Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог диссертаций

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

Диссертационная работа:

Якимович Богдан Зіновійович. Іван Франко як книгознавець і видавець (1890-ті роки ХІХ ст. - 1916 рік). : Дис... д-ра наук: 07.00.08 - 2008.

Скачать диссертацию *

* Ссылка размещена на правах рекламы



Аннотация к работе:

Якимович Б. З. Іван Франко як книгознавець і видавець (90-ті роки ХІХ ст. – 1916 рік).Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.08 – книгознавство, бібліографознавство, бібліотекознавство. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. – Київ, 2008.

На основі аналізу книгознавчих засад та видавничої продукції, нововиявлених документальних матеріалів досліджено видавничу діяльність Івана Франка, яка охоплює період останнього десятиліття ХІХ ст. – коли він досяг розквіту своїх інтелектуальних і духовних сил – і до смерті 28 травня 1916 р., зокрема його участь у виданні п’яти книжкових серій, працю в Науковому товаристві імені Шевченка та Українсько-руській Видавничій Спілці у Львові, роль як редактора і видавця власних творів та спадщини попередників, як теоретика і практика видавничої справи.

Здійснено комплексний аналіз видавничої діяльності І. Франка на тлі суспільно-політичного та культурного життя українців Австро-Угорської монархії та Російської імперії, проаналізовано книгознавчі та джерелознавчі аспекти його видавничої спадщини.

1. Історико-книгознавчі студії з історії українського видавничого руху становлять важливий аспект дослідження періоду консолідації нації, допомагають осягнути визначальні рушії національного руху, з’ясувати роль його чільних постатей. Видавничий рух кінця ХІХ ст., з одного боку, засвідчив про визрівання нової фази в розвитку української культури, а з іншого – став потужним інструментом національно-політичного руху в Україні. Долаючи суворі поліцейсько-бюрократичні заборони та репресії проти всього українства, друковане українське слово стало новітнім засобом поширення культурних ініціатив і, що не менш важливо, політичної боротьби в умовах бездержавності нації. Без потужної друкованої продукції – видання книжок та періодики – був би неможливим перехід національного руху в Україні, і зокрема, в Галичині, на початку 90-х років ХІХ ст. в свою завершальну, політичну фазу, коли творилися політичні партії, а нація почала усвідомлювати необхідність боротьби різними способами за державну незалежність.

2. Сформувавшись упродовж 70-х – 80-х років ХІХ ст. як письменник, вчений, громадський діяч та видавець, І. Франко вже у 1890-х роках, які стали і новим етапом його книговидавничої діяльності, від дещо однобічного захоплення соціалістичними теоріями перейшов до глибшого вивчення основних здобутків світової духової культури. І. Франко сформував власне бачення завтрашнього дня для свого народу, що й привело його в коло головних організаторів Русько-української радикальної партії. І. Франко став визначним громадським діячем і політиком, а його видавничу діяльність було спрямовано на практичне впровадження в життя та поширення в народі власних світоглядних позицій. І. Франко був одним із чільних представників демократичної програми культурного й економічного розвитку українського народу, який прямував до політичної свободи.

3. Передумови розквіту книговидавничої діяльності І. Франка в 90-х роках ХІХ ст. – 10-х років ХХ ст. було закладено у 80-х роках ХІХ ст. І. Франко тоді готував до друку літературну спадщину О. Шухевича, наукові та публіцистичні твори В. Навроцького, формував свій індивідуальний підхід до проблем текстології, комплектування й добору матеріалу, коментування, набував досвіду редактора, який згодом використав, працюючи в Науковім Товаристві імені Шевченка у Львові. Науковий і редакторський талант І. Франко найбільше проявив у підготовці до друку, власне кажучи, академічних Зібрань творів С. Руданського, Ю. Федьковича, Т. Шевченка (“Кобзар” у двох томах, 1908). Стверджуємо і захищаємо тезу, що редагування тоді не було відділено від видавничого процесу, навпаки - було його невід’ємною складовою, а І. Франко репрезентував саме такий етап видавничого процесу в Україні. Редактор як окрема ланка між автором і видавцем з’явився пізніше, що було великою мірою знаком зародження тоталітаризму. Відокремлення автора і видавця редактором від безпосередньої участі в підготовці книжки навряд чи має якісь позитивні моменти і дає користь читачеві.

4. Особливо значущою була роль І. Франка у видавничій діяльності Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Розпочавши співпрацю в Товаристві ще до його реорганізації в Наукове (1892), І. Франко був одним із творців нового статуту НТШ, брав участь у роботі редколегії часопису “Зоря” (1883–1886), в перетворенні його в загальноукраїнський журнал “Літературно-науковий вістник”. Починаючи з першого тому (1895), І. Франко активно публікував свої матеріали в головному науковому періодику – “Записках НТШ”, був учасником і творцем інших наукових серій Товариства: “Етнографічного збірника”, “Матеріалів до української етнології”, “Українсько-руського архіву”, спеціалізованих видань комісій і секції НТШ. Вплив І. Франка на наукові програми НТШ, свідчить, що він став одним із провідних творців сучасної йому гуманітарної науки.

5. І. Франко був одним із засновників і найактивнішим автором, перекладачем і редактором потужного галицького видавництва – “Українсько-руської Видавничої Спілки” (діяла з 1899 р.). Саме тоді, на зламі століть, він розпочав видавати в УРВС низку томів власної поезії та белетристики, далі – десятитомник драм В. Шекспіра в перекладі П. Куліша, корпус “малої прози” (спочатку накладом А. Хойнацького, а далі – УРВС) та чимало інших авторських і перекладних праць. Загалом І. Франко був причетний до видання
88-ми серійних та позасерійних видань УРВС. У своїй останній повісті “Великий шум” він дав своєрідний екскурс в 1848 р., а історія з виданням твору в Києві за редакцією М. Грушевського є оригінальною бібліологічною студією й додає невідомі штрихи до біографії письменника.

6. Одним із найяскравіших проектів І. Франка в УРВС стало видання антології української лірики від смерті Т. Шевченка – “Акорди” (Львів, 1903), що максимально широко відобразило розвиток жанру за півстоліття, справжнього шедевра українського друку ХХ ст., на жаль, недооціненої досі українськими культурологами з літературного і мистецького боку. До такого висновку підводять порівняння “Акордів” із чужоземними антологіями того часу: польськими, австрійськими, німецькими та болгарськими аналогами. Щодо цієї книжки здійснено низку досліджень із царини бібліологічного краєзнавства, оскільки вона є унікальним українським друком свого часу.

7. Дослідження поеми І. Франка “Мойсей” (1905) уможливили встановити реальний час задуму її написання. Було відкинуто, як науково неспроможну, версію підрадянського франкознавства, нібито поява твору зумовлена революційними подіями 1905 р. в Російській імперії. Не витримала критики теза, що ідея написання поеми з’явилася після зустрічі І. Франка з творцем теорії новітнього сіонізму Т. Герцлем у Відні 1893 р. Цілком вірогідні дже-рела свідчать: задум написати “Мойсея” виник у письменника принаймні на півроку раніше, під впливом дискусії про творчість К. Устияновича, що відбулася влітку 1892 р. під час гостини в о. Сильвестра Лепкого в с. Жукові на Бережанщині. Перший поетичний прояв цього задуму бачимо – хай би яким дивним це здалося – у другому виданні “Лиса Микити” (1896).

8. Книгознавчі студії над контроверсійною книжкою невідомого автора “Wielka utrata” з передмовою І. Франка переконують, що цей його видавничий проект (від розшуку рукопису драми псевдо-Міцкевича до його друку) був своєрідним покаянням за статтю “Ein Dichter des Verrates” (1897). Український поет, мабуть, і справді не мав рації, коли, висловивши низку слушних міркувань з приводу тенденційних спроб А. Міцкевича знайти виправдання для зради в деяких своїх творах, далі говорить про відбиток ідей валленродизму у всій творчості польського пророка. І. Франко не врахував романтичного, побавленого будь-якого раціо, світогляду А. Міцкевича, Поема “Wielka utrata”, як тепер доводимо, таки не належить перу А. Міц-кевича, хоча І. Франко наполягав на протилежному. Спроба встановити її гі-потетичних авторів дала досить оригінальні результати. Автором най-імовірніше був учасник подій 1830–1831 рр., і, попри художню недос-коналість, поема відображає настрої частини польського суспільства, має виразне антицарське спрямування, є своєрідним історико-психологічним документом тих часів, ще чекає на неупереджених українських і польських дослідників, зокрема істориків.

9. Книгознавчий, бібліографічний та джерелознавчий аналіз видавничої продукції І. Франка свідчить про те, що він був лідером видавничого процесу свого часу, що видання, які він готував і видавав для свого народу, мали широку видавничу гаму, відрізнялися від видань сучасників ступенем проникнення у відображення психологізму літературних творів, джерелознавчою глибиною наукових праць, естетикою і якістю оформлення книжки. І. Франко не припиняв творчого процесу і видавничої діяльності навіть під час своєї хвороби і в останніх, до певної міри тенденційних, працях того часу (“Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р.”, “Причинки до історії України-Руси”, “Wielka utrata”) подав низку важливих історичних фак-тів та думок, актуальних для сучасних наукових студій.

10. Видавничі серії Івана Франка: “Дрібна бібліотека”, “Наукова бібліотека”, “Літературно-наукова бібліотека” (“мала” і “нова” серії), “Хлопська бібліотека”, “Універсальна бібліотека”, “Міжнародна бібліотека”, “Всесвітня бібліотека - 107 назв книжок загальним накладом понад 160 тис. примірни-ків) – показали, що це справді видання нового типу, вони підтримували основні європейські тенденції того часу (серія “Reclam Univesal Bibliothek” заснована 1867 р.), кожна з серій мала чітке читацьке призначення (серія «Хлопська бібліотека», наприклад, була агітаційним виданням РУРП – пер-шої української політичної партії, членом-засновником якої був І. Франко), правили й пізніше за взірець для подальшої активізації видавничої справи в Галичині (видавці Є. Олесницький, Д. Лукіянович, Ф. Федорців, І. Калино-вич, Я. Оренштайн та ін.).

11. Талановитий книговидавець, один з організаторів видавничої справи в Україні, І. Франко залишив низку праць, де проаналізував і культурологічне, і політичне значення наддніпрянської та галицької періодики другої половини XIX ст. Отже, І. Франко був також істориком розвитку українського видавничого процесу та теоретиком видавничої справи, а його стаття “Кілька слів о тім, як упорядкувати і провадити наші людові видавництва” є зразком проблемного підходу і до тематики книговидання, і до його практичної реалізації через наявні тоді в Галичині українські видавництва. І. Франко започаткував нові напрямки книгознавчих та бібліотекознавчих досліджень, опублікувавши на початку ХХ ст. на сторінках періодичних видань праці, в яких виклав теоретичні засади текстології над рукописною та стародрукова-ною книжкою, показав взірці збирання кінцевих записок, записів проти книгокрадів та марґіналій з манускриптів та стародруків. Його праці з цих питань складали основи українських бібліологічних досліджень. Практична видавнича діяльність І. Франка, особливо в досліджуваний період, формували основи репертуару української книжки на багато десятиліть вперед. Він заклав також фундамент бібліографознавчих та бібліотекознавчих студій в українській гуманітарній науці.

12. Книгознавчі дослідження над видавничою діяльністю І. Франка, його методи нелегального видання і кольпортажу друкованої продукції на терени Російської імперії дозволили дисертантові пристосувати і впровадити у книгознавство термін контрафакція (друк книжок із заздалегідь неправиль-ними вихідними даними), а студії над шедеврами українського друку ХІХ – початку ХХ ст., зокрема над низкою унікальних з боку поліграфії та інтро-лігаторського мистецтва (збірок І. Франка «Зів’яле листя», «Мій Ізмарагд», шедевра українського друку ХХ ст. – антології «Акорди») – впровадити термін бібліологічне краєзнавство - що означає пошук, фіксацію у публічних бібліотеках, приватних книгозбірнях книжок, які мають особливе значення для культури народу, та публікацію результатів таких студій.

13. Хоч І. Франко спеціально не сформулював власних книгознавчих концепцій і не вживав термінів книгознавство, бібліологія, його практична видавнича діяльність та книгознавча концепція, яку він сповідував від перших своїх серійних видань через співпрацю в НТШ та УРВС, з видавцями наприкінці свого життя, зводилася до:

а) прагнення наситити книжковий ринок доступними для широких кіл українського населення україномовними книжками з усіх сфер гуманітарної науки, причому це мали бути кращі зразки української літератури та переклади вершинних здобутків світової літератури, популяризація європейської суспільно-політичної думки;

б) врахування інтересів читачів, а зі зростом їх числа – інтегрування зацікавлень читацьких кіл до україномовних книжок і періодики;

в) розширення репертуару української книжки за рахунок власної літературної та наукової творчості, заохочення до літературної праці сучасників, особливо молоді;

г) ретельне редакторське опрацювання творів, упорядкованість розміщення матеріалу, оснащення видань супровідним матеріалом та науковим апаратом;

ґ) якісний підбір матеріалу та автури з усіх етнографчних територій розселення українського народу, відсіювання слабших творів та недоброякісних перекладів з чужих мов;

д) акцентування видавничих програм на національних інтересах, підвищенні освітнього рівня читача;

е) орієнтація на соборність українських земель, а в цьому напрямку – на зближення мовних особливостей галицького та наддніпрянського варіантів української мови і формування загальноукраїнської літературної мови;

є) творення видань, які б рівнем поліграфії та художнього оформлення відроджували видатні здобутки давньої української книги і залишилися видатними пам’ятками свого часу (антологія “Акорди” та ін.);

ж) рекламування власної друкованої продукції в українській та іноземній (польській, німецькій, чеській, угорській та російській) періодиці.

14. Своєю сорокарічною письменницькою, науковою, громадсько-полі-тичною та видавничою діяльністю І. Франко впливав на розвиток політичних й культурних процесів на етнічних українських землях. Теоретичні та прак-тичні засади книговидавничих ідей І. Франка, його активна видавнича діяль-ність започаткували нові шляхи і напрямки у видавничій справі українського народу. За його безпосередньої участі побачили світ нового типу книжкові серії та окремі книжки, розгорнуто значні наукові проекти, які до нашого часу не тільки не втратили своєї вартості, але є зразком для сучасних гуманітаріїв за змістом і формою. Видавнича діяльність І. Франка відіграла важливу роль у формуванні політичної свідомості, активізації національно-визвольного руху, структуруванні українського суспільства, у зростанні осві-ченості українського народу, була значним внеском у громадсько-політичне та суспільне життя України.

Список опубликованных работ по теме диссертации:

Монографії, збірники документів

  1. Якимович Б. Книга, просвіта, нація: Видавнича діяльність Івана Франка у 70–80 роках ХІХ ст./ Якимович Б. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1996. – 307 с.: іл. – Бібліогр.: с. 214 - 236 (305 назв) та підрядк. прим.

  2. Якимович Б. “Гей “Січ” іде, красен мак цвіте...” / Якимович Б. ; Львівський національний університет ім. Івана Франка. Наукова бібліотека. – Львів, 2000. 52 с.: іл. - Бібліогр.: с. 48 - 49 (20 назв).

  3. Якимович Б. Іван Франко – видавець: Книгознавчі та джерелознавчі аспекти / Якимович Б. ; Львівський національний університет імені Івана Франка. Наукова бібліотека; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича Національної академії наук України. – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. – 691 с.: портр., іл. - Бібліогр.: с. 525 - 582 (745 назв) та підрядк. прим.

  4. Листування Івана Франка та Михайла Драгоманова ; Львівський національний університет імені Івана Франка. Наукова бібліотека; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України / Редкол.: І. Вакарчук, Я. Ісаєвич (співголови), Б. Якимович (заст. співголів) та ін. – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. – 560 с.

Публікації у фахових виданнях

  1. Jakymowytsch B. Die politischen Ansichten von Iwan Franko = Політичні думки Івана Франка // sterreichisch – Ukrainische Rundschau mit UBSV – Vereinsjournal = Австрійсько-український огляд з Вістями СУФА/ Hnatiuk M. Jakymowytsch B., – 1999. – Sonderausgabe = Спец. випуск. – С. 1–2 (укр. мовою); С. 3–6 (нім. мовою). – (Внесок дисертанта полягає у періодизації світогляду І. Франка; обсяг – половина друкованого матеріалу).

  2. Якимович Б.. Послідовники “Руської Трійці” на Городенківщині (ХІХ – початок ХХ ст.) // Шашкевичіана. Нова серія: Зб. наук. праць. Вип. 3: “Руська Трійця” і Прикарпаття / Якимович. Б., Павчак С.; Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України; Прикарпатський університет ім. В. Стефаника; Дрогобицький педагогічний університет ім. І. Франка; Інститут-Заповідник Маркіяна Шашкевича у Вінніпезі; Шашкевичівська комісія у Львові. – Львів; Броди; Вінніпеґ, 2000. – С. 296–307. – (Внесок дисертанта – основна джерельна база, концепція та висновки, обсяг – три чверті друкованого матеріалу).

  3. Якимович Б. Антологія “Акорди”: Шедевр українського книговидання ХХ ст. // Україна: Культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Вип. 12: Ювілейний збірник на пошану члена-кореспондента НАН України Миколи Ільницького ; НАН України. Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича / Упоряд. В. Горинь; Відпов. ред. Я. Ісаєвич. – Львів, 2004. – С. 353–373.

  4. Якимович Б. Збірка “З вершим і низин”: Історія видання // Шляхами історії: Наук. зб. істор. ф-ту Львівського національного ун-ту імені Івана Франка на пошану проф. Костянтина Кондратюка / Упоряд. О. Сухий. – Львів: Піраміда, 2004. – С. 149–159.

  5. Якимович Б. Іван Франко та Українська Шекспіріана // Народознавчі зошити [Львів]. – 2005. – № 5–6. – С. 453–459.

  6. Якимович Б. “Великий шум”: До історії написання і виходу в світ останньої повісті Івана Франка // Праці Наукового товариства ім. Шевченка: Краєзнавство. – Т. 2. – Косів, 2006. – С. 33–37.

  7. Якимович Б. Іван Франко – видатний теоретик і практик видавничої справи в Україні // Галичина. – 2006/2007. – № 12/13. – С. 68–85.

  8. Якимович Б. Іван Франко – видавець // Іван Франко: Каталог книжкових видань ; Львівський національний університет імені Івана Франка. Наукова бібліотека / Уклад.: Б. Геляс, К. Костишина, А. Соловйова; Наук. ред. М. Гордій; Авт. передм. М. Гнатюк; Авт. вст. ст.; Редкол.: Б. Якимович (голова) та ін. – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2006. – С. 11–38.

  9. Якимович Б. Іван Франко – видавець творів Юрія Осипа Федьковича // Вісник Львівського університету. Серія книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. – Вип. 1. – С. 89–113.

  10. Якимович Б. Іван Франко і видавнича серія “Хлопська бібліотека” // Наук. вісник Чернівецького університету. Зб. наук. статей: Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – Чернівці: Рута, 2006. – Вип. 323–324. – С. 90–96.

  11. Якимович Б. Книжкова підсерія “Писаня Івана Франка” // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. – Львів, 2006. – Вип. 14. – С. 37–67.

  12. Якимович Б. “Міжнародна бібліотека” (1912–1914) Івана Франка // Україна: Культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Вип. 15: Confraternitas: До 70-річчя акад. Я. Д. Ісаєвича: Зб. наук. праць / Відп. ред. М. Крикун; заст. відп. ред. О. Середа. – Львів, 2006–2007. – С. 510 – 530.

  13. Jakymowych B. Trzy niezwykle wany ukraiskie wydawnictwa o znaczeniu oglnonarodowym: Z okazji studwudziestolecia wydania almanachw “Weseka”, “Watra”, “Perszyj Winok” // Biuletyn Ukrainoznawczy ; Poudniowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemylu. – Przemyl, 2006. – Nr 12. – S. 120–125.

  14. Якимович Б. Іван Франко, Володимир Мальований і антологія “Акорди” // Франкознавчі студії; Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка. – Дрогобич: Коло, 2007. – Т. 4. – С. 479–483.

  15. Якимович Б. Іван Франко – співвидавець літературної спадщини Степана Руданського // Схід. – 2007. – № 1 (79). – Січень–лютий. – С. 58–61.

  16. Якимович Б. Іван Франко: Творець та ідеолог Українсько-руської Видавничої Спілки // Мандрівець: Всеукр. наук. журнал. – 2007. – № 1. – С. 16–19.

  17. Якимович Б. Іван Франко та Онуфрій Пашук: Співпраця у виданні “Універсальної бібліотеки” // Од слова путь верстаючи й до слова ... : Зб. на пошану Роксолани Петрівни Зорівчак, д-ра філол. наук, професора, заслуженого працівника освіти України. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. – С. 297–313.

  18. Якимович Б. Чи міг Адам Міцкевич бути автором драми “Wielka utrata”? // Схід. – 2007. – № 2 (80). – Березень–квітень. – С. 60–64.

  19. Якимович Б. Іван Франко й Антін Хойнацький: унікальний видавничий проєкт письменника-видавця // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. C. Зуляка. – Тернопіль, 2007. – Вип. 1. – С. 45–51.

  20. Якимович Б. Іван Франко та його “Літературно-наукова бібліотека” // Схід. – 2007. – № 3 (81). – С. 58–61.

  21. Якимович Б. Збірка Івана Франка “В поті чола” (1890): Виникнення задуму друку корпусу видань “малої прози” // Вісник Львівської комерційної академії. Серія: Гуманітарні науки. – Львів, 2007. – Вип. 6. – С. 7–11.

Публікації, які додатково відображають результати дисертації,
статті в матеріалах наукових конференцій та конгресів

  1. Якимович Б. Народовці // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. – Київ, 1995. – Т. 3. – С. 461–462 / Гундорова Т.,Якимович Б. – (Внесок дисертанта – історико-політична концепція галицького народовства, за обсягом – половина тексту).

  2. Якимович Б. Видавничі засади Івана Франка в діяльності Івана Тиктора // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин: Матеріали міжнар. наук. конф. (Львів, 25–27 вересня 1996 р.) / Гриновець А., Якимович Б.; Львів. держ. ун-т ім. Івана Франка; Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України; Редкол.: Л. Бондар, М. Гнатюк, ... Б. Якимович; Ред.: М. Ільницький, Б. Якимович. – Львів: Світ, 1998. – С. 637–644. – (Внесок дисертанта – розроблення концепції впливів І. Франка на видавничу діяльність пізніших українських видавців; тяглість теоретичних засад Франка-видавця у видавничій діяльності І. Тиктора, обсяг – три чверті друкованого тексту).

  3. Якимович Б. Новий етап видавничої діяльності Івана Франка: “Літературно-наукова бібліотека” // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин: Матеріали міжнар. наук. конф. (Львів, 25–27 вересня 1996 р.) ; Львів. держ. ун-т ім. Івана Франка; Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України; Редкол.: Л. Бондар, М. Гнатюк, ... Б. Якимович; Ред.: М. Ільницький, Б. Якимович. – Львів: Світ, 1998. – С. 571–577.

  4. Якимович Б. Українсько-руська Видавнича Спілка // Український альманах 1999. – Варшава, 1999. – С. 125–128.

  5. Якимович Б. Іван Франко – видавець творів Михайла Драгоманова // Четвертий Міжнародний конґрес україністів (Одеса, 26–29 серпня 1999 р.): Історія: Доп. та повідомл. – Одеса; Київ; Львів, 1999. – Ч. 1: Від давніх часів до початку ХХ ст. – С. 322–325.

  6. Якимович Б. Надсянська муза Івана Франка // Тези доповідей п’ятнадцятої щорічної наукової Франківської конференції (27–29 вересня 2001 р.) ; М-во освіти і науки України; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка; Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Львів, 2001. – С. 67–70.

  7. Якимович Б. Перемишль у житті і творчості Івана Франка // Перемишль і Перемиська земля протягом віків. Кн. 2: Видатні діячі Перемишля: Зб. наук. праць та матеріалів Міжнар. наук. конф. (Перемишль, 14–15 листоп. 1998 р.). – Перемишль; Львів, 2001. – С. 120–136.

  8. Якимович Б. Іван Франко – видавець творів Шевченка // Посвята: Літературно-мистецький збірник / За ред. Р. Лубківського. – Львів: Світ, 2003. – С. 452–453.

  9. Якимович Б. Іван Франко і видавнича серія “Всесвітня бібліотека” // Матеріали V Конґресу Міжнародної асоціації україністів: Літературознавство ; Міжнародна асоціація україністів; Інститут літератури ім. Т. Шевченка НАН України; Чернівецький нац. ун-т ім. Ю. Федьковича; Упоряд. і відп. ред. В. Антофійчук. – Чернівці: Рута, 2003. – Кн. 2. – С. 165–172.

  10. Якимович Б. Іван Франко – пропаґатор і видавець творів Тараса Шевченка // Тарас Шевченко і народна культура: Зб. праць міжнар. (35-ї) наук. Шевченківської конф. (20–22 квітня 2004 р., Черкаси). – Черкаси: Брама–Україна, 2004. – С. 142–148.

  11. Якимович Б. Франкові вершини і низини [Післямова] // Франко І. З вершин і низин. Збірка поезій Івана Франка / Упоряд. та авт. післямови Б. Якимович. – Львів, 2004. – С. І*–ХХІІІ*. – Репринтне відтворення з вид. 1893 р.

  12. Якимович Б. Книжка, що випередила свій час. Антологія “Акорди” Івана Франка: Книгознавчий та джерелознавчий аналіз // Дзвін. – 2006. – № 8. – С. 130–145.


Меню
Реклама



2006-2009 © Диссертации и авторефераты Украины