Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог диссертаций

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

Диссертационная работа:

Хоменко Віктор Іванович. Аутоімунні реакції клітинного типу до нейроантигенів у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС з цереброваскулярними захворювннями . : Дис... канд. наук: 03.00.01 - 2008.

Скачать диссертацию *

* Ссылка размещена на правах рекламы



Аннотация к работе:

Хоменко В.І. Аутоімунні реакції клітинного типу до нейроантигенів у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС з цереброваскулярними захворювннями . – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 03.00.01. – радіобіологія. ДУ «Науковий центр радіаційної медицини» АМН України. Київ, 2008.

В 1997-1998 рр. обстежено 134 постраждалих, з них 108 УЛНА на ЧАЕС 1986-1987рр. і 13 мешканців Чорнобильської зони відчуження з цереброваскулярними захворюваннями, а також 13 УЛНА з захворюваннями, що супроводжуються порушеннями гематоенцефалічного бар’єру (ГЕБ). Контрольна група - 66 практично здорових осіб. Показано, що зміни імунного статусу у хворих з цереброваскулярними захворюваннями характеризуються переважно порушеннями тимус-залежної ланки імунної системи. Встановлено збільшення активаційних реакцій лімфоцитів на протеїн S-100 і основний білок мієліну (ОБМ) ( за даними ДНК-цитометрії и активації HLA-DR) у УЛНА на ЧАЭС і мешканців Чорнобильської зони відчуження з цереброваскулярними захворюваннями порівняно зі здоровим контролем та їх тотожність у осіб з захворюваннями, що супроводжуються порушеннями ГЕБ. Активаційні реакції лімфоцитів на S-100 (за даними активації HLA-DR) у УЛНА з цереброваскулярними захворюваннями, залежать від дози опромінення і достовірно підвищені у хворих з більшими дозовими навантаженнями (від 300 до 940 мЗв ) у порівнянні з опроміненими у меншому діапазоні доз ( до 300 мЗв). Комплексна судинно-ноотропна терапія у УЛНА з дисциркуляторною енцефалопатією призводить до достовірного збільшення експресії HLA-DR антигену лімфоцитів на S-100.

Встановлено патогенетичне значення аутоімунних реакцій клітинного типу до S-100 і ОБМ у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС в розвитку цереброваскулярної патології у віддалений період після опромінення.

У дисертаційній роботі теоретично обгрунтовано та підтверджено нове вирішення актуального науково-практичного завдання радіобіології, а саме – визначення ролі аутоімунних реакцій клітинного типу до мозкових антигенів - протеїну S-100 та основного білку мієліну у хворих на цереброваскулярну патологію у віддаленому періоді після опромінення в діапазоні доз 45-940 мЗв. Встановлені особливості залежностей «доза-ефект» для активаційних реакцій лімфоцитів за даними ДНК-цитометрії та експресії активаційного антигену HLA-DR в комплексі з показниками гематологічного та імунологічного обстеження. Надано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності діагностики та оптимізації лікування хворих на цереброваскулярну патологію УЛНА на ЧАЕС у віддалений період після опромінення.

  1. Зміни активаційних реакцій лімфоцитів у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС з церебро-

васкулярними захворюваннями у відповідь на протеїн S-100 і ОБМ носять чітко окреслений і достовірний характер:

а.- встановлено реакції активації лімфоцитів на протеїн S-100 і ОБМ зі збільшенням коефіцієнтів активації HLA-DR лімфоцитів при зовнішньому опроміненні в діапазоні доз 45-940 мЗв у УЛНА на ЧАЕС 1986-1987рр. та 78-480 мЗв в умовах хронічного опромінення у мешканців Чорнобильської зони відчуження;

б.- встановлено реакції активації на протеїн S-100 за результатами ДНК-цитометрії лімфоцитів у УЛНА на ЧАЕС 1986-1987рр. в діапазоні доз 45-940 мЗв;

в.- вірогідно більшa інтенсивність стандартизованих за віком показників активаційних реакцій лімфоцитів встановлена у УЛНА на ЧАЕС 1986-1987рр. в порівнянні з особами, що зазнають хронічної дії опромінення як мешканці Чорнобильської зони відчуження.

2. Зміни активаційних реакцій лімфоцитів у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС ( УЛНА 1986-1987рр. у віддалений період після опромінення і мешканців Чорнобильської зони відчуження) з цереброваскулярними захворюваннями у відповідь на протеїн S-100 і ОБМ, відбуваються на фоні порушення імунного статусу, яке характеризується різноспрямованими змінами клітинного (переважно Т–ланки) і гуморального імунітету у порівняні з контролем. Ці зміни носять більш сталий і окреслений характер у мешканців Чорнобильської зони відчуження у порівнянні з УЛНА на ЧАЕС, обстеженими через 11-12 років після опромінення. Встановлено зниження загальної популяції CD3+19--Т–лімфоцитів, дисбаланс субпопуляцій CD4+, CD8+, цитотоксичних Т–лімфоцитів, зниження вмісту імуноглобуліну М у УЛНА і мешканців Чорнобильської зони відчуження та підвищення концентрації великодисперсних циркулюючих імунних комплексів у мешканців Чорнобильської зони відчуження. У мешканців Чорнобильської зони відчуження у порівнянні з УЛНА на ЧАЕС знижено вміст імуноглобуліну А та збільшена концентрація великодисперсних циркулюючих імунних комплексів. Вищенаведені зміни вказують на наявність комбінованої імунологічної недостатності.

3. У віддалений період після опромінення у УЛНА на ЧАЕС 1986-1987рр., хворих на цереброваскулярні захворювання, з більшими дозовими навантаженнями від 300 до 940 мЗв встановлено достовірне збільшення активації HLA-DR+ лімфоцитів у відповідь на антигенну стимуляцію протеїном S-100 у порівнянні з тими, які були опромінені в меншому діапазоні доз. В діапазоні доз до 300 мЗв встановлено вірогідні кореляції між дозою опромінення та відносною і абсолютною кількістю CD4-CD8+-Т-супресорів (r=0,58 і r=0,56), співвідношенням хелпери/супресори (r=-0,50), відносною кількістю CD3+DR--В-активованих лімфоцитів (r=-0,40) та CD3+16+56+-ЦТЛ (r=0,42), а у УЛНА на ЧАЕС опромінених в діапазоні доз від 300 до 940 мЗв реєструється лише вірогідна кореляція між дозою опромінення та відносною кількістю CD3+16+56+-ЦТЛ (r=0,46).

4. У віддалений період після опромінення у УЛНА 1986-1987рр. з цереброваскулярною патологію зберігаються вірогідні дозові залежності деяких показників периферичної крові. Встановлено зворотну кореляцію дози опромінення з відносною кількістю лімфоцитів (r=-0,26), а також пряму залежність між дозою та вмістом тромбоцитів (r=0,28), відносною і абсолютною кількістю сегментоядерних лейкоцитів (r=0,38 і r=0,32), що обумовлено перерозподілом клітин периферичної крові у УЛНА з цереброваскулярною патологією у віддалений період після опромінення.

5. У мешканців Чорнобильської зони відчуження, хворих на цереброваскулярну патологію, виявлено:

а.- при збільшенні загальної еквівалентної дози опромінення вірогідно зменшується абсолютна кількість CD3+DR+-Т-активованих лімфоцитів (r=-0,83), відносна кількість CD3-16+56+-природних кілерів (r=-0,66) і вміст ЦІК 4 % (r=-0,63) та збільшується абсолютна кількість CD3-DR+-В-активованих лімфоцитів (r=0,71);

б. – при збільшенні дози на щитоподібну залозу вірогідно зменшується абсолютна кількість сегментоядерних лейкоцитів (r=-0,66), CD3+DR--Т-стабільних лімфоцитів (r=-0,88) і CD4-8+-Т-супресорів (r=-0,89), вміст ЦІК 4% (r=-0,67) та збільшується абсолютна кількість CD3-DR+-В-активованих лімфоцитів (r=0,88);

в. – при зростанні показників інкорпорації цезію-137 в організмі хворих вірогідно зменшується коефіцієнт активації HLA-DR лімфоцитів у відповідь на протеїн S100 (r=-0,60).

6. У УЛНА на ЧАЕС 1986-1987рр. з цереброваскулярними захворюваннями за даними ДНК-цитометрії встановлено асоціацію показника активації лімфоцитів білком S-100 з тяжкістю захворювання – тенденцію при ДЕП-І ст. та вірогідне збільшення при ДЕП-ІІ та ІІІ ст.

7. Активаційні реакції лімфоцитів на нейроспецифічні білки у УЛНА на ЧАЕС з цереброваскулярною патологією вірогідно не відрізнялись від показників у УЛНА на ЧАЕС з захворюваннями ЦНС, які супроводжуються порушеннями прохідності гемато-енцефалічного бар’єру.

8. Комплексна судинно-ноотропна терапія у УЛНА на ЧАЕС з ДЕП призводить до достовірного збільшення автивації HLA-DR лімфоцитів у відповідь на протеїн S-100, яке асоційоване з вірогідним збільшенням відносної кількості CD3+DR+-Т-активованих лімфоцитів, співвідношення хелпери/супресори та зменшенням відносної і абсолютної кількості CD4-8+-Т-супресорів, а також підвищенням концентрації ЦІК 7%, що може слугувати підґрунтям персистуючого та прогредієнтного перебігу хвороби.

Список опубликованных работ по теме диссертации:

1. Хоменко В.І. Дослідження сенсибілізації лімфоцитів до протеїну S-100 у хворих на цереброваскулярну патологію, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС // Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.– Київ, 2004.– Т.10.– С. 111–122.

2. Хоменко В.І. Стан сенсибілізації лімфоцитів учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до протеїну S-100 і основного білку мієліну // Проблеми радіаційної медицини та радіобіології.– Київ, 2007.– Т.13.– С. 324–330.

3. Хоменко В.І. Стан активаційних реакцій лімфоцитів на нейроспецифічні антигени в УЛНА на ЧАЕС залежно від доз опромінення // Український медичний часопис. – Київ, 2008.- № 4 /66 – С.132-135.

4. Гематологічні ефекти в ранньому та віддаленому періодах після аварії на Чорнобильській АЕС /

В.Г. Бебешко, І.С. Дягіль, С.В. Клименко, Ж.М. Мінченко, Д.О. Білий, І.А. Крячок, Н.М. Білько,

Л.О. Зотіков, М. Роземанн, І.В. Дмитренко, О.О. Дмитренко, О.В. Кучер, Ж.А. Мішаріна, В.В. Балан,

В.І. Хоменко, Н.А. Гудзенко, А.І. Коваль, О.П. Настенко // Медичні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС.– Київ: ДІА,2007.– С. 327–355.

5. Хоменко В.И., Нягу А.И., Базыка Д.А. Клинико-иммунологические аспекты сенсибилизации к белкам нервной ткани // Материалы 2-й Международной конференции «Отдаленные медицинские последствия Чернобыльской катастрофы». Киев, Украина, 1-6 июня, 1998. – Киев: Чернобыльинтеринформ,1998. - С. 402.


Меню
Реклама



2006-2009 © Диссертации и авторефераты Украины