У роботі наведено дані динаміки трав’яного покриву в рекреаційно- порушених лісових фітоценозах зеленої зони м. Києва в умовах свіжих субору, судіброви та діброви. Встановлено, що частка рудеральних та лучних видів зростає відповідно до зменшення зімкнутості деревостану, відмічено важливу захисну роль підліску при низькій зімкнутості деревостану. 1. Виявлено, що під впливом рекреаційного навантаження в лісових масивах відбуваються певні зміни: в трав’яному покриві поширюються адвентивні та синантропні види; в природні фітоценози проникають деревні та чагарникові інтродуценти. Підріст лісів переважно формується з Acer platanoides L. і Carpinus betulus L., що може спричинити в майбутньому заміну дубових та дубово-грабових лісів на грабові. 2. Найбільшою ценотичною стійкістю до рекреаційного навантаження характеризуються багатоярусні фітоценози, що формуються в оптимальних умовах зволоження та трофності (свіжий субір, судіброва, діброва). Частка рудеральних видів зростає відповідно до зменшення зімкнутості деревостану, при цьому наявність підросту та густого підліску із зімкнутістю 0,8-0,9 відіграє захисну роль щодо втручання нехарактерних ценоелементів. 3. У Голосіївському лісництві та Голосіївському парку ім. М.Т. Рильського рудеральні види в парку набувають більшого поширення, витісняючи аборигенні. Так, частка адвентивного виду Impatiens parviflora DC, за однакових умов, у трав’яному покриві Голосіївського парку ім. М.Т. Рильського становить 40%, а в Голосіївському лісництві – 20%. 4. Найбільшою мірою за видовим складом трав’яного покриву подібні Київське та Білодібровне лісництва з Пуща-Водицьким: коефіцієнт Жаккара тут становить 0,4, і найменш подібні між собою Київське і Білодібровне: коефіцієнт Жаккара – 0,28. 5. Для всіх досліджуваних ділянок лісництв характерна тенденція зменшення вологості ґрунту протягом вегетаційного сезону на глибину до 25 см. Найвищі показники вологості ґрунту притаманні ділянкам, розташованим на сірих лісових ґрунтах Голосіївського лісництва. 6. У процесі вивчення водного режиму досліджуваних площ встановлено роль трав’яного покриву в динаміці вологості ґрунту. Найменші значення вологості ґрунту відмічаються на ділянках із переважанням видів родин злакових та осокових, де їхня частка становить 15% для Київського лісництва та 10% для Пуща-Водицького. 7. Виявлено загальну тенденцію зменшення маси підстилки протягом вегетаційного сезону на більшості досліджуваних площ. Окрім того, відбувалося зменшення маси підстилки відповідно до зростання рекреаційного навантаження. Так, у Пуща-Водицькому лісництві, що зазнає більшого навантаження порівняно з Київським, за однакового складу деревостану маса підстилки менша на 30-50%. Відповідним чином змінюється й показник вологості підстилки. 8. Виявлено пряму залежність вологості фітомаси трав’яного покриву від вологості ґрунту. Вологість фітомаси трав’яного покриву не завжди корелює з її масою внаслідок особливостей анатомічної будови рослин. На ділянках, де переважають ксероморфні види, при вищих показниках маси рослин вологість менша. 9. Для досліджуваних ділянок в умовах свіжих суборів, судібров, дібров у відібраних лісництвах загалом характерне зменшення вмісту рухомих форм азоту, фосфору, калію від верхніх до нижніх шарів ґрунту. 10. Виявлено, що при загальній відсутності коливань вмісту фосфору в ґрунті протягом вегетаційного сезону лише в умовах свіжих суборів, судібров Пуща-Водицького та свіжих судібров Білодібровного лісництв простежується зростання його вмісту протягом вегетаційного сезону. 11. Вміст азоту в підстилці всіх досліджуваних умов місцезростання збільшується протягом вегетаційного сезону й зростає відповідно до поліпшення лісорослинних умов. Вміст фосфору найвищий на початку вегетаційного сезону (травень), а вміст калію в підстилці, навпаки, найменший. 12. Вміст азоту у фітомасі трав’яного покриву зростає протягом вегетаційного сезону та відповідно до покращення лісорослинних умов. Вміст фосфору коливається протягом вегетаційного сезону у надземній фітомасі та підземній фітомасі трав’яного покриву, з найбільшими значеннями в середині вегетаційного сезону. Щодо калію, то відбувається зростання його вмісту протягом вегетаційного сезону у підземній фітомасі та зниження такого у надземній фітомасі трав’яного покриву. | 