Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Політична опозиція в Росії (кінець 1980-х - 2000 рр.) 2005 года.
Источник: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Т.А. Христюк; Чернів. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича. — Чернівці, 2005. — 19 с. — укp.
Аннотация: Досліджено процес формування, розвитку та діяльності політичної опозиції в Росії наприкінці 1980-х рр. - початку 2000 р., ставлення різних опозиційних політичних партій і рухів до владних інститутів, особливості формування ідеологічних концепцій, що визначають політичну спрямованість різних типів політичної опозиції та їх відмінних рис. З використанням численних історичних джерел і напрацювань науковців різних країн проаналізовано основні історичні етапи становлення та розвитку різних типів політичної опозиції в РФ. Розкрито роль політичної опозиції у головних історичних суспільно-політичних подіях Росії під час першого президентства Б.Єльцина. Охарактеризовано особливості еволюції політичної опозиції в Росії у роки другого президентства Б.Єльцина та приходу до влади В.Путіна. Висвітлено причини нестійкості структурних об'єднань опозиції у 1990-х рр.

Текст работы:


Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича




ХРИСТЮК Тетяна Анатоліївна


УДК 321.01:330.8 (470+571)



ПОЛІТИЧНА ОПОЗИЦІЯ В РОСІЇ (КІНЕЦЬ 1980-Х 2000 РР.)



07.00.02 Всесвітня історія




Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук










Чернівці 2005



Дисертацією

є рукопис


Робота виконана

на кафедрі політології та соціології Рівненського державного гуманітарного університету Міністерства освіти та науки України


Науковий керівник:  доктор історичних наук, професор

                           ТРОЯН Сергій Станіславович,

                           Рівненський інститут словянознавства

                           Київського славістичного університету,

завідувач кафедри міжнародних відносин

                          


Офіційні опоненти:   доктор історичних наук, професор

                          СИЧ Олександр Іванович,

                          Чернівецький національний університет

                           імені Юрія Федьковича,

                           завідувач кафедрою історії нового та

                                       новітнього часу;


кандидат історичних наук, професор

ЧЕРНІЙ Валерій Альбертович

Рівненського інституту словянознавства

Київського славістичного університету

декан факультету міжнародних відносин

словянських країн.



Провідна установа:    Київський національний університет імені

                                       Тараса Шевченка, кафедра історії Росії, (м. Київ).



Захист відбудеться 30.09.2005 р. о _14_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.06 Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці,  вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18).


З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).


Автореферат розісланий 29.08.2005 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                 Т.Я. Лупул







ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. У першій половині 1980-х років СРСР опинився у надзвичайно складному становищі: особливо помітною стала економічна, соціальна й політична кризи радянського суспільства. Така ситуація диктувала необхідність радикальних перетворень. Новий генеральний секретар  М. Горбачов проголосив курс на прискорення соціально-економічного розвитку, перебудову економіки країни. Проте, досить швидко стало очевидно, що радянська система не піддається реформуванню.

У країні зявляються різноманітні неформальні організації, різні течії формуються і в самій КПРС. Найбільш суттєвим для трансформації опозиційних настроїв у політичну опозицію з ознаками організованості стало критичне ставлення частини вищого керівництва компартії до існуючого в країні політичного режиму. Перші контакти опозиції з владою призвели до серії політичних криз, кульмінацією яких у Росії стали події 1991 та 1993 років. У звязку з цим особливої актуальності набуває питання дослідження історичних передумов виникнення та етапів еволюції політичної опозиції, її взаємодії з існуючою владою з кінця  1980-х рр.  до початку 2000 р.

Водночас, проблема інституту політичної опозиції знаходиться на периферії уваги сучасної історичної та політичної наук. Лише наприкінці 90-х років зявляються перші праці, присвячені  даному явищу. На сьогоднішній день існує загалом невелика кількість досліджень, де аналізується діяльність російських опозиційних партій і  рухів й детально розглядаються питання їх формування, розвитку та діяльності.

Звязок роботи з науковими планами, програмами, темами. Тема дисертаційної роботи входить до перспективної тематики досліджень кафедри всесвітньої історії Рівненського державного гуманітарного університету.

Мета дослідження. Метою є аналіз процесу формування, розвитку та діяльності політичної опозиції в Росії з кінця 1980-х років до початку  2000 р.,  ставлення у цей час різних опозиційних політичних партій і рухів до владних інститутів.

Для досягнення цієї мети автор ставить наступні  завдання:

  • вивчити основні історичні етапи становлення та розвитку різних типів політичної опозиції в Росії, виходячи з сформульованих ними стратегічних, тактичних цілей і завдань;
  • охарактеризувати основні тенденції розвитку відносин “влада опозиція” в РФ;
  • розкрити роль політичної опозиції у головних історичних суспільно-політичних подіях у Росії впродовж 1990-х років;
  • проаналізувати історичні особливості формування ідеологічних концепцій партійно-політичної опозиції в Росії досліджуваного періоду;
  • вказати причини нестійкості структурних обєднань опозиції в РФ.

Обєктом дослідження є історія Російської держави кінця 1980-х початку  2000 рр.

Предметом дослідження є політична опозиція в Росії у даний період.

Методи дослідження. Методологічною основою даної роботи є синтез принципів історизму, обєктивності, науковості у поєднанні з проблемно-хронологічним і структурно-функціональним підходами. Вони дали можливість показати історичні процеси становлення, інституціалізації та еволюції політичної опозиції в багатомірному просторі загального процесу зміни соціально-економічної та політичної систем російського суспільства на рубежі ХХ ХХІ ст. У дисертації також використані такі загальнонаукові та конкретно-історичні методи: аналізу документів (при вивченні історичних джерел, в тому числі архівних); порівняльно-історичний (під час дослідження та порівняння процесів, які відбувались у Росії в досліджуваний період).

Територіальні рамки дослідження охоплюють Російську Федерацію в сучасних кордонах її існування як суверенної держави. Але при цьому найбільш рельєфно всі основні політичні процеси прослідковано на прикладі, насамперед, центральних регіонів Росії.

Хронологічні рамки охоплюють кінець  1980-х початок 2000 рр. Нижня  межа 1987 1989 рр. період становлення та діяльності опозиційно-радикальних течій. Верхня межа березень 2000 р. президентські вибори в Росії та прихід до влади В. Путіна, коли опозиційність Державної Думи поступово було ліквідовано: остання практично без опору приймала всі законопроекти, запропоновані президентом.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній і зарубіжній історіографії  комплексним науковим дослідженням функціонування політичної опозиції в Росії в кінці 1980-х початку 2000 рр. У роботі проаналізовано: причини виникнення, функціонування та еволюцію політичної опозиції в Росії впродовж зазначеного часу; різні типи політичної опозиції  в Росії у досліджуваний період; взаємодію влади й опозиції на різних етапах історії Російської держави кінця ХХ початку ХХІ ст.; вплив політичної опозиції на основні суспільно-політичні процеси в 1987 2000 рр.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання в наукових, навчальних і прикладних цілях. Матеріали, аналіз і висновки дисертаційного дослідження можуть стати теоретичним фундаментом для написання відповідних розділів узагальнюючих праць і навчальних посібників із всесвітньої історії, конкретних досліджень з історії Росії, для наукового прогнозування суспільно-політичних процесів. Крім того, одержані результати дослідження можуть бути використані в теоретичних роботах з вивчення політичної опозиції, багатопартійної системи та історії політичних партій. Окремі аспекти, вибрані положення і фактичний матеріал можна використати в навчальному процесі при розробці спецкурсів  з новітньої історії.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та її результати обговорювалися на спільному засіданні кафедр всесвітньої історії і політології та соціології Рівненського державного гуманітарного університету, а також міжнародних відносин і країнознавства Рівненського інституту словянознавства. Основні ідеї та окремі положення дисертації  пройшли апробацію у виступах і дискусіях на міжнародних науково-практичних конференціях “Національно-державне відродження словянських народів Центрально-Східної Європи крізь призму 85-річчя” (Тернопіль, 2003), “Динаміка наукових досліджень 2003” (Дніпропетровськ, 2003), “Україна і словянський світ: історія і сучасність” (Рівне, 2004), “Суспільство: історія, методологія дослідження, практика” (Тернопіль, 2004).

Публікації. За темою дослідження автором опубліковано  8  наукових статей і матеріалів у тому числі 4 у фахових виданнях, які входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації визначається постановкою проблеми, мети і завдань наукового дослідження. Вона складається із вступу, чотирьох розділів, кожен з яких поділяється на підрозділи, висновків, списку використаних джерел (всього 416 найменувань). Загальний обсяг дисертаційної роботи  208 сторінок.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, визначено обєкт і предмет дослідження, його територіальні та хронологічні межі, методологічні засади, розкрито наукову новизну і практичне значення результатів роботи, показано шляхи її апробації.

У першому розділі “Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження” проаналізовано сучасний стан наукової розробки теми та охарактеризовано джерела, які автор використав для досягнення мети і виконання завдань, поставлених перед дисертаційною роботою.

Радянська історіографія в кінці 1980-х років характеризується відсутністю ґрунтовних монографічних досліджень з теми дисертації. Проблема політичної опозиції досліджувалася радянськими вченими лише в межах вивчення становлення багатопартійної системи в СРСР.        З кінця 1991 р. відбувається якісно новий процес наукового осмислення проблематики. Майже всі дослідники звертаються до теми генезису партійної системи. Зявляються перші публікації, що містять узагальнений аналіз соціально-економічної ситуації в колишньому СРСР, у котрих ставились завдання вивчення всього політичного спектру РФ. Зокрема, в цьому плані можна відзначити публікації В. Вижутковича, С. Заславського,  В. Пастухова.          

Після жовтневих подій 1993 р. російські вчені все частіше починають звертатися до теми політичної опозиції, вивчаючи основні події суспільно-політичного життя Російської Федерації. Безпосередньо вивченню різних аспектів діяльності опозиційних сил присвячені праці А. Бутенко та  Л. Дадіані.

Особливості еволюції політичної опозиції у роки президентства  Б. Єльцина і приходу до влади В. Путіна аналізують Б. Капустін, Н. Кірєєва, Л. Полєтаєва,  Г. Дилигенський, В. Федоров та А. Цуладзе.

Лише наприкінці 1990-х років зявляються перші дослідження, присвячені всебічному вивченню політичної опозиції. Насамперед, потрібно відзначити монографію Ю. Чуланова “Власть и политическая оппозиция в современной России”. Також варті уваги праці А. Жукова,  В. Согріна та  В. Гельмана.

Українськими вченими питання політичної опозиції як у цілому, так і в Росії зокрема, також почало досліджуватись лише в другій половині 1990-х років. Як правило вітчизняні науковці звертаються до проблеми політичної опозиції, вивчаючи  внутрішньополітичне життя Російської Федерації. Про це свідчать публікації О. Сича, О. Бойка, С. Веселовського,                   Г. Водолазова,   Л. Чекаленка,  В. Лапкіна.

Зарубіжні вчені приділяють дещо більшу увагу вивченню інституту політичної опозиції у контексті змін, що відбувалися на пострадянському просторі з кінця 80-х років ХХ ст. Однак, кількість таких публікацій також порівняно невелика. Найвагомішими роботами зарубіжних науковців є праці німецьких вчених Е. Шнайдера та Г. Симона, польського політолога                 В. Марціняка, американських дослідників М. Макфаула, Д. Хоскінга та П. Дункана.