Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Історія забудови та архітектури Києва наприкінці ХІХ - початку ХХ століть 1999 года.
Источник: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / К.О. Третяк; Ін-т історії України НАН України. — К., 1999. — 20 с. — укp.
Аннотация: Дисертація присвячена дослідженню забудови та архітектури Києва на рубежі XIX-XX століть крізь призму бурхливого економічного та культурного розвитку міста. Розкриваються передумови формування київської архітектури, аналізуються взаємовпливи економічних та мистецьких чинників. Визначається роль архітектора та замовника у створенні міської забудови. Висвітлюється питання ставлення городян до змін розвитку міста.

Текст работы:


ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАН УКРАЇНИ



ТРЕТЯК КИРИЛО ОЛЕГОВИЧ



УДК 940.2:930.26(477+20) “18-19”



ІСТОРІЯ ЗАБУДОВИ ТА АРХІТЕКТУРИ КИЄВА       

НАПРИКІНЦІ ХІХ   ПОЧАТКУ ХХ століть

                                                                    



Спеціальність 07.00.01 історія України





Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук







КИЇВ - 1999

           

           

          

            Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі новітньої історії України Київського університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор

                                      Слюсаренко Анатолій Гнатович,

                                      завідувач кафедри новітньої історії України

                                      декан історичного факультету

                                      Київського університету імені Тараса 

                                      Шевченка.

            Офіційні опоненти : доктор історичних  наук, професор,

Даниленко Віктор Михайлович,

завідувач відділу історії культури

українського народу Інституту історії 

України НАН України.

кандидат історичних наук, доцент,

Овчаренко Петро Дмитрович,

державний експерт апарату Ради  національної

безпеки і  оборони України.

           Провідна організація Донецький державний університет, кафедра 

                                                     історії   України історичного факультету.

Захист відбудеться 24 вересня 1999 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України (252001, Київ-1, вул. М. Грушевського,4)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту історії України НАН України (252001, Київ - 1, вул. Грушевського, 4)


             Автореферат розісланий  “20”   серпня 1999 р.


Вчений секретар спеціалізованої

            вченої ради, кандидат історичних наук                               Матях В.М.

                                      





ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ


Актуальність дослідження. 

Основну масу забудови центрального Києва складають споруди, зведені у кінці ХІХ на початку ХХ століть. Вони являють собою досить різноманітні за своєю стилістикою, художністю, монументальністю та якістю будівлі. Кожна з них демонструє художню творчість архітекторів, сумлінність будівельників, які базувались на фінансовій спроможності замовників. Відповідно, всі процеси в економіці, мистецькому житті та соціальному розвитку міста відобразилися у цих спорудах.

Трагічні події ХХ століття громадянська та друга світова війни, тоталітарне правління більшовиків завдали непоправної шкоди не тільки справі вивчення здобутків зодчества межі ХІХ та ХХ ст. а й збереженню цих памяток. Сьогодні, коли місто зазнає досить інтенсивної реконструкції, особливо його центральних районів, варто звертати увагу на численні памятки архітектури, які опинилися у центрі будівельних робіт. Дуже важливо сьогодні зберегти все надбання української культури сторічної давнини так само як памятки усіх інших епох.

Період 80-х років ХІХ ст. 10-х років ХХ ст. став часом найбільшого злету Києва у економічному та культурному житті за попередні роки. Короткий час розквіту одного з найбільших міст країни та колосальні перетворення у всіх сферах міського життя підкреслюють науковий інтерес до даної проблеми.

До того ж досліджувана тема не знайшла достатнього висвітлення в історичній та спеціальній літературі.

Обєктом дослідження даної дисертації є забудова та архітектура Києва кінця ХІХ початку ХХ ст.

Предметом дослідження є соціально-економічні та адміністративно-правові чинники розвитку київського зодчества, культурно-мистецька еволюція архітектури міста, формування архітектурного культурно-ділового міського середовища.

Хронологічні рамки охоплюють період з 80-х років ХІХ ст. по 1917 рік. Початок дослідження на рубежі 1880-х років обумовлюється піднесенням ролі Києва як одного з торгово-фінансових та промислових центрів з типовими ознаками європейського міста. Небувалі темпи зведення великих цегляних споруд, багатоповерхових житлових будинків в кінці ХІХ на початку ХХ ст. якісно змінили вигляд міста.

Стан наукової розробленості проблеми. Перші дослідження забудови та архітектури міста в цей період належать перу сучасників. Свого роду унікальною можна вважати роботу              М. Захарченка. Досліднику вдалося описати динаміку зростання міста у другій половині ХІХ ст., включаючи 80-ті роки.

Подібним за структурою є дослідження М. Сементовського. У роботі можна почерпнути відомості про кількість церков, споруджених на межі сторіч, їх зовнішній вигляд, про архітектуру найголовніших цивільних споруд.

Захопленість авторів київською старовиною пояснює їх тяжіння до вибірковості та поверховості опису цих памяток кінця ХІХ початку ХХ ст.

Закономірно, що зацікавленість історією міста призвела до появи видань довідникового характеру. Довідник В. Бублика проливає світло на характер забудови центральних вулиць, зростання міської території.

Помітний контраст, з яким автори путівників переходять від опису архітектурних памяток доби Київської Русі, ХVII першої половини ХІХ ст. ст. до споруд, зведених на межі ХІХ та ХХ ст.  Показовою у цьому плані є книга Ч. Ящевського. Автор досить упереджено ставиться до сучасної йому забудови Києва, нехтуючи детальним описом новітніх досягнень зодчества. Подібним є ставлення до київської архітектури межі сторіч і К. Шероцького. Ч. Ящевський і К. Шероцький не сприймали багатоповерхової забудови, яка виростала замість старих будинків і порушувала провінційну тихість міста.

Поява книг-путівників по визначним памяткам православної церкви стала закономірним явищем у такому релігійному центрі як Київ. Суттєвими для нашого дослідження є праці протоієрея Печерської лаври Ф. Тітова та Н Петрова, в яких можна почерпнути відомості про кількість храмів міста, їх вигляд, роки будівництва та архітекторів.

В масі своїй, зважаючи на “архаїчність” поглядів авторів, перелічена література не несе науково виваженого аналізу сучасної їм архітектури.

Серйозний мистецтвознавчий підхід з урахуванням суспільно-економічних факторів розвитку архітектури Києва кінця ХІХ початку ХХ ст. демонструє Г. Лукомський.

Одним з небагатьох дослідників Києва, які плідно займалися історією міста у 20-х роках був Ф. Ернст. Вчений займався і проблемами історії памяток ХІХ ст. В роботах автор торкається проблеми художності архітектури передреволюційного Києва та історії забудови міста. Критика архітектури, зокрема, псевдоросійського стилю носить скоріше характер інерції, слідування традиціям дореволюційної історіографії. З часом ставлення автора щодо споруд, зведених на межі століть, ставало все більше негативним.

У 1930-х роках архітектура недалекого минулого була піддана обструкції. Згадки про дореволюційну київську архітектуру обмежувалися “викривальними” статтями, у яких її здобутки подавались як “занепадницькі”, “малоцінні” та просто “потворні”. Публікації не тільки визнавали споруди кінця ХІХ початку ХХ ст. такими, що не варті уваги науковця, але й закликали до знищення певних зразків цього зодчества.

Після другої світової війни ставлення офіційної історичної науки та мистецтвознавців до архітектури даного періоду дещо змінюється. Колосальні втрати памяток київської цивільної архітектури під час війни, а особливо зруйнування центральної вулиці Хрещатика, підштовхнули вчених до вивчення історії забудови вулиць міста. Одним з перших дослідив історію розвитку головної вулиці столиці А. Матушевич.

У 1950-х роках робиться перша спроба комплексно дослідити історію української архітектури. Її напрямки та основні памятки протягом всього періоду її розвитку описуються у “Нарисах з історії архітектури України”. У роботі є розділ про забудову Києва як одного з найбільших культурних центрів України зі своєю специфікою та відмінностями від інших міст. Проте, одному з найважливіших періодів у історії зодчества країни кінцю ХІХ початку ХХ ст. приділено найменше уваги.

Кінець 50-х ознаменувався першим фундаментальним дослідженням з історії Києва під керівництвом В. Голобуцького. Автор розділу про архітектуру Києва на межі ХІХ та ХХ ст.              І. Ігнаткін вперше підійшов до серйозного висвітлення основних напрямків розвитку архітектурного мистецтва Києва та його забудови кінця ХІХ початку ХХ ст.

У 1960-х 80-х рр. історіографію з питань київської архітектури кінця ХІХ початку ХХ ст. ст. поповнив ряд робіт, в яких спостерігаємо значний приріст знань з досліджуваної нами проблеми. Фундаментальна праця з історії та сучасності столиці, підготовлена під керівництвом П. Тронька. Автор дослідження архітектури міста Л. Мельник коротко розглядає основні напрямки розвитку київської архітектури та основні памятки міста.

Обом цим виданням притаманні спільні недоліки, які пояснюються виключно часом написання та ідеологією радянської системи. Архітектура Києва кінця ХІХ початку    ХХ ст. розглядається у працях як своєрідний “перехідний” або “підготовчий” період перед “великою” розбудовою та реконструкцією міста у радянські роки. 

Стислі згадки про архітектуру міста кінця ХІХ початку ХХ століть характерні і для багатотомного дослідження з історії Києва під редакцією Ю. Кондуфора.

Робота Г. Логвина повністю присвячена памяткам архітектури столиці України. Незважаючи на великий обєм праці в останньому виданні, з 336 сторінок лише 7 відведено опису архітектури Києва кінця ХІХ початку ХХ ст. Без сумніву, з огляду на те, яку роль зіграв цей період у забудові міста,