Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Хорове життя Дрогобиччини першої половини ХХ ст. в контексті духовного розвитку Галичини 2006 года.
Источник: Автореф. дис... канд. мистецтвознав.: 17.00.03 / І.Л. Бермес; НАН України. Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського. — К., 2006. — 20 с. — укp.
Аннотация: Визначено історичні передумови організації та становлення хорового життя на Дрогобиччині у порівнянні з діяльністю хорових гуртків Львова, Перемишля у першій половині XX ст. Висвітлено специфіку музично-освітнього процесу, концертного життя. Проаналізовано репертуар хорових колективів, установлено персоналії музично-громадських діячів краю. Віднайдено архівні матеріали, нові наукові дані про діяльність співочих товариств, хорових гуртків освітніх установ та культурно-просвітницьких товариств, з використанням яких відтворено процеси зазначеної ланки культурно-мистецького буття Дрогобиччини, визначено їх місце та роль у розвитку хорової культури України.

Текст работы:

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ

ТА ЕТНОЛОГІЇ ІМ. М.Т. РИЛЬСЬКОГО



УДК 78.087.68 (09) (477.8)



БЕРМЕС Ірина Лаврентіївна




Хорове життя Дрогобиччини

першої половини ХХ ст.

в контексті духовного розвитку Галичини



17.00.03 музичне мистецтво



АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства



Київ - 2006












Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Дрогобицькому державному педагогічному університеті ім. І.Франка


Науковий керівник:      доктор мистецтвознавства, професор

Кияновська Любов Олександрівна

Львівська державна музична академія ім. М.В.Лисенка,

завідувач кафедри історії музики


Офіційні опоненти:     доктор мистецтвознавства, професор

Тишко Сергій Віталійович,

Національна музична академія ім. П.І.Чайковського,

завідувач кафедри теорії та історії культури


кандидат мистецтвознавства

Сюта Богдан Омелянович,

Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології

ім. М.Т.Рильського НАН України, старший науковий співробітник


Провідна установа:    Одеська державна музична академія ім. А.В.Нежданової

Міністерства культури і туризму України


Захист дисертації відбудеться “18 ”  січня 2006 р. о  12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.227.01. в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України за адресою: 01001, Київ - 1, вул. М.Грушевського, 4.


З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України (01001, Київ - 1, вул. М.Грушевського, 4).


Автореферат розісланий “16 ”   грудня 2005 р.


Вчений  секретар

Спеціалізованої  вченої  ради                                                                              Овчаренко О.І.





















ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Відродження культури України неможливе без досліджень культурно-мистецьких надбань окремих реґіонів, визначення їхньої ролі в загальноісторичному культуротворчому процесі. На сьогодні ще недостатньо повно вивчено й оцінено внесок реґіонів у розвиток української культури в усій багатовимірності її складових, у локальних виявах. Спираючись на багатий, почасти унікальний джерельний матеріал, музичне краєзнавство висвітлює та осмислює процеси культурного розвитку і поступу певного реґіону, розкриває його особливості, вводить до наукового обігу нові пласти інформації і тим самим заповнює “білі плями” історії музики. То ж увага до мистецьких надбань різних реґіонів, їх вивчення і пропагування є справою культурного престижу держави Україна.

Актуальність теми. Дослідження хорового життя Дрогобиччини і відповідно висвітлення діяльності численних співочих товариств, що діяли в цьому реґіоні в першій половині ХХ ст., зумовлено потребою конкретизації загальної картини розвитку музичної культури України, розробкою нових концептуальних засад цього процесу.

Оскільки Галичина (у її складі й Дрогобиччина) в окреслений історичний період, перебуваючи під владою Австро-Угорщини та Польщі, зуміла зберегти самобутню національну культуру автохтонного населення русинів-українців, історична значущість діяльності співочих товариств, культурних інституцій актуальна і потребує належної повноти дослідження. Останнім часом музична, передовсім хорова культура Львова, Перемишля стала обєктом досліджень українських музикознавців, однак спеціальних праць, присвячених систематичному і ґрунтовному вивченню хорового життя менших центрів, таких як Дрогобич, що в 19391959 рр. був обласним центром, практично немає.

Становлення хорової культури Дрогобиччини в першій половині ХХ ст. безпосередньо повязане з тими історичними процесами, що відбувалися у Галичині. У складних умовах тогочасного життя давня традиція хорового співу часто набувала суспільно-політичного змісту і відчутно сприяла значному піднесенню усіх сфер культурного життя. Процес активізації українського національного життя виявлявся у виникненні мережі культурно-просвітницьких, співочих товариств. Їхня різнобічна діяльність спиралася на національні, зокрема реґіональні мистецькі традиції й істотно впливала на громадське життя.

Реґіональне спрямування та проблематика дослідження повязані з працями М.Загайкевич, С.Павлишин, Ю.Булки, Л.Ханик, М.Білинської, Й.Волинського, Я.Колодій, Л.Мазепи, Л.Кияновської та ін., а також кандидатськими дисертаціями Н.Костюк “Музична культура Західної України 20-30-х років ХХ століття: ідеї поступу і розвиток національних традицій”, Р.Дудик “Хорова культура Прикарпаття кінця ХІХ першої третини ХХ століття”, Т.Росул “Музичне життя Закарпаття 2030-х років ХХ століття”, О.Попович “Українське музичне життя Перемишля (1919 1999)”. Ці наукові розвідки допомагають осмислити реґіональний аспект в українському музикознавстві, засвідчують важливість розкриття джерельної бази музичної культури західного реґіону України.

Актуальність проблеми загалом та недостатній рівень дослідженості конкретно хорового життя Дрогобиччини у контексті духовного розвитку Галичини і зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до проблематики наукових досліджень відділу музикознавства Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України. Робота повязана також з науковими розробками, передбаченими у планах наукової роботи Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка, і є частиною комплексної теми музично-педагогічного факультету “Проблеми музичної україністики в контексті сучасної культурної політики: аспекти гуманізації національної освіти”.

Обєктом дослідження є музично-хорове життя Дрогобиччини першої половини ХХ ст.

Предмет дослідження багатогранна діяльність співочих товариств і хорових гуртків у культурно-просвітницьких товариствах Дрогобиччини.

Мета дослідження полягає у висвітленні становлення хорової життя Дрогобиччини і зясуванні ролі співочих товариств у цьому процесі. Означена мета вимагає вирішення таких завдань:

виявити й опрацювати різноманітні джерела (архівні, історичні, музичні), а відтак відтворити специфіку хорового життя Дрогобиччини та структуру хорової діяльності;

простежити особливості перетворень музичного життя Дрогобиччини першої половини ХХ ст. в їхньому взаємозвязку з хоровим рухом, визначити його головні етапи й характерні форми;

розкрити основні види діяльності співочих товариств як культурно-мистецьких осередків;

визначити рівень і творчі можливості співочих товариств, особливості музичного репертуару (світського і церковного);

виокремити “феномен хорового аматорства” у контексті загальноукраїнського культуротворчого процесу;

осмислити еволюційні процеси хорового руху як важливого чинника збереження національної української культури.

Основний метод дослідження джерелознавчий; застосування його дає змогу залучити тогочасний архівний матеріал і відтворити процес заснування й діяльності співочих товариств. У дисертації використано також історико-порівняльний та культурологічний методи (допомагають осмислити взаємозвязок суспільно-історичних процесів у динаміці і часовій послідовності, їх вплив на розвиток хорового життя), а також аналітичний, що дозволяє всебічно проаналізувати репертуар співочих товариств і обєктивно оцінити їхню музично-просвітницьку діяльність.

Стан наукової розробки проблеми. Питання розвитку музичної культури Галичини знайшли висвітлення у розвідках С.Людкевича (статті в газеті “Діло”), В.Барвінського (“Огляд історії української музики”), М.Загайкевич (“Музичне життя Західної України другої половини ХIХ ст.”), Ю.Булки (“Музична культура Західної України”), Й.Волинського (“Музична культура Галичини 60-х років ХІХ ст.”), М.Антоновича (“Musica sacra: Збірник статей з історії української церковної музики”), Л.Кияновської (“Стильова еволюція галицької музичної культури ХIХ ХХ ст.”).

Матеріали про діячів музичної культури Галичини містяться у працях З.Лиська (“Піонери музичного мистецтва в Галичині”), М.Загайкевич (“Михайло Вербицький”), С.Павлишин (“Василь Барвінський”, “Денис Січинський”, “Станіслав Людкевич”), М.Антоновича (“Станіслав Людкевич: композитор, музиколог”), І.Гриневецького (“А.К.Вахнянин”), Ю.Булки (“Нестор Нижанківський”), Колодій Я. (“Остап Нижанківський”), С.Шнерха (“Незмовкна пісня” про С.Сапруна) та ін.

Загальні засади аналізу хорової творчості та дириґентської діяльності розроблено в дослідженнях П.Чеснокова, О.Єгорова, В.Соколова, К.Пігрова, В.Краснощокова, І.Разумного, М.Малька, М.Канерштейна, М.Колесси, Н.Горюхіної, Л.Пархоменко, А.Лащенка, О.Бенч та ін.

До питання становлення хорової культури в Галичині зверталися З.Лисько (“Піонери музичного мистецтва в Галичині”), С.Людкевич, В.Барвінський, В.Витвицький, Б.Кудрик, Є.Цегельський, М.Волошин та ін. у виданнях “Музичний листок”, “Музичний вісник”, “Боян”, “Наша культура”, “Українська музика”, часописах “Діло”, “Новий час”, “Назустріч”. Окремі аспекти діяльності співочих товариств висвітлювалися в наукових розвідках і публікаціях В.Барвінського, А.Вахнянина, О.Нижанківського, С.Людкевича, А.Рудницького, С.Павлишин, Й.Волинського, Ю.Булки, Я.Колодій та ін. Певний внесок у дослідження хорового життя краю, зокрема висвітлення діяльності галицьких і буковинського “Боянів”, належить Л.Ханик (“Історія хорового товариства “Боян”). Проте основна увага зверталася на співочі товариства Львова. Діяльність дрогобицького та бориславського “Боянів” представлено лише в загальних рисах.

Світло на хорове життя Дрогобиччини проливає низка повідомлень у тогочасній періодиці, що виходила в реґіоні (“Бюлетин”, “Громадський голос”, “Гомін басейну”, “Голос Підкарпаття”, “Дрогобицький листок”). Серед дописувачів були С.Людкевич, а також музичні діячі Дрогобича й Борислава С.Сапрун, Б.Пюрко, С.Оґроднік, Т.Дуб.

100-річчю Наукового Товариства ім. Т.Шевченка присвячене 4-томне видання “Дрогобиччина земля Івана Франка” (1 і