Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Методичні засади використання умовно-графічної наочності у процесі навчання всесвітньої історії в X - XI класах 2003 года.
Источник: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / О.В. Желіба; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2003. — 20 с. — укp.
Аннотация: Запропоновано нову класифікацію наочних засобів навчання та поділу на її основі засобів умовно-графічної наочності на картографічні та власне умовно-графічні. Розроблено поділ умовно-графічної наочності на види та підвиди, зважаючи на їх дидактичні можливості: виділено в окремий вид умовно-графічної наочності та визначено складові стрічки часу та правила її побудови; розподілено логічні, технічні схеми та картосхеми між різними підгрупами наочності, що дозволило більш чітко виділити дидактичні можливості цих засобів; визначено складові логічної піраміди та правила її побудови, які грунтуються на основі кількості порівнюваних об'єктів. Проведене дослідження дало змогу вдосконалити правила побудови схеми "політична система" через уведення сталих кольорових позначок елементів схеми, методику побудови графіків, діаграм, схем, таблиць шляхом виділення особливостей структурної побудови даних засобів. Розроблено класифікацію методів роботи з засобами умовно-графічної наочності на основі дидактичної мети, визначено ефективність запропонованих класифікацій.

Текст работы:

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П. ДРАГОМАНОВА







ЖЕЛІБА Олександр Володимирович


УДК 372.894:371.335



МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ УМОВНО-ГРАФІЧНОЇ НАОЧНОСТІ

У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ В 10-11 КЛАСАХ



13.00.02 - теорія та методика навчання історії




АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук









Київ 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі методики викладання історії та суспільно-політичних дисциплін Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:                кандидат історичних наук, професор

Ладиченко Тетяна Вячеславівна,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова, завідувач кафедри методики викладання історії та суспільно-політичних дисциплін.

Офіційні опоненти:                 доктор педагогічних наук, професор

Комаров Володимир Олексійович,

Криворізький державний педагогічний університет,

завідувач кафедрою історії України;


кандидат історичних наук,

Малій Ольга Володимирівна,

Інститут біографічних досліджень

Національної бібліотеки України імені В. Вернадського,

старший науковий співробітник.

Провідна установа:         Запорізький державний університет, Міністерство освіти і науки України, м. Запоріжжя, кафедра історії України.


Захист відбудеться “    10   жовтня  2003 р. о   1430 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К26.053.06 в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова (01601, м. Київ, вул Пирогова, 9).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (01601, м. Київ, вул Пирогова, 9).


Автореферат розісланий “     1  ”  вересня 2003 року.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук                                                        А.Г. Бульвінський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процес трансформації суспільно-політичних відносин, що відбувається в українському суспільстві, не оминув освіти, давши потужні імпульси для вдосконалення її змісту, розвитку інноваційної діяльності, форм та методів навчання.

Оновлена система освіти повинна бути такою, щоб кожна людина, яка закінчує школу, була достатньо підготовлена до повноцінного й свідомого життя в мінливих реаліях сучасного суспільства, до саморозвитку й самореалізації, мала важливі життєві компетенції. Досягненню цієї мети значною мірою сприяє вивчення шкільного курсу всесвітньої історії, зокрема історії ХХ століття, який завершує формування системи історичних понять про економічну та соціальну структуру сучасного суспільства, державу та політичний устрій країн, релігію, культуру, закладає основи розуміння глибинних закономірностей, суті та наслідків суспільних процесів та явищ.

Сучасний стан навчання історії в школі безпосередньо залежить від дослідження перспективних напрямків методики викладання історії. Одним із таких напрямків є робота над комплексом проблем, повязаних з удосконаленням умовно-графічної (креслярської*) наочності та методики її використання на уроках історії. Групування навчального матеріалу в лаконічні рамки схем, таблиць, графіків, діаграм дозволяє раціонально побудувати навчальний процес, полегшує сприйняття й засвоєння учнями складного матеріалу, навчає їх логічному мисленню. За допомогою умовно-графічної наочності абстрактне поняття перетворюється в “умовно-образне”, створюється штучний образ, підключається інший механізм впливу на свідомість дитини, що розвантажує словесно-мовний канал її обробки й завантажує візуально-просторовий, який у навчальному процесі задіяний недостатньо. Щоб утілити дану мету, учитель історії сам повинен досконало володіти всіма можливостями використання засобів умовно-графічної наочності та методикою роботи з ними.

Таким чином, для вдалого вирішення проблеми підвищення ефективності процесу навчання, кращого засвоєння знань з історії важливе значення має подальше вдосконален­ня методики застосування умовно-графічної наочності, що дозволить створити уявлення не лише про окремі факти та явища історії, а й про історичний процес у цілому.

Однак на сьогодні існує суперечність між необхідністю активного впровадження в навчальний процес засобів умовно-графічної наочності й можливостями їх використання, яка зумовлена відсутністю чітких розробок щодо виділення складових групи засобів умовно-графічної наочності та методики роботи з ними на уроках історії. Оскільки методика використання окремих видів умовно-графічної наочності розроблена лише частково (історія стародавнього світу та середніх віків), виникла потреба конкретизувати набутий досвід на основі іншого навчального матеріалу (всесвітня історія ХХ століття), зясувати найбільш ефективні специфічні методи та прийоми викладання історії засобами умовно-графічної наочності в 10-11-х класах.

Основу для дослідження проблеми використання умовно-графічної наочності заклали відомі вітчизняні вчені-методисти, роботи яких ґрунтувалися на досягненнях провідних педагогів та психологів. О.О. Вагін, П.В. Гора, П.С. Лейбенгруб,                    Д.Н. Нікіфоров, В.С. Мурзаєв, А.І. Стражев запровадили перші класифікації засобів умовно-графічної наочності для уроків історії, розробили низку методичних рекомендацій до їх використання. У своїх роботах Є.В. Агібалова та Г.М. Донський, Н.А. Бурмістров, В.Є. Вакурко, Ф.П. Коровкін І.Я. Тонконогий, І.В. Саков вивчали окремі види та методи використання засобів умовно-графічної наочності для певного віку дітей, переважно 6-7-х класів. Хоча в останнє десятиліття результатів цілеспрямованих ґрунтовних науково-методичних досліджень із даної проблеми в Україні не зявлялося, окремі аспекти проблеми використання засобів умовно-графічної наочності розглядаються                     К.О. Бахановим, В.С.Білоножком, І.М. Бірюльовим, Я.М. Гольденбергом, О.Р. Давлєтовим, В.О. Комаровим, Т.В. Ладиченко, Ф.Л. Левітасом, О.В. Малій, В.О. Мисаном, О.В. Фідрею та деякими іншими авторами у фахових виданнях та навчальних посібниках. Проте, незважаючи на певну увагу методистів до даної проблеми, варто зазначити, що теоретичні розробки, присвячені методиці використання умовно-графічної наочності на уроках всесвітньої історії у 1011-х класах, відсутні.

Отже, недостатня наукова розробленість проблеми використання умовно-графічної наочності як основи організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках історії, потреби шкільної практики в умовах реформування історичної освіти зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження: “Методичні засади використання умовно-графічної наочності у процесі навчання всесвітньої історії в 10-11 класах”.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене згідно із стратегічними завданнями реформування освіти в Україні, що викладені у Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”). Воно спрямоване на реалізацію основних положень програми: “…оптимальне поєднання гуманітарного і природничо-математичного складових освіти, теоретичних і практичних компонентів… створення передумов для розвитку здібностей молоді, формування готовності до самоосвіти, широке застосування нових педагогічних, інформаційних технологій”. Дисертація виконується в рамках наукової теми кафедри методики викладання історії і суспільно-політичних дисциплін Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова “Актуальні проблеми теорії та методики навчання історії та суспільствознавчих дисциплін” (протокол № 8 від 21 лютого 2001 року). Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені                  М.П. Драгоманова (протокол № 9 від 29 березня 2001 р.) і схвалена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 5 від     4 липня 2001 р.).

Обєктом дослідження є процес навчання всесвітньої історії в старших класах середніх загальноосвітніх навчальних закладів України.

Предметом дослідження є засоби умовно-графічної наочності та методи роботи з ними на уроках всесвітньої історії в 1011-х класах.

       Спираючись на аналіз наявної літератури із проблеми та вивчення практики роботи школи, була сформована робоча гіпотеза дослідження, суть якої полягає в доведенні, що встановлення чіткої класифікації методів та засобів умовно-графічної наочності з позиції дидактичної мети створить умови для їх більш оптимального добору до уроків, і на цій основі дозволить підвищити рівень навчальних досягнень учнів із курсу всесвітньої історії та рівень відповідних умінь роботи з креслярськими засобами.

Мета дослідження полягає в розробці системи використання умовно-графічної наочності на уроках всесвітньої історії в 1011-х класах середніх загальноосвітніх навчальних закладів на основі запровадження чітких класифікацій засобів умовно-графічної наочності та методів роботи з ними.

Досягнення мети передбачає розвязання таких завдань:

  • проаналізувати історію розробки проблеми використання засобів умовно-графічної наочності на уроках всесвітньої історії в старших класах і її сучасний стан в Україні та за кордоном;
  • розробити найбільш оптимальну для викладання історії класифікацію умовно-графічної наочності, визначити окремі структурні елементи кожного з наявних видів умовно-графічної наочності і на цій основі їх дидактичні можливості;
  • спираючись на здобуті дані та сучасний педагогічний досвід, розробити методику використання умовно-графічної наочності на уроках всесвітньої історії в старших класах;
  • шляхом експерименту перевірити рівень впливу розроблених класифікацій на ефективність роботи учителів, якість навчальних досягнень учнів із всесвітньої історії в 1011-х класах середніх загальноосвітніх навчальних закладів України;
  • визначити умови ефективності застосування засобів умовно-графічної наочності на уроках історії.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали фундаментальні філософські та психологопедагогічні положення про діяльність як специфічну, властиву тільки людині форму існування та ставлення до навколишнього світу; фундаментальні положення теорії пізнання та загальні положення про навчальну діяльність як одну з форм процесу пізнання; наукові положення фундаментальних психолого-педагогічних досліджень із проблем організації навчально-пізнавальної діяльності школярів; концепція розвитку особистості в процесі навчальної діяльності; загальнонаукові принципи системності, цілісності, структурності, динамічності; загальні положення теорії інформації.

Методи дослідження. У процесі дослідження був використаний комплекс методів, що включає: теоретичний аналіз, синтез і порівняння психолого-педагогічної і методичної літератури з проблеми дослідження, навчальних програм і нормативних документів із навчання історії; теоретичне моделювання навчально-пізнавальної діяльності учнів; соціологічні й діагностичні методи (бесіди, опитування, тестування, спостереження, інтервю та анкетування школярів і вчителів); констатуючий та формуючий педагогічний експеримент, спрямований на перев