Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог диссертаций

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

Диссертационная работа:

Рудаков Юрій Миколайович. Розміщення озимої пшениці після різних попередників, систем добрив і обробітку грунту та її продуктивність в північному Степу України : дис... канд. с.-г. наук: 06.01.01 / Дніпропетровський держ. аграрний ун-т. - Д., 2006.

Скачать диссертацию *

* Ссылка размещена на правах рекламы



Аннотация к работе:

Рудаков Ю.М. Розміщення озимої пшениці після різних попередників, систем добрив і обробітку ґрунту та її продуктивність в північному Степу України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.01 – загальне землеробство. Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2006.

В дисертації розглянуто шляхи підвищення урожайності озимої пшениці в умовах північного Степу України за допомогою комплексної взаємодії попередників, добрив і обробітку ґрунту.

Проведеними дослідженнями було встановлено вплив цих факторів на вологозапаси, агрофізичні показники ґрунту, запаси в ньому елементів живлення, біологічну активність, забур’яненість посівів, урожайні, якісні і економічні показники.

Для виробництва рекомендовано попередники озимої пшениці, які в поєднанні з системами добрив і обробітку ґрунту є найбільш доцільними для впровадження в сільськогосподарських підприємствах.

Найбільш економічно вигідним є вирощування озимої пшениці після чорного пару і гороху, де рівень рентабельності становить 71-75 %, відповідно. Внесення мінеральних добрив після всіх попередників, окрім гороху, забезпечили найвищий економічний ефект. Після гороху рентабельнішою була дія органічних добрив. Заміна оранки чизелюванням заощаджує паливо (6-8 кг/га), виробничі витрати (18-26 %) і сприяє підвищенню продуктивності праці від 0,6 до 14,3 % в залежності від попередників. І це все при однаковій урожайності і якості зерна озимої пшениці.

У дисертації наведено узагальнення і вирішення наукового завдання, яке полягає в тому, що для умов північного Степу України дана агротехнічна оцінка п’яти найбільш розповсюджених для озимої пшениці попередників на різних фонах добрив і способів обробітку ґрунту.

  1. На структурно-агрегатний склад ґрунту добре впливає чорний пар і люцерна другого року використання, а кукурудза на силос – менш сприятливо. Найбільше агрономічно цінних фракцій 0,25-10 мм в шарі 0-10 см і 10-20 см перед сівбою озимої пшениці містилося після люцерни другого року використання, дещо менше – по чорному пару і найменше – по кукурудзі на силос. Показники кількості водостійких агрегатів у верхньому шарі 0-10 см були також самі високі після люцерни другого року використання, а по чорному пару вони на 5,7 і після кукурудзи на силос на 24 % виявились меншими.

  2. При визначенні на час сівби озимої пшениці твердість ґрунту по чорному пару була мінімальною, а після люцерни другого року використання і кукурудзи на силос вона збільшувалась на 3,8-4,2 кг/см2. Показники по зайнятому пару і гороху займали проміжне становище. Система основного обробітку грунту суттєво не впливала на його твердість. До фази колосіння різниця в показниках по різним попередникам помітно зменшилася і не перевищувала 2 кг/см2. Як на час посіву, так і у фазу колосіння найменшою твердість ґрунту виявилась у верхньому шарі 0-10 см і найбільшою – у шарі 20-30 см.

  3. Вплив попередників на щільність ґрунту перед сівбою озимої пшениці був незначним і знаходився в межах допустимих величин. Загальна шпаруватість ґрунту восени в шарі 0-30 см знаходилася в межах 56,6-60,1 %, а у фазу колосіння озимої пшениці – 53,8-55,7 %. Не виявлено значних змін в показниках щільності та шпаруватості ґрунту і по системам основного обробітку.

  4. Перед посівом озимої пшениці найбільша кількість продуктивної вологи накопичувалася по чорному пару (152,1 мм), потім по зайнятому пару і гороху (98,5 і 93,9 мм, відповідно). Люцерна другого року використання і кукурудза на силос залишали після себе найменшу кількість вологи (74,0 і 70,5 мм). За осінній період вегетації максимальний приріст вологи відмічено в посівах озимої пшениці після попередника кукурудза на силос, а мінімальний – по чорному пару. Така ж тенденція спостерігається і при накопиченні вологи за зимовий період до відновлення вегетації. В подальшому витрати вологи на утворення одиниці урожаю зерна найбільш продуктивно проходили в посівах озимини по чорному пару і найменш – після кукурудзи на силос. Внесення добрив по всіх попередниках сприяє в цілому збільшенню показників витрат води, проте на одиницю урожаю зерна вона витрачалась економніше, ніж на варіантах без добрив.

  5. Кращі умови для забезпечення грунту нітратною формою азоту перед сівбою озимої пшениці створюються по чорному пару і люцерні другого року використання, гірші – після кукурудзи на силос. На протязі вегетації вміст азоту в грунті помітно зменшується, хоча закономірність по попередниках не змінюється. Вміст фосфору і калію менше залежав від попередніх культур. При внесенні добрив вміст рухомих елементів родючості ґрунту збільшується незалежно від попередників.

  6. Інтенсивність біологічної активності грунту в посівах озимини після люцерни другого року використання, зайнятого та чорного парів і гороху була вищою на 5,5-13,5 %, ніж при вирощуванні її по кукурудзі на силос. Внесення добрив сприяло підвищенню її показників і максимального значення вона досягла при внесенні органічних добрив в полі чорного пару – 51,3 %. Мінімальна біологічна активність зафіксована в полі, де попередником пшениці була кукурудза на силос на неудобреному фоні – 25,2 %.

  7. Кращим серед попередників озимої пшениці по впливу на забур’яненість її посівів на всіх фонах добрив і обробітку ґрунту виявився чорний пар По непаровим попередникам посіви озимої пшениці були більш засміченими. Застосування чизельного обробітку ґрунту, у порівнянні з оранкою, призвело до росту кількості бур’янів в посівах озимої пшениці, особливо після гороху і зайнятого пару. В паровому полі і після кукурудзи на силос різниці практично не виявлено. При внесенні добрив забур’яненість посівів значно зменшувалась.

  8. На процеси росту і розвитку озимої пшениці на протязі всього вегетаційного періоду активно впливали попередники і добрива. Найкращі умови складалися при розміщенні її по чорному пару. Показники висоти рослин в цьому полі на 4,9-11,1 % були більшими, ніж після інших попередників, а надземної маси 100 рослин – на 6,6-23,9 %. Внесення добрив забезпечувало збільшення коефіцієнту кущистості від 3,6 до 36,4 %, надземної маси 100 рослин на 6,5-35,2 %. Способи обробітку ґрунту суттєвого впливу на показники росту і розвитку рослин озимої пшениці не мали.

  9. Найвищий урожай зерна озимої пшениці забезпечило розміщення її по чорному пару. Недобір урожаю зерна після гороху, зайнятого пару, люцерни другого року використання в середньому за чотири роки досліджень знаходився в межах 14-18,3 %, кукурудзи на силос – 36,7 %. Способи обробітку ґрунту практично не вплинули на рівень урожайності озимої пшениці. Внесення добрив сприяло підвищенню урожайності зерна озимої пшениці після всіх попередників. Найвищий приріст врожаю забезпечило внесення органо-мінеральних і мінеральних добрив – 31,4 - 30,7 %. У різні по зволоженню роки вплив попередніх культур і добрив на урожайні показники озимої пшениці зберігся, а дія обробітку ґрунту знову ж таки виявилася несуттєвою.

  1. Найбільш високоякісне зерно озимої пшениці отримали при розміщенні її посівів після чорного пару і люцерни другого року використання, дещо гірше – після зайнятого пару і гороху. Найнижчим вміст білку і сирої клейковини виявився після попередника кукурудза на силос. Внесення добрив поліпшує якість зерна, особливо вміст білку та клейковини.

  2. Вплив попередників і добрив на наявність нітратів та солей важких металів в зерні озимої пшениці виявився незначним. Показники вмісту нітратів по всіх варіантах були нижчими за гранично допустиму концентрацію (ГДК) в 4,3-5,8 раз, а солей важких металів (заліза, стронцію, нікелю, цинку, міді, марганцю, кобальту) – в 1,7-6,3 рази. Незалежно від розміщення озимої пшениці по попередниках в зерні практично не містилося солей свинцю, хрому та кадмію.

  3. Найвищий економічний ефект вирощування зерна озимої пшениці забезпечено після попередників чорний пар і горох. Рівень рентабельності становив 71 - 75 %, відповідно, а після кукурудзи на силос - 32,0 %. Внесення органічних добрив після гороху дозволило отримати рентабельність на рівні 80,0 %. Після інших попередників внесення органіки збільшувало виробничі витрати і собівартість, а рівень рентабельності був нижче контролю. Використання мінеральних добрив є рентабельним заходом, оскільки після всіх попередників, крім гороху, отримано найвищі показники економічного ефекту. Органо-мінеральні і органо-мінеральні збалансовані добрива займали проміжне положення. Заміна оранки чизелюванням мала позитивний ефект після всіх попередників. Чизельний обробіток заощаджує 6-8 кг/га палива, 18-26 % виробничих витрат і сприяє підвищенню продуктивності праці на 0,6-14,3 % в залежності від попередника.

Список опубликованных работ по теме диссертации:

  1. Остапов В.І., Льоринець Ф.А., Рудаков Ю.М. Урожайність озимої пшениці в залежності від попередників, обробітку ґрунту та добрив на звичайному чорноземі північного Степу України // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету. – 2001. - № 1. С. 75-78. (Особистий внесок: проведення досліджень, написання статті).

  2. Рудаков Ю.М. Вплив попередників і систем добрив на урожайність озимої пшениці в умовах підзони північного Степу України // Збірник доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції “Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми та шляхи вирішення”. – К.: 2001. – С. 265-267.

  3. Рудаков Ю.М. Урожайність озимої пшениці в залежності від попередників, обробітку ґрунту та добрив на звичайному чорноземі північного Степу України // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених і спеціалістів з проблем виробництва зерна в Україні (5-6 березня). Дніпропетровськ. – 2002. – С. 9-10.

  4. Рудаков Ю.М. Попередники, системи обробітку ґрунту, добрива та їхній вплив на забур’яненість посівів озимої пшениці в північному Степу України // Бюлетень Інституту зернового господарства УААН. – 2005. - № 23-24. С. 81-85.

  5. Лебідь Є.М., Рибка В.С., Компанієць В.О., Рудаков Ю.М. Основні важелі підвищення конкурентоспроможності виробництва продовольчого зерна озимої пшениці в Степу України // Хранение и переработка зерна. – 2005. – С. 21-23. (Особистий внесок: проведення досліджень).

  6. Рудаков Ю.М. Залежність агрофізичних показників від попередників і способів основного обробітку ґрунту під озиму пшеницю // Таврійський науковий вісник. – 2005. - № 41. С. 146-152.


Меню
Реклама



2006-2009 © Диссертации и авторефераты Украины