Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Обгрунтування критеріїв професійного психофізіологічного відбору машиністів локомотивів 2002 года.
Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.02.01 / В.В. Маслюк; Ін-т медицини пр. АМН України. — К., 2002. — 26 с. — укp.
Аннотация: Науково обгрунтовано алгоритм психофізіологічного професійного відбору (ППФВ) машиністів локомотивів (МЛ). Доповнено дані про комплекс провідних психофізіологічних якостей, зокрема, основних властивостей нервової системи, що визначають успішність професійної діяльності МЛ. Одержано нові дані щодо необхідності врахування поєднаної дії несприятливих факторів - шуму, вібрації умов мікроклімату для визначення критеріїв ППФВ МЛ. Виявлено особливість професії МЛ, яка полягає в тому, що сила нервової системи не впливає на професійну успішність. Виявлено феномен нерівномірного зростання часу реакції правої та лівої руки у відповідь на інформаційне навантаження у професійно успішних і неуспішних машиністів.

Текст работы:

Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв





Маслов Володимир Володимирович




УДК 008(091)



РЕЛІГІЯ І АТЕЇЗМ У АКСІОЛОГІЧНИХ ВИМІРАХ

РОСІЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ (ХІХ ПЕРША ТРЕТИНА ХХСТ.)



17.00.01 теорія та історія культури


Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук


                                                       














Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.


Робота виконана в Київському національному торговельно-економічному університеті. Міністерство освіти і науки України.


Науковий керівник:







Офіційні опоненти:












Провідна установа:





доктор філософських наук, професор Бровко Микола Миколайович,

Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, професор кафедри теорії, історії та практики культури;


доктор філософських наук, професор Безклубенко Сергій Данилович, Київський національний університет куль­тури і мистецтв, проректор з наукової роботи;


кандидат філософських наук, доцент

Арістова Алла Вадимівна,

Національний транспортний універ­си­тет, доцент кафедри украї­нознавства та філософії;


Національний педагогічний університет ім.М.П. Драгоманова, кафедра культу­ро­логії. Міністерство освіти і науки України, м.Київ.


Захист відбудеться 19 листопада 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.850.01 у Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв (01015, м. Київ, вул.Січневого повстання, 21, корп.15).


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв (01015, м. Київ, вул.Січневого повстання, 21, корп.15).


       Автореферат розісланий 17 жовтня 2002 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                   Уланова С.І.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ


Актуальність теми. Українська культурологія перебуває у стані наукових пошуків і розроблення нових концепцій функціонування релігії та атеїзму в духовному житті суспільства, що обумовлене реаліями, з якими стикається зараз розбудова демократичної української держави. Сучасне українське суспільство є, з одного боку, багатоконфесійним, а з іншого секуляризованим, світським. Проте в ньому ще не стала загальною нормою культура світоглядного плюралізму і толерантності. Амплітуда коливань соціального маятника у сфері взаємодії релігії та атеїзму настільки широка, що мить істини часто-густо зникає з поля зору людей. Зявляються ненаукові, конюнктурні оцінки та однобічні тлумачення цих складних соціокультурних явищ. В суспільстві спостерігаються впадання від однієї крайності (атеїзму радянських часів) до іншої (пострадянської християнізації). Духовна криза, яка виникла в історично перехідний пострадянський період, лише підкреслює актуальність аксіологічного аналізу конкретно-історичного досвіду взаємовідношень релігії та атеїзму.

Особливої уваги потребує культурологічне осмислення процесу переоцінки цінностей, який тривав протягом ХІХ початку ХХ ст. у Російській імперії, а з часом у СРСР (20 30-ті роки), коли в радянських республіках, зокрема в Україні, здійснювалася культурна революція під гаслами антирелігійної пропаганди. Тогочасні події відбилися на свідомості мільйонів людей, їхньому культурному способі життя. У деяких аспектах стан сучасного українського суспільства подібний до того, що мався у 20 30-ті роки ХХ ст. Зараз так само відбувається перехід від одного державного устрою до іншого, від однієї системи цінностей до іншої. Ця історична паралель у просторі вітчизняної культури посилює важливість вивчення взаємодії релігії та атеїзму саме в аксіологічних вимірах. Її доводить і відсутність спеціальних наукових досліджень, присвячених аналізу особливостей функціонування релігії та атеїзму в конкретно-історичному контексті як соціокультурних явищ, що відображують динаміку духовних змін, які переживає суспільство.

Це вимагає наукового аналізу взаємовідношень релігії та атеїзму з позицій сучасних духовних запитів та відмови від партійного підходу, який проголошувався радянською наукою як визначальний методологічний принцип в обґрунтуванні будь-яких культурних процесів (В.І. Гараджа, М.С. Гордієнко, М.Я. Горбач, В.А. Зоц, А.Ф. Окулов,     Д.М. Угринович та ін.). У наукових працях радянських дослідників атеїзм і релігія в аспекті розвитку духовного життя соціалістичного суспільства протиставлялись як культурні та антикультурні явища. За умов панування партійної ідеології атеїзм розглядався як прогресивна тенденція, а релігія як така, що заперечується всім прогресивним розвитком культури. Дана позиція не сприяла вивченню питань культурогенезу релігії та атеїзму, гальмувала впровадження культурологічного аналізу їхньої взаємодії в соціокультурному процесі.

Інтерес філософської науки до цієї важливої сфери духовної культури суспільства посилюється у 80 90-ті роки, коли відбувалося становлення теорії культури та відповідної до цього напрямку наукових знань методології дослідження. Зявилися праці, у яких відображені окремі аспекти функціонування релігії та атеїзму в культурно-історичному просторі (В.С. Абросімов, С.Д. Безклубенко, В.А. Гура,     П.С. Гуревич, Є.К. Дулуман, Ю.А. Калінін, В.І. Корнєєв, Б.О. Лобовик, А.С. Попов, А.Д. Сухов). Цього часу уточнюється зміст категорій, які окреслюють функціонування релігійних та атеїстичних цінностей       (А.В. Арістова, М.Ю. Бабій, М.М. Закович, А.М. Колодний, П.І. Косуха, М.П. Новіков, П.Ю. Саух, А.М. Черній), визначаються особливості культурного діалогу релігійного і атеїстичного світоглядів (Ю.Ф. Борунков, В.Н. Савельєв, А.А. Радугін). Проте ці дослідження не висвітлюють повністю усіх питань, повязаних із соціокультурними аспектами функціонування релігії та атеїзму. В них майже не приділяється уваги вивченню механізмів, що спричиняють переоцінку цінностей духовної культури у переломні моменти людської історії у вимірах цих важливих чинників духовного життя.

Усе це й обумовило вибір теми Релігія і атеїзм у аксіологічних вимірах російської культури (ХІХ перша третина ХХ ст.).

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема є складовою планів науково-дослідницької роботи Київського національного торговельно-економічного університету (КНТЕУ) і кафедри філософських та соціальних наук.

        Мета дослідження полягає у розкритті взаємодії релігії та атеїзму в ціннісних вимірах духовного життя російського суспільства ХІХ першої третини ХХ ст.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

  • визначити методологічні засади вивчення релігії та атеїзму як ціннісних концептів, що виявляють духовний стан суспільного життя;
  • окреслити особливості функціонування релігійних та атеїстичних цінностей у соціокультурному просторі;
  • охарактеризувати фактори і тенденції, що обумовили зміст релігійної та атеїстичної свідомості російського суспільства у ХІХ першій третині ХХ століття;
  • проаналізувати в аксіологічному аспекті розвиток релігійних та атеїстичних ідей в російській духовній культурі;
  • простежити динаміку ціннісних взаємовідношень релігії та атеїзму в умовах царського самодержавства й панування православної церкви та  під час культурної революції у 2030-ті роки в СРСР.

       Обєктом дослідження є релігія та атеїзм як ціннісні чинники соціокультурного процесу.

       Предмет дослідження релігія та атеїзм у аксіологічних вимірах російської культури ХІХ першої третини ХХ ст.

       Методи дослідження. Використання культурологічного підходу у вивченні взаємовідношень релігії та атеїзму вимагає інтеграції різних наукових методів, зокрема: аналітичного (визначення відповідної до предмета теоретичної основи дослідження); системного і структурно-функціонального аналізуясування специфічних рис, які виявляє релігійна та атеїстична свідомість у сфері духовної культури, та її світоглядних компонентів); історичного моделювання (визначення динаміки ціннісних відносин між релігією та атеїзмом в контексті російської культури ХІХ першої третини ХХ ст.); порівняльно-історичного (вивчення тих змін, що відбуваються в цих взаємовідношеннях під час культурної революції); наукового прогнозування (накреслення можливих перспектив їх розвитку за сучасних умов).

       Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

  • вперше у вітчизняній культурології досліджено аксіологічні параметри історико-культурної взаємодії релігії та атеїзму в соціокультурній динаміці російського суспільства ХІХ першої третини ХХ ст.;
  • проаналізовано релігію та атеїзм як соціокультурні явища, що дало змогу вивести їх методологічне обґрунтування за межі виключно ідеологічних і соціально-політичних аргументів та показати їхню взаємодію як чинників соціокультурного процесу;
  • розглянуто в аспекті аксіологічних вимірів функціонування релігії та атеїзму як прояв особливих і суперечливих форм розвитку духовної культури;
  • висвітлено роль поняття свобода совісті як ціннісної категорії, що відбивала рівень духовних потреб російського суспільства у багатовекторному полі культури;
  • зясовано духовно-ціннісний зміст історико-культурних форм релігії та атеїзму, що функціонували у духовному житті російського суспільства в означений період;
  • визначено соціокультурне значення переосмислення в релігійній та атеїстичній думці традиційних для російської культури ціннісних домінант, генезис і сутність аксіологічної проблематики;
  • охарактеризовано природу тих світоглядних суперечностей, що становили основу взаємовідношень релігії та атеїзму у визначений період, і показано, що вони узагальнювали в собі аксіологічні питання, вирішення яких вимагали реалії тогочасного російського життя;
  • розкрито політичні, юридичні, ідеологічні причини, що спричинили загострення ціннісного протистояння релігії та атеїзму в ХІХ столітті і призвели до кардинальних змін у їх взаємовідношеннях у 2030-ті роки ХХ ст.;
  • впроваджено у науковий обіг нові архівні матеріали, які збагачують наукові уявлення про духовне життя російського суспільства ХІХ першої третини ХХ ст. у визначених дослідженням вимірах.

Практичне значення роботи. Висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у подальшому теоретичному осмисленні релігії та атеїзму як важливих чинників духовного життя суспільства, що містять у собі його ціннісні орієнтири і дозволяють розширити коло тих питань, з якими традиційно повязуються визначення їх генезису та форм функціонування у соціокультурному процесі. Це надасть змогу збагатити методологічне підгрунтя у викладанні культурологічних і мистецтвознавчих дисциплін гуманітарного циклу та накреслити нові підходи до аналізу різних форм художньої культури, повязаних з цими явищами.

Матеріали дисертації можуть доповнити фактологічну базу курсів з історії України, філософії, релігієзнавства та лекторіїв освітянського призначення, а також слугувати для створення культурологічних спецкурсів у вищих навчальних закладах.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та окремі аспекти дослідження дисертантом доповідались на: ІІ Всесоюзній науковій конференції Творчество: теория и практика (Київ, КПІ, 1991 р.); І Культурологічних читаннях Культура на зламі тисячоліть (Київ, КПІ, 1994 р.); ІІІ Міжнародній науковій конференції Творчість. Культура. Гуманізм (Київ, КПІ, 1993 р.); Всеукраїнській науково-методичній конференції Виховання студентів у технічному вузі: методологічні засади, практика, перспективи (Київ, УДУХТ, 1996 р.); VІ Міжнародній науково-практичній конференції Творчість свободи як свобода творчості (Київ, НТУ КПІ, 2001 р.), наукових семінарах кафедри філософських та соціальних наук КНТЕУ; наукових конференціях професорсько-викладацького складу КНТЕУ за підсумками науково-дослідницької роботи.

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені в 11 наукових публікаціях: підрозділі колективної монографії, пяти статтях у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України, а також  тезах пяти доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертац