Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Парафіяльна сфрагістика Перемиської єпархії кінця XVIII - початку XX ст. 2004 года.
Источник: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.06 / І.Б. Скочиляс; НАН України. Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського. — К., 2004. — 16 с. — укp.
Аннотация: Вивчено генезу та еволюцію парафіяльної сфрагістики Перемишльської греко-католицької єпархії Галицької митрополії австрійського періоду. Досліджено сфери вжитку парафіяльних штемпелів, охарактеризовано основні види документів, засвідчених печатками, визначено тривалість використання матриць, причини їх заміни. Здійснено класифікацію сфрагістичних пам'яток, визначено регіональні особливості їх розвитку.

Текст работы:

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА

ІМЕНІ М. С. ГРУШЕВСЬКОГО





Скочиляс Ірина Богданівна



УДК 930:736.3:281.97](477.8) "XVII-XIX"



ПАРАФІЯЛЬНА СФРАГІСТИКА

ПЕРЕМИСЬКОЇ ЄПАРХІЇ

КІНЦЯ XVIII ПОЧАТКУ ХХ СТ.



07.00.06 історіографія,

джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни



АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук





Київ 2004



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському відділенні Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України


Науковий керівник:        доктор історичних наук, професор,

       ДАШКЕВИЧ Ярослав Романович,

       Інститут української археографії та джерелознавства        імені

        М. С. Грушевського НАН України, заступник

       директора, керівник Львівського відділення


Офіційні опоненти:                доктор історичних наук, професор,

                               МИЦИК Юрій Андрійович,

                               Національний університет “Києво-Могилянська

                               академія”, професор кафедри історії


                               кандидат історичних наук,

                               САВЧУК Юрій Костянтинович,

                               кандидат історичних наук,

                               Інститут історії України НАН України,

                               старший науковий співробітник відділу

                               спеціальних історичних дисциплін


Провідна установа:        Київський національний університет

       імені Тараса Шевченка, кафедра архівознавства та

       спеціальних галузей історичної науки, м. Київ


Захист відбудеться “29” квітня 2004 р. о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України за адресою: 01001 м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України за адресою: 01001 м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.


Автореферат розісланий “27” березня 2004 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                        Песчаний О. О.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. На початку 90-х рр. XX ст. в Україні створилися сприятливі умови для повноцінних наукових студій у тих галузях спеціальних історичних дисциплін, котрі заторкували різні аспекти релігійного життя українського народу. Церковна сфрагістика тривалий час вивчалася фрагментарно, а вчені виявляли зацікавлення передусім до гербів та печаток ієрархії. Тому одне із завдань цього напрямку історичної науки на сучасному етапі полягає в студіюванні сігіллографії духовенства, організаційних структур Церкви, релігійних організацій, з урахуванням досвіду західноєвропейської історіографії, де християнська геральдика й сфрагістика опрацьовані досить грунтовно. Ця дослідницька перспектива й обумовлювала вибір темою праці парафіяльну сфрагістику Перемиської греко-католицької єпархії Галицької митрополії. Роботою охоплено близько 1200 печаток 761 парафії та 4 філій, що функціонували на території єпархії в період її входження до складу Австрійської монархії.

Українська парафіяльна сфрагістика, незважаючи на окремі досягнення, все ще перебуває на початковому етапі свого становлення. Виходячи з цього, узагальнюючим дослідженням повинні передувати джерельна евристика та камеральна археографія сфрагістичних памяток. Комплексний підхід до опрацювання теми потребує зясування партикулярних особливостей застосування печаток, а зосередження уваги саме на Перемиській єпархії уможливлює виявлення регіональної специфіки розвитку церковної сігіллографії в українських етнічних землях протягом тривалого відрізку часу.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планової наукової роботи Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України “Західний регіон України в історичному джерелознавстві та в археографії нового і найновішого часу”.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є загальна характеристика розвитку парафіяльної сфрагістики Перемиської єпархії кінця XVIII початку ХХ ст. З цього огляду в дисертації поставлено такі завдання:

1. Визначити ступінь вивченості проблематики й опрацювати достатню джерельну базу дослідження.

2. Простежити генезу парафіяльної сфрагістики та зясувати обставини запровадження в церковне діловодство печаток.

3. Проаналізувати функціональне призначення та сфери вжитку парафіяльних печаток, охарактеризувати основні види документів, що ними засвідчувалися.

4. Виокремити головні етапи розвитку парафіяльної сігіллографії та прослідкувати їхню тяглість.

5. Встановити тривалість використання штемпелів та причини їхньої заміни.

6. Зясувати мовне співвідношення легенд печаток і місце україномовних написів у парафіяльній сфрагістиці.

7. Здійснити класифікацію сюжетного зображення штемпелів та розглянути їхню повязаність із титулатурою церков, виокремити тенденції у розвитку змісту і форми сюжету.

Обєктом дослідження є парафіяльна сфрагістика Перемиської єпархії та її еволюція.

Предметом дослідження є печатки греко-католицьких парафій Перемиської єпархії (штемпелі та їхні відбитки), а також документація, що ними засвідчувалася.

Методи дослідження. При опрацюванні теми використано принцип історизму, обєктивності, регіональний підхід, методи джерельної евристики, а також статистичний, порівняльно-сфрагістичний та типологічний методи, в основу яких покладено комплексний аналіз обєкта дослідження.

Географічні межі роботи окреслюються територією Перемиської греко-католицької єпархії досліджуваного періоду, що покривала частину сучасних Львівської області України та Підкарпатського воєводства Республіки Польщі.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з кінця ХVIII cт., коли в Галичині розпочалося запровадження парафіяльних печаток, і до початку Першої світової війни (1914 р.).

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в українській історіографії досліджено парафіяльну сфрагістику Греко-католицької церкви в Галичині на прикладі Перемиської єпархії австрійського періоду. У науковий обіг уведено відомості про близько 1200 печаток, здійснено їхню класифікацію, проаналізовано змістове наповнення легенд. Простежено також генезу греко-католицької парафіяльної сфрагістики, визначено загальні закономірності та особливості її розвитку як складової загальноукраїнської церковної сігіллографії.

Практичне значення отриманих результатів. Висновки та основні положення дисертації можуть бути використані при написанні навчальних посібників зі спеціальних історичних дисциплін для вищих навчальних закладів, краєзнавчих розвідок, спеціальних і узагальнюючих праць з історії Галичини. Дисертація також має допоміжне значення при висвітленні окремих наукових проблем у галузі мистецтвознавства та інституційної історії Церкви. Окрім того, фактичний матеріал роботи та її теоретичні напрацювання можуть застосовуватися при виготовленні сучасних парафіяльних штемпелів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були викладені у низці доповідей та повідомлень на: VII i VIII Міжнародних круглих столах (Львів, 1997, 1998) та ІХ, Х і ХІІІ Міжнародних конференціях “Історія релігій в Україні” (Львів, 1999, 2000, 2003); VI-XII Наукових геральдичних конференціях (Львів, 1997-2003); IV-VI Дрогобицьких наукових історико-краєзнавчих конференціях (Дрогобич, 1998, 2000, 2002); засіданнях Археографічної комісії (Львів, 2000, 2001, 2004) та Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін (Львів, 2003, 2004) Наукового товариства імені Шевченка в Україні.

Дисертація обговорена та рекомендована до захисту на засіданні Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України.

Структура роботи. Дисертація побудована за проблемно-хронологічним принципом і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (840 позицій) та додатків. Загальний обсяг роботи становить  270 сторінок, з них  188 основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено хронологічні та географічні рамки дослідження, сформульовано завдання, наукову новизну та практичне значення роботи.

У першому розділі “Історіографія та джерела” проаналізовано стан наукового опрацювання теми та здійснено характеристику джерел. Вивчення церковної сфрагістики в Україні розглянуто в контексті розвитку російської та польської історіографій, причому головну увагу зосереджено на загальних працях, дотичних проблематики.

Історіографія. Студіювання сфрагістики в Україні, Росії та Польщі відбувалося еволюційно від джерельної евристики до спроб синтезування наукового доробку. Початково дослідники вивчали печатки вищого духовенства та суспільної еліти, переважно доби середньовіччя. Домінантою праць цього напрямку були поверховість та описовий характер робіт, хоча вони й запровадили в науковий обіг новий сфрагістичний матеріал (Є. Болховітінов, А. Лакієр). Протягом ХІХ ст. пріоритети у вивченні печаток змінилися: якщо перші студії акцентували увагу на сюжетному зображенні штемпелів, то згодом перевагу надавали легендам і палеографічним особливостям їхніх написів.

У Польщі в цей період сфрагістична тематика обмежувалася печатками латинської ієрархії та чернечих орденів і згромаджень. На парафіяльні та храмові штемпелі, у т. ч. з теренів Перемиської греко-католицької єпархії, першими звернули увагу Й. Йoдковський, Ф. Пєкосінський та З. Стшетельська-Ґринбергова.

Опрацювання церковних печаток проводилося в рамках археологічних, генеалогічних та сфрагістичних студій (К. Болсуновський, М. Грушевський, А. Лаппо-Данилевський, А. Петрушевич, М. Петров). З початку ХХ ст. і в міжвоєнний період відбувається сцієнтизація досліджень, що полягала, окрім іншого, й у критичному використанні сфрагістичних памяток та супроводжувалася зменшенням інтересу до печатки як джерела з історії дипломатики й мистецтва (Н. Гремаде, М. Ґумовський, Т. Длугош, М. Ліхачов).

У радянський період сфрагістичні дослідження в СРСР були тісно повязані із розвитком спеціальних історичних дисциплін. В Україні цей напрям репрезентують праці В. Гавриленка, І. Крипякевича, О. Маркевича, в Росії О. Камєнцевої, М. Устюгова, А. Хорошкевич, В. Яніна тощо. Однак розвинути церковну сфрагістику в самостійний напрям не вдалося, з огляду на панування офіційного атеїзму в країні. На відміну від СРСР, у Польщі в соціалістичний період не існувало тотальної заборони на релігієзнавчі дослідження, тому окремі аспекти церковної сфрагістики там усе ж розроблялис