагітних у 6,3 раза. Аналізуючи процеси окисної модифікації білків у групі здорових вагітних у різний термін гестації з метою прогнозу і ранньої діагностики гестозу виявлено, що рівні 2,4-ДНФ у сироватці крові здорових вагітних у терміни гестації 38-40 тижнів перевищують аналогічні показники здорових вагітних у терміни гестації 30-32 тижні, у середньому в 1,4 раза, що є нормальною реакцією організму на вагітність і відбиває посилення метаболічних процесів. Аналізуючи вміст СМП у сироватці крові здорових вагітних у різний термін гестації, ми дійшли висновку, що середній показник СМП у сироватці крові вагітних з фізіологічним перебігом вагітності в III триместрі становив 0,333±0,056 оощ (λ=254 нм) і 0,329±0,056 оощ (λ=280 нм), що на 36% перевищує аналогічний показник у групі контролю (р>0,05).

                                                                                                                                            Таблиця 1

Показники 2,4-ДНФ, СМП і МА у вагітних з набряками і прееклампсією (оощ)

   р показник вірогідності в порівнянні з контролем

Таке зростання рівня СМП у сироватці крові вагітних протягом гестаційного періоду з фізіологічним перебігом вагітності пов'язане з активізацією окисної модифікації білків і відбиває посилення метаболічних процесів в організмі здорових вагітних. Дани вiдбито в таблицi 2.

                                                                                                                       Таблиця 2

Показники СМП у сироватці крові вагітних у різний термін гестаціï

         р показник вірогідності в порівнянні з контролем.


Проаналізувавши кількість МА в сироватці крові здорових вагітних у різний термін гестації з метою ранньої діагностики гестозу, відзначено, що у процесі гестації, при фізіологічному перебігу вагітності, не відбувається істотного зростання модифікованих форм альбуміну в сироватці крові вагітних (з 10,97±1,03% при 30-32 тиж. гестації до11,58±2,11% при 38-40 тиж. гестації). Такий вміст МА в сироватці крові здорових вагітних не супроводжувався симптоматикою прегестозу, що дозволило дійти висновку, що при фізіологічній вагітності не відбувається істотного зростання модифікованих форм альбуміну в сироватці крові, що практично виключає можливість використання цього показника з метою ранньої діагностики прегестозу. Отримані дані відображено в таблиці 3.

Таблиця 3                                                                                            

Рівень МА в сироватці крові здорових вагітних у різний термін гестації

р показник вірогідності в порівнянні з контрольною групою.


Проводячи дослідження, починаючи з 30 тижнів гестації, ми дійшли висновку, що кількісне зростання у сироватці крові вагітних 2,4-ДНФ, наростання утворення СМП є відображенням інтенсивного посилення процесів окисної деструкції білка і може спостерігатися в жінок з фізіологічним перебігом вагітності задовго (від 2 до 5 тижнів) до появи клінічних симптомів прегестозу й гестозу. Той факт, що симптомам прегестозу можуть передувати структурні зміни білкової молекули, що виражаються в кількісному наростанні в сироватці крові продуктів деградації білка і СМП, может служитьпрогностичним фактором у віддаленому прогнозі можливого розвитку гестозу.    

Отримані дані свідчать про те, що в організмі вагітної жінки відбуваються процеси окисної модифікації білка, утворення СМП і модифікованих форм альбуміну, що є наслідком зміненого енергетичного метаболізму білка, викликаного розвитком плода, ростом матки і нагромадженням у ній скорочувальних білків. При фізіологічному перебігу ці процеси закономірно інтенсифікуються наприкінці вагітності, ближче до терміну пологів. При вагітності, ускладненій ПВ, процеси ПОБ і утворення СМП активізуються вже на ранній, доклінічній стадії прееклампсiï, інтенсивно зростаючи пропорційно тяжкості процесу, досягаючи максимальних значень при тяжких формах ПВ. Процеси утворення модифікованих форм альбуміну при фізіологічній вагітності не мають істотного росту в процесі гестації, що свідчить про те, що поява МА завжди однозначно пов'язана з патологічним перебігом вагітності і відбиває більш грубі, руйнівні зміни білкової молекули, ніж її окисна модифікація. Виходячи з отриманих даних, стверджуємо, що в порівняльному аспекті вивчених трьох процесів зміни білкового обміну при гестозах, більш інтенсивно відбуваються процеси утворення модифікованих форм альбуміну й окисної модифікації білка, що при різних ступенях тяжкості прееклампсії випереджають процеси утворення СМП, відбиваючи тим самим деструктивний характер змін білкової молекули при даній патології.

При прееклампсії вагітних зростання показників окисної модифікації білка, утворення СМП і модифікованих форм альбуміну прямо пропорційне ступеню тяжкості прееклампсії з максимальними значеннями при середньотяжких і тяжких формах гестозу. Співвідношення процесів утворення модифікованих форм альбуміну, окисної модифікації білка і середньомолекулярних пептидів відбито на рисунку 3.

Рис. 3 Співвідношення процесів ОМБ, утворення СМП і МА при прееклампсії вагітних (%).


Як видно з рис. 3, при прееклампсії вагітних має місце зростання всіх трьох показників зміненого білкового обміну, зокрема при ПВ легкого ступеня кількість утворення СМП зростає на 43%, окисної модифікації білка на 61%, утворення модифікованих форм альбуміну на 197%; у групі жінок із ПВ середнього ступеня ріст утворення СМП становив 56%, окисна модифікація білка зросла на 107%, утворення МА зросло в 4 рази; при ПВ тяжкого ступеня ці показники зросли відповідно: СМП на 63%, ОМБ в 1,5 рази, МА  в 6 разiв! (порівняння з групою здорових вагітних).

Впровадження розробленого комплексу дiагностичних заходiв: рiвнiв ОМБ, СМП та МА можуть бути використанi в комплексi з загальноприйнятими методами дослiдження вагiтних та профилактики пiзнього гестозу, починаючи з 30 тижнiв гестацiï. Це дозволить своєчасно проводити профiлактику та знизити частоту тяжких прееклампсiй.


ВИСНОВКИ


У дисертаціï наведено теоретичне узагальнення i нове рiшення актуальноï науковоï задачi обгрунтування та удосконалення методiв ранньоï дiагностики прееклампсiï вагiтних, дифференцiальной дiагностики фiзiологiчних та патологiчних набрякiв пiд час вагiтностi, а також прееклампсії різного ступеня тяжкості.

1. У сучасних умовах відзначається зростання моносимптомних, атипових, тяжких форм прееклампсії, що найчастіше визначають несприятливий результат вагітності. Патогенетичні механізми при прееклампсiï визначаються зміною метаболізму білків, що виражаються в інтенсифікації процесів перекисного окислювання білків, зростаннi модифікованих форм альбуміну, кількісному збільшенню середньомолекулярних пептидів у сироватці крові вагітних.

2. Фізіологічна вагітнiсть характерiзується iнтенсiфiкацiєю процесiв окисної модифікації білків, появою середньомолекулярних пептидів і модифікованих форм альбуміну.

3. При прееклампсiï вiдбуваються значнi порушення пероксидацiï бiлка, що проявляється у вираженому зростанi окисноï модифiкацiï останього та  середньомолекулярних пептидiв, призводячи до зриву налагодженого бiлкового обмiну, а показники знаходяться в прямопропорцiйнiй залежностi вiд ступеня тяжкостi гестозу.

4. Змiни вмiсту модифiкованих форм альбумiну при прееклампсiï вагiтних носять виражений характер, корелюють з ступенем тяжкостi даноï патологiï i свiдчать про грубi порушення в структурi бiлка.

5. Параметри пероксидацiï бiлка з утворенням середньомолекулярних пептидiв та модифiкованих форм альбумiну при набряках I ступеня мало змiненi, тому ïх варто розглядати як фiзiологiчнi.

6. Високi показники пероксидацiï бiлка та рiвня середньомолекулярних пептидiв є найбiльш раннiми ознаками, що передують клiнiчним проявам гестозу i можуть бути використанi в клiнiчнiй практицi з метою ранньоï дiагностики прееклампсiï вагiтних.

7. Розробленi критерiï ранньоï дiагностики прееклампсiï вагiтних забезпечують проведення своєчасних лiкувально-профiлактичних заходiв, запобiгають розвитку тяжких форм гестозу, дозволяють пролонгування вагiтностi та сприяють зниженню перинатальноï патологiï.


ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ


Для впровадження в клінічну практику запропоновано нормативні показники окисної модифікації білка, рівня середньомолекулярних пептидів і модифікованих форм альбуміну сироватки крові вагітних. Упровадження розробленого комплексу діагностичних заходів: рівнів ОМБ, СМП і МА можуть бути використані для ранньої діагностики прегестозу й прееклампсiï, контролю за ефективністю проведеної терапії, визначення чи уточнення ступеня тяжкості прееклампсії, прогнозу можливості подальшого пролонгування вагітності, у комплексі з загальноприйнятими методами дослідження вагітних і профілактики НПГ-гестозу, починаючи з 30 тижнів гестації.

Алгоритм ранньої діагностики прееклампсiï і диференціальної діагностики набряків і ПВ різного ступеня тяжкості:

1. Визначення рівнів ОМБ, СМП і МА варто проводити в динаміці в 30, 32, 34 і 36 тижнів гестації.

2. У термінах гестації 30-40 тижнів при показниках 2,4-ДНФ (л=356нм) 3,5±0,7оощ на 1мл сироватки і 41,2±8,1оощ на 1г білка; СМП (л=254нм) 0,333±0,056 оощ; МА 11,2±1,5% - перебіг вагітності варто вважати фізіологічним.

3. У термінах гестації 30-34 тижні кількість 2,4-ДНФ у сироватці крові (λ=356нм) 4,32±0,13оощ на 1 мл сироватки і 66,01±1,89оощ на 1гм білка при нормальних показниках СМП свідчить про можливий розвиток набряків під час вагітності;

- кількість 2,4-ДНФ 5,02±1,07 оощ і 71,46±13,12 оощ; рівень СМП 0,345± 0,034 оощ свідчить на користь можливого розвитку ПВ легкого ступеня;

- кількість 2,4-ДНФ 6,71±1,32 оощ і 82,04±5,07 оощ; рівень СМП 0,397±0,016 оощ свідчить на користь розвитку ПВ середнього ступеня;

- кількість 2,4-ДНФ 8,44±1,41оощ і 89,5±4,2 оощ; рівень СМП 0,454±0,024оощ            -можливий розвиток ПВ тяжкого ступеня.                                                            

        4. При показниках 2,4-ДНФ (λ=356нм) 3,5±0,3 оощ на 1мл сироватки і 49,2±4,7 оощ на 1 г білка; рівні СМП (л=254нм) 0,297±0,087 оощ; кількості МА 11-15% - діагностуються фізіологічні набряки вагітних;

-  при тих же показниках 2,4-ДНФ, але рівні СМП 0,384±0,04 оощ і кількості МА 15-25% - набряки варто вважати патологічними;

- показник 2,4-ДНФ 5,15±0,52 оощ і 68,3±3,3 оощ; рівень СМП 0,452±0,034 оощ; кількість МА 34±3% - варто діагностувати ПВ легкого ступеня;

- показник 2,4-ДНФ 7,41±1,39 оощ і 88,01±6,07 оощ; рівень СМП 0,497±0,041 оощ; кількість МА 57±3% - свідчить на користь ПВ середнього ступеня;

- показник 2,4-ДНФ 10,4±0,5 оощ і 98,4±4,3 оощ; рівень СМП 0,541±0,071 оощ; кількість МА 85±9% - свідчить на користь важкого перебігу гестозу.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ


1. И.И. Иванов, М.В. Черипко. Преэклампсия беременных - новые аспекты этиологии и патогенеза //Таврический медико-биологический вестник. - 2002. - т.5. - №4. С. 144-146. (Автором самостiйно проанализованi данi лiтератури).

2. Э.Э. Эванов, М.В. Черипко. Показники процесу деградацiï бiлкiв при фiзiологiчнiй вагiтностi та при ОПГ- гестозах //ПАГ. 2002. - №6. С.70-71. (Автором проведен збiр матерiалу, статистична обробка даних, пiдготовка до друку).

3. М.В. Черипко. Уровень среднемолекулярных пептидов сыворотки крови при преэклампсиях беременных // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: труды Крымского Государственного медицинского университета им. С.И. Георгиевского. 2003. т.139. С. 165-167.

4. И.И.Иванов, М.В. Черипко. Процессы деградации белков и эндогенной интоксикации при физиологической беременности и ОПГ-гестозах // Проблемы экологической и медицинской генетики и клинической иммунологии: сборник научных трудов. - Луганск. - 2004. В. 6(59). С. 363-368. (Автором зiбран матерiал, проведен аналiз, сформульованi висновки).

5. И.И. Иванов, М.В. Черипко. Процессы перекисного окисления белков и образования модифицированных форм альбумина при ОПГ-гестозах //Проблемы экологической и медицинской генетики и клинической иммунологии: сборник научных трудов. - Луганск. 2004. В. 10 (63). - С. 177-185. (Автором виявлено прямо пропорцiйну залежнiсть мiж iнтенсифiкацiей процесiв перекiсного окiслення бiлка i утворюванням модифiкованих форм альбумiну вiд ступеню тяжкостi прееклампсiп).

6. И.И. Иванов, М.В. Черипко. Содержание модифицированных форм альбумина при преэклампсиях беременных //Здоровье женщины. 2004. В. 4(20). С.26-27. (Автором зiбран матерiал, проведен аналiз, сформульованi висновки).

7. И.И. Иванов, А.А. Трушкевич, М.В. Черипко. Состояние окислительной модификации белков при физиологически протекающей беременности и беременности с поздними гестозами. //Охрана здоровья матери и ребенка: материалы 4-го Российского научного форума. - 2002. - Москва. С.148-149.  (Автором проведен збiр матерiалу, статистична обробка даних, пiдготовка до друку).

8. Э.Э. Эванов, М.В. Черипко. Спосiб дiагностики передеклампсiй вагiтних //Декларацiйний патент № 5102 UА. МПК. 7 А61В5/145,А61В8/00. заявка №20040705373. заявл. 05.07.2004. опубл. 15.02.2005. бюл. Промислова власність №2, 2005. (Автором розроблен алгоритм ранньої діагностики прееклампсiï).


АНОТАЦІЯ


Черипко М.В. Особливості ранньої діагностики прееклампсії вагітних. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.01 акушерство і гінекологія. Харкiвський державний медичний унiверситет МОЗ Украïни, Харкiв, 2005.

У роботі наведено особливості ранньої діагностики прееклампсії вагітних, диференціальної діагностики фізіологічних і патологічних набряків під час вагітності, прееклампсії різного ступеня тяжкості, засновані на вивченні процесів перекисного окислювання білків, утворення середньомолекулярних пептидів, модифікованих форм альбуміну. Вперше установлено прямо пропорційну залежність між інтенсифікацією процесів ОМБ, утворення СМП, МА і ступенем тяжкості прееклампсії вагітних. Найбільш виражені ці показники при тяжкiй преекламсіп.

Динамічне спостереження за перебігом вагітності у здорових жінок виявило, що зростання показників ОМБ і рівня СМП у сироватці крові є найбільш ранньою ознакою, що передує клінічним проявам гестозу, і може мати місце за 2-5 тижнів до появи перших клінічних симптомів прееклампсії.

Отримані результати стали приводом для розробки і впровадження в клінічну практику комплексу діагностичних заходів, спрямованих на ранню діагностику пiзнього гестозу, контролю за ефективністю лікування, визначення ступеня тяжкості прееклампсії, прогнозу можливості пролонгування вагітності.

Ключові слова: вагітність, прееклампсія, набряки, білковий обмін, альбуміни.


Страница: 1  Страница: 2 

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua


Меню
Реклама



2006-2009 © Диссертации и авторефераты Украины