Анотація до роботи:

Кривенко А.І. Біологічне обґрунтування заходів захисту ярої вики від комплексу шкідників в умовах Центрального Лісостепу України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 16.00.10. – ентомологія. – Інститут захисту рослин УААН, Київ, 2006.

У сучасних умовах було проведено моніторинг змін кількісного і видового складу ентомофауни агробіоценозу викового поля та прилеглих стацій, уточнені біологічні особливості та сезонна динаміка чисельності шкідників.

Виявлено 78 видів комах-фітофагів, які є представниками різних рядів та родин, з яких 44 види – шкідники культури. Домінанти належать до ряду твердокрилих (Coleoptera) – 52,3% та рівнокрилих (Homoptera) – 23,1%. Серед представників ряду Coleoptera виділено 10 родин, з яких переважали довгоносики (Curculionidaе) – 72,7% (особливо довгоносики родів Sitona та Phуtonomus).

Визначено 7 видів роду Sitona (найбільше значення мали три: S. crinitus Germ., S. lineatus L. та S. longulus Gyll.) та встановлено домінування викового листкового довгоносика (Ph. murinus F.) серед трьох фітофагів роду Phуtonomus.

Виявлено 5 видів родини Aphididaе з ряду Homoptera, в якій найчисельнішою була горохова попелиця (Acyrtosiphon pisi Kalt.).

Вивчено вплив температури, атмосферних опадів і ентомофагів на основних шкідників ярої вики на певних етапах їх розвитку.

Проведено оцінку відносної стійкості сучасних сортів вики до пошкоджень фітофагами. Визначено, що сорти різновидностей tуpica та atomaria пошкоджуються більше, ніж immaculatа.

Встановлено переваги вирощування культури при оптимальних (ранніх) строках сівби та в сумішах із злаковими культурами.

Доведено доцільність застосування сучасних інсектицидів для протруювання насіння проти бульбочкових довгоносиків.

Обґрунтовано ефективність наземного обприскування інсектицидами сходів ярої вики проти бульбочкових довгоносиків та насінників проти личинок фітономусів в другій половині вегетації.

В результаті досліджень обґрунтовано та вирішено проблему захисту від домінуючих фітофагів ярої вики – важливої кормової культури, насіннєва продуктивність якої лімітується шкідливою діяльністю комах.

1. В агробіоценозі викового поля виявлено 78 видів комах-фітофагів. Найбільшим видовим різноманіттям характеризувався ряд Coleoptera, представлений родинами Elateridae, Coccinellidae, Tenebrionidae, Chrysomelidae, Bruchidae, Scarabaeidae. Визначено 43 шкідливих видів цього ряду, серед яких за кількістю (25 видів) та шкодочинністю (14 видів) домінувала родина Сurculionidae, особливо представники родів Sitona та Phytonomus. Частка ряду Homoptera складала 23,1%, з якого домінуючим видом був Acyrthosiphon pisi Kalt. (91%). Представники рядів Нemiptera та Lepidoptera були нечисленними.

2. В умовах Центрального Лісостепу України особливо небезпечними шкідниками ярої вики були бульбочкові довгоносики, фітономуси та попелиці. Серед представників роду Sitona домінували два види бульбочкових довгоносиків: смугастий (Sitona lineatus L.) і щетинистий (Sitona crinitus Hrbst.), частка яких складала 42,3 %.

Імаго сітон зимують на полях багаторічних бобових трав, в лісосмугах. При температурі + 6–8 С закінчується їх діапауза, а при середньодобовій температурі повітря вище +15,6–16,0С вони розселяються з місць зимівлі і мігрують на посіви ярої вики.

3. Серед фітономусів (Phytonomиs pedestris Payk., Ph. murinus F. та Ph. variabilis Hbst.) домінував виковий листковий довгоносик (Phytonomиs murinus F.), частка якого складала 98,3%.

Сезонна динаміка чисельності цього виду характеризується двома підйомами чисельності: в ІІІ декаді травня та в ІІІ декаді червня – І декаді липня. Вони обумовлені заселенням посівів ярої вики після зимівлі та появою комах нового покоління, що необхідно враховувати при проведенні заходів захисту на цій культурі.

4. Горохова попелиця (Acyrthosiphon pisi Kalt.) заселяє посіви ярої вики у першій-другій декадах травня. Пік чисельності спостерігається в кінці червня-початку липня, коли вона може сягати 1647 екз. на 100 помахів сачка.

5. На чисельність попелиць та бульбочкових довгоносиків на посівах бобових культур впливають хижі та паразитичні комахи-ентомофаги.

Найбільш суттєво щільність популяцій попелиць на бобових регулюють кокцинелліди, серед яких домінуючими видами на ярій виці були Coccinella septempunctata L. та Propylaea quatuordecimpunctata L. Відмічається два максимуми їх чисельності: перший – у першій декаді червня, другий – у другій декаді липня. У період між даними максимумами слід обмежити використання інсектицидів з метою збереження сонечок та іншої корисної ентомофауни.

6. Оцінка сортів ярої вики сучасної селекції щодо пошкоджуваності головними шкідниками показала перевагу тих, які належать до різновидності immaculata (Білоцерківська 34, Білоцерківська 10, Білоцерківська 7 (стандарт), Ярослава). Сорти, що відносяться до tуpica (Білоцерківська 70, Ізида) та atomaria (Білоцерківська 96) фітофагами пошкоджувалися більше.

Посіви ярої вики оптимальних (ранніх) строків сівби менше пошкоджувались шкідниками, ніж пізні, і забезпечували вищу врожайність насіння.

Чисельність та шкідливість бульбочкових довгоносиків та фітономусів на посівах сумішей (вико-вівсяної, вико-пшеничної, вико-гірчичної) була меншою, порівняно з чистими посівами ярої вики.

7. Проти бульбочкових довгоносиків при протруюванні насіння найбільш ефективні інсектициди: Круізер 350 FS, т.к.с. (6,0 л/т); Хінуфур, в.с. (18 л/т) та суміші Фурадану 35 ST, т. пc. з Гаучо, з. п. (12,5+3,5 кг/т) і Фурадану 35 ST, т. пc. з Круізером 350 FS, т.к.с. (12,5+3,0 л/т). Ефективність їх дії на 10-й день від появи сходів перебувала у межах від 68,8 до 71,8 %.

8. При обприскуванні сходів ярої вики проти бульбочкових довгоносиків найефективнішими виявились такі інсектициди, як Актара 25 WG, в.г. (100 г/га), Регент 25, к.е. (0,5 л/га), Базудин 600 EW, в.е. (2,0 л/га) та Бі-58 новий, к.е. (1,5 л/га), ефективність дії яких складала 56,3–62,5%.

9. Чисельність личинок викового листкового довгоносика в період бутонізації можна ефективно (на 79,4–82,0%) контролювати обприскуванням посівів ярої вики інсектицидами Нурел-Д, к.е. (0,72 л/га), Децис, 2,5% к.е. (0,45 л/га), Регент 25, к.е. (0,45 л/га) та Бі-58 новий, к.е. (0,9 л/га), що зберігає врожайність насіння культури.

10. У виробничих умовах високу економічну ефективність забезпечує передпосівна обробка насіння ярої вики інсектицидом Круізер 350 FS, т.к.с. (6,0 л/т), завдяки чому врожайність насіння підвищувалась на 0,11 т/га, а рентабельність – на 6,8 %, порівняно з Фураданом 35 ST, т.пc. (25 л/т).

У фазі сходів ярої вики ефективні інсектициди Регент 25, к.е. (0,5 л/га) та Бі-58 новий, к.е. (1,0 л/га). Це дає змогу збільшити прибуток, відповідно, до 667,7 та 606,1 грн/га., а рівень рентабельності – до 39,9 і 40%.

Публікації автора:

1. Кривенко А.І. Бульбочкові довгоносики на зернобобових культурах // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету: Зб. наук. пр.– Біла Церква, 2004. – № 30. – С. 71-77.

2. Кривенко А.І. Проти шкідників ярої вики. Ефективність дії інсектицидів за протруєння насіння та обробки рослин // Карантин і захист рослин. – 2005. - № 9. – С. 10-12.

3. Кривенко А.І. Виковий листковий довгоносик // Карантин і захист рослин. – 2005. – № 12. – С. 10-11.

4. Федоренко В.П., Кривенко А.І. Ентомофаги в посівах зернобобових // Карантин і захист рослин. – 2006. - № 4. – С. 18-20. (Особистий внесок здобувача 70 %. Проведено обліки та спостереження, проаналізовано отримані матеріали, зроблено висновки).

5. Кривенко А.І. Біологічне обґрунтування заходів захисту ярої вики в умовах Центрального Лісостепу України //Українське ентомологічне товариство – Матеріали VІ з’їзду Українського ентомологічного товариства: Тези доповідей.– Ніжин, 2003. – С. 56-57.

6. Кривенко А.І. Ентомологічний комплекс ярої вики // Сучасні проблеми захисту рослин: Матеріали конференції молодих вчених. – Київ: ”Колобіг”, 2005. – С. 23-25.

7. Кривенко А.І. Корисна ентомофауна на посівах зернобобових // Загальна і прикладна ентомологія в Україні: Матеріали наукової ентомологічної конференції, присвяченої пам’яті члена-коресподента НАН України, доктора біологічних наук, професора В.Г. Доліна. – Львів, 2005. – С. 122.