Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Народні прикраси з бісеру Західної України XIX - першої пол. ХХ століття (історія, технологія, типологія, художні особливості) 2004 года.
Источник: Автореф. дис... канд. мистецтвознав.: 17.00.06 / О.С. Федорчук; Львів. акад. мистец. — Л., 2004. — 20 с. — укp.
Аннотация: Здійснено спробу простежити розвиток бісерних оздоб народного одягу українців. З'ясовано територію побутування українських традиційних бісерних оздоб у першій половині XX ст., коли вони стають поширеним атрибутом народного одягу. Вивчено, описано та систематизовано техніки виконання бісерних прикрас, що застосовувалися українськими народними майстрами XIX - XX ст. Уперше до технік виготовлення українських традиційних бісерних оздоб віднесено вишивання. Розвинуто типологію українських прикрас з бісеру. Уперше здійснено комплексний мистецтвознавчий аналіз системи художньої виразності українських традиційних бісерних оздоб. Доведено, що національна специфіка декоративно-образної системи художніх творів з бісеру проявлялася головною мірою через орнаментику. Розглянуто композиційні особливості українських народних художніх виробів, описано найпоширеніші мотиви орнаментів та види орнаментальних композицій бісерних творів.

Текст работы:

Міністерство освіти і науки україни

львівська академія мистецтв





ФЕДОРЧУК Олена Степанівна

УДК 745.55: 391.7 (477.8)





Народні прикраси з бісеру Західної України

XIX - першої пол. XX століття

сторія, технологія, типологія, художні особливості)


17.00.06 декоративне і прикладне мистецтво




автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства











Львів 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі народного мистецтва

Інституту народознавства Національної Академії Наук України


Науковий керівник:      доктор мистецтвознавства, професор,

завідувач відділу народного мистецтва

Інституту народознавства НАН України,

член-кореспондент АМУ

Станкевич Михайло Євстахійович


Офіційні опоненти:       доктор мистецтвознавства,

професор кафедри історії та теорії мистецтва

Львівської академії мистецтв,

академік АМУ

Запаско Яким Прохорович


кандидат мистецтвознавства, старший викладач

кафедри дизайну одягу Української академії дизайну

Цимбалюк Олена Костянтинівна


Провідна установа:       Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології

ім. М.Т.Рильського НаН України,

відділ народного мистецтва, м. Київ

   

Захист відбудеться " 18"  червня  2004 року о 10 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 35.103.01 у Львівській академії мистецтв за адресою: 79011, вул. Кубійовича, 38.


З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівської академії мистецтв (79011, м. Львів, вул. Кубійовича, 38).


Автореферат розіслано "15"  травня 2004 року.



Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради,

кандидат мистецтвознавства                                                                       Г.Д.Кусько   

загальна характеристика роботи

Художні вироби з бісеру відомі в побуті багатьох народів світу. Найвагомішою ділянкою творчості майстрів з цього виду мистецтва є виготовлення прикрас.

Популярність бісеру відчутна в українській народній культурі XIX століття. Збережені в музейних колекціях, бісерні оздоби з цієї доби засвідчують уже сформований високий ступінь розвитку технології, а орнамент та колорит цих творів відображає місцеві мистецькі особливості. На початок XX ст. прикраси з бісеру стають важливою складовою народного вбрання західних областей України, а також окремих сіл Східного Полісся та Середнього Подніпровя. В ансамблі одягу вони виконують декоративну й оберегову функції і разом з тим виступають промовистою ознакою віку та суспільного становища особи.

Актуальність дослідження. Хоча прикраси з бісеру були органічною частиною традиційної культури українців, як галузь мистецтва вони вивчені недостатньо. Всебічне дослідження технологічних та художніх особливостей прикрас із бісеру дозволяє глибше осягнути надбання національної культури та заповнити ще одну "білу пляму" в історії народного мистецтва України. Дослідження також сприятиме тому, щоб українські пам'ятки посіли належне місце серед подібних творів інших європейських народів.

Впродовж останніх років XX ст. початку XXI ст. зросла популярність бісерних виробів та суспільного попиту на них. Прагнучи задовольнити зростаючі потреби на художні вироби з бісеру, українські майстри за мистецькими ідеями найчастіше звертаються до взірців сучасного західноєвропейського костюма. Деякі свої ідеї та зразки вони також запозичують у нових російських методичних виданнях, які не відзначаються належним художнім рівнем. Дане дослідження покликане змінити такий стан і подати ширше фактологічне поле народного досвіду, висвітлити традиційну орнаментальну систему, засоби художньої виразності, а також виявити національну специфіку прикрас із бісеру. Результати дисертації є актуальними для сучасних дизайнерів, яким необхідні знання про традиції українських народних бісерних прикрас.

Ще одним важливим завданням дисертації є покращення стану збереженості пам'яток мистецтва та їх поточна реставрація. Робота в музеях засвідчила незадовільний стан фондових збірок. Накопичені в процесі дисертаційного дослідження фахові знання в області технології українських бісерних творів здатні й повинні стати базою для вироблення засад реставрації та консервації виробів із бісеру.

Дисертантка має підстави сподіватися, що її дослідження буде корисним і придатним для екскурсоводів художніх музеїв.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертація розв'язує одне із завдань науково-тематичного напрямку: "Парадигми універсального й унікального в традиційному мистецтві українців: порівняльний аспект" (шифр теми 3.3.4.19), що виконується у відділі народного мистецтва Інституту народознавства НАН України за постановою бюро Відділення літератури, мови і мистецтвознавства НАН України № 8 від 20.11.2003 року.

Мета роботи виявити мистецьку цінність прикрас із бісеру як художньо вагомої галузі традиційної творчості українців.

Відповідно до окресленої мети поставлені такі завдання:

  • визначити етапи розвитку української традиції прикрас зі скла та бісеру;
  • окреслити територію поширення виробів із бісеру в українців;
  • розглянути фізичні та естетичні якості бісеру, технологічні можливості виготовлення прикрас із нього та вплив цих факторів на художню виразність творів;
  • розробити типологію українських народних оздоб із бісеру XIX - XX ст. та характерні риси окремих типів як такі, що формують національну етнокультурну особливість оздоб;
  • висвітлити основні засоби та прийоми художньої виразності, що застосовувалися народними майстрами в XIX - першій пол. XX ст. у різних осередках Західної України;
  • з'ясувати характерні риси орнаментики українських традиційних виробів із бісеру у контексті декору народного ткацтва та вишивки.

Об'єктом дослідження є бісерні оздоби як художнє явище українського народного мистецтва XIX - першої пол. XX століття.

Предметом дисертації є генезис та художні особливості українських прикрас з бісеру: технічні прийоми виготовлення, типологія, система художньої виразності, орнаментальні структури декору.

       Методи дослідження. Методологічною основою роботи є принцип системності. Кожне з поставлених завдань вирішено зі застосуванням методів історико-генетичного, спостереження, порівняння та аналогії, припущень, індукції та дедукції, реконструкції.

Хронологічні межі дослідження охоплюють XIX - першу пол. XX століття. Мистецькі памятки цього часу засвідчують побутування прикрас із бісеру в українському народному вбранні. Достатня кількість збережених бісерних творів дозволяє окреслити їхні регіональні художні особливості. Для висвітлення походження традиції прикрас із скла на українських теренах наводяться також археологічні матеріали різних епох.

Географічні межі дослідження включають райони побутування прикрас із бісеру в межах західних областей України, зокрема: Західного Поділля, Волині, Опілля, Підгір'я, Покуття, Бойківщини, Гуцульщини, Лемківщини, низинних теренів Закарпаття, Буковинського Поділля.

При вивченні художніх особливостей українських народних прикрас із бісеру в порівняльному аспекті залучаються речові матеріали зі Східного Полісся та Середнього Подніпровя.

Наукова новизна роботи полягає в наступному:

1. Обґрунтовано естетичну цінність українських традиційних прикрас із бісеру, що розглядаються як окреме мистецьке явище.

2. Вперше здійснено спробу простежити розвиток бісерних оздоб народного одягу українців. З'ясовано, що на теренах України традиція прикрашати одяг кольоровими намистинами штучного походження бере початок від трипільської доби. Натомість виготовлення українських народних накладних орнаментованих бісерних прикрас порівняно молодий вид народного мистецтва, витоки якого, сягають XVIII століття.

3. Окреслено територію побутування українських традиційних бісерних оздоб у першій пол. XX ст., коли вони стають поширеним атрибутом народного одягу. У попередніх дослідженнях ареал явища вказувався по-різному й неповно.

4. Вивчено, описано та систематизовано техніки виконання бісерних прикрас, що застосовувалися українськими народними майстрами XIX-XX століть. Зокрема, до числа таких технік віднесено набирання в разки, нанизування, ткання та вишивання. Обґрунтовано гіпотезу, що технологія виготовлення українських народних бісерних прикрас розвинулася на основі відомої з давньоруського часу технології оздоблень з перлів. На формування вітчизняної традиції вплив мав також досвід інших етносів, зокрема виробників бісерної сировини (Італії, Богемії), яка експортувалася на українські землі одночасно з бісерними виробами.

Найдавнішою та найуживанішою визнано техніку нанизування, що відзначається різноманітними можливостями укладання бісерин. Уперше здійснено систематизацію способів, прийомів і також найбільш уживаних варіантів нанизування.

Удокладнено визначення техніки ткання: за твердженням попередніх дослідників, характерною особливістю цієї техніки є використання верстата. Польові матеріали авторки засвідчили побутування безверстатного ткання. З огляду на цю обставину, техніку ткання бісером визначено як таку, що вимагає уживання ниток основи та робочої нитки.

Вперше до технік виготовлення українських традиційних бісерних оздоб віднесено вишивання.

5. На основі аналізу наукового доробку попередників та розвідок авторки, дістала подальшого розвитку типологія українських прикрас із бісеру. Всі згадані у дисертації прикраси розподілено на 17 типів, тоді як існуюча досі типологія нараховувала 5 типів. Структурні рівні типології художніх виробів із бісеру почергово склали функціональне призначення, топографія та ознаки формотворення.

6. Вперше здійснено комплексний мистецтвознавчий аналіз системи художньої виразності українських традиційних бісерних оздоб. Доведено, що національна специфіка декоративно-образної системи художніх творів із бісеру проявилася головною мірою через орнаментику. Розглянуто композиційні особливості українських народних художніх виробів із бісеру: описано найпоширеніші мотиви орнаментів та види орнаментальних композицій бісерних творів.

7. Зібрано та введено у науковий обіг нові матеріали з досліджуваної галузі мистецтва архівні, з музейних колекцій та приватних збірок, із польових досліджень. Серед них не описані в науковій літературі рідкісні пам'ятки народної творчості волинські ("рябушка") та поліські ("лучка", "кружки з моніст") бісерні оздоби.

Практичне значення дослідження. Зібрані та систематизовані матеріали й висновки заповнюють прогалину у вивченні української народної ноші.

Матеріали дисертації були використані у роботі над темою: "Розробка системи опису та класифікації об'єктів етнічної спадщини Полісся для вводу в автоматизовану систему" УДК 069:7.031.2/8:7.072:902/964 № держреєстрації 0196V025043.

Результати дослідження є корисними для наступних мистецтвознавчих проектів, зокрема, для підготовки узагальнюючих праць у галузі народного мистецтва; для успішного проведення реставрації бісерних памяток минулого; для навчання й творчості народних майстрів та дизайнерів сучасного одягу.

Зібрані та опрацьовані матеріали можуть увійти до навчальних посібників для шкіл, училищ та вузів; знайти застосування  при складанні історико-етнографічних карт і атласів, систематизації музейних фондів, в експозиційній і науково-методичній роботі музеїв.

Апробація результатів дисертації відбулася на засіданнях відділу народного мистецтва (Протокол № 3 від 11 березня 2004 р.) та вченої ради Інституту народознавства НАН України (Протокол № 3 від 30 березня 2004р.). Основні положення дисертаційної роботи викладені на всеукраїнських наукових конференціях: "Сучасне народне мистецтво України: теорія й реальність" (Львів, 28 лютого - 2 березня 2002 р.) доповідь на тему "Експедиційне дослідження покутських прикрас із бісеру (липень 2001 р.); "Історичні пам'ятки Галичини" (Львів, 21 листопада 2002 р.) доповідь на тему "Експедиційне дослідження прикрас із бісеру в Космачі на Гуцульщині (9-12 серпня 2002 р.)"; "Українська художня культура: історія і сучасність" (Київ, 27 листопада 2003 року) доповідь на тему "Бісер у народному одязі Опілля першої пол. XX ст.".

Структура роботи складається зі вступу, основної частини (п'яти розділів), висновків, списку використаних джерел та літератури, який налічує 213 позицій. Загальний обсяг становить 200 сторінок, з них 182 основного тексту. Розділ 3 "Основи технології виготовлення прикрас із бісеру" має 28 рисунків-схем та 2 таблиці. Важливі положення 4 та 5 розділів також подано у таблицях. Дисертація має Додаток А, в якому вміщений ілюстративний матеріал обсягом 107 світлин.


Основний зміст роботи

У ВСТУПІ обґрунтовано актуальність теми, визначено її мету, об'єкт, предмет дослідження, окреслено хронологічні рамки, географічні межі, наукову новизну та практичне значення роботи.

       У першому розділі: "ІСТОРІОГРАФІЯ, МЕТОДИКА ТА ДЖЕРЕЛА ДОСЛІДЖЕННЯ" проведено аналітичний огляд літератури по темі дисертації.

Перші згадки про оздоблення української народної ноші прикрасами з бісеру містяться у працях Я.Головацького (1877), О.Кольберга (1882), І.Франка (1887, 1905), В.Шухевича (1899), Хв.Вовка (1916), К.Мошинського (1929).

Стислу інформацію про українські прикрас