Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Біологічно активні імплантати на основі здатних до біодеструкції поліуретанів 1999 года.
Источник: Автореф. дис... канд. біол. наук: 02.00.10 / Р.А. Рожнова; НАН України. Ін-т біоорган. хімії та нафтохімії. — К., 1999. — 19 с. — укp.
Аннотация: Дисертація присвячена створенню нових поліуретанових імплантатів для пластики кісткової тканини. Вивчено вплив біологічно активних наповнювачів на фізико-хімічні властивості поліуретанових композицій в умовах in vivo та in vitro. Встановлено, що введення гідроксиапатиту в склад полімерного носія стимулює накопичення неорганічної складової кісткової тканини в умовах in vivo, яка є основою кісткоутворення в регенеруючий тканині. Показано, що присутність гідроксиапатиту в композиції з лікарською речовиною сприяє її виходу в умовах in vitro та in vivo. Встановлено, що розроблені поліуретанові біологічно активні імплантанти стимулюють процес кісткоутворення.

Текст работы:

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ БІООРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ ТА НАФТОХІМІЇ




УДК 678.664:577.15:616.3:615          .462




РОЖНОВА

Ріта Анатоліївна


БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ ІМПЛАНТАТИ НА ОСНОВІ ЗДАТНИХ ДО

БІОДЕСТРУКЦІЇ ПОЛІУРЕТАНІВ





02.00.10 біоорганічна хімія




Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних  наук








Київ - 1999



Дисертацію є рукопис

Робота виконана у відділі біосумісних полімерів медичного призначення Інституту хімії  

високомолекулярних сполук НАН України


Науковий керівник:

доктор біологічних наук, професор


Пхакадзе Георгій Олександрович


Науковий консультант:

доктор хімічних наук , професор

Дубок Віталій Андрійович

Інститут проблем матеріалознавства НАН України

завідувач хіміко-аналітичного відділу

Офіційні опоненти:

доктор хімічних наук, професор

Греков Анатолій Петрович

Інститут хімії високомолекулярних сполук НАН України

завідувач відділу синтезу лінійних полімерів

доктор біологічних наук, професор

Радавський Юрій Леонідович

Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України

завідувач відділу структури та функції білка

Провідна установа:

Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, м. Київ


Захист відбудеться "2" квітня 1999 р. о 10 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

Д 26.220.01  в Інституті біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, 253660, Київ-94, вул. Мурманська, 1

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України,

253660, Київ-94, вул. Мурманська, 1


Автореферат розісланий " 1 "   березня 1999 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                                    Д.М. Федоряк


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Необхідність створення біологічно активних імплантатів для пластики кісткової тканини обумовлена значним розповсюдженням дегенера-тивно-дистрофічних захворювань хребта та великих суглобів, які потребують хірургічного лікування, а також збільшенням кількості хворих з кістковими дефектами після травми, пухлин, кіст та інших захворювань опорно-рухового апарату.

Використання конструкцій ендопротезів з металів, ало- та ксенотрансплантатів, синтетичних тканин як кісткового пломбувального матеріалу неможливе в зв'язку з їх відносною біосумісністю та високою густиною.

Сучасна хімія полімерів надає біології та медицині необмежений асортимент вихідних полімерів, які можуть бути основою для виготовлення біологічно активних композиційних кісткових імплантатів.

Вельми актуально використовувати в якості носія біологічно активних речовин пористі поліуретани, які мають здатність до біодеструкції, а також полімеризуються в дефектній порожнині приймаючи її форму та утворюючи адгезійний зв'язок на межі розподілу полімер кістка.

Слід відзначити, що лише деякі елементи в складі поліуретанового імплантату можуть служити центрами регенерації та обумовлювати подальше інтенсивне заміщення зазначеного ендопротезу регенерованою кісткою. До таких біологічно активних речовин належить гідроксиапатит (ГАП), який відноситься до кальцій-фосфатної біокераміки.

В цьому напрямку спільними зусиллями медиків та хіміків-синтетиків досягнуті чималі успіхи, але залишається досить багато невирішених проблем, у тому числі питання щодо можливості стимулювання процесу регенерації кісткової тканини за рахунок надання полімерному імплантату специфічної біологічної активності.

Хоча в світовій практиці (J.J. Quist, 1995, W. Bonfield, 1998) інтенсивно проводяться роботи по створенню композиційних полімерних матеріалів для ендопротезування, які містять в своєму складі біокераміку, але біологічно активних полімерних імплантатів на основі здатних до біодеструкції поліуретанів, які могли б стимулювати процес остеосинтезу з одночасним заміщенням кістковим регенератом, на сьогодні ще недостатньо.

Вивчення закономірностей процесів взаємодії поліуретанових імплантатів, наповнених біологічно активними сполуками, з тканинним середовищем організму передбачає детальне вивчення їх фізико-хімічних властивостей in vivo та in vitro.

Можливість надання ендопротезу лікувальних властивостей пролонгованої дії,  спрямованих на стимулювання функцій клітинного ланцюга імунної системи, є також одним з основних напрямків у проблемі створення біологічно активних імплантатів для ортопедії. Особливо це важливо при пластиці кісткових дефектів, утворених внаслідок патологічних процесів (остеомієліт, абсцес Броді, пухлини та інші.).

Вирішення усіх цих питань важливе як в теоретичному, так і в практичному аспектах. Це, насамперед, цілеспрямований пошук біологічно активних сполук, які мають остеотропну, мітогенну (H.S. Cheunig, 1984) дію, та лікарських речовин, і створення принципово нових імплантатів для ендопротезування, здатних інтенсивно стимулювати регенерацію кісткової тканини з одночасною пролонгованою фармакологічною дією в місці застосування.

       Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в рамках тематичних планів ІХВС НАН України згідно з програмою "Створення полімерних здатних до біодеструкції імплантатів, які сприяють процесам регенерації в місці застосування, та полімерів, стійких в середовищах організму" (1993-1997 р.р.), номер держреєстрації 0198U001263.

       Мета і задачі дослідження. Мета роботи - на основі проведених фізико-хімічних та біологічних досліджень експериментально обгрунтувати можливість створення нових біологічно активних поліуретанових імплантатів для ендопротезування, здатних інтенсивно стимулювати процеси кісткоутворення завдяки введенню до їх складу гідроксиапатиту, який служить основою процесів остеосинтезу в регенеруючій тканині.

Задачі дослідження:

1. Створення біологічно активних імплантатів для пластики кісткової тканини, здатних інтенсивно стимулювати процес остеосинтезу.

2. Вивчення впливу неорганічної складової поліуретанових композицій на їх фізико-хімічні властивості в умовах in vivo з використанням фізико-хімічних та біологічних методів аналізу.

3. Дослідження можливості надання пролонгованої лікувальної дії поліуретановим композиціям з гідроксиапатитом.

4. Дослідження структурно-морфологічних змін поліуретанових композицій з гідроксиапатитом та імуномодулятором - левамізолом (ЛЕВ) під впливом середовища організму.

5. Вивчення можливості активації остеогенезу при застосуванні розроблених біологічно активних поліуретанових композицій.

Наукова новизна одержаних результатів. Результатом проведеної роботи є наукове обгрунтування доцільності створення поліуретанових імплантатів з біокерамікою та вивчення фізико-хімічних характеристик цих матеріалів при імплантації в організм.

Автором вперше використано біологічно активну кераміку (гідроксиапатит) в складі поліуретанової основи з метою надання їй здатності інтенсивно стимулювати процес остеутворення.

Автором вперше показано:

- введення гідроксиапатиту та левамізолу в різних співвідношеннях в поліуретанову матрицю значно підвищує її здатність до адгезії;

- присутність гідроксиапатиту в здатній до біодеструкції композиції стимулює процес накопичення неорганічної складової кісткової тканини по всій її масі;

- присутність гідроксиапатиту в композиції з левамізолом не зменшує процент виходу ліків в умовах in vitro і, таким чином, не зменшує його фармакологічну дію in vivo.

Практичне значення одержаних результатів полягає в створенні нових біологічно активних полімерних імплантатів, здатних інтенсивно стимулювати процеси регенерації кісткової тканини завдяки присутності в композиції біокераміки (гідроксиапатиту), яка є центром остеосинтезу.

Подальше впровадження в медичну практику вищезазначених імплантатів відкриває нові можливості в удосконаленні техніки хірургічного втручання, що насамперед приведе до зменшення часу операцій та післяопераційних ускладнень.

Поліуретанові композиції з гідроксиапатитом пройшли токсикологічні випробування і можуть бути рекомендовані для клінічних випробувань.

Особистий внесок дисертанта полягає в створенні біологічно активних полімерних імплантатів для пластики кісткової тканини, а також у виконанні лабораторних досліджень та експериментів на тваринах. Автору належать узагальнення, аналіз  отриманих результатів та висунення гіпотез, які пояснюють механізми вивчених процесів.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи були представлені на VIII Українській конференції з високомолекулярних сполук (Київ, 1996), 8 Національній школі-семінарі з міжнародною участю "Спектроскопія молекул і кристалів" (Суми, 1997), 3rd Seminar and Meeting on Ceramics, Cells and Tissues "Bioceramic coatings for Guided bone growth" (Italy, Faenza, 1996); International Surgery Congress: Wounds, Burns, Dressing (Tel-Aviv, Israel, 1998). Матеріали дисертації доповідались на науковій сесії Відділення хімії НАН України, присвяченій 80-річчю НАН України (Харків, 1998). Результати роботи доповідались і обговорювались на засіданнях вченої ради та наукових семінарах в Інституті хімії високомолекулярних сполук НАН України.

Публікації. Матеріали дисертаційної роботи викладені у 10 публікаціях, з них 6 статей в наукових журналах і в матеріалах наукової сесії та 4 тези конференцій. Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 146 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, 3 розділів: огляду літератури, опису матеріалів і методів, результатів та обговорень, закінчення, висновків, та списку використаних літературних джерел, що містить 163 посилань на роботи вітчизняних та зарубіжних вчених. Матеріали дисертаційної роботи ілюстровані 23 рисунками та 10 таблицями.

Методологія та методи дослідження. Об'єктами дослідження були поліуретанові композиції з біологічно активними сполуками гідроксиапатитом та левамізолом. Гістотоксичність розроблених композицій визначали методом культури тканин (Галатенко Н.А., 1979). По стандартній методиці визначали міцність на зсув полімерних композицій з різним вмістом гідроксиапатиту. Вплив біологічно активних наповнювачів на фізико-хімічні властивості поліуретанових композицій в умовах in vivo вивчали за допомогою методу рівноважного набрякання Ф. Ренера (Flory R., 1953), методом багатократного порушенного повного внутрішнього відбивання (БППВВ) спектроскопії, рентгено-структурним аналізом. При імплантації затверділих композицій в організм експериментальних тварин активність кислих та лужних фосфатаз в сполучнотканинних капсулах визначали методом Бессея-Лоурі-Брека (Комаров Ф.І., 1976). Вміст білка визначали за Бредфордом (Bradford M.M., 1976). Проводили гістологічні дослідження сполучнотканинних капсул при субкутальній імплантації поліуретанових композицій з гідроксиапатитом та при пластиці кісткових дефектів експериментальних тварин, забарвлення тканин по Гоморі. Вихід ліків (левамізолу) з поліуретанових композицій визначали за допомогою екстраційно-фотометричного методу (Коренман И.М., 1977, Нечаєва Л.Ю., Галатенко Н.А. 1989). Структурно-морфологічні зміни в імплантатах з гідроксиапатитом та левамізолом досліджували рентгено-структурним методом аналізу. Одержані експериментальні дані опрацьовані статистично (Монцевичуте-Ерінгене Е.В., 1964; Ойвін И.А., 1960).


ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Порівняльна оцінка здатності до адгезії композиційного матеріалу для пластики кісткових дефектів

З метою створення композиційного матеріалу для пластики кісткових дефектів використані вихідні компоненти :

1. Полімерна основа олігоефіруретандіізоціанат на основі поліоксипропіленгліколю (поліефір марки Лапрол 1502) та толуілендіізоціанату (Т65/35);

2. Прискорювач полімеризації - 2,4,6-трис(диметиламінометил)фенол;

3. Біокераміка - гідроксиапатит;

4. Лікарська речовина левамізол.

       На основі вказаних компонентів отримані композиції (ПУ-20ГАП, ПУ-30ГАП, ПУ-20ГАП-6ЛЕВ, ПУ-30ГАП-6ЛЕВ), де вміст гідроксиапатиту складав 20 % та 30 % до маси полімерної основи. Кількість левамізолу, враховуючи його фармакологічну дію, склала 6 % до маси поліуретану.

Полімерна основа є сумішшю макродіізоціанатів загальної формули:

       OCN R NH C-O - [СН2 СН - О]n C   NH - R NCO,                        (1)

                                                    ||                   |                ||

                                                         O                   CH3                  O

де R - залишок  толуілендіізоціанату (ТДІ) Т 65/35; загальна сума ізомерів 2,4-, 2,6- не менша 99,6 %;

n ступінь полімеризації поліоксипропіленгліколю (n = 15-35).

       Реакція поліприєднання композиції відбувається під впливом вологи живих тканин (у випадку твердіння в середовищі організму) і призводить до утворення карбамідних зв'язків. Затверділий поліуретановий носій являє собою сітчастий полімер мікропористої структури з алофанатними та біуретовими вузлами розгалуження, котрі гідролізуються в процесі біодеструкції поліуретану. 

Загальна структура затверділої полімерної основи:

        уретан

                O                          O                              O                                                                        (2)

     ||                           ||                              ||

- R-   N C O   R1   O C NH R -  NH C O R1

          |

          CO- NH     R NH C O R1- O C NH R NH C = O

                                  ||                        ||                               |                    

        алофанат                    O                       O                              N __________ R -

                                                                                             |

                                                                                       O=C

                                                                                             |

                                                                                            NH__________R-

                                                                                                         біурет

R - залишок толуілендіізоціанату, (ТДІ) Т 65/35;

R1 - залишок поліоксипропіленгліколю, ММ = 1500.

1. Алофанатні вузли розгалужень.

-RNCOOR1-+ HOH    -RNHCOOR1- + -RNHCOOH                                                      (3)

       |

       CONHR


   -RNHCOOH      -R-NH2 + CO2                                                                                         (4)

2. Біуретові вузли розгалужень.

-RNCONHR-  + HOH      -RNHCONHR- + -R-NHCOOH                                                 (5)

       |   

       CONHR-


   -RNHCOOH     -RNH2 + CO2                                                                                         (6)

Однією з найважливіших характеристик наповнених поліуретанових композицій, які можуть використовуватись для пластики кісткової тканини, є їх здатність утворювати міцний адгезійний зв'язок на поверхні розподілу двох середовищ кістка-полімерна композиція. 

З метою вибору найбільш оптимального складу полімерної композиції з біокерамікою для пластики кісткової тканини проводили порівняльне вивчення фізико-хімічних параметрів ряду отриманих композицій на основі поліуретану з різним вмістом гідроксиапатиту.

Дослідження полімерних композицій на міцність, яка обумовлена і адгезійними властивостями, показали (табл.1), що сумісне введення до складу поліуретанового носія гідроксиапатиту та левамізолу значно підвищує її значення.

Таблиця 1 Адгезійні властивості полімерних композицій, які містять в своєму складі гідроксиапатит та левамізол


В подальшому досліджувались композиції з 20 % вмістом гідроксиапатиту (ПУ-20ГАП, ПУ-20ГАП-6ЛЕВ), бо наповнення поліуретану 30 % гідроксиапатиту збільшує час приготування та твердіння композицій, що небажано при їх використанні за  призначенням.


Вивчення впливу неорганічної складової поліуретанових композицій на їх фізико-хімічні властивості in vivo

Проблема створення імплантатів для пластики кісткової тканини на основі поліуретанових носіїв, наповнених біокерамікою, потребує ретельного вивчення впливу неорганічної складової композицій на їх фізико-хімічні властивості в умовах внутрішнього середовища організму.

З цією метою затверділі поліуретанові композиції ПУ-20ГАП, ПУ-20ГАП-ЛЕВ, а також контрольні зразки ПУ, ПУ-6ЛЕВ у вигляді дрібнопористих губок були субкутально імплантовані експериментальним тваринам на різні терміни.

Фізико-хімічні зміни у вищезазначених композиціях в умовах in vivo досліджували за допомогою методів рівноважного набрякання Флорі-Ренера, БППВВ спектроскопії, рентгено-структурним аналізом.

Результати дослідження фізико-хімічних властивостей (табл.2) показали, що для контрольних зразків ПУ, ПУ-6ЛЕВ до 6 місяців імплантації має місце підвищення значень рівноважного ступеню набрякання та зменшення значень густини. Навпаки, полімерні композиції з гідроксиапатитом (ПУ-20ГАП, ПУ-20ГАП-6ЛЕВ) до 6 місяців імплантації зменшують значення рівноважного ступеню набрякання та збільшують свою густину.

Таблиця 2 Зміна дифузійних параметрів та ефективної густини зшивки в умовах in vivo для поліуретанових композицій, які містять ГАП


Таким чином, для контрольних зразків ПУ та ПУ-6ЛЕВ із збільшенням часу імплантації спостерігається зменшення значень ефективної густини зшивки, що є свідченням процесу їх біодеструкції. В той же час, для зразків композицій ПУ-20ГАП, ПУ-20ГАП-6ЛЕВ спостерігається збільшення значень ефективної густини зшивки, причому, для композиції ПУ-20ГАП-6ЛЕВ ці значення менші, що може бути пояснено присутністю левамізолу, який, як відомо, посилює клітинний шлях біодеструкції полімерної основи з одночасним прискоренням процесів регенерації.

       Отримані результати пояснюють дані БППВВ спектроскопії та рентгено-структурного аналізу.

На спектрах поліуретану під впливом середовища живого організму має місце зниження відносної інтенсивності смуг поглинання в областях 1720 см-1 (АмідI,νС=О), 1230 см-1 (νС-О, νC-N ), 1100 см-1 (νС-О, νС-С). Зменшення інтенсивності вказаних смуг поглинання з часом перебування зразків поліуретану в умовах in vivo пов'язане з гідролізом складного та простого ефірного зв'язку полімерної основи, що є доказом процесу її біодеструкції.

При порівнянні ІЧ-спектрів поліуретану, гідроксиапатиту та композицій ПУ-20ГАП, ПУ-20ГАП-6ЛЕВ було встановлено, що присутність ГАП в полімері чітко виявилась наявністю смуг поглинання 575, 610, 635 см-1 гідроксиапатиту.

Через три місяці перебування в організмі на ІЧ-спектрах зразків композицій з ГАП спостерігаються зміни, які більш чітко проявлені після 6 місяців імплантації та виражені в значному збільшенні інтенсивності смуг поглинання гідроксиапатиту 575, 610, 635 см-1.

ІЧ-спектри, зняті з поверхні та внутрішньої частини досліджуваних зразків, свідчать про зростання в них кількості ГАП з часом перебування в середовищі організму, причому не тільки на поверхні, а й по всій масі.

Отримані дані (табл. 3) дозволяють дати кількісну оцінку виявленого ефекту збільшення кількості гідроксиапатиту в композиціях ПУ-20ГАП, ПУ-20ГАП-6ЛЕВ, які перебували тривалий час в організмі експериментальних тварин.


Таблица 3 - Данні БППВВ спектроскопії для полімерних композицій з гідроксиапатитом до та після імплантації


Так, за 6 місяців імплантації в зразку ПУ-20ГАП кількість ГАП збільшилась в 2,6 рази. При цьому, в середній частині по товщині зразку його кількість виросла в 1,35 рази. В композиції ПУ-20ГАП-6ЛЕВ кількість ГАП збільшилась в 2,2 рази.

       Таким чином, згідно з одержаними результатами фізико-хімічних досліджень полімерні композиції ПУ-20ГАП, ПУ-20ГАП-6ЛЕВ збільшують густину зшивки у відношенні до контролю (ПУ, ПУ-6ЛЕВ), а дані БППВВ спектроскопії вказують на значне накопичення неорганічної складової кісткової тканини композиціями в організмі, до того ж не на поверхні, а по всій масі, що може відбуватися внаслідок осадження апатитової фази з тканинної рідини в результаті процесу розчину - переосадження гідроксиапатиту.

       З метою вивчення процесу накопичення неорганічної складової кісткової тканини поліуретановими композиціями ПУ-20ГАП, ПУ-20ГАП-6ЛЕВ in vivo досліджували зміни в їх надмолекулярній та фазово-кристалічній структурах при різних строках імплантації експериментальним тваринам.

       Аналіз кривих малокутового розсіяння ПУ показав, що під впливом середовища живого організму на протязі 3-х та 6-ти місяців імплантації збільшується дефектність просторової макрорешітки жорстких доменів поліуретанової матриці.

       Для композиції ПУ-20ГАП помітне послідовне накопичення неорганічної складової кісткової тканини зі збільшенням часу перебування in vivo. В контрольному зразку доменна структура жорстких блоків поліуретанової матриці слабо виражена. На кривій розсіяння композиції ПУ-20ГАП, яка знаходилась 3 місяці в середовищі організму, реалізується лише слід інтерференційного максимуму (2θ = 130'), який демонструє практично повне руйнування макрорешітки жорстких доменів поліуретанової матриці. Шестимісячне перебування в організмі призводить до повного її руйнування, що викликано збільшенням кількості ГАП в композиції. Свідченням цього процесу є збільшення інтенсивності розсіяння поблизу первинного рентгенівського променю (як індикатор кількості ГАП в системі) в порівнянні з контрольним зразком композиції ПУ-20ГАП.

       Композиція ПУ-20ГАП-6ЛЕВ має дефектну макрорешітку в контрольному зразку. Перебування цієї композиції in vivo 6 місяців призводить до повного руйнування як макрорешітки жорстких доменів, так і самих доменів, що обумовлено, як і у випадку ПУ-20ГАП, процесом накопичення ГАП в композиції з одночасною біодеструкцією полімерної основи.

       Дослідження фазово-кристалічної структури поліуретану та композицій на його основі ПУ-20ГАП, ПУ-20ГАП-6ЛЕВ показали, що гідроксиапатит має кристалічну фазу, яка зростає зі збільшенням часу перебування in vivo. Про це свідчить збільшення інтенсивності основного дифракційного максимума гідроксиапатиту (2θ = 31,5 0 ) композицій ПУ-20ГАП та ПУ-20ГАП-6ЛЕВ при 3-х і 6-ти місячній імплантації.

Проведені дослідження підтвердили той факт, що затверділі полімерні композиції, які містять в своєму складі гідроксиапатит та левамізол, в умовах in vivo накопичують неорганічну складову, яка може служити основою для процесів кісткоутворення в регенеруючій тканині.


Біохімічна і гістологічна характеристики сполучнотканинної реакції на наповнені гідроксиапатитом біологічно активні поліуретанові імплантати

       При імплантації полімерних матеріалів з біологічно активними сполуками, які виявляють безпосередній вплив на клітини оточуючих тканин, необхідне проведення комплексного аналізу капсул навколо імплантатів для об'єктивної оцінки реакції викликаної імплантацією.

Метою дослідження було порівняльне вивчення біохімічних і гістологічних характеристик тканин, які оточують поліуретанові композиції з гідроксиапатитом та імуномодулятором - левамізолом під час їх імплантації.

Було показано (табл. 4), що на 14-ту добу перебування в середовищі організму відбувається значне збільшення активності кислої фосфатази (КФ) у сполучнотканинних капсулах усіх дослідних зразків у порівнянні з нормою (підшкірна клітковина).


Таблиця 4 - Активність КФ в оточуючих імплантат сполучнотканинних капсулах

*Відмінності у порівнянні з нормою достовірні (p<0,01 - 0,05)


Отримані дані узгоджуються з результатами інших дослідників, де описано, що при імплантації полімерних матеріалів, які деструктують, активність КФ зростає на 14 добу досліджень і може залишатися, в залежності від інтенсивності біодеструкції, досить високою протягом тривалого часу.

Найвищі значення активності КФ в сполучній тканині, яка оточує полімерні композиції з гідроксиапатитом (ПУ-20ГАП). На другому місці за активністю КФ у капсулах знаходяться полімерні композиції, які містять левамізол (ПУ-6ЛЕВ), на третьому - ПУ-20ГАП-6ЛЕВ.

Через 1 місяць відбувається зниження активності КФ у сполучнотканинних капсулах усіх імплантованих зразків затверділих полімерних композицій зі збереженням майже тієї ж послідовності, що і на 14 добу.

Через три місяці імплантації активність КФ у сполучнотканинних капсулах зразків композицій ПУ-20ГАП, ПУ-20ГАП-6ЛЕВ, ПУ-6ЛЕВ зростає з найвищим значенням для композиції ПУ-20ГАП-6ЛЕВ.

Визначення активності лужної фосфатази (ЛФ) у сполучнотканинних капсулах полімерних композицій показали (табл. 5), що на 14 добу після імплантації найвище значення активності ЛФ у сполучнотканинних капсулах полімерних зразків ПУ-20ГАП, а найнижче - в ПУ-6ЛЕВ. Активність ЛФ для композиції ПУ-20ГАП-6ЛЕВ займає проміжне значення.


Страница: 1  Страница: 2 

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua


Меню
Реклама



2006-2009 © Диссертации и авторефераты Украины