Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Содержимое электронного каталога украинских диссертаций

Авторефераты / Филологические науки / Теория литературы


Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / О.В. Самойлов; Донец. нац. ун-т. — Донецьк, 2000. — 16 с. — укp.

Аннотация: Теоретично висвітлено суперечності, що виникає у разі традиційного приписування автору можливості завершення та створення "цілого" поетичного буття. Ця суперечність полягає в тому, що сам автор залишається принципово незавершеним, тому що він не входить у простір, який завершується. Але позиція автора є постійно мінливою і виключає саму можливість створення ним "цілого" поетичного буття, передбачає, водночас з цим, створення "цілого" самого автора. Це означає вихід зі сфери естетичного, цілком включеного в кореляцію "я - інший", тобто, добровільну відмову від продовження акту уявлення, здатного в суттєвій формі явити через судження про "прекрасне" предмет цього судження і, водночас, здатного в чуттєвій формі створити через судження про "високе" предмет цього судження. Якщо предмет судження про "прекрасне" займає позицію "іншого", пояснюваного судженням з позиції "я", що повністю вписується у кореляцію "я - інший", то предмет судження про "піднесене" і саме судження про нього одне і те ж, що порушує закономірності кореляції "я - інший". За відсутності наявних доказів існування предмета судження про "піднесене", можна повірити в його існування, тим самим вийти за межі кореляції "я - інший", віднести предмет "піднесеного" до предметів віри, що існують поза кореляцією "я - інший". Це дозволяє говорити про архітектоніку віри, як про надархітектоніку, що містить у собі архітектоніку естетичного об'єкта (кореляції "я - інший") і дозволяє автору, зберігаючи свою тілесну обмеженість, завершувати поетичне буття: створювати "ціле" героя та "ціле" автора. Тобто, автор, втілений в образ, стає автором-творцем, що займає позажиттєву/позазнаходжувану позицію щодо хронотипів зображуваного і зображувального світів, а не з'являється відразу як автор-творець, минаючи стадію автора, втіленого в образ.

Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / Л.В. Мацевко; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2000. — 24 с. — укp.

Аннотация: Малу прозу В.Винниченка та І.Буніна розглянуто у принципово новому теоретичному ракурсі. Досліджено твори обох письменників з точки зору специфіки художнього психологічного аналізу. Засадним принципом, на якому грунтується дослідження, є зміна ідейно-естетичних пріоритетів у літературі початку XX ст. і як наслідок - трансформація літературних жанрів. Зіставний аналіз малої прози Винниченка і Буніна довів перспективність встановлення і вивчення типологічних паралелей у їх творчості, зокрема, на рівні філософсько-світоглядного та естетичного узагальнення. Досліджено засоби психологізації, які функціонують у малій прозі, зроблено висновки: у художній системі Винниченка і Буніна домінує психологізм, як визначальний чинник характеротворення; традиційні (статичні й динамічні) засоби психологізації увиразнюються і видозмінюються, підпорядковуються неореалістичним засадам.

Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / Г.А. Степанова; Дніпропетр. держ. ун-т. — Д., 1998. — 18 с. — укp.

Аннотация: У дисертації досліджується проблема жанроутворення в драмі як літературному роді. Жанроутворюючим фактором визнається категорія пафосу як авторської оцінки. Простежується специфіка драми як роду літератури у взаємозв'язку із пафосом та його вплив на визначення типу конфлікту драматургічного твору. Автор пропонує концепцію жанрів драматургічної спадшини М.Булгакова та визначає специфіку жанрів п'єс драматурга у зв'язку із особливостями його світовідчуття, що впливає на пафос творів.

Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / С.М. Луцак; Терноп. держ. пед. ун-т ім. В.Гнатюка. — Т., 2002. — 20 с. — укp.

Аннотация: Досліджено внутрішню організацію прозового тексту і визначено рівні його структури. Проаналізовано особливості епічного роду літератури (специфіку прозового художнього мислення, вихідні принципи прозової нарації, способи естетичного взаємозв'язку змісту та форми, прийоми "спорудження" композиції. Виявлено внутрішні текстові закономірності втілення буттєво-онтологічного сенсу в художньому дискурсі (твори І.Франка з виразною та втаємниченою у текстовому ладі історіософською ідеєю). Розглянуто внутрішню організацію прозової спадщини І.Франка, оцінено виявлену художню структуру в контексті розвитку української літератури межі ХІХ - ХХ ст. Визначено наративні особливості жанрових структур текстів І.Франка крізь призму їх образного ладу. Акцентовано увагу на культурологічній ролі текстів І.Франка.

Источник: Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.01.06; 10.01.01 / Б.І. Бунчук; НАН України. Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка. — К., 2001. — 36 с. — укp.

Аннотация: На підставі аналізу всіх творів І.Франка діахронічно (за десятиліттями) та синхронічно розглянуто його віршування - метрику, ритміку, строфіку та римування. Частково охарактеризовано риму поета. З'ясовано питання щодо віршованої майстерності митця, визначено рівень його новаторства.

Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / Оксана Анатоліївна Кравченко; Донецький національний ун-т. — Донецьк, 2000.

Аннотация:

Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / Л.М. Мних; Донец. нац. ун-т. — Донецьк, 2001. — 20 с. — укp.

Аннотация: Досліджено проблеми інтерпретації числової символіки у поезії ХХ ст. Вперше у вітчизняному літературознавстві описано та проаналізовано чотири традиції числової символіки в європейській поезії - античну, фольклорно-міфологічну, іудейську та християнську. В античній традиції вперше здійснено рефлексію над числом, яка відділила його від речі та втілилась у концепції числової гармонії космосу. Зроблено висновок, що числова символіка в структурі художньої цілісності використовується у трьох аспектах: композиції, просторово-часовій організації твору та художній образ (у двох можливих варіантах - числового образу й образу числа).

Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / М.О. Гірняк; НАН України. Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка. — К., 2006. — 20 с. — укp.

Аннотация: Здійснено спробу систематизації провідних підходів до осмислення проблеми авторської свідомості у світовому, зокрема українському літературно-критичному дискурсі. Показано необхідність удосконалення термінологічного апарату з даної проблеми та запропоновано шляхи розв'язання термінологічних непорозумінь. Висвітлено механізми встановлення взаємозв'язків між автором як реальною особою, а також як текстуальною категорією. Обгрунтовано доцільність вивчення авторської свідомості шляхом комплексного аналізу художніх творів письменника, наукової, культурфілософської та епістолярної спадщини митця. Структуровано явище авторської свідомості та наведено модель її дослідження як цілісної функціональної системи. З'ясовано взаємозв'язок ментальних структур письменника та поверхневих і глибинних структур його художньої роботи. Висвітлено поетику творів В.Домонтовича в аспекті авторської свідомості, здійснено системне дослідження прози письменника, зокрема, проаналізовано домінантні образи, а також наративні, сюжетно-композиційні та жанрово-стильові особливості творчості митця.

Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / О.В. Євченко; НАН України. Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка. — К., 2002. — 20 с. — укp.

Аннотация: На матеріалах світової літератури досліджено художній феномен XX ст. - драму-антиутопію. Вивчено процес її становлення й розвитку в контексті літератури антиутопії, яка виникла внаслідок трансформації антиутопічності, елементу поетики, в антиутопізм, світоглядну категорію, що зумовила зображення в літературі регресивних моделей соціального розвитку. Еволюцію драми-антиутопії показано через розкриття історії літератури антиутопії. Відзначено, що антиутопізм поширений у різних жанрах, формує передумови для виникнення літератури антиутопії. Антиутопію розглянуто як жанр синтетичний, якому притаманні риси позитивної утопії та сатиричної літератури, розквіту якого сприяв бурхливий розвиток науково-фантастичної літератури. В двох аспектах - типологічному та поетичному вивчено драму-антиутопію. Різниця в проблематиці й формах художнього втілення дозволяють виділити в ній тенденції - негативну драму-утопію та ілюзорну драму-антиутопію, внаслідок взаємодії яких виникає дифузна форма драми-антиутопії. Досліджено поетику драми-антиутопії у зіставленні з романом-антиутопією, різновидом інтелектуального роману, а також шляхом визначення її родових рис.

Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / Л.І. Царик; Терноп. держ. пед. ун-т ім. В.Гнатюка. — Т., 2001. — 20 с. — укp.

Аннотация: З'ясовано загальні закономірності естетичної специфіки дуальності художнього світу митця на прикладі творчості В.Сосюри 20-х рр. у контексті літературного процесу початку ХХ ст. Розкрито екзистенційні причини та передумови двоїстості світогляду поета. Досліджено мотивно-тематичні структури його лірики та ліро-епіки. Проаналізовано жанрово-композиційні особливості. Визначено типологію ліричного суб'єкта у поетичному дискурсі. Розглянуто специфіку індивідуальних та екзистенційних особливостей ліричної творчості митця періоду становлення більшовицької влади в Україні. Висвітлено її жанрово-стильову своєрідність, форми суб'єктної організації та наративну стратегію, обгрунтовано тенденції розвитку.

Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / Ю.В. Осадча; НАН України. Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка. — К., 2006. — 20 с. — укp.

Аннотация: Досліджено питання поетики теоретичного жанру "его-белетристика", що сформувався на початку XX ст. як жанровий інваріант роману та поєднав властивості автобіографічної, сповідальної та психологічної прози. На матеріалі японської літератури та критики першої половини XX ст. проаналізовано умови формування естетичних і світоглядних засад его-белетристів під впливом європейської культури та літератури. Виокремлено коло центральних тем і мотивів, творчих методів і прийомів. За принципом побудови авторського дискурсу описано есеїстичний (ero-белетристичний) і властивий класичному реалістичному роману романічний типи письма, а також наративні стратегії автора в кожному з них. На матеріалі японської й української прози XX ст. розглянуто основні жанрові ознаки его-белетристики - "я"-доцентрованість нарації, стилістичну не-амбівалентність і монологічність авторського мовлення. Проаналізовано архітектоніку літературних сповідей та художні прийоми, які застосовують письменники для досягнення їх цілей.

Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / С.Ф. Соколовська; Донец. держ. ун-т. — Донецьк, 2000. — 16 с. — укp.

Аннотация: Дисертацію присвячено дослідженню проблеми становлення ефекту очуження як теоретико-літературної категорії, різноманітних форм його побутування у художніх творах та способів його використання для вирішення завдань художнього перевтілення дійсності. Ефект очуження споконвічно притаманний мистецтву, яке не тотожне життю; мистецтву, що грунтується на відносності поділу на реальність і вигадку. Вперше теоретико-літературне обгрунтування ефекту очуження мистецтва було здійснено Бертольдом Брехтом. Актуалізовано проблему втілення у брехтівській теорії численних досягнень науки про мистецтво, доведено життєздатність V-effekt'у на рівні художнього прийому та закону. Ефект очуження розглянуто як нерозривну художню цілісність, будь-який елемент якої важко піддається виокремленню, внаслідок того, що повністю розкривається лише у всій сукупності внутрішніх зв'язків. Проаналізовано "очужучу" поетику художнього образу й основних рис очужучої сюжетобудови Брехта.

Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / А.М. Речка; НАН України. Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка. — К., 2002. — 20 с. — укp.

Аннотация: Проаналізовано генезу жанрової специфіки "драми для читання", висвітлено особливості рецепції, а також взаємовплив "драми для читання" та театру. З'ясовано, що її головна ознака - відсутність зовнішньо вираженої дії. Досліджено поетику цього драматичного різновиду в аспекті його жанрових форм та композиційних прийомів. Визначено, що "драми для читання" слід розділяти на ліризовані, епізовані та драми-переробки, як правило, з прозових творів. Головними структурними чинниками, за якими п'єса трактується як "драма для читання", є монтаж і ремарка як основний, а не другорядний елемент твору.

Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / Дамір Пешорда; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Львів, 2001. — 19 с. — укp.

Аннотация: Вивчено жанрові модифікації сучасного історичного роману в світлі історико-літературних змін у поетиці жанру. На матеріалі сучасного хорватського та українського літературного романів (із використанням парадигматичних творів з інших європейських літератур) досліджено різні типи романів цього жанру. На підставі виділених у результаті дослідження базових критеріїв класифікації розроблено типологію сучасного історичного роману. У науковий обіг уведено новий типологічний поділ історичного роману на чотири основні типи: класичний або справжній, романтичний, модерний та постмодерний.

Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / З.В. Шевчук; НАН України. Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка. — К., 2006. — 19 с. — укp.

Аннотация: Проаналізовано процес моделювання історії у сучасній українській прозі та засоби формування історичного контексту у межах художнього тексту. Вивчено особливості постмодерного розуміння часу та історії. Визначено специфічні риси діалогу з історією у творах В.Кожелянка, В.Єшкілєва, О.Гуцуляка, В.Шевчука, Я.Ороса, М.Матіоса, О.Ірванця, Дм.Білого, Б.Бойчука, М.Омели, В.Туркевича. Здійснено дослідження художніх творів з альтернативної історії, визначено особливості та принципи її моделювання. Визначено засоби формування історичного контексту в літературі, зокрема інтертекстуальність, авторське незнання, різні види фрагментарності, реалізацію власне історичних чинників (включення в художній текст датування, документів, реальних історичних подій та персонажів), а також авторське визначення жанрових різновидів і символіку.

Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / Г.В. Осадко; Терноп. нац. пед. ун-т ім. В.Гнатюка. — Т., 2006. — 22 с. — укp.

Аннотация: Здійснено теоретичне дослідження знакового образу-символу в українському символічному дискурсі. Доведено, що специфічними характеристиками знакового образу-символу є те, що він акумулює в собі ряд ознак: особливості стилістичного напряму, ментальну характеристику, національні особливості, індивідуально-авторську манеру письма, характеристику "аури часу". Даний висновок обгрунтовано та розвинено низкою конкретних теоретичних положень, зокрема уточнено визначення змісту поняття "символ" та вперше подано характеристику знакового образу-символу через порівняльний аналіз понять "архетипний образ" - "образ-символ" - "знаковий символ". Експліковано інтертекстуальні й індивідуально-авторські первні у знакових образах-символах. Виконано порівняльний аналіз українського та російського символічних дискурсів з позицій функціонування у них знакових символів. Здійснено аналіз знакових образів-символів як маркерів індивідуально-авторської манери письма, власних характеристик автора, його світоглядної позиції, вимог стилістичного напряму, наповненості часовими та національно-ментальними ознаками (через детальний текстологічний порівняльний аналіз знакових образів-символів у творах Карманського, Пачовського, Тичини та Блока).

Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / Р.А. Бубняк; Терноп. держ. пед. ун-т ім. В.Гнатюка. — Т., 2001. — 20 с. — укp.

Аннотация: Розглянуто літературознавчу верифікацію поняття дискурсу, вивчено своєрідність літературно-критичного дискурсу. Виконано міждисциплінарне дослідження, в якому наведено деякі ідеї теорії критики, мовознавства та металінгвістики. На матеріалі історії літературної рецепції роману Е.Золя "Жерміналь" та його інтерпретації у Франції та в Україні за різних методологічних перспектив виділено онтологічні основи, атрибутивні ознаки літературно-критичного дискурсу як різновиду дискурсивної практики. Мотивовано необхідність вживання терміну "літературно-критичний дискурс" поряд з терміном "літературна критика", розрізнено їх смислові домінанти. Звернено увагу на засоби текстуального втілення критичного дискурсу та чинники, що зумовлюють горизонтально-вертикальні виміри його структури.

Источник: Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.01.06 / М.І. Гнатюк; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2003. — 34 с. — укp.

Аннотация: Досліджено розвиток літературознавчих шкіл в Україні: культурно-історична школа, філологічна, порівняльно-історичне літературознавство, їх генезу функціонування, своєрідність і самоцінність у типологічних зіставленнях зі слов'яським, ширше - європейським літературознавством, що дало змогу розкрити новаторство літературознавчих пошуків І.Франка, його роль в утвердженні нових способів наукового мислення видатних українських учених (М.Драгоманова, М.Петрова, М.Дашкевича, С.Єфремова, М.Грушевського, С.Смаль-Стоцького, О.Колесси, М.Євшана), які визначали теоретичний рівень українського літературознавства означеного періоду, а також зробили внесок до теорії та практики літературознавчого аналізу.

Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / Ю.В. Тимошенко; НАН України. Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка. — К., 2001. — 20 с. — укp.

Аннотация: Досліджено проблему теоретичного літературознавства - категорію метафори як явища ізоструктурного художній свідомості. Доведено, що в мистецтві слова метафора - продуктивний механізм генерування смислу, невід'ємна складова поетичного моделювання та інтерпретації світу, фундаментальна структуротвірна константа романтичного типу словесно-образного мислення та продукованих ним художніх практик означування. Узагальнено та проаналізовано теоретичний дискурс феномену поетичної метафори, визначено її статус в романтичних і реалістичних стилях, відстежено функціональне поле й особливості структурної організації метафоричного образу в доромантичній, романтичній і постромантичній художніх парадигмах. Детально розглянуто метафористику естетичних систем української літератури.

Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / О.П. Яковина; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2001. — 19 с. — укp.

Аннотация: Досліджено теоретико-літературний спектр проблем метафізичних слів у поезії, що розкривається через зміст і особливості форми української метафізичної поезії другої половини XVII ст. на підставі дослідження творчості І.Величковського, І.Орновського, Д.Братковського, С.Мокриєвича та інших поетів зазначеного періоду. Простежено розвиток метафізичних ідей у Європі та їх актуалізацію в поетичній творчості українських авторів. Особливу увагу приділено українським польськомовним текстам даного періоду. Висвітлено складність і багаторівневість лінгвістичного поля, в межах якого творилася українська метафізична поезія другої половини XVII ст. Описано розмаїття версифікаційних засобів, якими користувалися українські автори для відтворення метафізичного змісту.


[0] [1] [2] [3]

Меню
Реклама



2006-2009 © Диссертации и авторефераты Украины