Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог диссертаций

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

Диссертационная работа:

Приходько Анатолій Миколайович. Складносурядне речення в сучасній німецькій мові: синтактика, семантика, прагматика: Дис.... д-ра філол. наук: 10.02.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2002. - 461 арк. - Бібліогр.: арк. 409-449.

Скачать диссертацию *

* Ссылка размещена на правах рекламы



Аннотация к работе:

Приходько А.М. Складносурядне речення в сучасній німецькій мові: синтактика, семантика, прагматика. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2002. – 461 с.

Робота присвячена комплексному аналізові паратаксису німецької мови, який розглядається у трьох лінгвістичних площинах – синтаксичній, семантичній і прагматичній. У формально-граматичному плані досліджуване явище інтерпретується як біпредикативне утворення, між частинами якого встановлюється координативний зв’язок. Інваріантно задана бінарність дозволяє паратаксису бути конструктивно гнучкою одиницею, уможливлюючи варіювання його внутрішньої структури. Аналіз когнітивно-семантичної організації складносурядного речення проводиться на підставі конституентів вищого рівня абстракції – зумовленості / незумовленості, відповідності / невідповідності. Одночасно здійснюється значеннєва субкатегоризація його основних семантико-синтаксичних типів як феноменів другого рівня абстракції, а також опис семантико-синтаксичної структури окремих типів паратаксису. На комунікативно-прагматичному рівні досліджуються шляхи і способи актуалізації когнітивно-семантичного ладу складносурядного речення в мовленні. Його інтерпретація як форми втілення складних мовленнєвих актів дозволило розкрити комунікативно-функціональний потенціал паратаксису та здійснити опис його іллокутивних і перлокутивних настанов. У дисертації дається нове, когнітивно-дискурсивне витлумачення понятійної структури складносурядного речення, прийнятне не тільки для німецької, але й інших природних мов.

Необхідність системного дослідження функціонально-комунікативного статусу складносурядного речення з позицій новітніх здобутків мовознавства зумовило його розгляд у трихотомії форма – зміст – функція’, що диктується потребою вивчення шляхів і способів реалізації головних функцій мови – когнітивної та комунікативної. Такий підхід вимагає, у свою чергу, опису синтаксичних, семантичних і прагматичних параметрів мовних одиниць, а також шляхів, механізмів, умов, причин і наслідків їх генерування та використання в мовленні.

Формально-граматичний інваріант складносурядного речення визначається як бінарно організована структура, елементами якої є два прості речення-кон’юнкти плюс феномен зв’язку (синдетичний або асиндетичний). Принцип бінарності як атомарної першооснови ССР забезпечує збереження конструктивного інваріанта за будь-яких модифікацій (симетрії / асиметрії, зворотності / незворотності) та будь-якому варіюванні його будови – спрощенні (еліпсизація, асиндезація, парцеляція, редукція) або ускладненні (розгорнення, розширення).

На семантико-синтаксичному рівні складносурядне речення постає як мовна одиниця, здатна виражати цілу палітру відношень-смислів, інтегрованих у систему більш високого рівня абстракції – когнітивну квадратичну матрицю, вузли якої конституюються концептами зумовленості / незумовленості та відповідності / невідповідності. Вирізнення на цій підставі чотирьох когнітивно-семантичних типів ССР втілює найузагальненіші шляхи структурування мовною свідомістю онтології життєвого світу, за допомогою яких вербалізується колективний досвід фіксації суттєвих і комунікативно необхідних значень.

З точки зору когнітивної семантики традиційно виокремлювані семантико-синтаксичні типи ССР (копулятивні, протиставні, розділові, ґрадаційні, каузальні) виявляються, з одного боку, співвіднесеними з логічними судженнями диз’юнкції (розділові) та імплікації (каузальні), а з другого, – розчиненими в них. В останньому йдеться про копулятивність, протиставність, зіставність та ґрадаційність, які корелюють із кон’юнктивними висловлюваннями. Більше того, значна кількість ССР, які згідно з постулатами формальної логіки, мають трактуватися як кон’юнктиви або диз’юнктиви, виявляються обтяженими відношеннями матеріальної імплікації.

Когнітивно-семантична специфіка ССР прямо співвіднесена з особливостями його функціонування у мовленні, де воно виступає засобом аранжування складних мовленнєвих актів – композитних і комплексних.

Когнітивно-дискурсивний потенціал паратактично оформлених композитних мовленнєвих актів визначається тим, що суб’єкт пізнання і суб’єкт мовлення в одній особі, сприймаючи інформацію, яка надходить або виходить із його епістемічного світу, здійснює її оцінку з точки зору істинності (знання, опінія, незнання) та раціональності (розуміння, віра, усвідомлення, нерозуміння). Комбінації цих параметрів дозволяють говорити, з одного боку, про широкі можливості ССР у вираженні епістемічно-модальних рефлексій при сприйнятті мовцем свого життєвого світу, а з другого, – про те, що головне дискурсивне призначення паратактично оформлених композитних мовленнєвих актів полягає у здійсненні епістемічного впливу суб’єктів мовлення на об’єкти мовлення. Останнє пов’язано з виконанням не тільки комунікативної, але й когнітивної функцій мови.

Повною мірою когнітивно-дискурсивна специфіка ССР розкривається у відтворенні різноманітних картин світу, фреймів і сценаріїв життєдіяльності людини, а побудовані на їх основі композитні мовленнєві акти служать основою для відображення не лише відношень усередині окремих сценаріїв, але й механізмів трансформації суб’єктивних картин світу в об’єктивну картину дійсності. У такий спосіб забезпечується когнітивний рух мовної особистості від стану незнання до стану знання.

Паратактично оформлені композитні мовленнєві акти так чи інакше спрямовані на усунення когнітивної ентропії, на збагачення епістемічного світу мовної особистості, що зрештою відповідає самій природі людини, життєвий світ якої не в останню чергу окреслюється задовольнянням поточних інформаційних потреб. Іллокутивні можливості композитних МА прийнятні насамперед для інтелектуально активного мовця, який володіє знаннями процедурного порядку – навичками адекватної соціальної поведінки, кооперативного спілкування, максимами ввічливості тощо.

Композитні мовленнєві акти вирізняються ізоморфізмом своєї номінативної та комунікативної організації, оскільки і семантико-синтаксичні відношення між кон’юнктами, і дискурсивні відношення між актомовленнєвими функціями є чинниками координативного порядку. Навпаки, ССР, які втілюють комплексні МА (регулятиви), є гетероморфними мовленнєвими одиницями, бо ієрархія граматичних відношень не ізоморфна ієрархії прагматичних відношень між їх частинами, а синкретизм мовленнєвого значення детермінується прагмасемантичною дискретністю їх компонентів.

Застосування паратактично оформлених регулятивів у дискурсі детермінується творчою активністю людини, яка стимулюється її епістемічними уявленнями щодо правильності та неправильності, корисності та шкідливості, добра і зла тощо. У межах цього глобального телеологічного сенсу людської діяльності регулятивним висловленням відводиться роль засобу вербального волевиявлення мовця – спонукально-суґестивного впливу однієї людини на іншу.

Схема взаємодії окремих концептуально-понятійних типів складносурядного речення з певними іллокутивними моделями складних мовленнєвих актів у скопусі повідомлення, питання, спонукання, обіцянки – важливий показник можливостей активної участі паратаксису в процесах вербальної комунікації. Паратаксис німецької мови є одним із ефективних засобів відтворення дифузних прагматичних значень, оскільки він здатний реалізовувати комунікативні наміри шляхом контракції різних іллокутивних сил в одній граматичній структурі, що дозволяє вираження досить гнучких, в міру виважених, іноді неоднозначних інтенцій.

Семантико-синтаксична палітра складносурядного речення уможливлює використання складних мовленнєвих актів у режимі як дотримання, так і нехтування кодексом кооперації. Застосовуючи сурядні номінації зумовленої невідповідності та незумовленої відповідності, мовець може дотримуватися максим інформативності, правдивості, релевантності, чіткості повідомлення. Сурядні номінації невідповідності, навпаки, дозволяють мовцю здійснювати оперативний перехід від ввічливого до неввічливого, від некатегоричного до категоричного, від експресивно витриманого до ультимативно-деспотичного дискурсів.

У плані плідності впливу на свідомість комунікантів явище субординації з його авторитарним підґрунтям володіє більшою аргументуючою силою, ніж явище координації. Разом з тим, низька частотність ієрархічно організованих сурядних номінацій у реальному мовленні порівняно з високою частотністю номінацій з рівноправними відношеннями між кон’юнктами утримує баланс авторитарних і егалітарних векторів дискурсу, урівноважує процес спілкування, стратегічною метою якого є консенсус, порозуміння.

Результати опису явища складносурядне речення’ на матеріалі німецької мови у єдності його синтаксичних, семантичних і прагматичних параметрів відкривають широку перспективу для подальших досліджень шляхів і способів вираження складних прагматичних смислів у синтаксичних одиницях іншого категоріального статусу – надфразових єдностях, складнопідрядних реченнях, напівпредикативних конструкціях, у т. ч. й у різних за функціональними, стилістичними та жанровими особливостями мовних повідомленнях. Вони можуть стати ефективним інструментом у вивченні різних типів дискурсу і мають прямий вихід у проблематику загальної теорії тексту.

Список опубликованных работ по теме диссертации:

1. Складносурядне речення в сучасній німецькій мові. – Запоріжжя: ЗДУ, 2002. – 292 с. (Монографія).

2. Текст в аспекті мовленнєвої дії // Вісник Дніпропетр. держ. ун-ту. Мовознавство. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. – Вип 4. – С. 163-170.

3. Каузальний зміст сурядної форми // Проблеми семантики слова, речення та тексту / Зб. наук. статей. – К: КДЛУ, 2000. – Вип. 3. – С. 230-238.

4. Протиставний смисл сурядного речення // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. – Донецьк: ДонДу, 2000. – Вип. 3. – С. 133-144.

5. Розділовий смисл сурядної форми // Проблеми семантики слова, речення та тексту / Зб. наук. статей. – К: ВЦ КДЛУ, 2000. – Вип. 4. – С. 138-147.

6. Семантико-синтаксична організація копулятивного речення // Вісник Запорізьк. держ. ун-ту. Філологічні науки. – Запоріжжя: ЗДУ, 2000. – № 1. – С. 151-156.

7. Семантико-синтаксична організація зіставних паратаксисів в німецькій мові // Мовні і концептуальні картини світу. – К.: Логос, 2000. – С. 288-298.

8. Логіко-семантична специфіка сполучників сурядності як складних предикатів першого рангу // Вісник Харківськ. нац. ун-ту. – Харків: Константа, 2000. – № 500. – С. 181-191.

9. Лексико-семантична специфіка сполучників сурядності як складних предикатів другого рангу // Вісник Запорізьк. дер. ун-ту. Філологічні науки. – Запоріжжя: ЗДУ, 2001. – № 2. – С. 90-96.

10. Семантико-прагматичні модифікації зіставних відношень // Вісник Сумськ. держ. ун-ту. Сер.: Філологічні науки. – Суми: СумДУ, 2001. – № 5 (26). – С. 155-161.

11. Зіставність чи протиставність? // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. праць. – К.: Логос, 2001. – С. 381-389.

12. Ґрадація єднальних відношень у сурядному реченні // Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка: Іноземна філологія. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2001. – Вип. 31. – С. 28-33.

13. Епістемічний світ і епістемічний стан мовця // Вісник Черкас. ун-ту. Сер. Філологічні науки. – Черкаси: ЧДУ, 2001. – Вип. 24. – С. 6-12.

14. Прагмаепістемічний аспект складних мовленнєвих актів // Мовні і концептуальні картини світу. – К.: Логос, 2001. – Вип. 5. – С. 185-189.

15. Семантико-епістемічний аспект німецького паратаксису // Наукові записки Кіровоград. держ. пед. ун-ту ім. В. Винниченка: Філологічні науки (Мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ, 2001. – Вип. 35. – С. 217-226.

16. Прагмаепістемічний потенціал німецького паратаксису // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Зб. наук. статей. – К.: ВЦ КНЛУ, 2001. – Вип. 7.– С. 207-212.

17. Семантико-прагматична організація диз’юнктивного висловлення // Записки з романо-германської філології. – Одеса: ОНУ, 2001. – Вип. 10. – С. 143-156.

18. Комплексні мовленнєві акти з підпорядковуючим директивом // Науковий вісник Чернівецьк. ун-ту: Германська філологія. – Чернівці: Рута, 2001. – Вип. 115. – С. 87-96.

19. Німецькі комплексні регулятиви: перлокутивний потенціал та іллокутивна типологія // Вісник Харківськ. нац. у-ту. – Харків: Константа, 2001. – № 537: Комунікативні та когнітивні проблеми дискурсу. – С. 30-38.

20. Складносурядне речення у формально-граматичному аспекті // Вісник Запорізьк. держ. ун-ту. Філологічні науки. – Запоріжжя: ЗДУ, 2002. – № 1. – С. 116-124.

21. Композитні мовленнєві акти і когнітивні схеми трансферу знання // Культура народов Причерноморья. – Симферополь: Изд-во Таврического нац. ун-та, 2002. – № 29. – С. 23-28.

22. Координація як основа формування паратаксису // Вісник Запорізьк. держ. ун-ту. Філологічні науки. – Запоріжжя: ЗДУ, 2002. – № 2. – С. 83-89.

23. Прагматическая вариативность сложных речевых актов // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. – Донецьк: ДонДу, 2002. – Вип. 6. – С. 92-98.

24. Концепт діяльності в комунікативній філософії // Нова філологія. – Запоріжжя: ЗДУ, 2002. – Вип. 2 (13). – С. 288-290.

25. Рецензія на книгу: Вихованець I.Р., Городенська К.Г., Русанiвський В.М. “Семантико-синтаксична структура речення”. – К.: Наукова думка, 1983 // Мовознавство. – 1985. – № 2. – С. 69-71.

26. Семантика синтаксичних структур // Нові підходи до вивчення й викладання філології у вищій школі. Т.2. – Мелітополь: МДПІ, 1996. – С. 99-106.

27. Причинные отношения в тексте // Материалы III Всеукраинской научной конференции. – Мелитополь: МГПИ, 1996. – С. 91-92.

28. Zur Syntaxvermittlung an germanistischen Fakultдten // Нові підходи і шляхи у підготовці викладачів і вчителів німецької мови, германістів і перекладачів в Україні. Тези доповідей на IV конф. асоціації германістів України. – Донецьк: ДонДУ, 1996. – С. 33-34.

29. Копулятивний смисл сурядної форми // Тези доповідей на конф. ”Лінгвістика і вербальна комунікація”. – К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2000. – С. 60.

30. Пропозиція як одиниця семантичного синтаксису // Наукова спадщина Ю.О. Жлуктенка та сучасне мовознавство. Зб. наук. праць. – К.: КНУ ім. Т.Г. Шевченка, 2000. – С. 205-209.

31. Ьbungsbuch zur Syntax des zusammengesetzten Satzes (Практикум iз синтаксису складного речення): Навч. посібник. – Запоріжжя: ЗДУ, 1992. – 251 с.

32. Die Syntax des zusammengesetzten Satzes fьr Germanisten (Синтаксис складного речення для германістів): Навч. посібник. – Запоріжжя: ЗДУ, 1999. – 295 с.


Меню
Реклама



2006-2009 © Диссертации и авторефераты Украины