Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог диссертаций

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

Диссертационная работа:

Вага Денніс Даніель Одіємбо. Нанопланктон палеоцен-еоцену південної периферії Східно-Європейської платформи : дис... канд. геол. наук: 04.00.09 / НАН України; Інститут геологічних наук. — К., 2007. — 268арк. — Бібліогр.: арк. 200-215.

Скачать диссертацию *

* Ссылка размещена на правах рекламы



Аннотация к работе:

Вага Д. Д. О. Нанопланктон палеоцен-еоцену південної периферії Східно-Європейської платформи. – Рукопис.

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.09. – палеонтологія і стратиграфія. – Інститут геологічних наук НАН України, Київ, 2007.

У дисертації розглядається нанопланктонне зонування, палеогеографічні і палеоекологічні реконструкції палеоцен-еоценових басейнів седиментації південної частини Східно-Європейської платформи.

У роботі наводиться аналіз систематичного складу нанопланктону з розрізів палеоцен-еоценових відкладів свердловин Бахчисарайського району Криму, Північного Передкавказзя, Східного Донбасу і розрізу Інгулецького кар‘єру Українського Щита (УЩ). У палеоцен-еоценових відкладах встановлено комплекси 12 нанопланктонних зон: Cruciplacolithus tenuis (NP2), Chiasmolithus danicus (NP3; Heliolithus kleinpelli (NP6) і Heliolithus riedeli (NP8), Discoaster lodoensis (NP13), Nannotetrina fulgens (NP15), Discoaster tani nodifer (NP16), Discoaster saipanensis (NP17), Chiasmolithus oamaruensis (NP18), Isthmolithus recurvus (NP19), Sphenolithus pseudoradians (NP20), Ericsonia subdisticha (NP21). Визначено і уточнено відносний вік палеогенових відкладів Північного Передкавказзя, Східного Донбасу і Інгулецького кар’єру, а також встановлено перерви в розрізах палеоцену і еоцену Криму та визначена їхня тривалість. З відкладів малинівської і староінгулецької світ бучацького і київського горизонтів південного схилу УЩ встановлені зони Nannotetrina fulgens (NP15) і Discoaster tani nodifer (NP16), за якими ці відклади зіставляються з лютецьким і бартонським ярусами ЗСШ. Проведена кореляція встановлених зональних підрозділів у кожному конкретному регіоні зі стратиграфічними шкалами палеогену України (Зосимовича та ін., 2005), Росії (Ахметьєва і Беньямовського, 2003), Міжнародною Стратиграфічною Шкалою (Berggren et al.,1995) і Геологічною Часовою Шкалою (GTS, 2004).

За палеоекологічним аналізом виділено п’ять екогруп нанопланктону: екваторіально-тропічні, широкотропічні, вузькотропічні, субтропічні і види холодних субтропіків і помірних областей. За палеобіономічними умовами встановлені види мілководного шельфу, відносно мілководного шельфу і відкритоокеанічного басейну.

Додається атлас, що містить 111 фотографій характерних видів нанопланктону, зроблених з допомогою світлового і скануючого мікроскопів.

У дисертації наведено результати вивчення нанопланктону палеоцен-еоценових відкладів з чотирьох південних регіонів Східно–Європейської платформи. Отримані результати дозволяють зробити такі висновки:

Встановлені зони Nannotetrina fulgens (NP15) і Discoaster tani nodifer (NP16) у відкладах малинівської світи бучацького і староінгулецької світи київського горизонтів південного схилу Українського Щита (УЩ). Це дозволило обґрунтувати вік світ і зіставити їх з верхньою частиною лютецького–нижньою частиною бартонського ярусів МСШ. Результати вивчення нанопланктону підтверджуються даними планктонних форамініфер і молюсків.

Уперше вивчені асоціації нанопланктону та встановлені зони у палеогенових відкладах семи свердловин Ейсько-Армавірської, Ростовської і Калмицької підзон Північного Передкавказзя й Східного Донбасу: Палеоцен. Надзона Heliolithus характеризує відклади горизонту Гарячого Ключа верхнього палеоцену. Еоцен. Зона Discoaster lodoensis (NP13) характеризує відклади середньосальського підгоризонту Східного Донбасу і середню частину дружбинського горизонту Передкавказзя іпрського ярусу. Зона Nannotetrina fulgens (NP15), Discoaster tani nodifer (NP16) та зона Discoaster saipanensis (NP17) відповідають відкладам куберлинського, керестинського і кумського горизонтів і зіставляються з лютецьким і бартонським ярусами ЗСШ. Надзона Discoaster barbadiensis s.l. характеризує білоглинський горизонт Північного Передкавказзя та обухівський горизонт Східного Донбасу і приабонський ярус ЗСШ. Зона Ericsonia subdisticha (NP21) відповідає верхній частині білоглинського і обухівського горизонтів верхнього еоцену і низам хадумського надгоризонту нижнього олігоцену Північного Передкавказзя та Східного Донбасу. За нанопланктоном доведено діахронність відкладів зони Cibicides (Heterolepa) salensis. Її віковий інтервал змінюється в межах від пізнього еоцену до раннього олігоцену.

У розрізах парастратотипових свердловин 3а і 2 Бахчисарайського району простежено розвиток нанопланктону від пізньої крейди до пізнього еоцену і виділено зони: Cruciplacolithus tenuis (NP2), Chiasmolithus danicus (NP3), Heliolithus kleinpelli (NP6), Heliolithus riedelii (NP8), Nannotetrina fulgens (NP15), Discoaster tani nodifer (NP16), Discoaster saipanensis (NP17), Chiasmolithus oamaruensis (NP18), Isthmolithus recurvus (NP19), Sphenolithus pseudoradians (NP20) і Ericsonia subdisticha (NP21).

За результатами вивчення послідовності зональних асоціацій нанопланктону розраховано тривалість трьох перерв в осадонакопиченні в розрізах стратотипових свердловин Бахчисарайського району. Перша перерва відповідає межі крейди і палеогену і встановлюється за відсутністю верхньої частини зони Nephrolithus frequens і зони Markalius inversus (NP1). Тривалість перерви за Геологічною Часовою Шкалою (GTS, 2004) становить біля 1 млн років. Ця перерва в осадонакопиченні простежена з Гірського Криму до Південної Туркменії.

Друга перерва встановлена на межі білокам’янського і качинського горизонтів і визначається за відсутністю зон Ellipsolithus macellus (NP4) і Fasciculithus tympaniformis (NP5). Тривалість перерви – приблизно 3,5 млн років. Вона простежується лише в Кримському регіоні.

Третя перерва зафіксована між качинським і бахчисарайським регіоярусами за відсутністю верхньої частини зони Discoaster multiradiatus (NP9), зони Tribrachiatus contortus (NP10) і, можливо, самих низів зони Discoaster binodosus (NP11). Тривалість перерви – приблизно 1,2–3,5 млн років. Вона простежена з Гірського Криму до Південної Туркменії.

Палеоекологічний аналіз нанопланктону дозволив виділити такі екологічні групи: екваторіально-тропічні, широкотропічні, субтропічні значного поширення, холодних субтропіків та помірних областей. За палеобіономічними умовами виділено асоціації мілководного шельфу, відносно мілководного шельфу і відкритоокеанічного басейну.

Доповнено палеогідрологічну характеристику палеоцен-пізньоеоценових басейнів вивчених регіонів південної периферії Східно-Європейської платформи.

У палеоцені (білокам‘янський і качинський час) у Криму існував тропічний басейн, який спочатку був мілководним, а згодом зазнав незначного поглиблення. На Північному Кавказі в час Гарячого Ключа існував тепловодний, відносно глибокий басейн.

У ранньому еоцені на Північному Передкавказзі і в Східному Донбасі (черкеський і середньосальський час) існував морський тепловодний басейн, який мав широкі зв‘язки з водами Тетису. В цей час значного розквіту набули тропічні види роду Discoaster. На Північному Передкавказзі басейн був відкритоокеанічним і відносно глибоководним, а у Донбасі – мілководним зі значним теригенним розбавленням, на що вказує погана збереженість та бідний видовий склад нанопланктону.

В середньому еоцені існував тропічний басейн, який був мілководним на південному схилі Українського Щита і в Криму. Лише наприкінці середнього еоцену (кумський час) відзначено збільшення глибини і зниження температури поверхневих вод.

На початку пізнього еоцену у Криму і на Північному Передкавказзі басейн був відносно тепловодним. Лише наприкінці цього часу відзначено загальне пониження температури поверхневих вод басейнів, що фіксується збільшенням кількості Cribrocentrum reticulatum і Isthmolithus recurvus та інших видів помірних областей. Цей процес найбільш чітко проявився в Криму. Водночас у Криму зростає кількість мілководних форм.

Простежено шість етапів розвитку нанопланктону, які обґрунтовують виділення зон стандартних шкал і виступають надійним інструментом для розчленування палеоцен-еоценових відкладів районів досліджень.

Вперше з вивчених палеогенових відкладів Північного Передкавказзя і Східного Донбасу описано найбільш поширені види нанопланктону.

Список опубликованных работ по теме диссертации:

1. Андреева-Григорович А. С., Березовский А. А, Вага Д. Д. О. Наннопланктон и моллюски эоценовых отложений Криворожского железорудного бассейна // Теоретичні та прикладні аспекти сучасної біостратиграфії фанерозою України: Зб. наук. пр. ІГН НАНУ. – К., 2003. – С. 3–5. (проводилися лабораторні роботи і визначалися види нанопланктону).

2. Березовский А. А., Вага Д. Д. О. Корреляция среднеэоценовых стратонов по наннопланктону и моллюскам // Сучасні проблеми геологічної науки: Зб. наук. пр. ІГН НАНУ. – К., 2003. – С. 287–290 (зібраний увесь наявний матеріал по середньоеоценовому нанопланктону).

3. Вага Д. Д. О. Биостратиграфия палеогеновых отложений Донбасса и Большого Кавказа // Проблеми стратиграфії фанерозою України: Зб. наук. пр. ІГН НАНУ. – К., 2004. – С. 122–127.

4. Вага Д. Д. О. Порівняльні палеоекологічна і палеогеографічна характеристика палеогенових морських басейнів південної частини Східної–Європейської платформи за нанопланктоном // Біостратиграфічні критерії розчленування і кореляції відкладів фанерозою України: Зб. наук. пр. ІГН НАНУ. – К., 2005. – С. 136–139.

5. Andreyeva-Grigorovich, A. S., Waga, D. D. O. Age range of Heterolepa (Cibicides) salensis zone of the Northern Caucasus and its correlation according to nannofossils // 11-th International Nannoplankt. Assoc. Conference (INA). – Lincoln, Nebraska (USA), 2006. – P. 91–92. (визначалися види нанопланктону і зроблений переклад на англійську мову)


Меню
Реклама



2006-2009 © Диссертации и авторефераты Украины