Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Содержимое электронного каталога украинских диссертаций

Авторефераты / Медицинские науки / Клиническая фармакология


Источник: Автореф. дис... канд. мед.наук: 14.01.28 / Н.Г. Степанюк; АМН України; Ін-т фармакології та токсикології. — К., 2002. — 19 с.: рис. — укp.

Аннотация: На конкретних прикладах обгрунтовано доцільність застосування "Вінборону" - вітчизняного спазмолітика з політропними фармакологічними властивостями, в лікуванні та профілактиці ерозивно-виразкових ушкоджень. В клінічних умовах простежено противиразкову дію препарату. На фоні вінборону прискорено зворотній розвиток запальної реакції, рубцювання виразок та підвищення якості загоювання виразкового дефекту. Виявлено захисну дію при експериментальній індометацин-індукованій гастропатії у щурів. На підставі цього показано, що попереднє пероральне введення вінборону (40 мг тричі на добу) хворим на ревматоїдний артрит разом з послабленням ознак індометацинової гастропатії сприяє підвищенню лікувального ефекту нестероїдного антифлогістика при даній патології.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.28 / І.А. Валітова; АМН України. Ін-т фармакології та токсикології. — К., 2001. — 20 с. — укp.

Аннотация: Обгрунтовано доцільність комбінованого застосування блокаторів ангіотензину 1-Р та інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту у разі артеріальної гіпертензії (АГ). Запропоновано дозовий режим комбінованого застосування ірбесартану та еналаприлу за АГ - 75 - 150 мг/добу і 5 - 10 мг/добу відповідно. Показано, що комбінована терапія у розробленому дозовому режимі більш ефективна та безпечна, ніж монотерапія цими препаратами в дозах 150 - 300 мг/добу (ірбесартан) і 5 - 40 мг/добу (еналаприл). Комбінована терапія ірбесартаном та еналаприлом за АГ у запропонованому дозовому режимі знижує активність ренін-ангіотензинової системи, зменшує активність реніну і рівень альдостерону в крові та зменшує рівень холестерину і тригліцеридів у плазмі крові, усуває дисліпопротеідемію, що свідчить про зменшення ризику атерогенного ушкодження судин у хворих на АГ.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.28 / Р.В. Стець; АМН України. Ін-т фармакології та токсикології. — К., 2003. — 20 с.: рис., табл. — укp.

Аннотация: Досліджено параметри кардіогемодинаміки, функціонального стану міокарда, якості життя у осіб похилого та старечого віку з метою вивчення лікувальних властивостей каптоприлу, еналаприлу та фозіноприлу в складі базової фармакотерапії стенокардії напруження, встановлено їх дозові режими. За допомогою квантово-хімічного аналізу доведено відсутність прямої хімічної взаємодії комбінацій ізосорбіду дінітрату та ацетилсаліцилової кислоти каптоприлом, еналаприлом і фозіноприлом. Показано, що застосування зазначених комбінацій лікарських засобів не призводить до явища антагонізму можливих токсичних реакцій та не потребує додаткової токсикологічної оцінки. Встановлено, що використання інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) на фоні базисної терапії забезпечує виражені антиангінальний, антиішемічний та антиаритмічний ефекти, нормалізує функцію вегетативної нервової системи, покращує структурно-функціональні показники центральної гемодинаміки та підвищує толерантність до фізичних навантажень у хворих похилого та старечого віку. Зазначено, що включення ІАПФ у терапію стенокардії напруження в осіб похилого та старечого віку ефективніше за традиційне лікування, підвищує якість життя даного контингенту хворих. Доведено, що комбінована терапія базисними засобами та препаратами різних класів ІАПФ протягом 6-ти місяців є безпечною, що підтверджується відсутністю гіпотензивних реакцій, посилення ішемічного ушкодження міокарда, появи порушень ритму, зниження серцевого викиду та змін з боку гемопоезу (кількості еритроцитів, лейкоцитів, рівня гемоглобіну) і біохімічних показників (загального білірубіну, тимолової проби, натрію, калію, креатиніну, сечовини, глюкози крові), пов'язаних з прийомом ліків особами похилого та старечого віку.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.28 / О.В. Бадінов; АМН України. Ін-т фармакології та токсикології. — К., 2006. — 21 с. — укp.

Аннотация: Здійснено клініко-експериментальне обгрунтування доцільності комбінованого застосування тіотриазоліну та ацелізину за ендотоксикозу різного генезу. Доведено, що ацелізин у комбінації з тіотриазоліном дозволяє досить швидко відновити основні клініко-біохімічні показники гомеостазу організму, знизити ушкоджуючу дію токсичних метаболітів на клітинні мембрани, розірвати "негативне коло" ендотоксикозу, покращити білоксинтезуючу та детоксикуючу функції печінки та нирок, нормалізувати реологічні властивості крові, що сприяє попередженню розвитку синдрому поліорганної недостатності. Встановлено здатність препаратів упереджувати надмірну генерацію вільних радикалів з наступним утворенням та накопиченням продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) на всіх етапах деградації біомембран (дієнових кон'югатів, ТБК-продуктів) з одночасним упередженням виснаження основних компонентів ферментативного та неферментативного чинників антиоксидантної системи (АОС) організму, що забезпечує мембраностабілізуючу дію лікарських засобів. Протекторну дію досліджуваних лікарських засобів підтвержено результатами морфологічних і морфометричних досліджень стану органів і систем за синдрому ендогенної інтоксискації, що проявлялись в суттєвому зменшенні явищ набряку та кількості некротезованих елементів в досліджуваних біосубстратах.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.28 / Н.П. Безугла; АМН України. Ін-т фармакології та токсикології. — К., 2002. — 22 с. — укp.

Аннотация: Вперше проведено клінічне вивчення основних фармакодинамічних ефектів анальбену у хворих на ревматоїдний артрит та деформівний остеоартроз. Встановлено відсутність інгібуючого впливу "анальбену" на метаболізм суглобового хряща, що вигідно відрізняє його від більшості існуючих нестероїдних протизапальних препаратів і дозволяє його застосування під час лікування запального суглобового синдрому будь-якої етіології. Вивчено мембранотропні властивості анальбену. Висока спорідненість анальбену з модельними мембранами - ліпосомами дає змогу припустити здатність анальбену проникати та накопичуватися в осередках запалення. Удосконалено методики щодо кількісного визначення анальбену у сироватці крові методом рідинної хроматографії. Проаналізовано вплив дози анальбену, що вводиться, на фармакокінетичні параметри: залежність фармакокінетичних параметрів від дози носить нелінійний характер.

Источник: Автореф. дис. канд. мед. наук: 14.01.28 / Н.В. Заічко; АМН України. Ін-т фармакології та токсикології. — К., 2003. — 20 с.: рис., табл. — укp.

Аннотация: Уперше за клінічних та експериментальних умов оцінено протизапальну, аналгетичну та імуномодулюючу дію амізону у випадку патології суглобів. Доведено, що амізон ефективно гальмує прогресування експериментального остеоартрозу щурів, сприяє збереженню суглобового хряща, активує репаративні процеси переважно в кістковій тканині і, на відміну від індометацину, є хондробезпечним препаратом. Виявлено, що амізон в дозі 1500 мг на добу забезпечує терапевтичний ефект у разі остеоартрозу I - II рентгенологічної стадії та ревматоїдного артриту з мінімальною активністю запального процесу на фоні базисної терапії. Встановлено, що за протизапальною активністю амізон відповідає німесуліду і поступається індометацину. Доведено, що фармакотерапія суглобового синдрому амізоном є більш безпечною, ніж індометацином та німесулідом, і не супроводжується розвитком побічних ефектів, які потребують відміни препарату.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.28 / Н.О. Пентюк; АМН України. Ін-т фармакології та токсикології. — К., 2001. — 21 с. — укp.

Аннотация: Вивчено нефротоксичну дію нестероїдних протизапальних препаратів з селективним і неселективним інгібуванням циклооксигенази-2 й обгрунтовано доцільність використання триметазидину для корекції нефротоксичної дії та підвищення ефективності фармакотерапії індометацином. Показано, що нефротоксичність індометацину реєструється навіть у разі короткочасного застосування в середніх дозах і виявляється у дозозалежному зниженні клубочкової фільтрації, у зростанні вмісту сечовини та креатиніну в сироватці крові, у затримці натрію та калію, у зростанні екскреції з сечею гамма-глутамілтранспептази, аланін- та аспартатамінотрансферази. Німесулід і мелоксикам мають менший вплив на процеси фільтрації в нирках та ензимурію, ніж індометацин та діклофенак натрію. Показано, що нефротоксичність індометацину та діклофенаку натрію тісно корелює зі стаціонарною концентрацією препаратів у крові та вмістом їх глюкуронідних метаболітів у сечі. Доведено доцільність застосування триметазидину для профілактики нефротоксичної дії індометацину. Показано, що мізопростол і молсідомін за нефропротекторною активністю значно поступаються триметазидину, селеніту натрію та бета-каротину. Застосування триметазидину пацієнтів із захворюванням суглобів дозволяє практично повністю запобігти викликаній індометацином депресії клубочкової фільтрації, порушенню азотовидільної функції та посиленню ензимурії. Експериментально встановлено, що триметазидин має власну протизапальну активність і гальмує розвиток ад'ювантного артриту в щурів. Включення триметазидину до комплексу лікування індометацином у хворих на ревматоїдний артрит сприяє більш швидкій нормалізації клінічних і лабораторних показників активності запального процесу, ендогенної інтоксикації та ліпідної пероксидації.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.28 / І.О. Сорокіна; АМН України. Ін-т фармакології та токсикології. — К., 2003. — 20 с.: рис., табл. — укp.

Аннотация: Вивчено вплив таблеток "Форидону" та "Фенігідину", вкритих оболонкою, на клінічний перебіг, гемодинамічні показники, особливості перекисного окиснення ліпідів у випадку ішемії міокарда в експерименті та клініці з метою оптимізації використання їх для лікування хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) (стенокардію напруги II - III функціонального класу) та на гіпертонічну хворобу (ГХ) I - II стадії. Уперше за умов клініки в експерименті на тваринах проведено порівняльний аналіз особливостей впливу форидону та фенігідину на перебіг ІХС (стенокардії напруги II - III функціонального класу) та ГХ I - II стадії, установлено вплив вищезазначених препаратів на показники центральної та периферичної гемодинаміки, а також на перекисне окиснення ліпідів та антиоксидантну недостатність за умов ішемічного ураження міокарда. Показано, що форидон та фенігідин нормалізують жирнокислотний склад ліпідів, еритроцитів, лівого та правого шлуночків серця в собак, що призводить до зменшення ішемічного ураження міокарда. За результатами досліджень виявлено, що фенігідин більшою мірою підвищує коронарний кровообіг, знижує артеріальний тиск та проявляє негативну інотропну дію, а форидон покращує скоротливу функцію лівого та правого шлуночків серця; обидва препарати нормалізують жирнокислотний склад крові та перекисне окиснення ліпідів.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.28 / О.В. Гаврилова; АМН України. Ін-т фармакології та токсикології. — К., 2001. — 19 с.: рис. — укp.

Аннотация: Проаналізовано результати клініко-інструментального обстеження хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), ускладнену частими рецидивами миготливої аритмії (МА). Виявлено, що повторні рецидиви МА частіше спостерігаються у хворих у разі поєднання ІХС з гіпертонічною хворобою. У більшості цих хворих напади аритмії носять симпатоадреналовий характер. Наведено інформативні інструментальні предиктори виникнення частих рецидивів МА у хворих на ІХС. Встановлено ефективність превентивної антиаритмічної терапії кордароном у хворих на ІХС, ускладнену частими рецидивами миготливої аритмії, за умов динамічного моніторного спостереження. Досліджено вплив кордарону у разі тривалого (8 місяців) призначення на показники варіабельності ритму сердця (ВРС) та їх циркадність у хворих на ІХС, показано покращення ВРС через зменшення впливів симпатоадреналової та збільшення активності парасимпатичної ланки вегетативної нервової системи. Експериментально доведено, що в розвитку токсичних проявів застосування кордарону у вигляді пневмопатії та гепатопатії має значення зрушення на біохімічному рівні, що проявляється фосфоліпідозом, дисбалансом амінокислотного складу та вуглеводних компонентів у тканинах легень і печінки.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.28 / Н.В. Галушко; АМН України. Ін-т фармакології та токсикології. — К., 2003. — 16 с.: рис., табл. — укp.

Аннотация: Показано, що застосування в комплексному лікуванні гомеопатичних засобів у хворих на виразкову хворобу (ВХ) дуоденальної локалізації з неускладненим перебігом сприяє зменшенню больового та диспептичного симптомів на 1 - 2 днів раніше, ніж у контрольній групі, збільшенню відсотка ерадикації Helicobacter pylori, прискорює загоювання виразкового дефекту без деформації цибулини дванадцятипалої кишки, нормалізує кислототвірну функцію шлункового соку. Визначено, що призначення гомеопатичних засобів індивідуальних та у вигляді комплексів, а також використання у поєднанні з фармакологічними препаратами підвищує ефективність лікування хворих на ВХ. Зроблено висновок, що гомеопатичний метод дає змогу максимально враховувати особливості пацієнта, дані клінічного, інструментального дослідження та динаміки розвитку захворювання.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.28 / К.Г. Марченко; АМН України; Ін-т фармакології та токсикології. — К., 2005. — 23 с. — укp.

Аннотация: Досліджено вплив гіполіпідемічної терапії на клінічний перебіг та біохімічні показники ліпідів крові у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС). Розглянуто клінічну та гіполіпідемічну ефективність та безпеку фармакотерапії текомом у порівнянні з ловастатином, а також вплив текому на ліпопероксидацію та жирно-кислотний спектр крові у пацієнтів з ІХС. Вивчено фармакокінетику ловастатину-КМП у пацієнтів з ІХС на тлі комплексної фармакотерапії. Розроблено диференційовані критерії необхідності призначення гіполіпідемічної терапії ловастатином та текомом залежно від їх ефективності та безпеки.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.28 / А.І. Косован; АМН України. Ін-т фармакології та токсикології. — К., 2001. — 20 с. — укp.

Аннотация: Досліджено поліморфізм процесів біотрансформації ксенобіотиків у хворих на бронхіальну астму, вплив на них ряду лікарських препаратів за експериментальних та клінічних умов, роль фармакологічного тестування з маркерними препаратами у прогнозуванні взаємодії лікарських засобів. На підставі результатів експерименту на щурах встановлено здатність блокатора H1-рецепторів лоратадину гальмувати N-деметилювання та C-гідроксилювання відповідно. У хворих на бронхіальну астму виявлено поліморфізм реакцій ацетилювання сульфадимезину й окиснення амідопірину. Встановлено залежне від тяжкості перебігу захворювання пригнічення цитохром Р450-залежного N-деметилювання амідопірину та підтверджено гальмівний вплив на дані процеси лоратадину. Гальмівний вплив лоратадину на N-деметилювання проілюстровано на прикладі взаємодії лоратадину з теопеком. Доведено здатність лоратадину втручатися в фармакокінетику теопеку, що полягає у гальмуванні процесів його елімінації. Зареєстровано побічні ефекти, залежні від концентрації препарату в крові у процесі субтерапевтичних концентрацій теофіліну, що створюються прийомом теопеку.

Источник: Автореф. дис... д-ра мед. наук: 14.01.28 / О.В. Олійник; АМН України. Ін-т фармакології та токсикології. — К., 2006. — 31 с. — укp.

Аннотация: Досліджено дозування, комбінування й ефективність різних шляхів введення фенотеролу, атровенту та теофіліну за умов лікування хворих на хронічні обструктивні захворювання легень (ХОЗЛ). Установлено недоцільність перевищення разової дози препарату "Фенотерол" понад 0,5 мг, оскільки за цього його бронхолітична активність не посилюється, а кардіотоксична - зростає на фоні зростання кардіотоксичності даного препарату. Показано, що бронхолітична активність фенотеролу й іпратропіуму бромід за умов інгаляційного введення через спейсер великого об'єму не поступається такій у разі використання небулайцзеру. Доведено, що бронхолітичні властивості іпратропіума броміду в дозі 0,5 мг у разі введення через небулайзер не поступаються такими у фенотеролу за такої дози та аналогічного шляху введення. За цього кардіотоксичні властивості іпратропіуму броміду менші, ніж у фенотеролу. Установлено, що пероральне застосування теофіліну у добовій дозі 9,5 мг/кг не дає достовірного бронхолітичного ефекту. Охарактеризовано ускладенння ХОЗЛ, обумовлені порушеннями кальцієвого обміну, доставки та споживання кисню, обміну вуглекислого газу, зміною біофізичних властивостей харкотиння, які спричинюють зниження ефективності фенотеролу, атровенту та теофіліну. Доведено, що для підвищення ефективності бронхолітичні засоби необхідно використовувати у поєднанні з верапамілом, перфтораном, баралгіном залежно від виду ускладнень основного захворювання. Уперше показано, що фенотерол та іпратропіуму бромід неефективні у хворих на хронічні обструктивні захворювання легень з супутнім остеопорозом, на відміну від теофіліну, введеного внутрішньовенно. Установлено, що проведення "керованого дихання" у разі ускладнення ХОЛЗ гіпервентиляційним синдромом підсилює ефективність бронхолітичних засобів.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.28 / Валерій Васильович Бибик; АМН України; Інститут фармакології та токсикології. — К., 2003.

Аннотация:



Меню
Реклама



2006-2009 © Диссертации и авторефераты Украины