Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Содержимое электронного каталога украинских диссертаций

Авторефераты / Философские науки / Философская антропология, философия культуры


Источник: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.04 / О.В. Федотова; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2005. — 17 с. — укp.

Аннотация: На підставі аксіологічної та феноменологічної методологій проаналізовано ідею духовного творення людини та розуміння її сутності в межах екорелігійних впливів на ціннісний світ особи. Показано, що сучасна плюралістична релігійність має межу, окреслену Іншим, що дозволяє відродити та оновити релігійну духовність, подолати сучасну антропологічну кризу. Доведено, що релігійність, яка визначена як людська здатність до самовизначення та самотворчості, вихід за межі наявного буття, вказує на неутилітарну ціннісну спрямованність людини до творчості ціннісно-смислової форми буття у світі та є способом самовизначення, самоактуалізації, самоздійснення людини. Зроблено висновок, що на шляху до майбутньої цивілізації зміна релігійних парадигм неминуча, що пов'язано з необхідністю оновлення та збереження національних традиційних цінностей.

Источник: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.04 / О.М. Суховій; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2003. — 16 с. — укp.

Аннотация: Проаналізовано зв'язок літературності філософських практик з антропологічним досвідом, що породжує ці практики, на прикладі християнського антропологічного проекту Сьорена Керкегора. Розглянуто рух філософії до літературності як одну з провідних тенденцій у сучасній західній філософії. Філософію описано як історико-літературний феномен через виділення трьох типів літературності: Платон (онтологія), Кант (гносеологія), Ніцше (комунікація). Проведено експлікацію вихідного поняття "літературність". Показано, що літературні практики залежать від антропологічних моделей, які їх породжують. Розглянуто зв'язок християнської антропології та літературного новаторства С.Керкегора.

Источник: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.04 / О.М. Полтавцева; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2005. — 19 с. — укp.

Аннотация: Показано доцільність застосування до музики сучасної феноменологічної інтерпретації тіла як не протипокладеного душі/духу, що полягає у можливості легітимізації тілесної компоненти у філософії музичної культури. Запропоновано тезу про античну предуготовленість людського тіла до мистецтва, яка є необхідною передумовою існування мистецтва взагалі та музики зокрема. Виявлено, що "потяг" до "замовчування" тіла в музиці зумовлений онтологічною розбіжністю між раціональним і чуттєвим, духовним і тілесним, іманентною всій європейській метафізичній традиції, і позначився на концептуальному баченні музики. Проаналізовано філософські тексти про музику Шеллінга та піфагорійців, Гегеля та Шопенгауера, Аристотеля, Платона та Канта та показано наявність стійких опозицій "душа/дух - тіло", "раціональне - чуттєве", "розумне задоволення - фізична насолода", де слабкий термін піддавався систематичному витісненню. Розкрито тенденції позитивної інтерпретації тілесного аспекту музичної реальності в текстах С.К'єркегора, Ф.Ніцше, Т.Адорно, що вказує на деструкцію опозиційних структур і дозволяє розглядати філософські передумови "музичної тілесності". Висвітлено генеалогічний зв'язок між тілесним досвідом освоєння світу й "антропоморфними" властивостями музичної мови. Запропоновано положення про темпоральну естетизацію слухацької тілесності у процесі музичного сприйняття, а також ідею про те, що в музичному творі містяться метазвукові перцептивно-афективні структури, які означують "позамузичні" смисли музичного дискурсу (наведено "робоче" визначення музичного перцепту й афекту), - в чому набули розвитку ідея Р.Інгардена про іманентність "емоційних якостей" музичного твору, а також ідеї Ж.Дельоза і Ф.Гватарі про "перцепт і афект" як "Форми думки" мистецтва.

Источник: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.04 / О.Д. Піркова; Тавр. нац. ун-т ім. В.І.Вернадського. — Сімф., 2006. — 21 с. — укp.

Аннотация: Проведено дослідження раціональності в антроповимірних контекстах, що розкривають такі первісні значення терміну "ratio", як міра, лічба, співрозмірність, та відбивають нагальність співвіднесення людської діяльності та її результатів. Розглянуто раціональність як феномен діяльнісного буття людини, акцентовано увагу на прагматичній сутності даного поняття. Здійснено реконструкцію розуміння раціональності в прагматично зорієнтованих напрямках філософії XX ст. (постструктуралізму, сучасної антропології, марксизму, неомарксизму, прагматизму, комунікативної традиції), що дозволяє відтворити підстави переходу від монологічної до діалогічної парадигми соціокультурного розвитку сучасного суспільства. Обгрунтовано тезу, що трансісторична філософська проблема людини може бути прийнята як опосередкування у дослідженні домінантних тенденцій культурно-історичних філософських парадигм. Обгрунтовано доцільність розуміння сучасної філософської парадигми у контексті її антроповимірної складової, що проявляється в новітніх розробках теми суб'єктивності, свободи, толерантності, ціннісного виміру буття.

Источник: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.04 / С.М. Горбунова; Тавр. нац. ун-т ім. В.І.Вернадського. — Сімф., 2000. — 18 с. — укp.

Аннотация: Визначено ключові особливості парадигми валеологічного мислення: цілісний підхід до здоров'я людини, що об'єднує медичний, соціальний, психологічний, екологічний та духовний аспекти, гармонія людини і природи та розгляд людини як частини Космосу, єдність розуму душі та тіла людини, а також єдність холістичного та індивідуального підходів. Досліджено закономірність переходу медико-біологічного поняття "здоров'я" у філософську категорію, а також з'ясовано онтологічний, аксіологічний та гносеологічний аспекти категорії "здоров'я".

Источник: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.04 / Р.М. Татаров; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2001. — 18 с. — укp.

Аннотация: Досліджено проблему взаємовідношення трансцендентальної антропології та феноменологічної онтології. Висвітлено особливості розуміння людського буття в екзистенціальній, трансцендентально- та структурно-орієнтованій філософії. Під час визначення предмету та методу вчення про буття та людину з'ясовано єдність і розбіжність антропології та онтології передусім стосовно феномену людського буття, спільного для обох вчень. Розробка цієї вихідної реальності призводить до ототожнення кола значень двох теорій. Акцентування різних сторін синкретичного світу людського буття виявляє певні розбіжності обох теорій людського буття. З'ясування способів і підстав такої акцентуації для визначення буття та сутності людини надає особливої актуальності даного дослідження. Наведено смислово-життєву оцінку результатам порівняльного аналізу. З'ясовано, що тема людини не може взагалі підкорятися проблематиці існування, тому наголошено на небезпеці недалекоглядного розуміння субординації двох близьких теорій. Таке розуміння призводить до звуженого бачення людини, її цінності та продуктів її діяльності, апелює до "буттєвих", об'єктивних обставин людських вчинків, а, отже, породжує безвідповідальність і пасивність. З'ясування особливого місця та ролі знання про людину серед інших онтологічних вчень дає змогу по-новому осмислити причини і характер сучасної кризи людства.

Источник: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.04 / Д.О. Коновалов; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2005. — 22 с. — укp.

Аннотация: Досліджено процес формування українського національного суб'єкта. Обгрунтовано положення, що національний суб'єкт конструюється за допомогою мікропрактик влади. Проаналізовано специфіку взаємовідношень між гендерними стратегіями тілесності та національними механізмами конструювання суб'єкта. Визначено основний механізм створення національного суб'єкта - систему національної маскулінності. Відзначено, що основою мікропрактик влади є сконструйована гендером система обов'язкової гетеросексуальності, у процесі створення "віковічних" та тих, що "не підлягають сумніву" національних конструктів маскулінності та фемінінності, гендер легітимує конструювання та реконструювання національного суб'єкта. Зауважено, що механізмом ієрархізації національних суб'єктів є система національної маскулінності, яка визначається відношеннями гегемонії, субординації, співучасті та маргіналізації, дана система знаходиться у стані постійної конкуренції з іншими системами маскулінності. Показано, що конструювання українського національного суб'єкта відбувається у контексті конкуренції системи радянської маскулінності, "нової" національної маскулінності та транснаціональної маскулінності, кожна з яких намагається компенсувати радянську/колоніальну травму українського національного суб'єкта.

Источник: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.04 / Н.В. Попова; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2001. — 20 с. — укp.

Аннотация: Досліджено традиційні та сучасні практики інтепретації та розуміння. Охарактеризовано сучасну філософську герменевтику, яка аналізує фактичне, а не ідеальне розуміння. Проаналізовано стан сучасного етапу розвитку герменевтики, виявлено домінування прагматичного аспекту. Здійснено ретроспекцію історії герменевтики, розглянуто передумови формування "герменевтики фактичності". Розкрито герменевтичний аспект практичної філософії, визначено сутність головних понять, що характеризують "герменевтику фактичності": досвіду, факту, практики. З метою здійснення філософського осмислення спеціальних герменевтичних практик, запропоновано оригінальну типологію, в якій практики розподілено на догматичні й адогматичні. До догматичних герменевтичних практик належать юридична, теологічна та філологічна герменевтики. На відміну від догматичного, адогматичне тлумачення - тлумачення відкрите. Адогматичні герменевтичні практики подекуди не зупиняються навіть перед такою інтерпретацією, яка призводить до неузгодженості та негарантованого тлумачення. До адогматичних герменевтичних практик віднесено історичну, політичну, релігійну, економічну практики. Вони грунтуються на мовному розумінні, тому герменевтика мови, розглянута у контексті прагматики, припускає ситуативні зміни у полі значень, що призводить до дискурсивного "розширення" інтерпретаційної топіки та видозміни самих практик за допомогою "герменевтики життя", яка характеризує не академічні сфери діяльності, а повсякденні життєві ситуації. На підставі зазначеного запропоновано нову концепцію, яку можна позначити як "герменевтичний адогматичний універсалізм".

Источник: Автореф. дис...канд. філос. наук: 09.00.04 / Д.В. Гордевський; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2000. — 20 с. — укp.

Аннотация: Здійснено культурологічний аналіз культурної динаміки як процесу зміни ціннісних орієнтацій. Досліджено роль девіантного мислення та його конкретних типів, зроблено антропологічний та філософський аналіз культурних "вибухів", еволюційних та дифузно-еволюційних процесів у європейській культурі протягом двох з половиною тисячоліть. Доведено наявність трьох основних типів (патернів) девіантного мислення, які є інваріантами щодо відношенню до конкретних культурно-історичних епох і лежать у основі різних інноваційних соціокультурних процесів.

Источник: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.04 / Т.В. Кононенко; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2001. — 19 с. — укp.

Аннотация: Здійснено комплексний аналіз у межах феноменологічної методології базових цінностей особистості, свободи і любові на матеріалі західноєвропейської екзистенціальної та російської релігійної філософії XIX - XX ст. Досліджено категорію екзистенціального вибору, систематизовано матеріал про психологічні типажі, запропоновані західноєвропейськими екзистенціалістами. Розглянуто динаміку розвитку філософії любові, зокрема, концепції андрогінізму в західноєвропейській і російській філософських традиціях. Акцентовано увагу на проблемі сублімації особистих цінностей, показано багатоступеневість процесу сублімації. Розроблено ідею взаємодоповнюваності ціннісних систем західноєвропейської екзистенціальної філософії, екзистенціальної психології та російської релігійної філософії, що породжує ідею інтегрування культур.

Источник: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.04 / М.П. Препотенська; Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. — К., 2006. — 20 с. — укp.

Аннотация: Проаналізовано феномен екзистенційної багатовимірності риторики як одного з культуротвірних факторів життєдіяльності людини. Відзначено щодо проблемності самоідентифікації сучасної людини в атмосфері інфляції слова та вербальних маніпуляцій і потреби у відродженні гуманного ставлення до сили слова. Знайдено причини суперечливих поглядів на риторику в ігноруванні її багатовимірної екзистенційної природи, зведенні її інтегральності до окремого прояву технології ораторства, софістики, стилістики, порожньої пишномовності. Виявлено, що аналіз екзистенційних вимірів риторики розміщує риторику у філософському контексті, репрезентуючи її як одну з універсалій людского буття у світопознанні та світостворенні. Надано визначення риторики як "екзистенційної вербалізації буття". Розкрито кореляцію між екзистенціалами людського буття та їх втілення у риториці. Фундаментальними екзистенційними вимірами риторики визначено "риторику пізнання", "риторику влади", "риторику порозуміння". "Риторика пізнання" детермінована екзистенціалом "воля до істини", пов'язана з глибинними проблемами людського буття у світі: самопізнанням та пізнанням світу, творчістю, потягом до свободи, любові, відповідальності, діалогізму. За надлишку владних амбіцій промовця, який виявляє волю до влади у монополізації істини, риторика перетворюється у "вербальну зброю", здатна породжувати фанатизм і соціально-небезпечну ідеологію. Антропологічний баланс як гармонійна єдність людських потенцій зумовлює розгортання риторичного ідеалу як гуманнотворчого мистецтва красномовця, що затверджує вищі цінності буття. Екзистенціал "воля до порозуміння" детермінує "риторику порозуміння", що стає засобом конструктивного обговорення та вирішення проблем буття у ситуації глобальних криз і конфліктів.

Источник: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.04 / О.А. Назаренко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2003. — 16 с. — укp.

Аннотация: Розглянуто принципи побудови філософської моделі діалогу та морально-етичні критерії його функціонування на рівні культури. Визначено, що на сьогодні діалог культур - це взаємовплив, за яким кожен залишається на своїй точці зору, але обох цей діалог сутнісно збагачує. Доведено, що єдина можливість існування такого діалогового відношення - покладання в його основу морально-етичних критеріїв: відповідальності за іншого та перед іншим, толерантності тощо. Зазначено, що "універсальній гомогенності" може бути протиставлена взаємодія культур за принципом "гостинності" щодо іншого.

Источник: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.04 / І.В. Тарасенко; Харк. нац. ун-т. — Х., 2001. — 17 с. — укp.

Аннотация: Досліджено характеристики жіночого начала на підставі культурноантропологічного підходу, в якому сутність людини та її культуру розглянуто у взаємозв'язку. Надано порівняльну характеристику існуючим методам вивчення жіночого начала. Здійснено спробу "жіночої проекції" німецької філософської антропології. Розглянуто схожість властивостей жіночого начала та ігрового принципу. Обгрунтовано можливість аналогій між жіночим і діонісійським началами, чоловічим та аполонівськими началами. Проаналізовано уявлення щодо жіночого начала жінок-філософів. Розглянуто жіночу літературну та філософську творчість і встановлено їх особливості. Проведено порівняння проявів жіночого та чоловічого начал у культурі XX ст. з архаїчними символами жіночого та чоловічого, виявлено їх схожість. Відзначено наявність у сучасній культурі жіночого та чоловічого шляхів особистісного становлення.

Источник: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.04 / Є.Й. Юнусова; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2005. — 17 с. — укp.

Аннотация: Концептуалізовано релігійну комунікацію у просторі європейської культури, в якому релігія (християнство), як і наука, ініціювала формотвірні комунікативні моделі. Висвітлено та проаналізовано основні підходи комунікативної філософії XX ст. Показано контемпоральність ідей комунікативної філософії з основними ідеями релігійної комунікації у змістовому, етичному та нормативному аспектах, на підставі цього розглянуто християнську релігію як джерело артикуляції базових цінностей. Доведено, що релігія є комунікативно-парадигмальною моделлю культури, а наука - парадигмально-комунікативною. Здійснено спробу специфікувати релігійну комунікацію шляхом виділення трьох гетеротромних вимірів: тринітарного, вертикального та горизонтального. Установлено, що в екуменічному русі мають місце дві магістральні комунікативні стратегії - модерністська - подібності та постмодерністська - розрізнення.

Источник: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.04 / Ю.В. Федоров; Таврій. нац. ун-т ім. В.І.Вернадського. — Сімф., 2002. — 20 с.: рис. — укp.

Аннотация: Розглянуто еволюцію зла у культурно-історичній традиції людства, розроблено концепт диявола з урахуванням змін соціокультурної парадигми другої половини ХХ ст. як багатоінтервального історико-культурного феномена. Доведено, що концепт зла застосовується у прямо протилежному напрямі, як самодостатня цінність людського буття у її руйнівній та антилюдській функції. Визначено причини використання західним кінематографом та телебаченням завуальованих і явних образів на підставі емоційної домінанти - страху. Висвітлено тенденції перенасичення сучасної культури образами зла та доведено широкомасштабне використання світовими елітами даного феномена як важливого та сильнодіючого психологічного засобу. Розкрито дегенеративну складову, що дає світовій культурі численні модифікації зла.

Источник: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.04 / Н.Б. Годзь; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2004. — 19 с. — укp.

Аннотация: Досліджено тексти народних казок, записаних в різних регіонах України та які належать до різних історичних періодів. Виділено та розглянуто систему культурних стереотипів як одного з провідних чинників, що формують і зберігають особливості українського етносу, його ментальну специфіку. Проведено порівняльно-зіставний аналіз з залученням текстів казок інших етносів: які мають спільні історичні та мовні корені, а також територію існування; не мали (мають) спільного територіального середовища. Зазначений аналіз проведено за чотирнадцятьма основними категоріями-константами ("друг/ворог", "свій/чужий" тощщо), внаслідок чого виявлено здатність фольклорних текстів накопичувати культурні стереотипи, підтверджено їх стійкість до впливу часу та культурних стереотипів інших етносів, а також здобуто цікаві наукові результати стосовно етнічних особливостей культурних стереотипів українців, їх ідентичності.

Источник: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.04 / О.А. Ярош; НАН України. Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди. — К., 2002. — 16 с. — укp.

Аннотация: Досліджено формування філософсько-антропологічної доктрини у суфізмі, у провідній містичній течії ісламу та її вплив на культурні феномени ісламської традиції. Представлено перспективу осягнення людського буття в контексті символічного світовідношення. Проаналізовано основні положення суфійської антропології та їх зв'язок з усталеними інститутами ісламської культурної традиції на прикладі культури Ірану. Обгрунтовано тезу про амбівалентність людського буття, що поєднує в собі символічність і креативність.

Источник: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.04 / О.І. Лук'яненко; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2000. — 20 с. — укp.

Аннотация: Проаналізовано феномен читання у світогляді В.В.Набокова, виявлено сутнісні характеристики, які дозволяють говорити про його безсумнівну значущість для сучасного філософського дискурсу. Обгрунтовано, що у розумінні письменника ставлення до світу літератури ілюструє якість життя людини. Призмою антропологічного аналізу для нього є феномен читання, який розуміється як модус людського буття, що забезпечує людині істинність існування. Доведено, що особливість творчості письменника, яка визначається критиками як "авторський соліпсизм", фактично забезпечує його творам художню полісемію та багатовимірність. З'ясовано, що читання, яке розуміється В.В.Набоковим як творчість, передбачає метафізичний зв'язок, який поєднує "уважних читачів" і відокремлює їх таким чином від світу удаваностей та симулякрів. Установлено, що категорії "творчість", "пам'ять", "потойбічність", "випадковість" і "пошлість" "прочитуються" письменником у тісному зв'язку з процесом читання. Обгрунтовано, що для В.В.Набокова читання є не стільки засобом підвищення освіченості або розвитку інтелекту, скільки способом самореалізації людини. Проаналізовано художні, та есеїстичні твори В.В.Набокова з точки зору даної проблеми. Визначено напрямок трансформації розуміння даного феномену в сучасну епоху панування аудіо, відео та мас-медіа.

Источник: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.04 / О.М. Варипаєв; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2000. — 19 с. — укp.

Аннотация: Проведено комплексний аналіз феномена мандрівництва, виявлено його сутнісні характеристики, що дозволяють говорити про його безсумнівну філософську значущість для культурного дискурсу XIX - XX ст. Виділено головні типи мандрівництва, показано генетичний зв'язок феномена з первинними ментальністними уявленнями, що виникають на грунті просторової метафорики. Виявлено народно-релігійну філософську парадигму мислення, що формує цілісне уявлення про світ і місце мандрівника в ньому. Досліджено стадіально первинну "українську лінію" мандрівництва Сковорода - Гоголь, що перевела мандрівництво на духовну площину, надавши йому статус повноцінної культурної програми; визначила напрямки осмислення феномена російською культурою і філософською думкою. Показано процес становлення опозиції мандрівництво/блукання, виявленої і дослідженої на матеріалі робіт філософів і мислителів "срібного віку". Визначено напрямок трансформації феномена в епоху постмодерна, зокрема, віртуального мандрівництва.

Источник: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.04 / Н.Д. Міщенко; Харк. держ. ун-т. — Х., 1999. — 20 с. — укp.

Аннотация: Дисертація присвячена теоретичному дослідженню феномена масової культури та її суб'єкта - "людини-маси" в ХХ сторіччі. Підкреслюється актуальність завдання об'єктивного і всебічного дослідження такого складного, суперечливого, багатоаспектного явища, як масова культура, що представляє важливий пласт сучасної культури, значною мірою визначає її нинішній стан і перспективи. Масова культура постійно поширюється. В зв'язку з цим особлива увага в роботі приділяється проблемам, пов'язаним з реальними процесами розвитку масової культури в сучасних суспільствах. Достатня увага приділена як визначенню важливих тенденцій, що простежуються в масовій культурі протягом ХХ сторіччя, так і аналізу масової культури в радянському і пострадянському культурному просторі, зокрема, в Україні. Мета автора полягала в розкритті сутності масової культури як нової культурно-історичної парадигми сучасності і водночас особливого пласту культури ХХ сторіччя та показі невипадкового характеру формування масової культури і причин зростання її ролі в сучасній культурі.


[0] [1] [2]

Меню
Реклама



2006-2009 © Диссертации и авторефераты Украины