Источник: Автореф. дис... д-ра мед. наук: 14.01.11 / Володимир Іванович Бульда; Національний медичний ун-т ім. О.О.Богомольця. — К., 1999.

Аннотация:

Источник: Автореф. дис... д-ра мед. наук: 14.01.11 / О.Д. Кучеренко; Харк. держ. мед. ун-т. — Х., 2002. — 33 с. — укp.

Аннотация: Встановлено, що у разі розвитку дисліпідемій у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) та цукровий діабет (ЦД) ІІ-го типу доцільно використовувати статини. Доведено, що у разі гемореологічних аномалій лікування тиклопідином викликає дезагрегантний ефект. Досліджено, що використання аміодарона необхідно у випадку розвитку миготливої аритмії у даної категорії хворих. Показано, що призначення молсидоміна, ацебутолола та дилтіазему хворим на ІХС та ЦД ІІ сприяє зниженню частоти приступів стенокардії, збільшенню толерантності до фізичних навантажень. Розроблено методику проведення антиангінальної терапії хворим на ІХС із супутнім ЦД ІІ та клімактеричними порушеннями. З'ясовано, що додаткове призначення триметазидину покращує ефективність лікування даної категорії пацієнтів. Встановлено, що бетаксолол є ефективним засобом лікування таких хворих. Розглянуто методику проведення антиангінальної терапії хворим на ІХС та гіпотиреоз.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Є.Е. Заїка; Харк. держ. мед. ун-т. — Х., 2001. — 17 с. — укp.

Аннотация: Вивчено вплив активатора калієвих каналів - нікорандилу, що призначався додокво до стандартної терапії хронічної серцевої недостатності, на клінічний перебіг захворювання, параметри центральної гемодинаміки, толерантність до фізичного навантаження та показники нейрогуморальної функції ендотелію. Обстежено 112 хворих. Встановлено, що включення до схеми терапії нікорандилу вітчизняного виробництва призвело до підвищення ефективності лікування, поліпшився клінічний перебіг хвороби. Висвітлено позитивні зміни параметрів центральної гемодинаміки та толерантності до фізичного навантаження. Доведено, що ефективність дії препарату частково пов'язана з його позитивним впливом на концентрацію деяких вазоактивних агентів у сироватці крові, зокрема ендотеліну-1 та циклічного гуанозинмонофосфату. Відзначено, що нікорандил є ефективнішим у пацієнтів похилого віку з тяжкою серцевою недостатністю ішемічної етіології.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Т.Є. Сердюк; АМН України. Ін-т кардіології ім. М.Д.Стражеска. — К., 2001. — 21 с. — укp.

Аннотация: Порівняно аспекті вплив терапії лозартаном і метопрололом на клініко-функціональний стан, фізичну працездатність, гемодинаміку у хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН). Вперше доведено порівняння ефективності комбінованого з інгібітором ангіонтензин-перетворювального ферменту (ІАПФ), застосування кожного з вивчених препаратів і без такого. Визначено, що приєднання до базисного лікування ХСН метопролола, на відміну від лозартана, призводить до поліпшення фізичної працездатності хворих, знижує розмір подвійного добутку в стані спокою і зменшує кінцево-діастолічний об'єм лівого шлуночка (КДО ЛШ). Комбіноване лікування метопрололом з ІАПФ, на відміну від його ізольованого використання, сприятливо впливає на показники внутрішньосерцевої гемодинаміки (зменшенням кінцево-систолічного об'єма лівого шлуночка (КСО) і КДО). Ізольоване застосування лозартана супроводжується, на відміну від його комбінації з ІАПФ, поліпшенням гемодинамічного забезпечення фізичного навантаження, зниженням розміру лівого передсердя і зменшенням КСО.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Н.М. Воронова; Харк. держ. мед. ун-т. — Х., 1999. — 18 с. — укp.

Аннотация: Дисертацію присвячено ефективності тривалої терапії хворих на ішемічну хворобу серця, які перенесли гострий інфаркт міокарда, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністами кальцію та їх поєднанням. Досліджено, що комбінована терапія еналаприлом і адалатом SL у порівнянні з монотерапією еналаприлом і каптоприлом сприяє вірогідному зниженню сумарної частоти таких клінічно важливих подій, як смерть, реінфаркт та прогресування СН, а також зменшенню частоти несприятливого прогнозу. Виявлено зменшення дилатації лівого шлуночка і покращання його скоротливої здатності під впливом комбінованої терапії. Доведено, що зниження гіперактивності ренін-ангіотензинової системи після перенесеного інфаркту міокарда відбувається під впливом тривалої терапії каптоприлом та еналаприлом і проявляється зменшенням рівня ангіотензину ІІ, тоді як під впливом терапії еналаприлом у поєднанні з адалатом SL спостережено зниження рівня ангіотензину ІІ та активності реніна плазми, крім того, комбінована терапія не має негативного впливу на електролітний обмін.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / С.М. Кожухов; АМН України. Ін-т кардіології ім. М.Д.Стражеска. — К., 2000.

Аннотация:

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / О.В. Радченко; Запоріз. держ. мед. ун-т. — Запоріжжя, 2005. — 22 с. — укp.

Аннотация: Проведено дослідження діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ), варіабельності серцевого ритму (ВРС) та активності ренін-ангіотензинованої системи (РАС). Здійснено оцінку впливу моксонідину за умов його застосування як у монотерапії, так і в комбінаціях з бетаксололом та індапамідом на клініко-гемодинамічні та метаболічні показники у хворих на МСХ. Встановлено, що у даної категорії пацієнтів значно знижена ВРС у порівнянні з хворими на есенціальну артеріальну гіпертензію (ЕАГ) та здоровими особами. За наявності МСХ також виявлено зниження загальної потужності спектра, високочастотної та низькочастотної компоненти зі спрямованістю симпатовагального балансу на домінування симпатичної ланки ВНС. У 85 % хворих на МСХ виявлено порушення діастолічної функції лівого шлуночка (ДФЛШ), переважно 71 % за гіпертрофічним типом. Зазначено, що дана патологія характеризується залежністю між ступенем діастолічної дисфункції та наявністю гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ), підвищенням артеріального тиску (АТ) та його варіабельності, рівня глікемії та компенсаційних функціональних можливостей підшлункової залози за умов інсулінорезистентності. Виявлено підвищення активності ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) зі збільшенням ступеня діастолічної дисфункції. Доведено ефективність усіх схем терапії з перевагою антигіпертензивної дії комбінованого методу лікування. Встановлено позитивний вплив проведеної терапії на вуглеводний обмін і деякі показники ліпідного обміну, а також активність АПФ. Експериментально доведено позитивну дію моксонідинів у монотерапії та в комбінації з бетаксололом на агрегаційні властивості тромбоцитів.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Л.М. Кремень; АМН України. Ін-т кардіології ім. М.Д.Стражеска. — К., 2003. — 24 с.: рис. — укp.

Аннотация: За результатами проведеного дослідження встановлено, що в усіх хворих із застійною серцевою недостатністю (ЗСН) III - IV ФК має місце порушення діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ), яке поєднується з його систолічними розладами або ізольовано призводить до появи симптомів СН. Установлено залежність концентрації передсердного натрійуретичного пептиду (ПНУП) та активності ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) від етіології СН: за умов дилатаційної кардіоміопатії (ДКМП) рівень ПНУП вірогідно нижчий, а активність АПФ - вища, ніж у разі ішемічної хвороби серця (ІХС) у поєднанні з артеріальною гіпертензією (АГ). Вивчено поліморфізм гена АПФ у хворих на СН різної етіології та доведено, що за умов ДКПМ значно частіше зустрічається DD-генотип. Виявлено переважання "гіпертрофічного" варіанта діастолічної дисфункції за умов DD-генотипу, а "рестриктивного" - у разі II-генотипу. Встановлено залежність динаміки активності АПФ у сироватці крові та рівня ПНУП у плазмі крові у процесі лікування від генотипу гена АПФ. Виявлено вірогідно позитивну динаміку параметрів діастолічного наповнення ЛШ у хворих за умов застосування небівололу. Оцінено вплив метопрололу та небівололу на гуморальний профіль у разі ЗСН: рівень ПНУП підвищується у хворих, які одержують метопролол і зменшується в пацієнтів, які приймають невіболол. Доведено, що включення ірбесартану до комплексу терапії сприяє покращанню не тільки клінічного статусу, показників центральної гемодинаміки, внутрішньосерцевої кінетики, але й параметрів, які характеризують діастолічну функцію ЛШ. За умов комбінованого застосування АПФ та ірбесартану відзначено підвищення рівня ПНУП після закінчення 3-місячного курсу лікування.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / О.Л. Старжинська; АМН України. Ін-т кардіології ім. М.Д.Стражеска. — К., 2006. — 20 с. — укp.

Аннотация: Проведено комплексне вивчення взаємозв'язків між рівнем циркулювального B-натрійуректичного пептиду (ВНП) та поліморфізмом гена рецептора ангіотензину II I типу (АТІР), а також між функцією ендотелію та станом системної внутрішньої серцевої гемодинаміки у здорових осіб та у хворих на неускладнену гіпертонічну хворобу (ГХ). Уперше для субпопуляції на Вінничині встановлено, що серед практично здорових чоловіків у розподілі генотипів і алелей гена рецептора ангіотензину II I типу переважають генотип AA та алель A. Визначено, що такі чоловіки, які є носіями алелі C, мають генетично зумовлені структурно-функціональні особливості серця у вигляді більшої товщини стінок і маси міокарда лівого шлуночка на відміну від осіб гомозигот по алелі A. Серед носіїв алелі C зареєстровано певне функціональне напруження у роботі серця, що може відображатися на формуванні серцево-судинної системи загалом. Установлено, що носійство генотипів AC та CC рецептора ангіотензину II I-го типу асоційовано з достовірно більшим ризиком розвитку ГХ у чоловіків - мешканців Вінниччини. Виявлено, що у носіїв генотипів АС і СС рецептора ангіотензину II I типу у процесі перебігу ГХ вже на першій стадії захворювання патологічні зміни у стані серця та судинного ендотелію більш значні, ніж у носіїв генотипу AA. Показано, що рівень ВНП у плазмі крові зазначених хворих зростає переважно у взаємозв'язку з розвитком у них діастолічної дисфункції. Розроблено методику, яка дозволяє орієнтовно визначити структурну організацію гена АТІР у осіб здорових і хворих на ГХ. Для таких хворих запропоновано межовий рівень ВНП з метою допоміжної діагностики діастолічної дисфункції лівого шлуночку, що можна використовувати у клінічній практиці у разі обстеження таких пацієнтів.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / О.М. Маякова; АМН України. Ін-т кардіології ім. М.Д.Стражеска. — К., 2001. — 20 с. — укp.

Аннотация: Розроблено підходи до оптимізації діагностики та вибору протирецидивної терапії суправентрикулярних тахіаритмій у разі синдромів преекситації. Вперше доведено наявність динамічної взаємодії між електрофізіологічними властивостями провідникової системи серця в хворих з синдромами преекситації, рівнями простагладину Е в периферичній крові та станом прооксидантної та антиоксидантної систем. У хворих з синдромами преекситації та з частими пароксизмами суправентрикулярної тахіаритмії визначено дисбаланс прооксидантних та антиоксидантних систем з переважанням процесів вільно-радикального окиснення, що асоціюються з підвищенням рівнів простагладину Е. Запропоновано нові провокаційні тести з використанням альпростаділу для виділення контингенту хворих з загрозою розвитку раптової смерті, а також для оцінки індивідуальної ефективності антиаритмічного препарату. Досліджено та патогенетично обгрунтовано передумови для оптимізації протирецидивної антиаритмічної терапії за рахунок додаткового використання антиоксиданту та інгібіторів циклооксигенази.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Т.С. Колеснікова; АМН України. Ін-т кардіології ім. М.Д.Стражеска. — К., 2000. — 20 с. — укp.

Аннотация: Досліджено стан системи ренін - ангіотензин та стан обміну кальцію і магнію з визначенням толерантності системи регуляції до навантаження кальцієм або магнієм у хворих на гіпертонічну хворобу. Доведено, що найбільш виразні порушення обміну кальцію притаманні хворим з низькою активністю реніну плазми (АРП), а найбільш виразні порушення обміну магнію - хворим з високою АРП. Встановлено залежність ефективності антигіпертензивної терапії від стану обміну кальцію, магнію та системи ренін - ангіотензин. Обгрунтовано доцільність корекції порушень обміну кальцію у хворих з низькою АРП, а магнію у хворих з високою АРП за допомогою додаткового споживання кальцію або магнію. Вирішено задачу підвищення ефективності антигіпертензивної терапії шляхом розробки індивідуалізованих показань до її вибору на підставі оцінки стану обміну кальцію, магнію, АРП та корекції їх порушень.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / А.І. Витриховський; Івано-Франків. держ. мед. акад. — Івано-Франківськ, 2005. — 20 с. — укp.

Аннотация: Досліджено питання патогенезу периопераційної артеріальної гіпертензії (АГ), вдосконалення її діагностичних критеріїв, профілактики, підвищення ефективності лікування та покращання якості життя хворих на АГ. Обгрунтовано погляд на периопераційну АГ як неоднорідну групу патологічних станів, процеси становлення та прогресування яких визначаються мультифакторіальними, генетичними та нервово-регуляторними особливостями хворого, високим ступенем стресогенності, характером основного захворювання та оперативного втручання, відрізняються певними ланками патогенетичних механізмів. Зазначено, що периопераційній АГ притаманні специфічні клінічні, диференційно-діагностичні та прогностичні особливості. Уперше з'ясовано закономірності виникнення, перебігу АГ та післяоперативних втручань на фоні стандартної, а також дослідженої терапії. Оцінено вплив вегетативної нервової системи на забезпечення серцево-судинного гомеостазу у хворих з периопераційною АГ. Констатовано, що визначальним механізмом становлення й прогресування АГ у зазначеного контингенту хворих є порушення співвідношення між симпатичними й парасимпатичними впливами, а наявність асиметричного чи ексцесивного типу гістограми є прогностичною ознакою високого ступеня ризику виникнення периопераційної АГ. Розвинуто підходи до лікування цього захворювання. Обгрунтовано переваги застосування бета-адреноблокаторів для одержання максимального терапевтичного ефекту у хворих на АГ у периопераційному періоді.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Н.М. Вівчар; Івано-Франків. держ. мед. акад. — Івано-Франківськ, 2004. — 21 с. — укp.

Аннотация: Вперше виявлено різноспрямовані якісні та кількісні зміни мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) у поєднанні з остеоартрозом (ОА), доведено можливість використання параметрів МЩКТ як критерію важкості перебігу мікст-патології та резистентності до терапії. Встановлено, що вираженість клінічних проявів АГ, ОА та ступінь демінералізації осьового скелету взаємопов'язані з порушенням периферичної гемомікроциркуляції та розладами процесів вільнорадикального окиснення ліпідів і знаходяться у прямопропорційній залежності від біологічного віку пацієнтів, тяжкості перебігу АГ, ступеня гіпертрофії лівого шлуночка та його систоло-діастолічної дисфункції, наявності супутніх реактивного синовіту та аліментарно-конституційного ожиріння. Виявлено, що порушення периферичної гемомікроциркуляції, кисневого режиму у тканинах нижніх кінцівок, зокрема у кістковій, підвищення активності перекисного окиснення ліпідів у разі зниження функціональної здатності антиоксидантних систем, супроводжується розвитком синдрому капіляротрофічної недостатності та є спільними і взаємообтяжуючими факторами прогресування АГ та ОА у даної категорії хворих. Вперше встановлено, що тривале комплексне застосування інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту моексиприлу та синтетичного антиоксиданту емоксипіну у хворих на АГ у поєднанні з ОА, забезпечує позитивний гемодинамічний та метаболічний ефекти та відсутність прогресування демінералізації кісткової тканини.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Р.Я. Боднар; Івано-франків. держ. мед. ун-т. — Івано-Франківськ, 2005. — 20 с. — укp.

Аннотация: Здійснено дослідження з метою вивчення особливостей клінічних проявів інфаркту міокарда (ІМ) залежно від вмісту в крові сечової кислоти. Установлено, що гіперурикемія сприяє розвитку ускладнень ІМ, гіперкоагуляції, сповільненню обмежування некротичного осередку в міокарді. Показано, що гіперурикемія переважно діагностується у хворих на повторний великовогнищевий ІМ у поєднанні з тяжкою артеріальною гіпертензією, серцевою недостатністю, ожирінням і цукровим діабетом на фоні зниженої імунної реактивності. Виявлено, що хворих на ІМ, асоційований з гіперурикемією, притамані значні зміни ліпідної тріади, активації вільнорадикального окиснення ліпідів і білків, пригнічення антиоксидантних процесів, а також виникає систолічна та діастолічна дисфункція серця. Експериментально доведено, що високий рівень у плазмі крові продуктів пуринового обміну здатний модифікувати морфологічну організацію інтактного серця, що проявляється гіперурикемічною кардіоміопатією. Індивідуальним проявом її розвитку є ушкодження ендотеліоцитів гемокапілярів, енергетичного та скоротливого апаратів кардіоміоцитів з наступним міоцитолізом, гіалінозом артеріол, розвитком неспецифічного проліферативного васкуліту, ендокардиту, міокардиту і в кінцевому результаті - дифузним кардіофіброзом. Морфологічно у померлих від інфаркту міокарда з тривалою урикемією (уратна сечокам'яна хвороба) встановлено більш високий ступінь прояву атеросклерозу коронарних артерій серця, стенозу їх просвіту внаслідок потовщення та мультиплікації еластичних мембран, розвиток переважно трансмурального й обширного ІМ, достовірне переважання відносної кількості лейкоцитів у периінфарктному інфільтраті. З'ясовано, що на госпітальному етапі лікування хворих на ІМ у разі застосування стандартної терапії недостатньою мірою усувається симптом гіперурикемії, дисметаболічні порушення та ремоделювання серця. Результатами клінічних досліджень обгрунтовано диференційований підхід до застосування кандесартану або вобензиму під час лікування хворих на гострий ІМ, поєднаний з гіперурикемією.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / К.А. Бобришев; Ін-т кардіології ім. М.Д.Стражеска. — К., 2001. — 20 с. — укp.

Аннотация: Вивчено клінічні, патогенетичні та терапевтичні аспекти функціонування нирок у хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН). Встановлено, що у разі важкої форми ХСН може формуватися ренінзалежна діяльність нирок. Відмічено, що призначення даним хворим еналаприлу погіршує екскреторну діяльність нирок, тоді як прийом лазартану не знижує виведення електролітів і води. Доведено, що у хворих на ХСН без розвитку ренінзалежного функціонування нирок прийом еналаприлу та лазартану зумовлює помірне збільшення діурезу та салурезу. З'ясовано,що метопролол здатен поліпшити екскреторну функцію нирок та знизити підвищений сольовий апетит у хворих на ХСН.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Р.В. Якимчук; Івано-Франків. держ. мед. акад. — Івано-Франківськ, 2005. — 20 с. — укp.

Аннотация: Проаналізовано клінічний перебіг ішемічної хвороби серця (ІХС) у разі стабільної стенокардії напруги та прогресуючої стенокардії. Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності лікування хворих на ІХС на підставі визначення клініко-патогенетичних особливостей перебігу захворювання у осіб з різною масою тіла та розроблено клініко-діагностичний алгоритм та методику лікування пацієнтів з даною патологією. Під час проведення наукового дослідження використано клінічні, інструментальні, біохімічні, імуноферментні методи. Оцінено вплив показника маси тіла на перебіг і дестабілізацію ІХС. Вивчено вміст лептину, інсуліну, тромбомодуліну та ліпідів у хворих з різною масою тіла. Обгрунтовано показання щодо нормування засобів стандартної терапії залежно від маси тіла. Встановлено нові фармакодинамічні закономірності реалізації лікувальної дії метопрололу та симвастатину, що проявляються стабілізацією захворювання, зниженням ризику розвитку ускладнень, покращенням нейрогуморальної регуляції, зменшенням дисліпідемії та гіперагрегації, а також нормалізацією рівня тромбомодуліну та лептину.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / В.О. Шупер; Крим. держ. мед. ун-т ім. С.І.Георгієвського. — Сімф., 2003. — 20 с. — укp.

Аннотация: Проаналізовано особливості клінічного перебігу тиреотоксичного серця залежно від наявності вторинної гіпертиреоїдної артеріальної гіпертензії. Наведено клініко-патогенетичну синдромну характеристику тиреотоксичного серця. Розроблено систему моніторингу процесів діагностики та реабілітації цієї категорії хворих та оцінено клінічну ефективність їх використання.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Г.П. Вережнікова; Нац. мед. ун-т ім. О.О.Богомольця. — К., 2003. — 24 с. — укp.

Аннотация: Проведено комплексне обстеження 67-ми хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) з ангіографічно незміненими вінцевими артеріями (НВА), 83-х - з атеросклеротичним ураженням вінцевого русла та 32-х - умовно здорових осіб. Досліджено клінічний перебіг захворювання, функціональний стан міокарда за результатами навантажувального тестування, електрокардіографії, контрастної вентрикулографії (ВГ) лівого шлуночка (ЛШ). Здійснено порівняльний аналіз показників внутрішньосерцевої гемодинаміки та скоротливої функції міокарда у хворих на ІХС з ангіографічно НВА та у пацієнтів з різною кількістю уражених судин серця. Встановлено, що хворі на ІХС з ангіографічно НВА складають неоднорідну групу. Доведено, що можливий атиповий перебіг стенокардії (у 22,4 % хворих), стабільна стенокардія напруження (у 77,6 %), виникнення інфаркту міокарда (52,2 %), який у 82,6 % хворих є першим проявом захворювання, у 17,1 % - ускладнюється утворенням аневризми ЛШ. Виявлено, що у цілому у хворих з ангіографічно НВА та з ураженням однієї вінцевої судини найбільш інформативні та діагностично значимі показники гемодинамічної продуктивності, а також контрактильної здатності міокарда, за даними ВГ, достовірно не різняться.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / О.В. Татьяненко; Дніпропетр. держ. мед. акад., АМН України. Ін-т гастроентерології. — Д., 2005. — 23 с. — укp.

Аннотация: Проведено досліження обмежень життєдіяльності в аспекті вивчення проблеми удосконалення медико-соціальної експертизи за гіпертонічної хвороби (ГХ) II стадії. В результаті комплексного обстеження встановлено, що ГХ II стадії характеризується різноманітністю структурно-функціональних змін серцево-судинної системи, що свідчить про клінічну та патогенетичну гетерогенність проявів даної стадії захворювання й обумовлює диференційовані підходи щодо оцінки обмежень життєдіяльності. Уточнено патогенетичні взаємозв'язки, які відображають негативний вплив гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ) на функціонування системи кровообігу у хворих на ГХ. Встановлено, що прогресування ГЛШ супроводжується розвитком автономної дисфункції серця, а у випадку формування даної патології за концентричним типом, у порівнянні з ексцентричним, відзначено вищі рівні артеріального тиску (АТ) за даними добового моніторування та вірогідне зниження часових показників варіабельності серцевого ритму (ВСР). Встановлено, що рівень реакції систолічного АТ на фізичне навантаження у хворих на ГХ поєднаний з рівнем систолічного АТ за даними добового моніторування АТ та зворотно пов'язаний зі статистичними та спектральними параметрами добової ВСР. Виявлено, що на формування обмежень життєдіяльності за ГХ II стадії впливають тривалість захворювання, ступінь і характер артеріальної гіпертензії, ступінь і геометричний тип ГЛШ, а також тип гемодинамічної реакції на фізичне навантаження. Розроблено диференційовані критерії функціонального стану серцевої діяльності, які рекомендовано використовувати під час проведення медико-соціальної експертизи для встановлення оцінки обмежень життєдіяльності хворих на ГХ II стадії.

Источник: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / І.Л. Караванська; Дніпропетр. держ. мед. акад., АМН України. Ін-т гастроентерології. — Д., 2004. — 21 с. — укp.

Аннотация: Розглянуто питання удосконалення лікування хворих на гострий Q-інфаркт міокарда (IM) без проведення реперфузійної терапії шляхом застосування розчинної форми кверцетину (корвітину) та базисної антитромботичної й антиішемічної терапії. На підставі одержаних клініко-імунологічних та експериментальних даних виявлено новий напрямок дії корвітину на імунні порушення за ІМ. Встановлено, що позитивна клінічна динаміка перебігу захворювання нерозривно пов'язана зі сприятливим імуномодувальним ефектом препарату - зниженням активації основних лейкоцитарних популяцій і нормалізацією їх складу. Обгрунтовано нормалізуючий вплив корвітину на рівень продукції супероксид аніону нейтрофлів і моноцитів зі збереженням функціонального резерву клітин.