Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Підвищення ефективності рибогосподарського використання континентальних водойм з нестабільною мінералізацією 2005 года.
Источник: Автореф. дис... канд. с.-г. наук: 06.02.03 / С.В. Кутіщев; УААН. Ін-т риб. госп-ва. — К., 2005. — 20 с. — укp.
Аннотация: Одержано нові дані стосовно сучасного стану фізико-хімічних характеристик і гідробіологічних компонентів (макрофіти, фітопланктон, зоопланктон, зообентос) та аборигенної іхтіофауни принципово нових для рибництва акваторів з нестабільною мінералізацією. Запропоновано штучний іхтіоценоз, який є полікультурою високопродуктивних видів риб, що використовують природну кормову базу, й адаптивних до певних рівнів мінералізації води. Проведено районування та класифікацію водойм за величинами мінералізації з відповідними гідробіологічними й іхтіологічними показниками, оптимальними для розвитку ефективного рибництва водойм півдня України. Уперше для водойм з нестабільною мінералізацією наведено сучасний віковий і видовий стан, ріст, харчування та харчові взаємовідносини компонентів штучного та природного іхтіоценозів досліджуваних видів риб. Запропоновано та практично втілено нову технологію вирощування полікультури високопродуктивних видів риб з використанням природної кормової бази у водоймах з нестабільною мінералізацією.

Текст работы:

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА




КУТІЩЕВ Сергій Васильович




УДК 639.3.




ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РИБОГОСПОДАРСЬКОГО ВИКОРИСТАННЯ КОНТИНЕНТАЛЬНИХ ВОДОЙМ З НЕСТАБІЛЬНОЮ МІНЕРАЛІЗАЦІЄЮ





06.02.03 Рибництво



АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук










Київ 2005






















Дисертацією є рукопис


Робота виконана у Херсонському державник аграрному університеті


Науковий керівник:                        доктор сільськогосподарських наук,

                                       професор, заслужений діяч науки і техніки України

                                       Шерман Ісаак Михайлович





Офіційні опоненти:                доктор біологічних наук,

                               професор, заслужений працівник

                               рибного господарства Російської Федерації

                               Козлов Володимир Іванович

                               професор кафедри біології та іхтіології

                               Московської державної технологічної академії





                               Кандидат сільськогосподарських наук

                               Онученко Олександр Веремійович

                               Голова правління ВАТ „Черкасирибгосп”




Провідна установа:                Київський національний університет ім.. Т.Г.Шевченка





       Захист відбудеться „20” грудня 2005 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради У 26.364.01 при Інституті рибного господарства УААН за адресою: 03860, м.Київ, вул.. Обухівська, 135



       З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту рибного господарства УАНН за адресою: 03860, м.Київ, вул.. Обухівська, 135



Автореферат розісланий „19” листопада 2005 р.




Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

Кандидат біологічних наук                                                        Кражан С.А.




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Низка внутрішніх водойм півдня України різного генезису, загальна площа водного дзеркала яких становить 31497 га, характеризується підвищеним вмістом солей і займає проміжне положення між прісноводними водоймами і водами морів та океанів.

Значна їх частина має певний звязок з Чорним та Азовським морем, в їх вершини можуть впадати малі річки, або ж спрямовуються скидні води іригаційних систем. Малі річки, води зрошувальних систем виступають в якості розпріснюючого чинника, а з другого боку ступінь звязку з морем, та величини солоності ґрунтів, що формують ложе водойм є чинниками які сприяють підвищенню мінералізації води (Кутіщев, 2001).

Як акваторії, так і водна товща водойм даного типу характеризується нестабільною мінералізацією з просторово-часовою диференціацією за її різними рівнями, з специфічним для даного біотопу біорізноманіттям, включаючи і аборигенну для цих ділянок іхтіофауну.

Поряд із цим, ці водойми мають суттєвий біопродукційний потенціал, представлений первинними продуцентами (водорості, вищі водні рослини) та консументами різних трофічних рівней, який залишається практично не реалізованим туводною іхтіофауною, які є малоцінними у рибогосподарському відношенні видами (бичок, карась, верхівка, атерина).

В залежності від мінералізацієї води рибогосподарської водойми, сучасні технології аквакультури риб, орієнтовані на вирощування прісноводної або морської іхтіофауни, (Шерман, Кутіщев, 2000).

В звязку з цим актуальною проблемою рибництва є наукове обґрунтування, розробка та практичне впровадження нової рибогосподарської технології, що базується на штучно створених високопродуктивних та промислово-цінних іхтіоценозах, які ефективно використовують природну кормову базу та адаптованих до нестабільної мінералізації води як різних акваторій однієї водойми, так і різнотипних потенційно важливих рибогосподарських водних обєктів півдня України.

Звязок роботи з науковими планами. Дисертаційна робота є складовою частиною експериментальних досліджень кафедри рибництва Херсонського державного аграрного університету в рамках комплексної цільової програми „Амур”: „Розробка біологічних основ і методів використання рослиноїдних риб як засіб підвищення рибопродуктивності малих водосховищ півдня України” (шифр 09.03.01.02.02) і продовжених згідно завдання 01.10 „Розробити і втілити рекомендації з рибогосподарського використання водойм комплексного призначення півдня України” галузевої науково-технічної програми 0.СХ.47, частиною тематичного плану Інституту рибного господарства УААН, 2000 2005 рр (шифр 01.07.03,01.07.04.).

Мета і задачі досліджень. Мета - науково обґрунтувати та рекомендувати для практичного впровадження у рибогосподарську практику вирощування високопродуктивних видів риб, адаптованих до нестабільної мінералізації води континентальних водойм України за принципами пасовищної аквакультури. Для її здійснення були поставленні наступні задачі:

  1. Встановити водойми з нестабільною мінералізацією води, вивчити їх гідрологічний, фізико-хімічний режим, оцінити чинники що їх визначають.
  2. Визначити видовий склад, чисельність та біомасу продуцентів і консументів різних трофічних рівнів та величину біопродукційного потенціалу.
  3. Створити математичні моделі лінійної залежності динаміки розвитку основних груп кормових гідробіонтів від мінералізацієї води для управління та прогнозування їх розвитку.
  4. Провести класифікацію дослідних водойм півдня України за ступенем їх мінералізації, продуктивними можливостями.
  5. Дослідити туводну іхтіофауну та оцінити її можливості для рибогосподарського використання.
  6. Визначити потенційні види риб здатних стати обєктами полікультури нової технології рибництва екосистем водойм з нестабільною мінералізацією.
  7. Розробити наукові заходи, та практично впровадити рибницьку технологію аквакультури в водоймах з просторово-часовою диференціацією мінералізаціъ води.
  8. Ввести в практику рибництва результати нової технології вирощування товарної риби на водоймах з нестабільною мінералізацією води.
  9. Провести рибогосподарську класифікацію різнотипних водойм.

Обєкт дослідження рибництво континентальних водойм півдня України з нестабільною мінералізацією води.

Предмет досліджень наукове обґрунтування та практичне втілення нової технології вирощування полікультури високопродуктивних видів риб в водоймах з нестабільною мінералізацією води за принципами пасовищної аквакультури.

Методи дослідження загальновідомі методи з гідрохімії, гідробіології, іхтіології, рибництва, варіаційної статистики та математичного моделювання

Наукова новизна одержаних результатів. Одержано нові дані відносно сучасного стану фізико-хімічних характеристик та гідробіологічних компонентів (макрофіти, фітопланктон, зоопланктон, зообентос), та аборигенної іхтіофауни принципово нових для рибництва акваторій з нестабільною мінералізацією.

Запропоновано штучний іхтіоценоз який є полікультурою високопродуктивних видів риб, що використовують природну кормову базу та адаптованих до певних рівней мінералізації води. Проведено районування та класифікацію водойм за величинами мінералізації з відповідними гідробіологічними та іхтіологічними показниками оптимальними для розвитку ефективного рибництва водойм півдня України. Вперше для водойм з нестабільною мінералізацією наведено сучасний віковий та видовий стан, ріст, харчування та харчові взаємовідносини компонентів штучного та природного іхтіоценозів досліджуємих видів риб.

Пропонується наукове обґрунтування та практичне втілення нової технології вирощування полікультури високопродуктивних видів риб на основі використання природної кормової бази в водоймах з нестабільною мінералізацією.

Практичне значення одержаних результатів. Дослідженнями автора розроблена технологія рибництва по вирощуванню штучних полікультур риб на природній кормовій базі водойм з нестабільною мінералізацією. Отримані результати по просторово-часовій диференціації мінералізації води відповідної класифікації водойм.

Визначені компоненти кормової бази (фітопланктон, макрофіти, зоопланктон, зообентос) дозволяють зробити новий перелік водойм площею 31497 га, потенційно важливих для підвищення ефективності рибогосподарської діяльності на півдні України.

Отримані кількісні фізико-хімічні залежності біологічних показників формування природної кормової бази, склад полікультури високопродуктивних видів риб адаптований до певних рівней мінералізації води, та запропоновані математичні залежності, що дозволяють управляти та прогнозувати рибогосподарське використання континентальних водойм півдня України. Вперше проведено паспортизацію озер Північного Причорноморя з нестабільною мінералізацією води, що є перспективним для полікультури півдня України.

Нова технологія впроваджена на Херсонській РМС ЗАТ „Херсонрибгосп” та ЧП „Козлова”.

Особливий внесок здобувача. Здобувач є ініціатором ідеї підвищення ефективності рибогосподарського використання водойм півдня України, що характеризується нестабільною мінералізацією. Дослідженнями автора розроблена технологія рибництва по вирощуванню штучних полікультур риб на природній кормовій базі в водоймах з нестабільною мінералізацією води. Отримані результати просторово-часової диференціації мінералізації води відповідної класифікації водойм. Отримані кількісні залежності фізико-хімічних та біологічних показників формування природної кормової бази, складу полікультури високопродуктивних видів риб, адаптованих до певних рівней мінералізації води, та розроблені математичні моделі, що дозволяють управляти та прогнозувати рибогосподарське використання водойм півдня України. Вперше проведено паспортизацію водойм з нестабільною мінералізацією води що є перспективним для полікультури півдня України.

Апробація результатів дослідження. Результати досліджень доповідались на обласній науково-практичній конференції, (Сучасні інформаційні технології життєзабезпечення людини, Славяногорськ, 2001). Міжнародному симпозиумі (Горки, 2001), обласній науково практичній конференції (Херсон, 1987), Міжнародній конференції „Раціональне використання біоресурсів континентальних водойм” (Київ, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 робіт, з них у фахових виданнях 4 роботи, в матеріалах та тезах конференцій 8 робіт.

Структура та обєм роботи. Обєм роботи дисертації складається зі вступу, 7 розділів, висновків, списку використаних джерел який нараховує 159 найменування, та додатків.

Роботу викладено на 152 сторінках машинописного тексту, включаючи 35 таблиць і рисунків. Загальний обєм рукопису становить 159 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Стан вивченості питання. В розділі розглянуто значний обсяг літературних джерел, які стосуються попередніх досліджень водойм з нестабільною мінералізацією. В результаті аналізу літературних даних було встановлено, що наукові роботи на континентальних водоймах півдня України з нестабільною мінералізацією води, на сьогодні, мають відривчастий характер і потребують подальшої проробки та уточнення, особливо питань продукційних їх можливостей. Поза увагою попередніх досліджень залишилась просторово-часова диференціація акваторій цих специфічних водойм, яка дасть змогу для більш обєктивної класифікації їх акваторій за принципом нестабільної мінералізації води, біопродукційними можливостями та розробки нової модифікованої технології виробництва в них риби.

Розділ 2. Матеріал та методика досліджень. В основу роботи покладені результати наукових досліджень проведених на різнотипних водоймах півдня України, що характеризуються нестабільною мінералізацією протягом 1982-2003 рр.: рисових чеках та озерах Кругле, Довге, Тафія, Круглозерне, Устричне (Херсонська область); лиманах Дніпровсько-Дністровського межиріччя; Хаджибейському, Дофіновському, Куяльницькому, Тилігульському (Одеська область), та озерах Кругле, Купанка, Краснопере, Довге, Красне (Запорізька область).

Вибір станцій спостережень здійснювали враховуючи специфіку просторово-часової мінералізації води. Вивчення гідрологічного режиму проводили за методикою ( Липин., 1950). Гідрохімічні проби, в кількості 680 проб, на визначення О2, рН, СІ , НСО3 , SO42 , Ca2+, Mg2+, Na++K+ відбирали та проводили їх аналіз за широковідомими в рибництві методиками ( Альокін., 1970; Привезенцев., 1979).

Для вивчення фітопланктону було відібрано та опрацьовано 766 проб за описовими методиками ( Лавренова, Бульон, 1984). Вивчення вищої водної рослинності (84 проби) проводили за відповідною методикою (Катанская., 1981).

Проби зоопланктону (598 проб) відбирали проціджуючи 200 дм³ води через кількісну сітку Джеді. Оцінка чисельності та біомаси гідробіонтів проводилася за відомими методами (Жадин, 1960., Салазкин, 1984).

Зообентос, загальна кількість відібраних проб якого складала 532, відбирали дночерпачем Петерсона з площею захвата 0,025 м². Мякий бентос відбирали та зважували на торзіоних терезах ВТ 500, черепашок на технічних терезах ВАКТ (Кутикова, Старобогатов, 1977).

За групами кормових організмів дослідні водойми класифікували за шкалою трофності (Китаєв., 1984).

Розрахунки теоретично-можливої продукції приморських водойм з нестабільною мінералізацією проводили з урахуванням усіх ланцюгів природних кормових ресурсів. При цьому приймали Р/В коефіцієнти запропоновані відомими фахівцями в рибництві (Балтаджі, Іванов, 1980).

Іхтіологічні дослідження базувались на контрольних та промислових ловах, де визначалась структура уловів, видова приналежність виловлених риб (Веселов, 1977). Зважування риби та комплекс вимірювань бичків, карася, піленгасу, сингіля, рослиноїдних видів риб, проводили за методикою запропонованою (Правдін, 1979). Вікову структуру риб визначали за загальноприйнятими методиками (Брюзгин, 1969, Чугунова, 1959). При вивченні живлення основних представників туводної іхтіофауни та цінних інтродуцентів керувались методичними розробками (Боруцький, 1974, Мельничук, 1982).

Потенційний приріст іхтіомаси визначався на підставі показників продукції окремих трофічних ланцюгів. При цьому ступінь використання різними інтродуцентами продукції приймали рівною 50% (Желтенкова, Коган, 1975).

Математичну обробку одержаних результатів проводили за (Плохинським, 1980, Ушкаренко, Поляков, 1997).

Розрахунки економічної ефективності запропонованих заходів виконували з використанням фактичних матеріалів та нормативних документів, розроблених методичних вказівок (Шерман и др., 1987).

Розділ 3. Фізико-хімічна характеристика. Розглядаємі акваторії є принципово новими для сучасного рибництва, це зумовлено тим, що в межах однієї водойми формуються ділянки, які характеризуються просторово-часовою диференціацією мінералізації з відповідним гідрологічним режимом та „мозаїчністю” за досліджуваними показниками. При цьому саме „плями мозаїчності” мають динамічну конфігурацію, утворюючи своєрідні локальні зоні.

Спеціальні дослідження показали, що нестабільність мінералізації води в лиманах Дніпровсько-Дністровського межиріччя залежить від зони водойми, характеру звязку з Чорним морем, підстиляючих грунтів та кількості поступаючої в них води, з малих річок, поверхневого стоку та опадів.

Хімічний режим води озер, повязаних з іригацією, формуються за рахунок скидних вод зрошувальної та дренажної системи, морських вод, поступаючих через канали, або шляхом фільтрації, характеру підстиляючих грунтів; кількості випаровування; опадів та характеру водообміну з Чорним морем.

Було встановлено, що мінералізація води по акваторії озер, повязаних з іригацією, мала різні величини. Як правило, найбільш опріснені ділянки знаходились в місцях потрапляння скидних вод іригаційних систем, а найбільш засолені в безпосередньо прилеглих до моря районах. Акваторії озер, в які потрапляли іригаційні води, були розбиті на окремі ділянки, які відрізнялись між собою екологічним параметром мінералізацією.

В Приазовських озерах, розташованих в гирлі річки Берда, було встановлено, що мінералізація води поступово підвищувалась з віддаленістю від джерела водопостачання.

Приазовські озера водозабеспечуються прісною водою річки Берда та солоноватою водою Азовського моря. Водообмін між озерами Кругле, Купанка, Краснопере і Довге здійснюється за допомогою поєднуючих їх каналів.

Основні хімічні показники континентальних водойм півдня України представлені в таблиці 1.

Аналіз хімічних показників досліджуємих груп водойм показує наступне:

  • Різні за генезисом та народногосподарським використанням континентальні водойми півдня України, які розташовані в безпосередній близькості від морів, характеризуються підвищеним рівнем мінералізації, величини якої диференційовані в часі та просторі.
  • Мінералізація специфічних акваторій залежить від кількості поступаючої в них води, характеру підстиляючих грунтів, ступені звязку з морем. Так, малі річки, або ж скидні води іригаційних систем виступають в якості розпріснюючого фактору акваторій цієї групи водойм. Як правило, найбільш опріснені зони знаходяться в місцях потрапляння цих вод. Поряд з цим ступінь звязку з морем та засоленість підстиляючих грунтів сприяють утворенню зон з підвищеною мінералізацією води та зумовлює просторово- часову особливість і пояснює різницю мінералізації води на різних ділянках водойм.

Таблиця 1.

Основні хімічні показники акваторій континентальних водойм з нестабільною мінералізацією

  • Рівень мінералізації води в різних ділянках цих специфічних водойм є постійним як в сезонному, річному і багаторічному аспектах, що вказує на просторово-часову диференціацію абіотичних чинників водних екосистем.
  • Своєрідність гідрологічного режиму, взаємний вплив розпріснюючих та осолоняючих факторів приводить до того, що за хімізмом води ці водойми займають проміжне становище між солоними морськими та прісними континентальними водами.
  • Рівень мінералізації води в цих специфічних водоймах непостійний, а коливається як в сезоному, так в річному і багаторічному аспектах.


Розділ 4. Гідробіологічна характеристика.

Макрофіти. Лимани. В дельтовій частині Тилігульського лиману, значне місце займають зарості вищої водяної рослинності з домінуванням очерету, а в середині лиману і в прибережній частині масово розвивається кладофора ентероморфа, рдест гребінчастий та зостера. Їх середня біомаса складала протягом року 212 г/м². В південній частині лиману, основну частину макрофітів представляє взморник, з біомасою 352 г/м². По всій акваторії масовий розвиток мала нитчата водоросль - спірогіра, біомаса - 200 300 г/м².

В Дофіновському лимані, до поєднання його з морем, були незначні зарості макрофітів, а після опріснення лиману розвиток макрофітів інтенсифікувався до середньосезонної біомаси 120 г/м².

В верхівї Хаджибейського лиману зосереджені значні запаси очерету, рогози та зануреної водної рослинності: рдест гребінчастий, роголисник, ряска трьохдольна та клубньокамиш з середньою біомасою в зоні І 252 г/м². В ІІ зоні лиману в літній період масово розвивається спірогіра, біомаса якої складає в середньому 150 г/м². В ІІІ-V зонах Хаджибейського лиману, де солоність зростає, макрофіти були практично відсутні, але вегетували нитчасті водорості з біомасою в середньому 465 г/м².

Озера. Озера, повязані з іригацією в період досліджень (2000 - 2003 р.), характеризувалися незначними запасами вищої водної рослинності, за виключенням озера Круглого, що є результом перерозподілу іригаційного стоку в остані роки, та викликало зниження солоності води і розпріснення, що в свою чергу, було поштовхом до заростання його акваторії з середньосезонньою біомасою 450 г/м². Якісний склад рослин був різноманітний: рупія, рдест, уруть, роголисник, ряска та валіснерія.

В озерах Круглозерне та Довге, в звязку з осолонінням, макрофіти були відсутні.

В озері Тафія, простежені значні зарості рогозу широколисного та вузьколисного, камишу озерного та очерета звичайного, що займали 1/10 частину водного дзеркала. Серед занурених водяних рослин були найбільш поширені: рдест пронизанолистний, роголитсник, перестолистник та валіснерія з середньосезонною біомасою 420 г/м².

Озеро Устричне мало незначні зарості хари, занікеллії, кишечниці та нитчатки. Середньосезонна біомаса цих водоростей складала 315 г/м².

Приазовські озера: Кругле, Купанка, Довге і Краснопере характеризуються густими прибережними заростями очерету. Найбільші зарості очерета, камишу та осоки зосереджені в гирлі річки Берда, а занурені рослини: валіснерія, роголисник, урутть та хара зосереджені в літоралі озер. Середньосезонні запаси макрофітів в озері Кругле становили 367 г/м²; Купанка 200 г/м²; Краснопере - 80 г/м² ; Довге 45 г/м².

Фітопланктон. Лимани Дніпровсько-Дністровського межиріччя мали тенденцію до поступового зростання фітопланктону від 1,06 г/м3 до 50,15 г/м3. Озера повязані з іригацією характеризувались високим кількісним показником розвитку фітопланктону від 10,5 до 35,3 г/м³, за винятком озера Устричне, яке є типово морською водоймою, має низький рівень евтрофікації, фітопланктон представлений типово морськими водоростями, середня багаторічна біомаса якого коливалися в межах 3,6 5,0 г/м³.

За аналогією з лиманами Дніпровсько-Дністровського межиріччя, фітопланктон приазовських озер мав тенденцію до зростання за кількісними так і за якісними показниками з підвищенням мінералізації води. Його біомаса коливалась по роках досліджень від 4,1 г/м3 до 67,0 г/м3. Між динамікою розвитку фітопланктону існує тісний кореляційний звязок r = 0,87.

Вплив мінералізації води на біомасу фітопланктону описується математичним рівнянням і може бути представлений у вигляді моделі: Y = a0 + a1 · X1 + a2 · X2 + a3 · X3

Коефіцієнт моделі: а 0 = 200,158; а 1 = 21,06; а 2 = 0,711; а 3 = 0,007, що дозволяє прогнозувати динаміку розвитку фітопланктону у часі і просторі для водойм з нестабільною мінералізацією води.

Зоопланктон. В лиманах Дніпровсько-Дністровського межиріччя, безпосередньо повязаних з Чорним морем, розвиток зоопланктону коливається в межах від 1,79 до 4,29 г/м³ в Тилігульському лимані та від 3,35 до 6,36 г/м³ в Дофіновському лимані. Хаджибейський лиман значно бідніший за біомасою зоопланктону, показники ж коливаються по зонах від 1,0 до 3,2 г/м³.

Куяльницький лиман найпродуктивніший з причорноморських лиманів з нестабільною мінералізацією води. Тільки продукція Artemia salina в ньому становить 5580 тонн на рік.

В озерах повязаних з іригацією найпродуктивнішим є озеро Круглозерне де середньосезона біомаса за багаторічними показниками складає 22,5 г/м³. По іншим озерам, біомаса зоопланктону знаходилась в межах 1,85 7,05 г/м³.

Приморські озера за аналогією з озерами повязаними з іригацією мають досить високі показники розвитку зоопланктерів (4,1 12,8 г/м³). Вплив мінералізації на динаміку зоопланктону водойм з нестабільною мінералізацією представлений у вигляді математичного рівняння і може бути представлений у вигляді моделі: Y = a0 + a1 · X1 + a2 · X2 + a3 · X3

Коефіцієнт моделі: а0 = 17,142; а1 = 7,333; а2 = 1,047; а3 = 0,034, за параметрами

якої можна прогнозувати розвиток основних груп зоопланктерів в залежності від нестабільної мінералізації води у часі і просторі.

Зообентос. Найбільш продуктивні угрупування зообентосу виявлені в акваторіях з мінералізацією води 12,1 25 г/дм³, де показники їх розвитку сягали позначки 424,1 г/м², в основному за рахунок „твердого” бентосу. Менш продуктивними виявились акваторії з мінералізацією води 1,1 8 г/дм³ де розвиток бентичних організмів варіює від 0,5 до 27,62 г/м².

Залежність розвитку бентичних організмів на фоні мінералізації води описується математичним рівнянням: Y = a0 + a1 · X1 + a2 · X2 + a3 · X3 і може бути представлено у вигляді математичної моделі. Коефіцієнт моделі: а0 = 2,051 ; а1 = 0,455; а2 = 0,106; а3 = 0,000033 ;

а = 0,000000031.

Завершуючи розділ по гідробіологічним дослідженям, які орієнтовані на визначення кормових ресурсів вивчаємих акваторій, доцільно одержати уявлення про математичні залежності між середніми біомасами кормових гідробіонтів і мінералізацією води. Основні факторні показники залежності динаміки розвитку основних груп гідробіонтів від мінералізації води відображені на таблиці 2, що дає можливість сформувати певні висновки:


Таблиця 2

Факторні показники залежності динаміки розвитку основних груп гідробіонтів від мінералізації води


Страница: 1  Страница: 2 

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua


Меню
Реклама



2006-2009 © Диссертации и авторефераты Украины